ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №804/3471/17

адміністративне провадження №К/9901/37623/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

за участю

секретаря Кривохижої О.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/3471/17

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування наказу та поновлення на службі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя: Боженко Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 14.04.2017 року за № 151-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким було звільнено із займаної посади ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС;

1.2. поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС;

1.3. допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС..

1.4. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом Дніпропетровської митниці ДФС № 151-о від 14.04.2017 року його було звільнено на підставі пункту 1 частини другої 65, пункту 4 частини першої статті 66 та статті 77 Закону України «Про державну службу» із займаної посади за порушення Присяги державного службовця. Підставою для звільнення стало застосування до позивача дисциплінарного стягнення за порушення Присяги державного службовця за наслідками службового розслідування, яким встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів «тролейбус, новий, міський, пасажирський, великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905:2008) було порушено вимоги Митного кодексу України, Договору про зону вільної торгівлі, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі», Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних держав, що призвело до безпідставного застосування преференції та неправомірного звільнення від сплати ввізного мита та зменшення розміру податку на додану вартість, що заподіяло матеріальну шкоду державі. Вважає, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки ним не було порушено Присягу державного службовця та його звільнення було передчасним.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 14 квітня 2017 року за №151-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким було звільнено із займаної посади ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 03 травня 2017 року за №176-о «Про проведення розрахунку».

2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС з 04 травня 2017 року.

2.4. Стягнуто з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 27031,94 гривні.

2.5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на момент винесення наказу, який є предметом оскарження, немає вироку суду щодо скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, а Дніпропетровська митниця лише допускає можливість факту несплати митних платежів на момент звільнення. Звільнення державного службовця є крайнім заходом, роботодавець повинен був врахувати наявність пом`якшуючих обставин та особистих якісних характеристик ОСОБА_1 , що в свою чергу відповідачем зроблено не було, тому наказ про звільнення позивача є передчасним.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, Дніпропетровська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що позивачем неналежно виконано посадові обов`язки під час митного оформлення товарів щодо визначення ставок Митного Тарифу України у виді звільнення від оподаткування ввізним митом. За вказаним фактом проведено службове розслідування, за висновками якого позивачем порушено вимоги пункту 1 частини першої статті 336, частини першої статті 337 Митного кодексу України, Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, Договору про зону вільної торгівлі, допущено неналежне виконання службових обов`язків. Необхідна додаткова інформація щодо визначення походження тролейбусів на умовах вільної торгівлі та порядку визначення критерію походження товару, що є визначальною для прийняття рішення про застосування режиму вільної торгівлі в спірних правовідносинах, міститься в листах ДФС України, зі змістом яких позивач ознайомлений під особистий підпис. Тому Дніпропетровська митниця ДФС вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність на час проведення перевірки позивачем будь-яких інструкцій/порядків стосовно алгоритму/вимог під час перевірки тарифних пільг.

3.2. Також зазначає, що в результаті застосування позивачем пільг при митному оформленні тролейбусів до Державного бюджету України не надійшли митні платежі в сумі 1692119,68 грн., у тому числі 1410099,73 грн. мита та 282019,95 грн. ПДВ.

3.3. Скаржник звертає увагу на те, що під час службового розслідування позивач не звертався до дисциплінарної комісії із заявою про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. З прийнятим рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності його було ознайомлено 03 травня 2017 року, у перший день після закінчення терміну його тимчасової непрацездатності. У зв`язку з цим вважає, що позивачу було відомо про початок та термін проведення дисциплінарного провадження та забезпечено додержання його прав, передбачених Законом України «Про державну службу», у повному обсязі.

3.4. При цьому, автор скарги наголошує, що органами ДФС до цього часу здійснюються заходи щодо стягнення суми платежів, які не надійшли до Державного бюджету України внаслідок надання позивачем пільг при здійсненні митного оформлення товару в спірних правовідносинах. Тому вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, які б свідчили про реальне заподіяння збитків державі та встановлену вину позивача у їх заподіянні.

3.5. Вважає, що у даному випадку до позивача обґрунтовано застосовано найсуворішу санкцію у виді звільнення, оскільки останній порушив Присягу державного службовця.

3.6. Крім цього, вказує на порушення судами правил статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Оскільки позивач отримав копію оскаржуваного наказу 03 травня 2017 року, а статтею 78 Закону України «Про державну службу» встановлено десятиденний строк оскарження, вважає, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом 31 травня 2017 року, пропустив вказаний строк, а суди, не звернувши увагу на цей факт, порушили норми процесуального права.

3.7. Посилаючись на норми статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на безпідставний вихід судами за межі позовних вимог та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допущення до негайного виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.

4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що на час прийняття спірного наказу про його звільнення факт безпідставного надання пільг і звільнення від оподаткування товарів ТОВ «СП «Янікс» та сума несплачених до Державного бюджету України митних платежів не були встановлені, акт про результати проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «СП «Янікс» щодо обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування товарів складено 08 листопада 2017 року. Тому вважає своє звільнення таким, що здійснене лише на підставі припущень комісії з проведення тематичної перевірки та службового розслідування. Під час тематичної перевірки брались до уваги листи, які носять статус інформативних та супровідних, стосуються лише конкретних митних оформлень конкретних підприємств. Заперечує факт ознайомлення з такими листами та проставлення про це особистого підпису, вказуючи про те, що відомості містять підписи, що схожі на його, однак комісії цей факт не взяли до уваги. Автоматизована система митного оформлення не містила на час здійснення ним спірної митної операції ні текстів цих листів, ні посилання на них. Ці листи відсутні і у відповідному розділі документів Центральної Бази Даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи ДФС України. Додатково вказує на те, що за час роботи в підрозділі, починаючи з 2006 року до часу виникнення спірних правовідносин, митне оформлення товарів коду УКТЗЕД 8702909010 товару «тролейбус» в митному режимі «імпорт» із наданням пільг або без такого ним не здійснювалось. Автоматична перевірка митних декларацій не містила застереження стосовно визначення країни походження по вказаному коду, форми контролю АСАУР не були сформовані. Водночас, він використав зміст документу бази даних нормативних документів АСМО «Інспектор» - Угода про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав (в редакції від 29.07.2011) з додатком, щодо товарних позицій 8702-8704, зміст якого протирічить наявній в АСМО «Інспектор» інформації по товару. Врахувавши явні протиріччя тексту Угоди та інформації по товару в системі, ним була використана інформація з інтернет-мережі по вказаній Угоді в редакціях протоколів від 18.10.2011, 28.09.2012, 20.11.2013, 30.05.2014, 21.11.2014, 30.10.2015, яку він порівняв зі змістом додатку Угоди стосовно товарних позицій 8702-8704. Питання дії цих додатків комісією під час проведення тематичної перевірки та службового розслідування не встановлювалось, як і питання наявності відповідальних осіб за внесення до АСМО «Інспектор» застережень в розділ перевірки митних декларацій, не здійснено фактичний огляд товарів з метою встановлення фактичної наявності або відсутності технологічних операцій, необхідних для застосування « 400» преференції по миту під час митного оформлення товару. Також позивач зазначив про те, що вважає склад комісії з проведення службового розслідування таким, що визначений з порушенням вимог частини п`ятої статті 71 Закону України «Про державну службу», оскільки порушено заборону участі в проведенні службового розслідування посадових осіб, особисто заінтересованих в його результатах. Додатково вказує, що в період з 01.03.2017 року по 19.09.2017 року за результатами тематичних перевірок було виявлено 8 фактів порушення посадовими особами митниці вимог Митного кодексу України та Угоди, проте звільнення як захід дисциплінарної відповідальності, крім випадку позивача, застосовано не було. Тому вважає своє звільнення заангажованим, а висновки службової перевірки, які базуються на висновках тематичної перевірки, упередженими.

5. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги з підстав, викладених ним у відзиві, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

6. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

7. З 20.07.1995 року ОСОБА_1 проходив службу в митних органах, а з 25.02.2016 року - займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС.

8. Позивачем здійснено митне оформлення товарів «тролейбус; новий; міський, пасажирський, великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905:2008) модель 321, пристосований до пасажирів з обмеженими можливостями, код згідно УКТЗЕД 8702 90 90 10, обладнаний відкидним трапом», що надійшли на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 02.12.2016 року № 397/13-16, за митними деклараціями № 110100002/2017/000116 від 18.01.2017 року, № 110100002/2017/000170 від 23.01.2017 року, № 110100002/2017/000171 від 23.01.2017 року.

9. Митне оформлення товарів здійснено із наданням, відповідно до положень статей 281, 282 Митного кодексу України тарифних пільг (тарифних преференції) щодо ставок Митного Тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.

10. За результатами проведення перевірки правильності здійснення митного оформлення вказаних декларацій, комісією, склад якої затверджено наказом Дніпропетровської митниці ДФС від 06.02.2017 року № 20, проведено тематичну перевірку митних оформлень товарів «тролейбус; новий; міський, пасажирський, великої місткості з низьким рівнем підлоги (ДСТУ 4905:2008)», ввезених на митну територію України на умовах Угоди про вільну торгівлю ТОВ «СП «Янікс» протягом ІV кварталу 2016 року та січня 2017 року.

11. За результатами перевірки, у зв`язку з встановленням фактів неналежного виконання посадовими особами ВМО № 2 митного поста «Північний» своїх посадових обов`язків, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарних проступків, комісією запропоновано призначити проведення службового розслідування у відношенні посадових осіб відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний», у тому числі ОСОБА_1

12. На виконання наказу Дніпропетровської митниці ДФС від 03.03.2017 року № 43 «Про проведення службового розслідування» (зі змінами, внесеними наказом Дніпропетровської митниці ДФС від 21.03.2017 року № 59) Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Дніпропетровської митниці ДФС проведено службове розслідування стосовно посадових осіб відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний».

13. За результатами зазначеного службового розслідування Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Дніпропетровської митниці ДФС 29.03.2017 року було складено Акт службового розслідування, у відповідності до п. 9.2. якого, було внесено пропозицію, на підставі пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», за вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у порушені Присяги державного службовця, зміст якої викладено в статті 36 Закону України «Про державну службу», що виявилося у порушенні пункту 1 частини першої статті 336, частини першої статті 337 МК України, пункту 5.1 розділу 5 абзацу 7, пункту 9.1 розділу 9 Угоди про правила визначення країн походження товарів у СНД в редакції 20.11.2009 року, ратифікована Законом України від 30.07.2012 року «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі», та неналежного виконання своїх посадових обов`язків, передбачених пунктами 2.1.1. 2.1.2, 2.1.6, 2.2.24.17. 2.2.37.8, 2.2.38.1, 2.2.38.3 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС, затвердженої 07.12.2016 року, притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1

14. На підставі вищевикладеного проведеного службового розслідування та пропозицій Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Дніпропетровської митниці ДФС, викладених у її Акті від 29.03.2017 року, 14 квітня 2017 року Дніпропетровською митницею ДФС видано Наказ № 151-0 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні Присяги державного службовця, керуючись пунктом 1 частини другої статті 65 та пунктом 4 частини першої статті 66, статті 77 Закону України «Про державну службу», було прийнято рішення про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 поста «Північний» Дніпропетровської митниці ДФС у перший робочий день після закінчення терміну тимчасової непрацездатності.

15. 03 травня 2017 року Дніпропетровською митницею ДФС було видано Наказ № 176-0 «Про проведення розрахунку», на виконання наказу Дніпропетровської митниці ДФС від 14.04.2017 року №151-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» 03 травня 2017 року ОСОБА_1 , звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку та яким було зобов`язано провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до законодавства та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 20.07.2014 року - 19.07.2015 року - у кількості 21 календарний день, за період роботи з 20.07.2014 року по 19.07.2016 року - у кількості 45 календарних днів та за період роботи з 20.07.2016 року по 03.05.2017 року у кількості 35 календарних днів. З вказаними наказами ОСОБА_1 було ознайомлено.

16. Не погодившись з зазначеними наказами, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

20. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

21. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

22. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

23. Згідно з цим Законом, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).

24. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, за змістом якої державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

25. Відповідно до частини другої статті 62 Закону № 889-VIII, державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

26. Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 889-VIII, особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

27. Текст Присяги державного службовця міститься в статті 36 Закону № 889-VIII, та є наступного змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

28. Тобто, в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

29. Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також у разі порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

30. За правилами частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

31. Відповідно до положень частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарними проступками, зокрема, є: порушення Присяги державного службовця; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

32. Згідно з частиною першою статті 66 Закону № 889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

33. При цьому, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).

34. Водночас, частинами 3, 4 статті 66 Закону 889-VIII передбачено, що у випадку неналежного виконання державним службовцем посадових обов`язків до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а в разі допущення такого дисциплінарного проступку систематично (повторно протягом року), суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

35. Відповідно до частини першої статті 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

36. До обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця, частиною другою статті 67 Закону № 889-VIII віднесено, зокрема, такі обставини як попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород.

37. У частині четвертій статті 67 Закону № 889-VIII наведені обставини, що обтяжують відповідальність державного службовця, серед яких, зокрема, настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

38. За правилами частини першої статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

39. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

40. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (абзац 1 частини дев`ятої статті 71 Закону № 889-VIII).

41. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Закону № 889-VIII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

42. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

44. Судами встановлено, що спірним наказом ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66, статті 77 Закону України «Про державну службу», а саме: за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні Присяги державного службовця.

45. Отже, в даній справі підлягає з`ясуванню питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, суть якого полягає у порушенні Присяги державного службовця.

46. З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює склад порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

47. Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

48. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

49. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

50. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

51. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за твердженням відповідача, яке ґрунтується на даних акту службового розслідування, позивачем під час здійснення митного оформлення товару «тролейбуси» не було враховано невідповідності відомостей щодо виробничих та технологічних операцій, зазначених в актах експертиз походження товарів виробними та технологічним операціям, в результаті чого застосування позивачем тарифних пільг (тарифних преференції) при здійсненні митного оформлення тролейбусів призвело до ненадходження до Державного бюджету України митних платежів у сумі 1692119,68 грн., у тому числі 1410099,73 грн. мита, 282019,95 грн. ПДВ.

52. За позицією відповідача, порушення Присяги позивачем мало місце через невірне застосування ним пільг при здійсненні митного оформлення товару та заподіяння в результаті цього значних збитків державі.

53. Верховний Суд з даного приводу зазначає наступне.

54. Для кваліфікації дій державного службовця як таких, що містять склад порушення Присяги, слід враховувати факт недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм, несумлінного виконання своїх обов`язків, що полягають у скоєнні конкретних тяжких проступків як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, несумісних з подальшим перебуванням на державній службі.

55. Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, та підставою припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Водночас, державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

56. В цій справі судами правильно встановлено, що фактично виявлений відповідачем дисциплінарний проступок позивача полягає у неправильному застосуванні ним при виконанні службових обов`язків норм чинного митного законодавства, роз`яснень та листів відомства.

57. Однак, ці дії не містять складу проступку, який полягає у порушенні Присяги державного службовця, вони лише можуть бути підставою кваліфікації їх як окремого дисциплінарного проступку та можуть бути розцінені лише як неналежне виконання державним службовцем своїх посадових обов`язків.

58. З урахуванням викладеного, Верховний Суд констатує, що вчинення позивачем дій, які порушують Присягу державного службовця, а саме: скоєння проступку, несумісного з подальшим перебуванням на державній службі, не підтверджено матеріалами справи.

59. Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для звільнення позивача з посади за порушення Присяги державного службовця.

60. Також Верховний Суд вважає правильними висновки судів про те, що посилання відповідача на заподіяння значних збитків державі на момент звільнення позивача було лише припущенням Дніпропетровською митницею такого факту, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про це та встановлену вину позивача у їх заподіянні (зокрема, судових рішень, які набрали законної сили). Акт службового розслідування в даному випадку не є належним доказом цих обставин у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, а посилання на результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «СП «Онікс», якою встановлено порушення законодавства при здійсненні митного оформлення тролейбусів та ненадходження до Держбюджету сум митних платежів, є безпідставним, оскільки ця перевірка проведена після прийняття відповідачем спірного наказу про звільнення позивача, за її результатами перевіряючим органом, крім акту перевірки, інших рішень прийнято не було. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

61. Крім цього, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, не доведено вчинення ОСОБА_1 таких неправомірних дій, які б могли стати підставою для звільнення позивача зі служби та застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення. Відповідач, враховуючи позитивну службову характеристику позивача та те, що він до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувався, не обґрунтував необхідність застосування до останнього саме цього виду стягнення та неможливість застосування до нього інших, більш м`яких, видів.

62. За таких обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованими та правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про протиправність наказу відповідача від 14.04.2017 за № 151-о, а тому оскаржувані рішення є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм матеріального права, прийняті з дотриманням норм процесуального права.

63. З приводу застосування судами положень частини другої статті 11 КАС України (в редакції на момент ухвалення постанови судом першої інстанції) і правомірності виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу Дніпропетровської митниці від 03.05.2017 № 176-о «Про проведення розрахунку» та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 27031,94 грн., Верховний Суд зазначає, що, відповідно до наведеної вище процесуальної норми, вихід за межі позовних вимог є правом суду і в даному випадку є обумовленим необхідністю повного захисту прав та інтересів позивача та відповідає основним засадам та принципам здійснення адміністративного судочинства, оскільки статтею 235 КЗпП України встановлено обов`язок органу, який розглядає трудовий спір, поновити працівника на попередній роботі у разі встановлення, що спірне звільнення здійснене без законної підстави. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно повинен прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. За приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України (в редакції на момент ухвалення постанови судом першої інстанції) постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

64. Тому, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги в цій частині.

65. Щодо доводів автора скарги про порушення судами положень статті 99 КАС України та звернення позивача з цим позовом до суду поза межами десятиденного строку, встановленого статтею 78 Закону України «Про державну службу», Верховний Суд зазначає наступне.

66. Статтею 78 Закону України «Про державну службу» визначено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії «А» до суду, а категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

67. Виходячи з системного аналізу вказаної правової норми, Верховний Суд зауважує, що дана стаття встановлює строк для оскарження державним службовцем рішень про накладення дисциплінарного стягнення, яке здійснюється шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

68. Водночас, статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) встановлено межі строків звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

69. За правилами цієї статті такий строк не може перевищувати один місяць.

70. Враховуючи викладене, а також те, що спірний наказ прийнято відповідачем 14 квітня 2017 року, з його змістом позивач ознайомлений 03 травня 2017 року, а позов до суду подав 31 травня 2017 року, тобто в межах місячного строку, Верховний Суд вважає вказані вище доводи касаційної скарги безпідставними та такими, що рунтуються на помилковому розумінні відповідачем норм чинного законодавства України.

71. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

72. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

74. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова