ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №2-а/250/12

адміністративне провадження №К/9901/45248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, третя особа - Організація роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення за касаційною скаргою Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси у складі судді Романенко В.А. від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Епель О.В. від 23 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2012 року Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (далі - відповідач 2), третя особа - Організація роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області (далі - Організація роботодавців, третя особа), у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення третьої сесії Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради», а також стягнути з відповідача моральну шкоду та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням порядку, встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та його положення суперечать Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задоволено частково, зокрема: визнано незаконними та скасовано пункти № 2, 5 рішення Черкаської міської ради «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» № 3-753 від 05 квітня 2012 року; визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради № 2-1455 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради»; стягнуто на користь організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради суму судових витрат у розмірі 32,19 грн та на користь ФОП ОСОБА_1. суму судових витрат у вигляді правової допомоги у розмірі 7000 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним лише в частині пунктів № 2 та 5, оскільки решта пунктів узгоджені між собою та з нормами чинного законодавства. Крім того, суди зазначили, що оскільки рішення № 2-1455 від 20 серпня 2015 року фактично доповнює та розширює рішення № 3-753 від 05 квітня 2012 року, а тому, відповідно, також суперечить Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, Порядку № 244, з огляду на що суди також дійшли висновку про необхідність визнання його незаконним та скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Черкаська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 17 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-а/250/12, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою Черкаською міською радою заявлено клопотання про участь у судовому розгляді справи у касаційному порядку, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30 вересня 1997 року та є членом Організації роботодавців в сфері торгівлі Черкаської області.

Рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради» вирішено затвердити комплексну схему розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси.

Відповідачем опубліковано проект оскаржуваного рішення в газеті «Місто» № 18 від 30 вересня 2011 року - офіційному друкованому засобі масової інформації Черкаської міської ради та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі «Регуляторна політика» в підрозділі «Проекти регуляторних актів», а прийняте на сесії міської ради оскаржуване рішення - в інформаційному віснику Черкаської міської ради газети «Місто» в № 7 від 17 квітня 2012 року та оприлюднено на офіційному порталі міської ради, міського голови виконавчого комітету в розділі «Нормативні акти» підрозділі «Рішення міської ради 2012».

20 серпня 2015 року Черкаською міською радою було прийняте рішення за № 2-1455 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про те, що деякі пункти оскаржуваного рішення суперечать вимогам законодавства, а саме Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 244.

Крім того скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, сільських рад належить встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, що свідчить про наявність у Черкаської міської ради відповідної компетенції щодо прийняття оскаржуваного рішення.

Також скаржник не погоджується зі стягненням на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки такий розмір не відповідає положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а також позивачем не було подано до судів першої та апеляційної інстанцій доказів щодо понесених судових витрат на правову допомогу, визначених вказаним Законом, а саме: розрахунок погодинної вартості правової допомоги, акт приймання-передачі послуг за договором.

Від адвоката ФОП ОСОБА_1. надійшло заперечення на касаційну скаргу Черкаської міської ради, в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 липня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Черкаської міської ради та Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Разом з тим, у силу статті Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування мають відповідати Конституції та законам України, прийматися у межах повноважень та у порядку, визначеному законом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2340/2921/18, від 24 липня 2019 року у справі № 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016), від 21 серпня 2019 року у справі № 1304/8585/12.

Колегія суддів також звертає увагу, що аналогічна правова позиція була викладена й у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2013 року у справі № 21-64а13, тобто існувала на момент вирішення справи у судах попередніх інстанцій.

Судами було встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 05 квітня 2012 року Черкаською міською радою прийнято рішенням № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд у м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради», яке є предметом оскарження у цій справі з підстав, зокрема, його невідповідності положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку № 244.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 20 серпня 2015 року Черкаською міською радою було прийняте рішення № 2-1455 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради».

На підставі правової оцінки даних рішень судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок про невідповідність окремих положень рішення Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року вимогам Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 244 та іншим правовим актам, що зумовило визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 5 вказаного рішення.

Так, пунктом 2 рішення Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси (додаток 4).

При цьому у ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що пункти 3.5, 3.6, 4.2, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 5.3, 5,5, 5.10, 5.13, 7.4, 8.12, 8.13, 8.14 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси (додаток 4) не відповідають статті 41 Конституції України, статтям 321, 354 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтям 17, 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», пунктам 1.10, 2.3, 2.6, 2.18, 2.19, 2.27 Порядку № 244, у зв`язку з наступним.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Права та обов`язки громадян у сфері благоустрою визначені статтею 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Частиною першою статті 36 цього ж Закону передбачено, що фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об`єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників будівель і споруд, розміщених на території об`єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування.

Відповідно до пункту 1.10 Порядку № 244 для розміщення групи тимчасових споруд (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки тимчасових споруд (ТС) з прив`язкою кожної окремої тимчасової споруди з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Пунктом 2.6 цього Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки (пункт 2.23 Порядку № 244).

Пунктами 2.18-2.19 Порядку № 244 встановлено, що продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Пунктом 2.27 Порядку № 244 визначено, що дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавством України урегульовано питання розміщення ТС, зокрема: перелік документів, які подаються для отримання паспорта прив`язки для розміщення ТС, порядок його отримання, підстави продовження дії та анулювання паспорта прив`язки тощо.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у пунктах 4.1, 4.3, 4.7, 4.8 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкасах, затвердженого оскаржуваним рішенням Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року, передбачено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до Управління через центр надання адміністративних послуг із відповідною заявою про можливість розміщення ТС. Управління протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, будівельним нормам. У разі відповідності намірів замовник протягом строку, зазначеного в пункті 4.6, укладає договір про пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою міста на умовах, визначених рішенням Черкаської міської ради № 5-821 від 09 липня 2010 року «Про затвердження Порядку укладання договорів про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою міста». Для оформлення паспорта прив`язки замовник протягом строку дії відповідності намірів на місце розташування ТС звертається до Управління через центр надання адміністративних послуг із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС.

Відповідно до пункту 5.13 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року, дія паспорта прив`язки тимчасових споруд анулюється за таких умов: 1) недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; 2) невстановлення тимчасових споруд протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; 3) складення трьох протоколів про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 4) надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 4.8 цього Положення, під час підготовки паспорта прив`язки тимчасових споруд.

Пунктом 7.4 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси встановлено обов`язок власників не рідше одного разу на рік проводити відновлення зовнішнього вигляду ТС згідно з паспортом прив`язки.

Згідно з положеннями пунктів 8.12, 8.13, 8.14 оскаржуваного рішення демонтовані ТС перевозяться на майданчик тимчасового зберігання і повертаються власникові лише після оплати ним у повному обсязі вартості робіт, пов`язаних з проведенням демонтажу.

На підставі порівняльного аналізу положень рішення Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року, яким затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси, та приписів законодавчих актів, судами попередніх інстанцій встановлено невідповідність, зокрема, щодо:

визначення суб`єкта, який здійснює оформлення паспорту прив`язки (за законодавством таким суб`єктом може бути відповідний департамент міськради, у той час, як спірним рішенням - також й суб`єкт господарської діяльності);

документів, які додаються до заяви для оформлення паспорту прив`язки (відповідно до законодавства замовник не зобов`язаний подавати інформацію про функціональне призначення ТС, однак такий обов`язок передбачений оскаржуваним рішенням);

строку, на який встановлюється відповідність намірів на місце розташування ТС (законодавство не містить будь-яких обмежень щодо строку, а спірним рішенням встановлено - 4 місяці);

підстав для анулювання паспорта прив`язки ТС (у спірному рішенні вказана додатково вказана підстава - наявність трьох протоколів про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення);

умов щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою (законодавством передбачено альтернатива щодо: 1) участі в утриманні відповідного об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем або підприємством, або 2) забезпеченні належного утримання прилеглої території; у спірному рішенні встановлено обов`язкове укладення договору про пайову участь) та ін.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою судів попередніх інстанцій та рішенням у частині визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Черкаської міської ради № 3-753 від 05 квітня 2012 року, яким затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Черкаси.

Стосовно пункту 5 оскаржуваного рішення, то з його змісту судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ним доручено департаменту муніципальної інспекції Черкаської міської ради спільно з Департаментом містобудування Черкаської міської ради до 01 серпня 2012 року розробити та подати на затвердження виконавчого комітету Черкаської міської ради положення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд.

З огляду на встановлену неправомірність пункту 2 спірного рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку й про неправомірність пункту 5 рішення № 3-753 від 05 квітня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки визначення та демонтаж ТС, які є самовільно розміщеними, без затвердження відповідного порядку, не відповідатиме засадам законності та правової визначеності.

Крім того, судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 20 серпня 2015 року Черкаською міською радою було прийнято рішення № 2-1455 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 05 квітня 2012 року № 3-753 «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд в м. Черкаси та внесення змін до рішень Черкаської міської ради».

Проект означеного рішення обговорювався 06 лютого 2015 року, що підтверджується протоколом № 1, затвердженим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади від 13 лютого 2015 року. Серед інших присутніх під час обговорення були присутні ФОП ОСОБА_1 та голова організації роботодавців Черкаської області у сфері торгівлі.

ФОП ОСОБА_1 та представниками організації роботодавців Черкаської області у сфері торгівлі були надані численні пропозиції та зауваження до проекту рішення № 2-1455, які наявні в матеріалах справи з відмітками про отримання. Крім того згідно протоколу № 1 від 13 лютого 2015 року вирішено розглянути пропозиції та зауваження в межах чинного законодавства України. Протокол громадських обговорень оприлюднити публічно. Результат розгляду пропозицій та зауважень оприлюднити публічно.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у порушення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» представником відповідача не доведено, що міською радою були повністю або частково враховані зауваження або пропозиції та не наведено мотивів їх відхилення.

В свою чергу, рішення № 2-1455 від 20 серпня 2015 року фактично доповнює та розширює рішення № 3-753 від 05 квітня 2012 року, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказане рішення також суперечить Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, Порядку № 244 та, як наслідок, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що невідповідність окремих положень оскаржуваного рішення Черкаської міської ради вимогам законодавства є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Стосовно доводів скаржника про неправомірність стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Частинами першою та третьою статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з положеннями частини першої статті 94 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) та частини якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 . компенсації витрат за надання правової допомоги, виходив з того, що позивач уклала договір про надання правової допомоги від 28 жовтня 2015 року з ОСОБА_4 останній є адвокатом, що підтверджено ордером серії ЧК № 027846 та інформацією з Єдиного реєстру адвокатів.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акта прийму-передачі наданих послуг від 25 липня 2016 року та квитанції № 663225 від 25 липня 2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатила за правову допомогу, надану у зв`язку з розглядом даної справи за договором від 28 жовтня 2015 року, суму 15000 грн, що, зокрема, складається з вчинення таких дій: розгляд документів, вивчення справи, збір необхідної інформації та надання консультацій (09 вересня 2015 року - 09 листопада 2015 року) - 5000 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду (10 жовтня 2015 року - 10 листопада 2015 року) - 3000 грн; участь у судових засіданнях, підготовка інших процесуальних документів, заяв, клопотань, пояснень, порівняльних таблиць (всі судові засідання, починаючи з дати першого судового засідання) - 7000 грн.

З урахуванням положень статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд першої інстанції здійснив розрахунок суми, що підлягає відшкодуванню, а саме: участь у судовому засіданні зайняла 13 годин (сума годин тривалості судових засідань відповідно до журналу судових засідань) х 551,2 грн (40 відсотків встановленої Законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу - відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» в бюджеті на 2015 рік закладені такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень; з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень), що разом складає 7165,6 грн. Відтак, оскільки з розрахунку адвоката за такі процесуальні дії встановлено оплату у розмірі 7000 грн, то суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення вказаних витрат з відповідача.

Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою щодо розрахунку розміру правової допомоги, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради, оскільки такий розрахунок здійснено відповідно до правил (КАС України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»), що діяли на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Також суд враховує, що доводи скаржника щодо відсутності акта прийому-передачі наданих послуг та розрахунку погодинної вартості правової допомоги не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи у касаційному порядку перевіряє правильність застосування норм матеріального права та дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права з урахуванням встановлених судами обстави справи, що існували на момент розгляду справи.

Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко