- зобов`язати ЦВК застосувати при здійсненні нею своїх повноважень текст Конституції України, оприлюднений у Відомостях Верховної Ради України від 23 липня 1996 року, № 30, стаття 141, та невідкладно розмістити цей текст Конституції України на своєму офіційному веб-сайті.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що бездіяльність відповідача стосовно не надання відомостей про народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року у обсязі, необхідному для виконання Верховною Радою України вимог статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» є протиправною і такою, що порушує їх особисті конституційні права як складової частини Українського народу здійснювати владу через орган державної влади.

Також, позивачі посилаються на те, що ЦВК, здійснюючи свої повноваження, зокрема, при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, а також при встановленні результатів цих виборів, застосовувала текст Конституції України, який не є оприлюдненим і таким, що не відповідає офіційному тексту Конституції. А це, у свою чергу, дає підстави стверджувати, що ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, а також, при встановленні результатів цих виборів, порушила принцип верховенства права та ввела в оману їх, як виборців та інших учасників виборчого процесу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір є виборчим спором, тобто пов`язаним із виборчим процесом, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції констатував, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_4 містить припущення щодо можливого порушення їх прав здійснювати владу через новообрану Верховну Раду України та посилання на те, що ЦВК не забезпечила виконання частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо забезпечення позивачам умов для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.

Установлені судом першої інстанції обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 12 серпня 2019 року звернувся до Верховної Ради України із запитом на інформацію стосовно виконання Центральною виборчою комісією приписів статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Листом Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України від 13 серпня 2019 року № 12/20-154 (141651) повідомлено ОСОБА_1 про те, що до Апарату Верховної Ради України надійшли від Центральної виборчої комісії відомості про народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. У зазначених відомостях відсутня інформація щодо місця проживання народних депутатів України, яка містить персональні дані. У зв`язку з цим Апарат Верховної Ради України не має можливості виконати частину першу статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо надсилання новообраним народним депутатам України офіційних текстів законодавчих актів та інших офіційних документів відповідно до переліку, встановленого зазначеною статтею Закону.

Також, вказаним листом інформовано позивача, що голови політичних партій та представник народних депутатів України, обраних в одномандатних виборчих округах шляхом самовисування ОСОБА_5 , повідомлені про те, що матеріали, зазначені у статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», будуть вручені новообраним народним депутатам України під час їх реєстрації.

Тому, позивачі вважають, що бездіяльність ЦВК щодо не надання відомостей про народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року у обсязі, необхідному для виконання ВРУ вимог статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» є протиправною і такою, що порушує їх особисті конституційні права, у зв`язку із чим, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому фактів порушення відповідачем безпосередніх виборчих прав позивачів, колегією суддів під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, не встановлено.

Під час розгляду справи, колегією суддів встановлено, що Перший заступник керівника апарату Верховної Ради України Боднар П.О. звернувся до Голови Центральної виборчої комісії ОСОБА_6 з листом №19/6-240 (130240) від 18 липня 2019 року, в якому, з метою забезпечення дотримання вимог статей 12-15 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», просив наступного дня після офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року у загальнодержавному окрузі та в одномандатних виборчих округах передати у розпорядження Апарату Верховної Ради України в електронному та паперовому вигляді матеріали: - текст офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів народних депутатів України; довідковий матеріал про обраних народних депутатів України, який повинен містити такі дані: прізвище, ім`я та по батькові народного депутата; дата народження, освіта, професія, останнє місце роботи, посада, партійність, номер у виборчому списку партії або номер округу та регіон, поштова адреса та номери телефонів, вказані народним депутатом (у окремо погодженому форматі); копії облікових карток та фотографії народних депутатів України; біографії народних депутатів України; передвиборчі програми кандидатів у народні депутати України та політичних партій, які перемогли на виборах (а.с.36-37).

На виконання вказаного звернення, відповідач листом № 21-18-7713 від 08.08.2019 року надіслав Першому заступнику керівника апарату Верховної Ради України Боднарю П.О. відповідні матеріали, а саме: - відомості про народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та в одномандатних виборчих округах (на паперових носіях та в електронному вигляді); фотографії обраних народних депутатів України (в електронному вигляді); - передвиборні програми обраних народних депутатів України та політичних партій, які перемогли на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (в електронному вигляді) (а.с. 38- 62).

Також, з матеріалів справи вбачається, що листом №21-18/78-93 від 19.08.2019 року відповідачем надіслано Першому заступнику Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_7 . список народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, опублікований 07 серпня 2019 року в газетах «Голос України» (№148 (7154) та «Урядовий кур`єр» (№ 149 (6512).

В даному листі повідомлено, що відомості стосовно народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузі № 210 на позачергових виборах народних депутатів України 21липня 2019 року, буде надіслано після їх офіційного оприлюднення у відповідних офіційних виданнях (а.с. 70-121).

Крім цього, як зазначалося, матеріали справи містять копію листа Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України від 13 серпня 2019 року № 12/20-154 (141651), згідно якого, позивача - ОСОБА_1 повідомлено про неможливість виконати частину першу статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо надсилання новообраним народним депутатам України офіційних текстів законодавчих актів та інших офіційних документів відповідно до переліку, встановленого зазначеною статтею Закону, з огляду на те, що у відомостях про народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, що надійшли до апарату Верховної Ради України від Центральної виборчої комісії, відсутня інформація щодо місця проживання народних депутатів України, яка містить персональні дані (а.с. 15).

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги та виклад позицій інших учасників справи.

25 серпня 2019 року до Верховного Суду як апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , де просять скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі № 855/373/19 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянти посилаються на необґрунтованість оспорюваного судового рішення, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не надано належної оцінки фактичним даним, що вказані у позовній заяві, а викладені у рішенні висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають обставинам справи.

Порушення процесуального права судом першої інстанції обґрунтовують тим, що з огляду на обставини повідомлення позивачів по справі про відкриття провадження та день і час розгляду справи лише о 13.27 годині 23.08.2019 та призначення розгляду справи на 15.00, з урахуванням місця проживання позивача ОСОБА_1 за межами м. Києва, а саме у м. Вінниці, наявністю у позивача ОСОБА_1 проїзного документа на 24.08.2019 року, а також враховуючи, що процесуальний строк розгляду саме цієї справи поширювався на 24.08.2019 року, суд першої інстанції неправомірно позбавив позивача ОСОБА_1 брати участь у справі особисто чим порушив принцип рівності сторін судового процесу, не забезпечив виконання завдань та основних засад адміністративного судочинства України. Також вказували, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача ОСОБА_1 , направлені електронною поштою, про забезпечення позову та витребування доказів з метою подальшого вирішення залучення третіх осіб до участі в справі.

На думку позивачів, у даному випадку, має місце грубе порушення норм Регламенту Верховної Ради України, що ставить під сумнів законність прийняття присяги новообраними народними депутатами України та створить підстави для оскарження в суді таких дій. Такий розвиток подій може призвести до порушення їх права здійснювати владу через новообрану Верховну Раду України.

На спростування висновку суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази застосування відповідачем по справі тексту Конституції, що не відповідає офіційно оприлюдненому тексту Основного Закону, позивачі вказували, що наводили у своїй позовній заяві докази, що державними органами найвищого рівня визнано факт зміни в Україні конституційного ладу, а наявність такого факту взагалі ставить під сумнів можливість та легітимність будь-яких виборів до того часу аж поки належний суб`єкт - народ не визначить конституційний лад.

В судовому засіданні апелянти підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Центральна виборча комісія не забезпечила в судове засідання явку уповноваженого представника, хоча у справі наявні докази, що відповідач був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Комісія направила суду клопотання з проханням проводити розгляд справи у відсутності її представника.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від Центральної виборчої комісії не надходив.

За приписами частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Релевантні джерела права.

Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Згідно зі статтею 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 сформував правову позицію, відповідно до якої за змістом статей 38, 70, 71, 76, 141 Конституції України сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим. Основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (надалі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

За визначенням пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір, зокрема, є спір, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначені статтею 273 КАС України. Норми вказаної статті є спеціальними порівняно з іншими нормами КАС України.

Виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму (частина 2 статті 273 КАС України).

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, апелянтів, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачі є громадянами України, які мають право голосу на відповідних виборах, тобто у даних правовідносинах являються виборцями.

За змістом частин 1 та 2 статті 273 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму, а також виборці.

При цьому з аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що у випадках оскарження виборцями рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій законодавцем передбачено, що таке право виборець має лише тоді, якщо оспорювані рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму (частина 2 статті 273 КАС України).

Під виборчим процесом необхідно розуміти здійснення суб`єктами виборчого процесу виборчих процедур щодо підготовки та проведення відповідних виборів у строки, передбачені законодавством, які починаються у законодавчо визначений термін та закінчуються офіційним оприлюдненням результатів виборів.

Пов`язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

Під виборчими правами та інтересами виборця щодо участі у виборчому процесі особисто необхідно розуміти не тільки право голосу на відповідних виборах, а й участь у роботі виборчих комісій як членів цих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за виборами та інших заходах у порядку, визначеному законами України.

За таких обставин, у зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів судам необхідно перевіряти не лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а й встановлювати наявність порушення ними виборчих прав конкретного виборця чи його інтересу щодо участі у відповідному виборчому процесі.

Відсутність порушення безпосереднього права позивача є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

У справі, яка розглядається, позивачі мотивують вимоги необхідністю захисту не стільки безпосередніх прав чи інтересів позивачів, а скоріше суспільного інтересу щодо встановлення справедливих результатів виборів, тоді як завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів конкретних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а не невизначеного кола осіб.

При цьому позивачі не вказують, які безпосередньо їхні виборчі права чи інтереси щодо участі у позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року порушуються оскаржуваною бездіяльністю відповідача та відповідно не просять суд про їх захист та відновлення.

Так, позивачі просять визнати неправомірним застосування Комісією при здійсненні нею своїх повноважень тексту Конституції України що не відповідає офіційно оприлюдненому тексту, не конкретизуючи при цьому яку конкретно конституційну норму при виконанні якого конкретного повноваження неправомірно було застосовано відповідачем, що мало б наслідком порушення безпосередніх прав позивачів щодо участі у відповідному виборчому процесі.

Верховний Суд у своїй практиці (постанова від 08 липня 2019 року у справі №855/244/19) наголошував, що системний аналіз Закону України "Про вибори народних депутатів України" свідчить, що виборчий процес є незворотнім та безперервним, усі виборчі процедури тісно взаємопов`язані та здійснюються в чіткій послідовності та регламентовані строки, які не підлягають поновленню.

Тобто, виборчому процесу притаманний темпоральний аспект, сутність якого полягає у тому, що цілеспрямована діяльність суб`єктів виборчого процесу неминуче розгортається у часі.

Під час виборів часові параметри (строки) здійснення тих чи інших виборчих дій впливають на реалізацію виборчих прав та законних інтересів суб`єктів виборчого процесу.

Темпоральний вимір виборчого процесу порівняно з іншими юридичними процесами особливо важливий у зв`язку з винятковою роллю виборів як форми здійснення волевиявлення народу, адже проміжок часу, в межах якого відбувається виборчий процес, характеризується специфічним станом суспільства і держави.

Етапи виборчого процесу визначені частиною 5 Закону України «Про вибори народних депутатів України», які завершуються встановленням результатів виборів депутатів і їх офіційне оприлюднення та припиненням повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Частиною 7 статті 11 цього ж Закону встановлено, що виборчий процес завершується через п`ятнадцять днів після офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів депутатів.

На сьогоднішній день майже всі етапи виборчого процесу завершені. Регламентовані для таких етапів строки не підлягають поновленню.

Небажання позивачів реалізовувати своє пасивне або активне виборче право через суб`єктивні власні висновки щодо невиконання відповідачем вимог Конституції України не свідчить про бездіяльність Комісії на тому чи іншому етапі виборчого процесу.

На підставі наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що за відсутності неодмінних ознак порушеного права особи, як то зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов`язку, вимоги не підлягають задоволенню.

У силу норм частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

За змістом частини 2 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, зокрема виборчих, передбачені скорочені строки їх розгляду, та особливості повідомлення учасників справи про дату час та місце розгляду цих справ (статті 268, 270, 273 КАС України). На підставі викладеного, апеляційний суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка в межах питань виборчого процесу із правильним застосуванням норм матеріального права.

Процесуальні дії суду першої інстанції були проведені з урахуванням вищевказаних особливостей розгляду такої категорії спорів та не призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 293, 308, 315, 321, 322 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі № 855/373/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

____________________

____________________

____________________

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду