ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 200/4371/16-а (2-а/200/230/16)

адміністративне провадження № К/9901/9706/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (у складі головуючого судді Єлісеєвої Т. Ю.) від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Чепурнова Д. В., суддів Поплавського В. Ю., Сафронової С. В.) від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПСІТІ» до відділу з питань реклами Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПСІТІ» (далі - ТОВ «ТОПСІТІ») звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відділу з питань реклами Дніпропетровської міської ради (далі - відділ з питань реклами Міськради, Міськрада відповідно), Виконавчого комітету Міськради (далі - виконком Міськради), Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міськради), у якому просило:

- визнати незаконною відмову в продовженні строку дії дозволу № 1220/367 на розміщення рекламної конструкції за адресою: м. Дніпропетровськ (Дніпро), Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, алея (район зупинки трамваю № 1, вул. Леніна);

- зобов'язати відділ з питань реклами Міськради продовжити строк дії зазначеного вище дозволу на розміщення рекламної конструкції на п'ять років;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Дніпропетровської Міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса».

На обґрунтування позову ТОВ «ТОПСІТІ» зазначило, що відділ з питань реклами Міськради необґрунтовано відмовив у продовженні дії дозволу на розміщення рекламної конструкції № 1220/367, оскільки товариство виконало всі вимоги, передбачені чинним законодавством України в сфері послуг з розміщення рекламної продукції. Крім того, за позицією позивача, оскаржуване рішення виконкому Міськради є регуляторним актом у розумінні Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV), яке прийнято відповідачем з порушенням вказаного Закону, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задовольнив. Визнав незаконною відмову у продовженні строку дії дозволу № 1220/367 на розміщення рекламної конструкції за адресою м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, пр. Карла Маркса, алея (район зупинки трамваю № 1, вул. Леніна). Зобов'язав відділ реклами Дніпропетровської міськради продовжити строк дії зазначеного вище дозволу на п'ять років. Визнав незаконним та скасував рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по пр. Карла Маркса» з моменту його прийняття.

Ухвалюючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виконком Міськради не дотримався вимог Закону № 1160-IV, оскільки ухвалив рішення від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса» без належного дотримання процедури оприлюднення повідомлення, проекту регуляторного акту і відповідного аналізу, без обговорення, без врахування громадської думки, а тому таке рішення визнано судами незаконним. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відділ з питань реклами незаконно відмовив ТОВ «ТОПСІТІ» у продовженні дії дозволу на розміщення рекламної конструкції, оскільки зазначену в листі підставу не передбачено Порядком про розміщення зовнішньо реклами в м. Дніпропетровську, затвердженим рішенням Міськради від 31 серпня 2011 року № 1148 (далі - Порядок № 1148) та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила).

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2016 року виконком Дніпропетровської міськради подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї касаційної скарги виконком Міськради зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права та не дослідили всіх обставин справи. За позицією скаржника, його рішення від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів на просп. Карла Маркса» не є регуляторним актом у розумінні Закону № 1160-IV. Також відповідач вказав, що зазначене рішення призупинило надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на просп. Карла Маркса в м. Дніпропетровську до моменту затвердження пооб'єктних схем розташування рекламних засобів, а тому відділ з питань реклами Міськради правомірно відмовив ТОВ «ТОПСІТІ» у продовженні дії спірного дозволу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 листопада 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

ТОВ «ТОПСІТІ» здійснює діяльність по встановленню рекламних конструкцій і надання стороннім організаціям послуг з розміщення рекламної продукції на встановлених рекламних носіях.

01 жовтня 2011 року між ТОВ «ТОПСІТІ» та Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 1220 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

На підставі вказаного договору 29 жовтня 2011 року позивач переоформив на себе дозвіл № 1220/367 на розміщення рекламної конструкції за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, просп. Карла Маркса, алея (район зупинки трамваю № 1, вул. Леніна) і розмістив рекламну конструкцію за вказаною адресою. Строк дії дозволу на розміщення рекламної конструкції - до 01 січня 2016 року.

03 березня 2015 року виконком Міськради ухвалив рішення № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса», п. 1 якого призупинив приймання та розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами по просп. Карла Маркса до моменту затвердження відповідними рішеннями виконкому пооб'єктних схем розташування окремо розташованих рекламних засобів, рекламних засобів на електроопорах та рекламних засобів на огорожах. Крім того, відповідно до п. 2 цього рішення встановлено, що у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по просп. Карла Маркса, такий дозвіл не підлягає продовженню.

26 листопада 2015 року ТОВ «ТОПСІТІ» подав до Відділу з питань реклами Міськради заяву про продовження строку дії дозволу № 1220/367 на розміщення зовнішньої реклами терміном на 5 років.

18 грудня 2015 року Відділ з питань з реклами Міськради повідомив позивача, що відповідно до прийнятого рішення виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139 дозволи на розміщення зовнішньої реклами (окремо розташованих рекламних засобів) на просп. Карла Маркса не підлягають продовженню після закінчення строку їх дії, а тому в задоволенні заяви ТОВ «ТОПСІТІ» було відмовлено.

Вважаючи протиправною відмову відділу з питань реклами Міськради в продовженні дії дозволу № 1220/367 на розміщення зовнішньої реклами, а також не погодившись із рішенням виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139, ТОВ «ТОПСІТІ» звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса» прийнято без належного дотримання процедури оприлюднення повідомлення, проекту регуляторного акту і відповідного аналізу; без обговорення та врахування громадської думки, що передбачено ст. 9 Закону № 1160-IV, у зв'язку з чим визнали таке рішення незаконним та скасували його.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 1160-IV регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 1160-IV)

Як убачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса» призупинено дію приймання та розгляду заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на просп. Карла Маркса до моменту затвердження відповідними рішеннями виконкому міської ради пооб'єктних схем розташування окремо розташованих рекламних засобів (п. 1 спірного рішення). Тобто встановлено заборону на приймання та розгляд відповідних заяв невизначеного кола суб'єктів господарювання, що впливає на врегулювання господарської діяльності таких суб'єктів.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що у разі закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами на просп. Карла Маркса, такий дозвіл не підлягає продовженню. Таким чином відповідач установив заборону на продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по просп. Карла Маркса для невизначеного кола суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності зі змістом оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса» є регуляторним актом, а тому при його ухваленні орган місцевого самоврядування повинен керуватися вимогами Закону № 1160-IV.

Зі змісту ч. 1, 2, 4 та 6 ст. 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Частиною 2 ст. 13 Закону № 1160-IV встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно зі ст. 35 вказаного Закону за рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради: оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради; можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради. У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії. Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Таким чином, перед прийняттям спірного рішення виконком Міської ради повинен був затвердити план діяльності з підготовки проекту цього рішення та оприлюднити його не пізніше як у десятиденний строк після його затвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями (ч. 2 ст. 36 Закону № 1160-IV).

У порушення вказаних вище норм Закону № 1160-IV відповідач не розмістив проект цього рішення в друкованому засобі масової інформації, не проводив аналіз обґрунтованості встановлення заборон щодо надання та продовження дії дозволів на розміщення рекламних засобів на вул. Карла Маркса в м. Дніпропетровську, а також не проводив публічних громадських обговорювань з цього приводу.

У зв'язку з прийняттям спірного рішення без належного дотримання зазначеної вище процедури, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність рішення виконкому Міськради від 03 березня 2015 року № 139 «Про порядок розміщення рекламних засобів по просп. Карла Маркса» та його скасування.

Крім того, колегія суддів знаходить, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали протиправною відмову відділу з питань реклами Міськради в продовженні строку дії дозволу № 1220/367 на розміщення рекламної конструкції за адресою: м. Дніпропетровськ (Дніпро), Бабушкінський район, просп. Карла Маркса, алея (район зупинки трамваю № 1, вул. Леніна), з огляду на таке.

Відповідно до п. 29 Типових правил строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Аналогічна норма закріплена й в п. 4.3 Порядку № 1148, згідно з якою строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачу зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесення відповідних змін у дозвіл.

Як убачається з матеріалів справи, позивач подав до відділу з питань реклами Міськради заяву про продовження строку дії дозволу № 1220/367 26 листопада 2015 року, тобто з дотриманням установленого законодавством місячного строку.

Абзацом 2 п. 4.3 Порядку № 1148 передбачено, що строк дії дозволу не підлягає продовженню у разі наявності у розповсюджувача зовнішньої реклами заборгованості з оплати за тимчасове користування цим або іншим місцем розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, та у разі невідповідності подальшого розташування рекламного засобу на цьому місці розробленій схемі оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у ТОВ «ТОПСІТІ» заборгованості за користування місцями розташування рекламних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Крім того, суди правильно зазначили, що на момент відмови позивачу в продовженні дії дозволу № 1220/367, пооб'єктні схеми розміщення зовнішньої реклами по просп. Карла Маркса виконкомом Міськради прийняті не були. При цьому виконком Міськради в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надав ані судам попередніх інстанцій, ані суду касаційної інстанції жодних доказів про ухвалення Міськрадою відповідного рішення (затвердження пооб'єктних схем розміщення зовнішньої реклами) і, як наслідок, невідповідність розташування рекламних засобів ТОВ «ТОПСІТІ» цій схемі.

З приводу правомірності задоволення судами попередніх інстанцій позовної вимоги про зобов'язання відповідача продовжити строк дії спірного дозволу та доводів скаржника про втручання в його дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи зазначену позовну вимогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання відповідача надати вищезазначений дозвіл.

Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій вірними, у зв'язку із наступним.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо продовження дії дозволу на розміщення реклами чи надання мотивованої відмови у його продовженні, регламентовано Порядком № 1148 (далі - Порядок № 1148) та Типовими правилами, якими визначені умови, за яких орган відмовляє у продовженні дії зазначеного дозволу.

У разі, якщо такі умови відсутні, орган повинен продовжити дію такого дозволу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - продовжити дію відповідного дозволу або відмовити в його продовженні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються ними у своїй діяльності, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Крім того, розглядаючи наведені позивачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи виконкому Міськради, викладені в його касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої й апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін