Справа № 461/6611/19

Провадження № 1-кс/461/7627/19

УХВАЛА

Іменем України

03.09.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Львові скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого СВ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.08.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №420171400000000198 від 06.06.2017 року та зобов`язати слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим.

В обґрунтування скарги покликається на те, що СУ ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №420171400000000198 від 06.06.2017 року за ознаками ч.3 ст.190, ч.1 ст.366 КК України. 14.08.2019 року ОСОБА_3 звернувся до СУ ГУНП у Львівській області з клопотанням про залучення заявника до кримінального провадження у якості потерпілого Однак, постановою слідчого від 16.08.2019 року відмовлено у задоволенні такого клопотання. Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою. Просить скаргу задоволити.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, скаргу підтримує, просить таку задоволити.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому відповідно до вимог ст.306 КПК України суд вирішив проводити розгляд вказаної скарги без їх участі, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду вказаної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Встановлено, що 14.08.2019 року ОСОБА_3 звернувся до СУ ГУНП у Львівській області із заявою про залучення його в якості потерпілого у кримінальному провадженні №420171400000000198 від 06.06.2017 року.

Постановою старшого слідчого СВ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання потерпілим.

Згідноч.1 ст.55 КПК Українипотерпілиму кримінальному провадженні може бути фізична особа, якійкримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповіднодо ч.2 ст.55 КПК України права і обов`язкипотерпілоговиникають в особи змоменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно доп.5 ч.1 ст.303 КПК Українипід час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим.

Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.

Так, слідчий суддя погоджується з висновками старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , які викладені у вищевказаній постанові від 16.08.2019 року, оскільки відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.37 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини 5 вказаної статті вказані скарги подаються особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити відповідні відомості.

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 371 Закону контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Водночас, відповідно до пункту 2 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав за визначеними у пункті 4 Порядку № 990 критеріями.

У разі виявлення під час розгляду скарг, поданих відповідно до Закону1, і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, непередбачених Законом.

Також, заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що державним реєстратором внесено завідомо неправдиві відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Львівська область Кам`янка-Бузький район с.Убині вул. Шкільна, 9В, що в подальшому призвело до привласнення такого майна службовими особами ТОВ «Агро СЕВ», а відтак не здобуто доказів того, що ОСОБА_3 завдало матеріальну шкоду.

Відтак, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги в частині скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим необхідно відмовити.

Оскільки, слідчий суддя вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, відтак у задоволенні скарги в частині зобов`язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №420171400000000198 від 06.06.2017 року необхідно також відмовити.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Згідно ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 55, 56, 94, 220, 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає, заперечення на дану ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1