open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 201/15850/17
Моніторити
Постанова /28.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.09.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /25.09.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.07.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /27.06.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /25.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.06.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /11.05.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /02.04.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /20.02.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /27.10.2017/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 201/15850/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /28.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /27.09.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /25.09.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.07.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /27.06.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /25.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.06.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Постанова /11.05.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /02.04.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.03.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /20.02.2018/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /27.10.2017/ Жовтневий районний суд м.ДніпропетровськаЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 201/15850/17

провадження № 61-37566св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Дніпропетровської обласної ради та комунального підприємства «Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об`єднання «Дезінфекція» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року у складі суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпропетровська обласна рада,

третя особа - комунальне підприємство «Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об`єднання «Дезінфекція»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпропетровської обласної ради, третя особа - комунальне підприємство «Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об`єднання «Дезінфекція» (далі - КП «ДОГВО «Дезінфекція»), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що перебував на посаді на посаді директора КП «ДОГВО «Дезінфекція», розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради № 40-КП від 03 липня 2017 року він звільнений з займаної посади з 10 липня 2017 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України. Відповідно до пунктів 3 та 5 статті 24 КЗпП України, а також пунктів 1.5 та 4.2 Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», затвердженого рішенням Дніпропетровської від 23 березня 2007 року № 123-7/V, прийом робітника на договірну роботу здійснюється виключно у письмовій формі, але при призначенні його на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП ДОГВО «Дезінфекція» згідно розпорядження Дніпропетровської обласної ради № 28-КП від 26 квітня 2017 року з 10 травня 2017 року терміном на два місяці цих умов виконано не було, що дає йому підстави стверджувати про те, що не було юридичних підстав вважати законним прийом його на роботу за строковим договором та одночасно про те, що жодних підстав не було для звільнення його за викладених обставин за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 17 листопада 2017 року Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Дніпропетровської обласної ради замінено на належного відповідача Дніпропетровську обласну раду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неможливо застосувати в даному випадку положення статті 39-1 КЗпП України з тих причин, що визнання строкового трудового договору від 09 липня 2014 року таким, що трансформувався в безстроковий внаслідок неодноразового укладання з позивачем договорів на виконання обов`язків керівника закладу після завершення дії цього договору та його звільнення відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 40-КП від 03 липня 2017 року, порушуватиме вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо повноважень обласної ради призначати керівників комунальних підприємств та обмежуватиме права територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, які об`єднали спільне майно, на постійній основі за конкурсом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 03 липня 2017 року № 40-КП «Про кадрові питання деяких комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» в частині звільнення ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція», 10 липня 2017 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України - незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» з 10 липня 2017 року. Стягнуто з КП «ДОГВО «Дезінфекція» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 липня 2017 року по 11 травня 2018 року у розмірі 63 999 грн 05 коп.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строкові трудові договори переукладались з позивачем неодноразово і ініціатором їх укладення була саме Дніпропетровська обласна рада, яка обґрунтовувала їх укладання не нормами КЗпП, але за частиною 2 статті 39-1 КЗпП України строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Враховуючи те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно, у відповідності до частини 2 статті 235 КЗпП України, приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 і в частині стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги Дніпропетровської обласної ради

У касаційній скарзі Дніпропетровська обласна рада просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до абзацу 3 пункту. 1.3 Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, затвердженого рішенням обласної ради від 23 березня 2007 № 123-7/У, з метою забезпечення постійного управління підприємствами, установами та закладами, у разі, якщо підприємства, установи та заклади у міжсесійний період залишились без керівників, голова обласної ради своїм розпорядженням на строк до трьох місяців призначає на посаду осіб, що виконують обов`язки керівників підприємств, установ або закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області. Тобто, Положенням встановлено можливість тимчасового (строкового) призначення осіб, що виконують обов`язки керівника підприємства за розпорядженням голови обласної ради з метою забезпечення постійного управління підприємствами. Положення частини другої статті 39-1 КЗпП України щодо визнання трудового договору укладеним на невизначений строк не можуть бути застосованим у разі укладення контрактів з керівниками комунальних підприємств, оскільки контракт може укладатися згідно із частиною третьою статті 21 КЗпП України лише на певний строк. Крім того, апеляційним судом Дніпропетровської області не враховано, що визнання строкового трудового договору від 09 липня 2017 року таким, що трансформувався в безстроковий внаслідок неодноразового укладання з ОСОБА_1 договорів на виконання обов`язків керівника підприємства після завершення дії цього договору та його звільнення відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 40-КП від 03 липня 2017 року, порушуватиме вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо повноважень обласної ради призначати керівників комунальних підприємств (у тому числі за конкурсом) та обмежуватиме права територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

(2) Доводи касаційної скарги КП «ДОГВО «Дезінфекція»

КП «ДОГВО «Дезінфекція» у касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що визнаючи незаконним розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 03 липня 2017 року № 40-КП «Про кадрові питання деяких комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» в частині звільнення ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» 10 липня 2017 року відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законівпро працю України, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки, звертаючись до суду з позовом, позивач не порушував питання про визнання незаконним розпорядження про його звільнення із займаної посади; поновлюючи ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція», суд апеляційної інстанції також вийшов за межі позовних вимог, оскільки, звертаючись до суду з позовом, позивач порушував питання про поновлення його на посаді генерального директора, а не на посаді виконуючого обов`язки;стягуючи з третьої особи (КП «ДОГВО «Дезінфекція») на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11 липня 2017 року по 11 травня 2018 року у розмірі 63 999 грн 05 коп. та судовий збір, суд апеляційної інстанції вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не є стороною у даному цивільному процесі та яка не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

(3) Заперечення ОСОБА_1 .

У запереченні на касаційну скаргу Дніпропетровської обласної ради позивач зазначає, що перерва між строковими трудовими договорами (розпорядженнями голови Дніпропетровської обласної ради) в період з 07 жовтня 2013 року по 10 липня 2017 року, на підставі яких його приймали на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці та звільняли, була максимум два дні (вихідні дні), тому трудовий договір вважається безстроковим (укладеним на невизначений строк) з дня першого укладення такого трудового договору, тобто з 07 жовтня 2013 року.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційні скарги підлягають задоволенню.

Суди установили, що із 13 липня 2000 року підприємство перейменовано у КП «ДОГВО «Дезінфекція» і позивача призначено на посаду генерального директора за контрактом на три роки (контракт № 69 укладено 01 серпня 2001 року).

Із 06 серпня 2004 року термін дії контракту продовжено до 01 серпня 2007 року.

З 30 серпня 2007 року трудові відносини з позивачем продовжено на посаді генерального директора та укладено контракт до 01 серпня 2010 року.

З 04 жовтня 2010 року трудові відносини з позивачем продовжено на посаді генерального директора та укладено контракт до 04 жовтня 2013 року.

За закінченням строку дії контракту позивача 04 жовтня 2013 року звільнено з посади генерального директора та одночасно з 07 жовтня 2013 року призначено виконуючим обов`язки генерального директора строком на 2 місяці.

07 грудня 2013 року позивача звільнено та з 09 грудня 2013 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

09 лютого 2014 року позивача звільнено та з 10 лютого 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

10 квітня 2014 року позивача звільнено та з 11 квітня 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

11 червня 2014 року позивача звільнено та з 12 червня 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяця.

12 серпня 2014 року позивача звільнено та з 13 серпня 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

13 жовтня 2014 року позивача звільнено та з 14 жовтня 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

14 грудня 2014 року позивача звільнено та з 15 грудня 2014 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на два місяці.

17 лютого 2015 року позивача звільнено та з 18 лютого 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

18 квітня 2015 року позивача звільнено та з 20 квітня 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

20 червня 2015 року позивача звільнено та з 22 червня 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

22 серпня 2015 року позивача звільнено та з 25 серпня 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

25 жовтня 2015 року позивача звільнено та з 26 жовтня 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

26 грудня 2015 року позивача звільнено та з 28 грудня 2015 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 3 місяці.

28 березня 2016 року позивача звільнено та з 29 березня 2016 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

29 травня 2016 року позивача звільнено та з 30 травня 2016 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 3 місяці.

30 серпня 2016 року позивача звільнено та з 31 серпня 2016 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

31 жовтня 2016 року позивача звільнено та з 01 листопада 2016 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

01 січня 2017 року позивача звільнено та з 03 січня 2017 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

03 березня 2017 року позивача звільнено та з 06 травня 2017 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

06 травня 2017 року позивача звільнено та з 10 травня 2017 року знову призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» строком на 2 місяці.

10 липня 2017 року позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки генерального директора КП «ДОГВО «Дезінфекція» та призначено на цю посаду іншу особу - ОСОБА_2 на 2 місяці.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

На підставі наведеної норми позивач вважає продовженими його трудові відносини із КП «ДОГВО «Дезінфекція» на посаді генерального директора.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Порядок призначення керівників підприємств, які перебувають в управлінні Дніпропетровської обласної ради, визначений Положенням про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Дніпропетровської області, затвердженим рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 березня 2007 року № 123-7/V (далі - Положення).

Згідно пункту 1.3. Положення питання про призначення і звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, вирішуються виключно на сесіях обласної ради. У разі, якщо підприємства, установи та заклади у міжсесійний період залишились без керівників, голова обласної ради своїм розпорядженням на строк до трьох місяців призначає на посаду осіб, що виконують обов`язки керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Дніпропетровської області.

За змістом пункту 1.5 Положення з керівником підприємства, установи, закладу, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, укладається строковий трудовий договір (контракт) у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.1 Положення призначення на заміщення вакантної посади керівника підприємства, установи або закладу, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, відбувається за конкурсом (у випадку двох і більше кандидатів) або без проведення конкурсу.

За змістом пунктів 4.8, 4.9 Положення закінчення строку дії строкового трудового договору (контракту) є безумовною та остаточною підставою для звільнення керівника підприємства, установи або закладу, якщо Дніпропетровською обласною радою або уповноваженим органом не буде прийняте рішення про продовження трудових відносин з таким керівником. Переукладання строкового трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або закладу відбувається у випадку прийняття обласною радою рішення про продовження трудових відносин з керівником шляхом підписання строкового трудового договору (контракту) на новий термін.

Враховуючи те, що КП «ДОГВО «Дезінфекція» перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради, генеральний директор цього підприємства призначається на пленарному засіданні сесії обласної ради, а переукладання строкового трудового договору (контракту) з керівником підприємства, можливе лише у випадку прийняття обласною радою рішення про продовження трудових відносин з керівником шляхом підписання строкового трудового договору (контракту) на новий термін, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що неодноразове призначення позивача виконуючим обов`язки керівника закладу не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як генеральним директором підприємства продовжена на невизначений строк.

Крім того, із посади генерального директора позивача звільнено ще 04 жовтня 2013 року, у подальшому він неодноразово призначався на посаду виконуючого обов`язки генерального директора, звільнення з якої становить підставу звернення до суду із позовом про поновлення на роботі.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

За змістом норм, що містяться у зазначених актах, в їх системному зв`язку, виконання службових обов`язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язане з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації, є тимчасовим замісництвом. Тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) на підприємстві. Працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи. Працівнику, що заміщує, виплачується різниця між фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує.

Таким чином, виконання тимчасовим замісником посадових обов?язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Юридичних фактів, які зумовили переукладення із позивачем строкового трудового договору як із генеральним директором (рішення обласної ради), не встановлено, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що норми статті 39-1 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Апеляційний суд скасував ухвалене згідно закону рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що наслідками касаційного розгляду справи у позові відмовлено, а на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, сплачений Дніпропетровською обласною радою та КП «ДОГВО «Дезінфекція» судовий збір (по 1 409 грн 60 коп. кожним) за подання касаційної скарги підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись статтями 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Дніпропетровської обласної ради та комунального підприємства «Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об`єднання «Дезінфекція» задовольнити.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року скасувати.

Залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року.

Сплачений Дніпропетровською обласною радою та комунальним підприємством «Дніпропетровське обласне госпрозрахункове виробниче об`єднання «Дезінфекція» по 1 409 грн 60 коп. кожним судовий збір за подання касаційної скарги компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 83976568
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку