ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року

м. Полтава

Справа № 440/2026/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Безеги А.А.,

представника позивача – Дубовика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправними та скасування пунктів припису, -

В С Т А Н О В И В:

06.06.2019 ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" (надалі – позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 1-18 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу № 18/02.2-23 від 05.03.2019.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскаржувані пункти припису не відповідають нормам чинного законодавства. Порушення відображені в акті перевірки та відображені в приписі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2026/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 01.07.2019.

01.07.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому вказано, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначено, що порушення, які необхідно усунути на вимогу оскаржуваного припису встановлені під час перевірки. Наполягав на тому, що припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства /а.с. 165-176/.

01.07.2019 відкладено підготовче засіданні на 22.07.2019.

09.07.2019 до суду позивачем надано відповідь на відзив в якій указано, що наказ № 07-01-03/99 від 28.01.2019 та направлення № 07-01-04/97 від 28.01.2019 не містять переліку питань перевірки, тому ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" було позбавлено можливості ознайомитися з переліком питань перевірки. За таких умов, позивач вважає, що плановий захід (перевірка) проведений, а акт планового заходу від 26.02.2019 № 07-01-04/97 складений з порушенням вимог Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а отже, є незаконним та не може слугувати підставою для правових наслідків для ТОВ "Ізюмське звірогосподарство". Крім того, зазначено, що твердження представника відповідача про відмову ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" від отримання припису другого екземпляра акта не відповідає дійсності та спростовується самим актом планового заходу від 26.02.2019 № 07-01-04/97. Також указано, що фактично позивачем отримано акт та припис в один день, що позбавило позивача можливості надати зауваження до акта /а.с. 190-197/.

У підготовчому засіданні 22.07.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 23.08.2019.

23.08.2019 відкладено судове засідання до 30.08.2019.

У судовому засіданні 30.08.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що у період із 13.02.2019 по 26.02.2019 Державною екологічною інспекцією Центрального округу, на підставі наказу №07-01-03/99 від 28.01.2019, проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатом проведеного планового заходу Державною екологічною інспекцією Центрального округу 26.02.2019 складено акт №07-01-04/97.

Згідно з висновками акта №07-01-04/97 ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" порушено:

- Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", Закон України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", постанову КМУ "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28.08.2013 № 808;

- Закон України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", постанову КМУ "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28.08.2013 № 808;

- пункт 6 частини першої статті 44 ВКУ, Правовий режим, затверджений ПКМУ № 2024;

- пункт 6 частини першої статті 44, умови дозволу на спеціальне водокористування, Правовий режим, затверджений ПКМУ № 2024;

- частину третю статті 105 ВКУ;

- абзац другий частини першої статті 10, частина п`ята статті 11 ЗУ № 2707-ХІІ; п. 30 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності";

- статті 20-2, 68 ЗУ №1264-ХІІ, статті 11 ЗУ № 877-V;

- пункт "ж" частини першої статті 17 ЗУ № 187/98;

- пункт "и" частини першої статті 17 ЗУ № 187 /98;

- пункт "ї" частини першої статті 17 ЗУ № 187/98;

- пункт "м" частини першої статті 17 ЗУ № 187 /98;

- абзац сьомий частини третьої статті 34 ЗУ № 187/98;

- абзац дев`ятий частини третьої статті 34 ЗУ № 187 /98;

- частину другу статті 33 ЗУ №187/98;

- частину першу статті 29 ЗУ № 187/98;

- абзац сьомий частини першої статті 10, стаття 29 ЗУ № 2707;

- пункт "є" частини першої статті 17 ЗУ № 187/98;

- постанову Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 "Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)".

На підставі висновків акта № 07-01-04/97 Державною екологічною інспекцією Центрального округу 05.03.2019 винесено припис № 18/02.2-23, яким ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" зобов`язано:

1. Розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених порушень під час перевірки та надати його до Державної екологічної інспекції Центрального округу у десятиденний термін;

2. Підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля господарської діяльності, а саме: на "потужності для вирощування: кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше)" до 05.06.2019;

3. Провести огородження першого поясу суворого режиму зони санітарної охорони підземних джерел водопостачання (дві свердловини) ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 15.03.2019;

4. Розробити проект зон санітарної охорони водозаборів ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 05.04.2019;

5. Обладнати локальну мережу спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо вигрібу та гноєсховища для відведення побутових стічних вод на території ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 05.04.2019;

6. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, неврахованими в дозволі № 5325484001-16, а саме: ангар для зберігання зерна, сінник, звірокухня до 05.06.2019;

7. Надати попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та попередні документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також попередній звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також попередній звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 – до 15.03.2019;

8. Посортувати відходи в контейнері для відходів та не допускати змішування відходів, які підлягають розміщенню на звалищі ТПВ з ресурсоцінним – склом, пластиком – до 15.03.2019 далі постійно;

9. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів – постійно;

10. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи – постійно;

11. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами – постійно;

12. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" забезпечити проведення ідентифікації об`єктів поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" з 15.03.2019, далі постійно.

13. Отримати декларацію безпеки ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" до 05.04.2019.

14. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" скласти спеціальний паспорт на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів до 05.04.2019.

15. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

16. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин, а саме: пересувних джерел з 15.03.2019, далі постійно.

17. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а саме: передавати спеціалізованим організаціям утворені відпрацьовані мастила з 15.03.2019, постійно.

18. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" подавати щокварталу до 10 числа наступного місяця до Державної екологічної інспекції Центрального округу інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) з 15.03.2019, далі постійно.

Позивач, не погоджуючись із пунктами 1-18 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу № 18/02.2-23 від 05.03.2019, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі – Закон №877-V) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону №877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Частиною другою статті 5 Закону №877-V визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб`єктів господарювання (крім новостворених).

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Суд звертає увагу на те, що направлення на перевірку від 28.01.2019 № 07-01-04/97 не містить переліку питань щодо яких було здійснено державний нагляд (контроль).

Відповідно до частин першої – п`ятої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

З аналізу вище зазначених норм законодавства вбачається, що суб`єкт господарювання щодо якого здійснено захід державного нагляду (контролю) має право подати зауваження до акта перевірки.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано – 13.03.2019 акт перевірки від 26.02.2019, водночас оскаржуваний припис винесено – 05.03.2019.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача стосовно того, що винесення припису 05.03.2019, тобто до вручення ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" акта перевірки, позбавило позивача можливості подати заперечення на акт перевірки.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Положеннями частини восьмої вказаної статті визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Так на підставі акта перевірки № 07-01-04/97 ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" Державною екологічною інспекцією Центрального округу 05.03.2019 винесено припис № 18/02.2-23.

Надаючи правову оцінку пункту 1 оскаржуваного припису, судом встановлено наступне.

Згідно з указаним пунктом припису ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" зобов`язано розробити план оргтехзагодів по усуненню виявлених порушень під час перевірки та надати його до Державної екологічної інспекції Центрального округу у десятиденний термін.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

В обґрунтування вказаного пункту припису відповідачем зазначено пункт 6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 за № 1347/20085.

Суд зазначає, що вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312.

Водночас наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 не передбачає права екологічної інспекції вимагати від суб`єктів господарювання розроблення планів оргтехзаходів по усуненню виявлених порушень під час перевірки та надавати їх до Державної екологічної інспекції.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що пункт 1 припису не ґрунтується на вимогах законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку пункту 2 оскаржуваного припису, судом встановлено наступне.

Згідно з указаним пунктом припису ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" зобов`язано підготувати звіт про оцінку випливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля господарської діяльності, а саме: на "потужності для вирощування: кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше)" до 05.06.2019.

Суд зазначає, що в обґрунтування вказаного пункту припису відповідачем зазначено Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", Закон України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", постанова КМУ "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28.08.2013 № 808.

Відповідно до частини першої статті 2 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 № 2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 2 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Положеннями пункту 2 частини третьої статті 3 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: сільське господарство, лісівництво та водне господарство: потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше).

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктом 14 частини третьої статті 3 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1 - 13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19.05.2011 № 3392-VI передбачено отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.

Згідно з частиною другою статті 1 Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Водночас відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Положеннями абзацу 7 частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Позивачем зазначено, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" не здійснювалося будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів (споруд, будівель, приміщень, устаткування, обладнання та механізмів, що вводяться в експлуатацію або проектуються).

Крім того, суд зазначає, що з акта перевірки не вбачається, які саме порушення Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", постанова КМУ "Про затвердження переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28.08.2013 № 808 порушено позивачем та не зазначено який саме вид планової діяльності порушено позивачем.

Також позивачем зазначено, що нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення об`єктів, які розташовані за адресою: 38832, Полтавська обл., АДРЕСА_1 н, с АДРЕСА_2 , вул. АДРЕСА_3 , 16 не здійснювалося позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування вказаного пункту припису.

Надаючи правову оцінку пунктам 3 та 4 припису, судом встановлено наступне.

Так указаними пунктами позивача зобов`язано провести огородження першого поясу суворого режиму зони санітарної охорони підземних джерел водопостачання (дві свердловини) ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 15.03.2019 та розробити проект зон санітарної охоронпи водозаборів ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 05.04.2019.

Крім того, в обґрунтування зазначено пункт 6 частини першої статті 44 ВКУ, умови дозволу на спеціальне водокористування, Правовий режим, затверджений постановою КМУ №2024.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Положеннями статті 93 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Крім того, суд зазначає, що правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 стосується забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

Суд зазначає, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування № 0974/Пол від 04.05.2017 (строк дії до 04.05.2022) /а.с. 92-95/ відповідно до якого джерелами підземного водопостачання є дві водні свердловини, місце розташування – Полтавська область, Чутівський р-н, с. Петрівка.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування ціллю водокористування є потреби сільськогосподарського виробництва, основні показники діяльності об`єкта – водокористувача 01.49 Розведення інших тварин, вирощування норок – 50000 гол., кількість працюючих – 41 особа, кількість робочих днів на рік – 365.

Умовами спеціального водокористування зазначено – забезпечити дотримання санітарно-захисної зони суворого режиму свердловин і не допускати їх забруднення постійно.

Враховуючи те, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" використовує водний об`єкт лише для виробничих потреб, не має обов`язку забезпечення дотримання санітарно-захисної зони суворого режиму водозабору навколо місця збору, зокрема обов`язку щодо проведення огородження першого поясу суворого режиму та розробки проекту зон санітарної охорони водозаборів.

З огляду на викладене, пункти припису 3 та 4 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку пункту 5 припису, суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки для відведення побутових стічних вод на території ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, використовується вигріб та гноєсховище. Під час перевірки встановлено, що локальна мережа спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо вигрібу та гноєсховища не обладнана. Заходи щодо попередження забруднення підземних вод не здійснюються.

Згідно з пунктом 5 припису зобов`язано позивача обладнати локальну мережу спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо вигрібу та гноєсховища для відведення побутових стічних вод на території ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 до 05.04.2019.

В обґрунтування вказаного пункту припису позивач посилається на положення частини третьої статті 105 Водного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані (частина третя статті 105 Водного кодексу України).

Як вище зазначено, позивачем під час перевірки було надано інспектору дозвіл на спеціальне водокористування № 0974/Пол від 04.05.2017 (строк дії до 04.05.2022) /а.с. 92-95/ відповідно до якого джерелами підземного водопостачання є дві водні свердловини, місце розташування – Полтавська область, Чутівський р-н, с. Петрівка.

Згідно дозволу на спеціальне водокористування ціллю водокористування є потреби сільськогосподарського виробництва, основні показники діяльності об`єкта – водокористувача 01.49 Розведення інших тварин, вирощування норок – 50000 гол., кількість працюючих – 41 особа, кількість робочих днів на рік – 365.

Згідно з пунктом 4 Дозволу на спеціальне водокористування водовідведення стічних вод здійснюється у вигріб, гноєвих стоків – гноєсховищ.

Крім того, суд зазначає, що у дозволі на спеціальне водокористування відсутня вимога щодо обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Позивачем зазначено, що вигріб та гноєсховище має геометричну залізобетонну конструкцію, що унеможливлює потрапляння стоків до підземних вод.

Також суд зазначає, що між ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" та КП "Чутівське" укладено Договір №2/1 від 15.01.2019 на надання послуг по викачці рідких нечистот /а.с. 101/.

Також слід зазначити, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" проводились аналізи води з водозаборів, згідно якого вода зі свердловини відповідає нормативно допустимим нормам, гранично допустимі концентрації не перевищені (Експертний висновок №000987 п/18 від 18.04.2018) /а.с. 96-97/.

Крім того, ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" аналізує стан води в сільському водогоні на підставі відповідних досліджень копії яких отримані від Сільської ради. (Результат санітарно-мікробіологічного дослідження №674/2667 від 14.12.2018 р., протокол дослідження питної води №50/175 від 5.09.2017, за якими вода відповідає нормативно допустимим нормам, гранично допустимі концентрації не перевищені /а.с. 98-100/.

Суд звертає увагу на те, що при проведенні перевірки фахівцями Держекоінспекції не відбирались зразки ґрунту та води на предмет виявлення забруднення підземних вод в результаті експлуатації вигрібу та гноєсховища, про що не заперечувалося і представником відповідача в судовому засіданні.

Також суд зазначає, що акт планового заходу від 26.02.2019 №07-01-04/97 не містить інформації про виявлення наявного чи можливого негативного впливу на стан підземних вод /а.с. 43- 72/.

Таким чином, зазначений в акті висновок про невжиття заходів щодо попередження забруднення підземних вод не здійснюється не відповідає дійсності, оскільки водовідведення стічних вод здійснюється у спеціально обладнаний вигріб та гноєсховище.

Також позивачем здійснюються заходи щодо вивозу стоків із вигрібу та гноєсховища.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено, що діяльність ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" негативно впливає чи може вплинути на стан підземних вод, тому пункт 5 припису слід визнати протиправним та скасувати.

Надаючи оцінку пункту 6 припису, суд зазначає наступне.

Відповідно до опису виявлених порушень, які зазначені в акті перевірки ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" представлено Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5325484001-16 від 31.03.2016. Строк дії дозволу - 2026. Представлено документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" та звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ТОВ "Ізюмське звірогосподарство".

Крім того, в акті зазначено, що на території ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, виявлено невраховані в дозволі джерела викидів, це ангар зберігання зерна, сінник, звірокухня. На момент обстеження в них проводилась господарська діяльність. Під час здійснення господарської діяльності з вищеназваних джерел викидів ТОВ "Ізюмське звірогосподарство"

здійснюються викиди в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря /а.с. 48/.

Суд зазначає, що пунктом 6 припису зобов`язано позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, неврахованими в дозволі № 5325484001-16, а саме: ангар для зберігання зерна, сінник, звірокухня до 05.06.2019.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Положеннями частин першої та другої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Положеннями пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 302 визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Суд зазначає, що згідно з Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони природного середовища України №317 від 16 серпня 2004 року, ангар для зберігання зерна, сінник, звірокухня в цьому переліку відсутні. Виходячи з вищезазначених норм ангар для зберігання зерна, сінник, звірокухня не відносяться до стаціонарних джерел забруднення, так як самі по собі не можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Також суд зазначає, що зі змісту акта планового заходу 26.02.2019 №07-01-04/97 вбачається, що перевіряючим зафіксовано, що на території ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, виявлено невраховані в дозволі джерела викидів, це ангар зберігання зерна, сінник, звірокухня.

Водночас в акті планового заходу не вказано і жодним доказом не підтверджено, які речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин, не визначено тип та хімічний склад забруднюючої речовини.

Під час проведення перевірки не було вчинено дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань, не проводились дослідження чи експертиз, для з`ясування чи дійсно здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з вказаних в акті джерел викидів.

Таким чином, висновок про те, що ангар для зберігання зерна, сінник, звірокухня є джерелами, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є припущенням відповідача.

Також суд погоджується з доводами позивача, що ведення господарської діяльності на вказаних об`єктах не свідчить про наявність шкідливих викидів в повітря.

Крім того, в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5325484001-16 від 31.03.2016 враховано джерело викидів – № 10 Кормокухня Котел МСД-240 /а.с. 102/.

У "Документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами", а саме: в Генеральному плані Кормокухня зазначена під цифрою Ш з джерелом викидів №10.

Згідно Технічного паспорту та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.08.2004 ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" належить зокрема Звірокухня літ. В-1 1968р. будівництва та Кормокухня літ. Р-1 /а.с. 128-136/.

Об`єкт Звірокухня літ. В-1 1968 р. зазначений в Технічному паспорті та Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 11.08.2004 р. за розміщенням співпадає з об`єктом Кормокухня зазначена під цифрою Ш з джерелом викидів №10 вказаному "Документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами", отже, є одним об`єктом.

Водночас саме вказаний об`єкт враховано в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5325484001-16 від 31.03.2016.

Так, за доводами позивача, саме вище зазначений об`єкт оглядався відповідачем під час перевірки.

Натомість об`єкт Кормокухня літ. Р-1 зазначена в Технічному паспорті та Свідоцтві про право власності не використовується і не оглядався під час перевірки.

Відповідачем не надано доказів спростування вказаного.

Таким чином, слід визнати протиправним та скасувати пункт 6 припису.

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування пункту 7 припису, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 7 розділу VI акта попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та попередні документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також попередній звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 не надано.

У зв`язку з виявленим порушенням згідно з пунктом 7 припису зобов`язано позивача надати попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та попередні документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також попередній звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також попередній звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16 – до 15.03.2019.

Як зазначено вище, відповідно до частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Вимога щодо надання інформації та документів, викладена в пункті 7 припису не може вважатися приписом, оскільки не містить вимог щодо усунення конкретних порушень, не направлена на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, оскільки норми права, вказані відповідачем як такі, що порушені регулюють не порядок надання документів для перевірки, а стосуються організації діяльності суб`єктів господарювання щодо джерел викидів.

Враховуючи те, що пункт припису не є вимогою про усунення виявлених у ході перевірки порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища та фактично є запитом на отримання документів та інформації вже після проведення перевірки підприємства, пункт 7 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку пунктам 8, 9, 10, 11, 17 припису, суд дійшов наступного висновку.

Указаними пунктами приписів зобов`язано ТОВ "Ізюмське звірогосподарство": посортувати відходи в контейнері для відходів та не допускати змішування відходів, які підлягають розміщенню на звалищі ТПВ з ресурсоцінним – склом, пластиком – до 15.03.2019 далі постійно; ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів – постійно; ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи – постійно; ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами – постійно; ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а саме: передавати спеціалізованим організаціям утворені відпрацьовані мастила з 15.03.2019, постійно.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Також відповідно до вказаної статті небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Крім того, згідно вказаної статті поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про відходи" суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.

Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів; мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Згідно з пунктом 8 Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 N 1360 критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів (Пзув), який розраховується за формулою: Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

До реєстру включаються об`єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання декларації про відходи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 118 суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі - декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 р. N 118.

Згідно з пунктом 10 Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 N 1360 Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації, та надсилають їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і строк їх реєстрації та про необхідність подання відповідних форм звітності.

Водночас суд зазначає, що показник загального утворення відходів (Пзув) ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" складає 30,32 умовних одиниць на рік, що підтверджується відповідним розрахунком, який виконано на підставі звіту про утворення та поводження з відходами /а.с. 159/.

Крім того, відповідачем не надано до суду повідомлення надіслане позивачу відповідно до пункту 10 Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 N 1360.

Таким чином, діяльність ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" призводить виключно до утворення відходів для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" укладено наступні договори: з КП "Чапаєве" договір про надання послуг з розміщення твердих побутових відходів №6 від 21.01.2019; з КП "Чутівське" договір про надання послуг по викачці рідких нечистот №2/1 від 15.01.2019; з КП "Чапаєве" договір про надання послуг №6/1 від 21.01.2019; з ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЕКОСФЕРА" Договір № 351/0312-18 від 3.12.2018 /а.с. 144-149/.

З урахуванням викладеного, слід визнати протиправними та скасувати пункти 8, 9, 10, 11, 17 припису.

Надаючи оцінку пункту 12 припису, суд зазначає наступне.

Згідно з указаним пунктом припису зобов`язано ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" забезпечити проведення ідентифікації об`єктів поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" з 15.03.2019, далі постійно.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 12 розділу VI акта указано, що позивач не забезпечує ведення ідентифікації об`єктів поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки".

Згідно абзацу 7 частини третьої статті 34 Закону України "Про відходи" суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний: ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки".

Відповідачем не доведено, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" має у власності чи користуванні місць чи об`єктів, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів (об`єкти поводження з відходами), та не здійснює операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

В акті перевірки такі об`єкти поводження з небезпечними відходами не вказані.

Крім того, в акті не вказано які саме небезпечні відходи були виявлені, їх фізичні, хімічні властивості.

З огляду на вказане, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування пункту 12 припису підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 13 припису, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з висновками акта перевірки, викладеними у пункті 13 розділу VI акта зазначено про відсутність у позивача Декларації безпеки відсутня у ТОВ "Ізюмське звірогосподарство".

Відповідно до пункту 13 припису зобов`язано позивача отримати декларацію безпеки ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" до 05.04.2019.

Відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 34 Закону України "Про відходи" Суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний мати декларацію безпеки.

Водночас, як вбачається з акта перевірки, в описі виявлених порушень не зазначено на підставі чого ґрунтується висновок про необхідність отримання декларації безпеки.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обов`язку позивача щодо отримання декларації.

Отже, пункт 13 припису необхідно визнати протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку пункту 14 припису, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вказаного пункту ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" зобов`язано скласти спеціальний паспорт на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів до 05.04.2019.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої-третьої статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання (частина четверта статті 33 Закону України "Про відходи").

Відповідно до розділу І Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 р. N 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 лютого 1999 р. за N 60/3353 спеціальний паспорт місця видалення відходів (далі - МВВ) складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорта МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів.

До місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Паспорт складається за матеріалами інвентаризації МВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів (що утворювалися і видалялися), дані карток і відомостей прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

За відсутності потрібних даних щодо МВВ власник МВВ здійснює на вимогу місцевої державної адміністрації потрібний обсяг досліджень, робіт чи спостережень, достатніх для складання паспорта МВВ. Обсяг і терміни проведення відповідних робіт погоджуються з місцевою державною адміністрацією, відповідальною за ведення реєстру МВВ. Щодо безхазяйних відходів додаткове обстеження для отримання потрібної інформації здійснюється за дорученням місцевої державної адміністрації.

Згідно з пунктом 2 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 N 1216 реєстр місць видалення відходів (далі - реєстр) - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об`єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів (форму ведення реєстру подано в додатку 1 до цього Порядку).

Відповідно до приписів пункту 11 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік МВВ, які мають бути включені до реєстру, і повідомляють їхніх власників про необхідність складання паспортів МВВ та термін їх реєстрації.

Водночас суд зазначає, що в акті планового заходу від 26.02.2019 №07-01-04/97 не відображено інформації щодо виявлення місць (об`єктів) видалення відходів чи довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач здійснює діяльність з видалення відходів чи довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Крім того, за твердженням позивача до ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" не надходила вимога місцевої державної адміністрації про необхідність здійснення потрібного обсягу досліджень, робіт чи спостережень, достатніх для складання паспорта МВВ, та/або повідомлення про необхідність складання паспортів МВВ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 14 припису.

Надаючи оцінку пункту 15 припису, суд дійшов наступних висновків.

Так згідно висновків акта перевірки позивач не здійснює моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів.

Пунктом 15 припису зобов`язано ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про відходи" з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 4 Положення про державну службу моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 № 391 моніторинг довкілля здійснюється Мінагрополітики, Мінприроди, ДАЗВ, Держгеонадрами, Мінрегіоном, ДКА, а також ДСНС, Держлісагентством, Держводагентством, Держгеокадастром та їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на викладене, ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" не є суб`єктом моніторингу та не включено до єдиної ми державного моніторингу навколишнього природного середовища в порядку визначеному Положенням про державну систему моніторингу довкілля, як постачальник інформації чи виконавець програм.

З огляду на викладене, пункт 15 припису слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до пункту 16 припису зобов`язано ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря в процесі господарської діяльності інструментально-лабораторними вимірюваннями параментів викидів забруднюючих речовин, а саме: пересувних джерел з 15.03.2019, далі постійно.

Суд зазначає, що абзацу 7 частини першої статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Статтею 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Суд зазначає, що вказаний пункт припису не місить вказівки на дії, які має вчинити позивач з метою усунення порушень, водночас вказаний пункт припису є декларативним.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів здійснення відбору зразків та/або інструментально-лабораторних вимірювань.

Зі змісту акта планового заходу, вбачається, що в акті не зазначено на підставі яких дій та досліджень відповідач дійшов висновку, що на підприємстві не проводяться інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел викиду.

З огляду на викладене, пункт 16 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку пункту 18 припису, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 18 розділу VI акта перевірки зазначено, що при здійснені виробничої діяльності ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" за адресою: 38832, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Петрівка, вул. Озерна, 16, утворюються відпрацьовані мастила. ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" відповідно до Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою КМУ від 17.12.2012 №1221, є споживачем мастил (олив), яким не виконується п. 6 означеного Порядку, а саме: не подається щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформація про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5 до вказаного Порядку.

Відповідно до пункту 18 припису ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" зобов`язано подавати щокварталу до 10 числа наступного місяця до Державної екологічної інспекції Центрального округу інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) з 15.03.2019, далі постійно.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. N 1221 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. N 1198) цей Порядок визначає механізм збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), що утворюються внаслідок використання вироблених або ввезених на територію України мастил (олив) за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 3 указаного Порядку дія цього Порядку поширюється на таких суб`єктів господарювання всіх форм власності: суб`єкти, що виробляють або ввозять на територію України для вільного використання мастила (оливи), внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи) за переліком згідно з додатком 2; суб`єкти, що провадять діяльність із збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив); суб`єкти, у процесі діяльності яких на території України утворюються відпрацьовані мастила (оливи); суб`єкти, які надають послуги з промислової заміни мастил (олив); суб`єкти, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни мастил (олив).

Положеннями пункту 6 Порядку визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни в добровільному порядку подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5.

В акті планового заходу від 26.02.2019 №07-01-04/97 зазначено, що при здійснені виробничої діяльності ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" утворюються відпрацьовані мастила.

Водночас суд зазначає, що в акті перевірки не зазначено в результаті якої саме діяльності (на яких об`єктах, механізмах) та які саме відпрацьовані мастила утворюються (за переліком згідно з додатком 2 до Порядку).

Позивачем зазначено, що в ході планового заходу не оглядались об`єкти на яких використовуються мастила (оливи) не запитувалися та не досліджувались документи щодо обігу мастил (олив).

Крім того, за доводами позивача заміна мастил (олив) на транспортних засобах ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" здійснюється у пунктах заміни, що підтверджується зокрема актами виконаних робіт /а.с. 150-152/.

Таким чином, пункту 18 припису також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних пунктів припису № 18/02.2-23 від 05.03.2019.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позову.

Суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням від 31.05.2019 № 640 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн /а.с. 4/.

З огляду на задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 1921,00 грн. Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано:

- протокол погодження розміру гонорару та витрат адвоката від 15.04.2019 /а.с. 160/; довіреність № 1 від 15.04.2019 /а.с. 184/; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с. 185/; акт про надання правової допомоги №1 від 23.08.2019 відповідно до якого сума основного гонорару склала – 19000,00 грн /а.с. 219/; рахунок на оплату гонорару адвоката № 2/1-2019АР на суму 19000,00 грн /а.с. 220/; акт про надання правової допомоги №2 від 30.08.2019 відповідно до якого гонорар за представництво інтересів клієнта у суді 30.08.2019 склав 2000,00 грн /а.с. 221/.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- у матеріалах справи відсутній будь-який документ, зокрема адвокатські запити, клопотання, які б свідчили про надання адвокатом правничої допомоги;

- у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем гонорару адвоката (наявний Рахунок № 2/1-2019 АР не містить доказів оплати, зокрема, банківської відмітки щодо сплати зазначеної суми);

- в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги № 1-2019 АР від 15.04.2019, на який йде посилання в Протоколі погодження розміру гонорару та витрат адвоката.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат – 21000,00 грн не є співмірним із складністю справи та понесення вказаних витрат не підтверджено належними та достатніми доказами.

Враховуючи вищезазначене, клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (вул. Озерна, 16, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832, код ЄДРПОУ 22663149) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання протиправними та скасування пунктів припису задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 та 18 припису Державної екологічної інспекції Центрального округу № 18/02.2-23 від 05 березня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (вул. Озерна, 16, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832, код ЄДРПОУ 22663149) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.09.2019.

Головуючий суддя

А.О. Чеснокова