печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63736/18-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., за участю секретаря Самійлик В.В., прокурора Спусканюка Р.Ю., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді народного депутата України, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-7 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 34-04/485, складеного 13.12.2018 керівником четвертого відділу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції Штогрін О.В. , ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі народного депутата України, тобто особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», усупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та ч.ч. 2,3 ст.8 Закону України «Про статус народного депутата», 13.04.2017 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів: реалізовуючи повноваження народного депутата України за наявності приватного інтересу, звернувся до ОСОБА_3 , заступника Генерального прокурора України - керівника САП, з депутатським зверненням від 13.04.2017 № 13-04/2017-39 в інтересах свого помічника ОСОБА_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 , заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, з депутатським зверненням від 13.04.2017 №13-04/2017-39 у зв`язку зі зверненням до нього адвоката ОСОБА_4

Згідно з інформацією Апарату Верховної Ради України від 13.03.2018 № 20-12/578 ОСОБА_4 з 06.02.2015 є помічником-консультантом ОСОБА_1 на громадських засадах.

У своєму депутатському зверненні від 13.04.2017 №13-04/2017-39 ОСОБА_1 зазначає, що до нього, як до народного депутата України, заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань захисту прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, звернувся громадянин України адвокат ОСОБА_4, у зв`язку із фактами, які можуть вказувати на виконання детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) приватних замовлень комерційних структур при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження № 52016000000000436.

Згідно з інформацією, наданою Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою листом від 13.03.2018 детективами НАБУ 07.03.2017 ОСОБА_4 допитано як свідка у кримінальному провадженні № 52016000000000436.

У депутатському зверненні від 13.04.2017 ОСОБА_1 зазначає, що зі звернення ОСОБА_4 вбачається, що детективами НАБУ за заявою ТОВ «Торговий дім «Ресурси» здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000436 за фактом нібито зловживання ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» своїм службовим становищем при продажу в січні 2015 року належних ПАТ «Банк Столиця» прав вимоги позичальників. Також зазначено, що зі звернення вбачається, що десять детективів НАБУ розслідують надумане та явно замовне кримінальне провадження в інтересах комерційної структури, що не має нічого спільного з цілями та завданнями НАБУ і, як мінімум, є марнотратством державних коштів. Така незрозуміла поведінка може свідчити про корупційну зацікавленість детективів НАБУ з боку ТОВ «Торговий дім «Ресурси», директором якого є підставна особа, а реальними керівниками - зовсім інші впливові люди.

ОСОБА_1 також зазначає, що факти, наведені у зверненні ОСОБА_4 , дають підстави для обгрунтованого висновку про те, що дії детективів НАБУ під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000436 спрямовані не на захист інтересів держави, а на покривання приватних інтересів заявника - ТОВ «Торговий дім «Ресурси», мета яких через здійснення тиску на органи судової влади шахрайським шляхом уникнути цивільної відповідальності.

На відповідний запит Національного агентства від 26.07.2018 № 34-04/31845/18 НАБУ листом від 10.08.2018 № 042-221/30924 поінформувало, що детективами НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000436 від 18.11.2016 за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України за фактом розтрати службовою особою Національного банку України при здійсненні повноважень ліквідатора майна ПАТ «Банк Столиця» в особливо великому розмірі шляхом реалізації через Товарну біржу «Перша товарна біржа» права вимоги банку в 34 млн 236 тис. грн за кредитами ТОВ «Укрметалзабезпечення» та ТОВ «Альтернатива Груп», забезпеченими майновою заставою ТОВ «ТД «Ресурси» на загальну суму 28 млн 299 тис. грн, на користь ТОВ «І.С. Інвест» за ціною 68 тис. грн, що призвело до додаткових витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування перевірялася причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4

07.03.2017 детективами НАБУ з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні №52016000000000436, допитано як свідка ОСОБА_4

Отже, адвокат ОСОБА_4 не звертався до ОСОБА_1 з проханням про надання інформації, копій документів, необхідних йому для надання правової допомоги клієнту. ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з проханням у передбачений законом спосіб втрутитись у ситуацію, що склалася із розслідуванням кримінального провадження №52016000000000436, тобто ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з проханням вчинити певні дії.

Також згідно протоколу ОСОБА_4 , скориставшись позаслужбовими зв`язками з ОСОБА_1 , звернувся до нього зі зверненням від 06.04.2017 з метою використання ОСОБА_1 свого права на депутатське звернення та подальшого звернення ним до відповідного органу.

Приватний інтерес ОСОБА_1 полягає, зокрема, у позитивних наслідках розслідування кримінального провадження для ОСОБА_4 оскільки негативні наслідки за результатами такого кримінального провадження стосовно останнього, для прикладу - вручення йому підозри тощо, може негативно вплинути на ОСОБА_1 як народного депутата України, а саме: на його репутацію серед виборців, оскільки він є обраним представником народу, а також негативно позначитися на його діловій репутації як заступника Голови Комітету, Голови підкомітету міжнародно-правових питань та внутрішньо переміщених осіб Комітету Верховної Ради України, та його діловій репутації на міжнародній арені як остійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та повідомив про порушення права на захист останнього, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до НАЗК з проханням надати на ознайомлення, зібрані відносно нього матеріали, що стосуються протоколу. Проте, останньому не було надано документів на ознайомлення, чим було унеможливлено здійснення належної підготовки позиції захисту та порушено права на захист.

Також, на думку ОСОБА_1 , навмисні дії щодо направлення службовими особами НАЗК запрошень на ознайомлення з матеріалами справи пізніше визначеного часу самих запрошень, були цілеспрямовані на надання публічного характеру вказаним звинуваченням у вчиненні корупційного правопорушення, підрив авторитету ОСОБА_1 як на національному, так і на міжнародному рівнях, здійснення впливу на його діяльність як державного діяча, народного депутата України, обраного народом. ОСОБА_1 стверджував, що на офіційному сайті НАЗК його було публічно звинувачено у вчиненні корупційного правопорушення.

Разом з цим, практика Верховного Суду підтверджує, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості одного з доказів вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова від 10.05.2018 у справі №760/9462/16-а). Тобто, навіть факт складення адміністративного протоколу не є належним свідченням вчинення особою правопорушення, а оцінюється судом в сукупності з іншими доказами.

З приводу інших запрошень до НАЗК, які можуть міститись в матеріалах справи, які ОСОБА_1 отримував, останній повідомив, що він є не тільки народним депутатом України, а й членом Парламентської асамблеї Ради Європи, Заступником Голови постійної делегації до ПАРЄ, Віце-Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи (2017-2018), Головою Підкомітету з проблем злочинності та боротьби із тероризмом ПАРЄ (2017-2019), Віце-Президентом Європейської народної партії в Раді Європи, Представником Комітету з юридичних питань та прав людини Парламентської асамблеї Ради Європи в ГРЕКО, Віце-Президентом Комітету ПАРЄ з юридичних питань та прав людини. Зазначене зумовлює той факт, що більше чотирьох місяців протягом року ОСОБА_1 перебуває на засіданнях вказаних органів та інституцій. При цьому, всі ці заходи заплановані заздалегідь та не можуть бути перенесені. Зазначене, зумовлює передчасне планування робочого графіку та ускладнює здійснення змін у вказаному графіку. Кожне запрошення НАЗК було останнім розглянуто та повідомлено про причини неможливості з`явитись.

ОСОБА_1 наголошував, що відповідно до п. 11 Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого Рішенням НАЗК 09.06.2016 № 5 Протокол про адміністративне правопорушення виноситься з урахуванням вимог абзацу першого пункту 12 цього розділу на розгляд Національного агентства, яке приймає рішення про направлення протоколу про адміністративне правопорушення до суду.

Водночас, Рішення НАЗК про направлення протоколу до суду - відсутнє. Згідно з даними офіційного сайту НАЗК за наслідками розгляду цього питання було прийнято Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2018 №3092, яким вирішено, цитую «Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції забезпечити направлення до суду відповідно до законодавства протоколу про адміністративне правопорушення від 13.12.2018 №34-04/485 стосовно ОСОБА_1 , народного депутата України». Тобто, вказане рішення свідчить про надання доручення підрозділу НАЗК забезпечити направлення рішення до суду. Рішення про доручення не може вважатись рішенням про направлення протоколу до суду, яке має прийняти НАЗК відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства. Вказане свідчить про порушення процедури розгляду питання про направлення адміністративного протоколу до суду.

Також ОСОБА_1 звертав увагу, на той факт, що в квітні місяці минулого року до нього надійшло звернення громадянина, адвоката ОСОБА_4, який зазначав про порушення чинного законодавства з боку службових осіб правоохоронних органів при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52013000000000436. За результатами розгляду, з огляду на факти, викладені у зверненні, значене звернення було скероване до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для розгляду, перевірки фактів, викладених у ньому щодо кримінального провадження №52013000000000436. та відповідного реагування.

Водночас, як стало відомо в подальшому, кримінального провадження №52013000000000436, про яке йшла мова у зверненні ОСОБА_4 та, у зверненні ОСОБА_1 до САП - взагалі не існує. Про що є офіційна відповідь з Генеральної прокуратури України. Більше того, як виявилось з відповіді Генеральної прокуратури, такого провадження взагалі не могло існувати, оскільки номер кримінального провадження складається з таких реквізитів: код органу, який розпочав досудове розслідування, рік, код відомства та територіальність органу, номер кримінального провадження. Відповідно, враховуючи, що Національне антикорупційне бюро України було створено у 2015 році, у 2013 воно не могло зареєструвати відповідне провадження. Тобто, предмет перевірки, за яким НАЗК вибудовувала звинувачення ОСОБА_1 у конфлікті інтересів - відсутній взагалі.

Більше того, ОСОБА_1 зазначив про відсутність конфлікту інтересів при виконанні ним обов`язків народного депутата України, зазначаючи, що Комітет Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України у своїх офіційних роз`ясненнях щодо застосування окремих положень Закону України «Про статус народного депутата України» (статей 15, 16, 24, 26, 34) підкреслив що виконання народним депутатом України обов`язків у взаємовідносинах з виборцями та виконання контрольних повноважень (депутатські запити, депутатські звернення) не можуть бути конфліктом інтересів народного депутата України, оскільки порядок врегулювання конфлікту інтересів у діяльності, зокрема, народних депутатів України, згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. При цьому, законами України, якими при виконанні депутатських повноважень керується народний депутат України, зокрема, Регламентом Верховної Ради України передбачено врегулювання конфлікту інтересів лише у випадках: участі в обговоренні питань на пленарному засіданні Верховної Ради України (стаття 311), в складі тимчасової спеціальної комісії (стаття 85), тимчасової слідчої комісії (стаття 87) та спеціальної тимчасової слідчої комісії (стаття 173), про що народний депутат України зобов`язаний повідомити Верховну Раду.

Також ОСОБА_1 вказує, що був зобов`язаний використати свої повноваження для розгляду звернення адвоката ОСОБА_4 та захисту порушених прав, про що йшлося у зверненні. Для цього, вказане звернення було направлено до уповноваженого суб`єкта для розгляду в порядку, визначеному законом, та відповідного реагування. Реагування на порушення прав громадян, так само, як і розгляд звернень - не дискреційне повноваження, а обов`язок народного депутата України за невиконання якого передбачена відповідальність. Будь-які майнові, немайнові або інші приватні інтереси у даному випадку - відсутні.

Окрім того, у листі №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 судовою палатою у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1)наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2)наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

3)наявність повноважень на прийняття рішення;

4)наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно в постанові суду.

Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази наявності у останнього факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення та докази наявності у ОСОБА_1 факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Саме по собі перенаправлення звернення до правоохоронного органу для розгляду в межах повноважень, визначених законом та, виконання своїх обов`язків народного депутата України не може вважатися ознакою наявності у особи реального конфлікту інтересів, оскільки суперечить природі таких повноважень та є гарантією незалежності діяльності народного депутата України.

В судовому засідання прокурор прокуратури відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ГПУ ОСОБА_5 подав висновок в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП в якому зазначає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.12.2018 № 34-04/485 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку.

Протокол № 34-04/485 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений 13.12.2018 керівником четвертого відділу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції Штогрін О.В. , що відповідає ст.255 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи та обставин, встановлених у ході судового розгляду справи, народний депутат України ОСОБА_1 дійсно звертався 13.04.2017 до ОСОБА_3 , заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, з депутатським зверненням від 13.04.2017 №13-04/2017-39 у зв`язку зі зверненням до нього адвоката ОСОБА_4

Разом з тим, із наявних у матеріалах справи першоджерел - депутатського звернення ОСОБА_1 та звернення адвоката ОСОБА_4, вбачається що питання порушені у них стосувалися досудового розслідування у кримінальному провадженні №52013000000000436, а не в кримінальному провадженні№ 52016000000000436, як неодноразово, з посиланням на депутатське звернення ОСОБА_1 та звернення адвоката ОСОБА_4, зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.12.2017.

Натомість уповноваженою особою НАЗК у протоколі про адміністративне правопорушення зроблено висновок та підкреслено, що це саме те кримінальне провадження (№52016000000000436), щодо якого ОСОБА_1 звертався до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у своєму зверненні від № 13-04/2017-39.

Матеріалами справи не містять також доказів, які б свідчили про наявність позаслужбових зв`язків ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , а також зацікавленості ОСОБА_1 у позитивних наслідках розслідування кримінального провадження для ОСОБА_4 , оскільки негативні наслідки можуть негативно вплинути на ділову репутацію ОСОБА_1 як народного депутата України тощо.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, «Карелін проти Росії» від 20.06.2016, серед іншого, зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення. Оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст.252 КУпАП.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.12.2018 № 34-04/485 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, вважаю, що в даному випадку не мало місце адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-7 КУпАП, та, відповідно, у діях ОСОБА_1 склад такого правопорушення відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 14, 172-7, 252, 266, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-7 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора.

Апеляційна скарга, подання прокурора подаються до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.М.Карабань