Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 754/14876/17

провадження № 61-46002св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року, у складі судді Зотько Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач при її призначенні (переводу у зв`язку із реорганізацією поліклініки № 3) на посаду стоматолога-терапевта стоматологічного відділення, яке згідно відомостей ліцензії Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 18 вересня 2014 серії АЕ № 571198 не має а ні кабінетів, а ні майна, своєї бездіяльністю порушив статтю 29 КЗпП України щодо обов`язку власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце, не здійснив відповідного інструктажу, та примусив працювати у кабінеті № 420 та коморі кабінету № 417 на списаній стоматологічній установці УС-30.

Також позивач зазначала, що відповідач 12 червня 2014 року незаконно вимагав придбати стоматологічну установку АЯКС-12 вартістю 4000 доларів США, та не ввівши її в експлуатацію, а також з урахуванням того, що вищевказані кабінети з коморою та установкою УС-30 не є приміщеннями та майном відповідача за відомостями ліцензії, та порушивши трудове законодавство, своєю бездіяльністю призвів до унеможливлення надання позивачем стоматологічних послуг з лікування зубів (особливо з 01 січня 2016 року) та позбавляє позивача фізичної можливості надавати у повному обсязі стоматологічні послуги, згідно посадової інструкції, чим завдав їй важкої моральної шкоди. Внаслідок таких дій, позивач вказувала, що вона втратила перспективу росту здатностей та здібностей, що негативно вплинуло на професійну діяльність та призвело до зниження рівня професійної кваліфікації, при цьому за весь час роботи її загалом не було забезпечено необхідними матеріалами, медикаментами, лікарськими засобами, засобами індивідуального захисту, спецодягом, тощо.

Отже, протизаконними діями відповідача, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач створив позивачеві умови праці, які унеможливлювали надання нею всього спектру стоматологічних послуг на посаді стоматолога-терапевта ставки бюджетного прийому, та виконання нею професійних обов`язків згідно посадової інструкції, а саме лікування зубів.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням клопотань про уточнення позовних вимог від 23 лютого 2018 року, позивач просила:

1. визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, яке порушуючи статтю 29 КЗпП України про обов`язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника та визначити йому робоче місце. До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

Не провело усі вказані заходи по відношенню до стоматолога-терапевта матері- одиначки двох дітей, у тому числі малолітнього, - ОСОБА_1 ;

2. визнати неправомірними дії відповідача у період з 01 січня 2016 року до 30 червня 2016 року щодо примушення працювати стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення Філії 3, вказаного КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, враховуючи, що згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ № 571198 , вказане відділення не має ні приміщень, ні майна що унеможливлює надання ліцензованих МОЗ медичних послуг;

3. визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва у період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року щодо незабезпечення стоматолога-терапевта вищої категорії матері одиначки двох дітей, у тому числі малолітнього, ОСОБА_1 кабінетом та приміщенням, ліцензованим МОЗ на медичну практику, враховуючи, що 420 кабінети, та комора 417 кабінету не є приміщеннями вказаного КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії АЕ №571198 на провадження господарської діяльності з медичної практики (місце впровадження діяльності м. Київ, вулиця М. Закревського, 81/ 1 ; м. Київ, проспект В. Маяковського, 32-Б; м . Київ, вулиця Т . Драйзера, 19; м. Київ, вулиця М. Матеюка, 3; м. Київ, вулиця В. Маяковського, 18; м. Київ, вулиця Академіка Курчатова, 18-А; м. Київ, бульвар Вигурівський, 4), а також незабезпечення матеріалами, медикаментами, лікарськими засобами медичними виробами, інструментами, засобами індивідуального захисту, спецодягом тощо, що унеможливлювало лікування зубів та виконання професійних обов`язків у повному обсязі на посаді стоматолога-терапевта;

4. визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо не введення в експлуатацію, у тому числі з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року стоматологічної установки АЯКС 12, яка знаходилась на робочому місці стоматолога-терапевта вищої категорії матері-одиначки двох дітей, у тому числі малолітнього, ОСОБА_1 , що унеможливлювало лікування зубів та виконання професійних обов`язків у повному обсязі на посаді стоматолога-терапевта;

5. стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва завдану позивачеві моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн;

6. стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на її користь матеріальну шкоду у розмірі 77 000,00 грн.

7. стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на її користь судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання обов`язку або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника.

Стягнуто з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Стягнуто з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва в дохід держави судовий збір у розмірі 70,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення вимог КНП КДЦ Деснянського району м. Києва пункту статті 29 КЗпП України, а саме не проведення інструктажів, було встановлено відповідним органом Державної інспекції України з питань праці, відповідачем під час розгляду справи цей факт не спростований, а відтак позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо не проведення згідно з пунктом 4 статті 29 КЗпП України позивачеві інструктажів з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони є доведеними.

Разом з цим, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання обов`язку або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника позивачеві завдано моральну шкоду, яка виразилася в її душевних стражданнях у розмірі 5 000,00 грн, зауваживши при цьому, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем є явно завищеним.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та вирішив спір з дотриманням вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та визнати незаконними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що її фактично не було поновлено на роботі за рішенням суду, а отже їй відповідачем було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до наданої суду копії витягу з наказу від 01 листопада 2013 року № 1-к, виданого директором КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Лимарем Ю. В ., ОСОБА_1 за переводом з поліклініки № 3 Деснянського району м. Києва було прийнято на ставку лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 з 01 листопада 2013 року, з окладом згідно тарифікації.

Наказом директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 06 червня 2016 року № 126 позивачеві було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме - неналежне ведення медичної документації при виконанні своїх функціональних обов`язків на посаді лікаря-стоматолога-терапевта.

Наказом директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва від 23 червня 2016 року № 150 позивачеві було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме - неналежне ведення медичної документації при виконанні своїх функціональних обов`язків на посаді лікаря-стоматолога-терапевта.

Відповідно до копії наказу № 155-к, виданого у червні 2016 року в.о. директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Сіротінкіною К. Г. , ОСОБА_1 . 30 червня 2016 року було звільнено із займаної посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення філії № 3 КПН КДЦ Деснянського району м. Києва на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, треті особи: заступник директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Сіротінкіна К. Г., директор КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Лимар Ю. В., про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Лимаря Ю. В. від 06 червня 2016 року № 126 та від 23 червня 2016 року № 150 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани, а також наказу в.о. директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Сіротінкіної К. Г. № 155-к від 29 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога-терапевта відділення терапевтичної стоматології філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України, та відповідно поновлено на вказаній посаді. Стягнуто з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53 136,60 грн. Стягнуто з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Наказом директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Лимаря Ю. В. від 31 жовтня 2017 року № 216, на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року, яке набрало законної сили 31 жовтня 2017 року, позивача було поновлено на посаді лікаря-стоматолога-терапевта філії № 3 КНП КДЦ Деснянського району м. Києва з 01 липня 2016 року та визначено останній робоче місце, яке розташоване за адресою - вулиця Матеюка, 3 м. Київ , стоматологічний кабінет № 417.

Позивач наголошувала на тому, що судове рішення про поновлення її на роботі належним чином не виконувалося, після поновлення в листопаді 2017 року її незаконно було звільнено за прогули.

Статтею 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до припису Головного управління Держпраці у Київській області від 18 липня 2016 року за №26-151/803-663, проведеною позаплановою перевіркою Управління було встановлено порушення дотримання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва законодавства про працю, а саме встановлено порушення вимог пункту 4 статті 29 КЗпП України, оскільки відсутні підтверджувальні документи про інструктаж ОСОБА_1 з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання обов`язку або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника - позивача ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про визнання неправомірними дій КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання обов`язку або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника, суд першої інстанції виходив з того, що такі обставини встановлені приписом Головного управління Держпраці у Київській області від 18 липня 2016 року за № 26-151/803-663, зі змісту якого вбачається, що проведеною позаплановою перевіркою Управлінням Держпраці встановлено наявність порушення вимог пункту 4 статті 29 КЗпП України, що виразилось у недотриманні КНП КДЦ Деснянського району у м. Києві зазначених вимог законодавства про працю по відношенню до позивача.

Це порушення законодавства про працю відповідачем не було спростоване, під час розгляду справи не надано письмових підтверджуючих доказів проведення інструктажу позивачеві з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Водночас, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві внаслідок неправомірних дій КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання обов`язку або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника завдано моральну шкоду, яка виразилася в її душевних стражданнях, визначивши її у розмірі 5 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами неправомірність дій відповідача, яка полягала у незабезпеченні її робочим місцем, примушення працювати стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення Філії 3, не введення в експлуатацію, у тому числі з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року стоматологічної установки АЯКС 12, а також щодо незабезпечення її, стоматолога-терапевта вищої категорії, кабінетом та приміщенням, ліцензованим МОЗ на медичну практику.

Позивачем також не було доведено належними та допустимими доказами того, що відповідач є завдавачем шкоди, яка в подальшому призвела до виникнення у позивача перелічених нею під час розгляду справи захворювань та що між винними діями відповідача і погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 та виникненням у неї зазначених захворювань є безпосередній причинний зв`язок.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, яка полягала у понесених позивачем витратах на відновлення стану здоров`я.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заочного рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про завдання їй шкоди у зв`язку з фактичним непоновленням її на роботі не заслуговують на увагу, оскільки з цих підстав позовні вимоги не заявлялись та відповідно судами не досліджувались.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко М. Ю. Тітов