open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 401/1794/15-ц
Моніторити
Постанова /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Постанова /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /11.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /06.12.2019/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /13.11.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /19.08.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Постанова /16.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.07.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /03.07.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /31.05.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /16.10.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.06.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /14.02.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Постанова /14.02.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /15.01.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /15.01.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.10.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.12.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /08.06.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /12.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /09.03.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Рішення /25.12.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /14.09.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /13.08.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /27.07.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /29.04.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області
emblem
Справа № 401/1794/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Постанова /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /16.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /11.01.2020/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /06.12.2019/ Кропивницький апеляційний суд Ухвала суду /13.11.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /19.08.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Постанова /16.08.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.07.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /03.07.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /31.05.2019/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /16.10.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /12.06.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /14.02.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Постанова /14.02.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /15.01.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /15.01.2018/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.10.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.12.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /08.06.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /12.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /11.05.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /09.03.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд Кіровоградської області Рішення /25.12.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /14.09.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /13.08.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /27.07.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області Ухвала суду /29.04.2015/ Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Постанова

Іменем України

16 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 401/1794/15-ц

провадження № 61-22445ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Закрите акціонерне товариство «Світловодськбудтранс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Світловодськбудтранс» (далі - ЗАТ «Світловодськбудтранс»), з урахуванням уточнень позовних вимог, про стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошової компенсації за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн.

Позов обгрунтовано тим, що вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ЗАТ «Світловодськбудтранс» з 26 січня 2007 року, основним місцем її роботи було Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпік» (далі - ТОВ «Олімпік»). 11 листопада 2013 року позивача звільнено з основного місця роботи в ТОВ «Олімпік» за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Одночасно, згідно з наказом від 11 листопада 2013 року за № 1к її звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ «Світловодськбудтранс». У день звільнення їй не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн та грошову компенсацію за п`ять щорічних невикористаних відпусток в сумі 1 968,46 грн.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» заборгованість із заробітної плати підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексу інфляції. Крім того, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні на відповідача покладається обов`язок виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідач порушив її законне право на оплату праці і заподіяв моральних страждань. Сильні душевні хвилювання, нервове напруження призвели до погіршення стану здоров`я позивача: вона неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Світловодській ЦРЛ.

З урахуванням заяв від 12 серпня 2015 року та від 02 грудня 2015 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ЗАТ «Світловодськбудтранс» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ЗАТ «Світловодськбудтранс» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації в сумі 66 675,38 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 808,20 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ЗАТ «Світловодськбудтранс» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме за грудень 2008 року в сумі 1 582,22 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у день звільнення, 11 листопада 2013 року, ОСОБА_1 не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн, яка згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає індексації. Заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації становить 66 675,38 грн, а в порушення частини першої статті 83 КЗпП України позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію за п`ять невикористаних щорічних відпусток в сумі 5 808,20 грн, тому відповідно до положень частини першої статті 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року в сумі 108 361,26 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу ЗАТ «Світловодськбудтранс». Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Світловодськбудтранс» 9 930,00 грн у відшкодування понесених судових витрат за проведення експертизи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що помилковими і безпідставними є висновки суду першої інстанції про доведеність факту наявності перед ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати та її звільнення з ЗАТ «Світловодськбудтранс» 11 листопада 2013 року, та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати з урахуванням її індексації, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року та відшкодування моральної шкоди, оскільки обставини, на які посилалась позивач не підтверджено належними і допустимими доказами.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених з порушенням норм процесуального права доказах, фальшивість яких встановлена за результатами судово-технічної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

У жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що 31 грудня 2008 року ЗАТ «Світловодськбудтранс» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали письмовий трудовий договір за сумісництвом № 1, згідно з яким останній встановлено заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідну дату згідно чинного законодавства та передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні (а. с. 15).

З1 грудня 2009 року ЗАТ «Світловодськбудтранс» та ОСОБА_1 уклали письмовий трудовий договір за сумісництвом № 2, згідно з яким умови оплати праці останньої змінено: встановлено заробітну плату в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати на місяць (а. с. 16). 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено з основного місця роботи в ТОВ «Олімпік» за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Одночасно, згідно з наказом від 11 листопада 2013 року за № 1к позивача звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ «Світловодськбудтранс» за власним бажанням (а. с. 19). Відповідно до вказаного наказу трудовий договір від 31 грудня 2009 року № 2 розірвано, підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно з чинним законодавством України, зокрема компенсація за невикористану відпустку за період з 26 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року.

Наказ від 11 листопада 2013 року № 1к, підписаний директором ЗАТ «Світловодськбудтранс» ОСОБА_2 , в цей же день з ним ознайомлена ОСОБА_1 (а. с. 19). Згідно з довідкою від 08 листопада 2013 року № 1, підписаної директором підприємства, заборгованість із заробітної плати ЗАТ «Світловодськбудтранс» перед ОСОБА_1 становить 26 187,94 грн (а. с. 17). Визначаючи розмір заборгованості із заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачу в день звільнення, суд виходив з довідки від 08 листопада 2013 року № 1 та розрахунку, наданого позивачем. У день звільнення, 11 листопада 2013 року, ОСОБА_1 працювала, що підтверджено наказом про звільнення, з яким вона ознайомлена в день звільнення. У день звільнення позивачу не виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 26 187,94 грн, яка згідно з положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає індексації. Сума індексації розрахована позивачем і склала 40 487,44 грн, заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації становить 66 675,38 грн.

Крім того, в порушення частини першої статті 83 КЗпП України позивачу не виплачено грошову компенсацію за п`ять щорічних невикористаних відпусток в сумі 5 808,20 грн.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена частини першої статті 117 КЗпП України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Середній заробіток за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року становить 10 8361,26 грн і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу положень частини першої статті 117 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року та відмовляючи в позові , дійшов неправильного висновку, що обставини, на які посилалася позивач, не підтверджено належними та допустимими доказами,

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 18 січня 2006 року на підставі наказу № 7к прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «Олімпік», 26 січня 2007 року на підставі наказу від 26 січня 2007 року № 2к прийнято на посаду головного бухгалтера Закритого акціонерного товариства «Світловодськбудтранс» за сумісництвом (т.1, а. с.10).

31 грудня 2008 року між ЗАТ «Світловодськбудтранс», в особі директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 1, згідно з пунктами 3. 1., 7. 1. та 8. 1. якого останній встановлено заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідну дату згідно з чинним законодавством та передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, договір укладений безстроково з двомісячним іспитовим строком, трудова книжка знаходиться у працівника (т.1, а. с.15).

31 грудня 2009 року між ЗАТ «Світловодськбудтранс» та ОСОБА_1 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 2, згідно з яким умови оплати праці останньої були змінені: пунктом 3.1. встановлено заробітну плату в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати на місяць (т.1, а. с.16).

Згідно з ксерокопією трудової книжки 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено з основного місця роботи в ТОВ «Олімпік» за власним бажанням згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України (т. 1, а. с. 13).

Згідно з ксерокопією наказу від 11 листопада 2013 року за № 1к позивача звільнено з роботи за сумісництвом в ЗАТ «Світловодськбудтранс» за власним бажанням, розірвано трудовий договір від 31 грудня 2009 року № 2, та підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно з чинним законодавством України, в тому числі, компенсація за невикористану відпустку за період з 26 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року (т. 1, а. с.19).

Відповідно до ксерокопії акта прийому-передачі від 08 листопада 2013 року ОСОБА_1 передала, а ЗАТ «Світловодськбудтранс» прийняло бухгалтерську документацію (т. 1, а. с.18).

Згідно з ксерокопією довідки від 08 листопада 2013 року № 1 заборгованість із заробітної плати ЗАТ «Світловодськбудтранс» перед ОСОБА_1 становить 26 187,94 грн (т.1, а. с.17).

Згідно проведених позивачем розрахунків за період 2008-2013 років індекс заробітної плати не виплаченої ОСОБА_1 при звільненні складає 66 675,38 грн., компенсація за невикористані п`ять щорічних відпусток за період з 18 січня 2008 року до 11 листопада 2013 року складає 5 808,20 грн, середня заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2013 року до 31 березня 2015 року складає 108 361,26 грн. (т. 1, а. с.122-124).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена частиною першою статті 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 102-1 КЗпП України передбачено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що також підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на спростування доводів позивача подано ксерокопію постанови від 26 квітня 2014 року СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження передбаченого частиною першою статті 357 КК України, заведеного щодо ОСОБА_1 у зв`язку з поверненням нею 25 квітня 2014 року через засоби поштового зв`язку належної ЗАТ «Світловодськбудтранс» документації, що зберігалася у ОСОБА_1 після звільнення (т. 1, а. с. 97); копію заяви про кримінальне правопорушення за частинами першою, четвертою статті 385 КК України, поданої до СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області (т. 1, а. с.166); повідомлення про проведення досудового розслідуванні за фактами вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 385 КК України, а саме підробки документів (т. 2, а. с.72); довідку про нараховану та виплачену заробітну плату позивачу за період з 01 грудня 2008 року до 01 червня 2013 року (т. 2, а. с.73-74); довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2013 року (т. 2, а. с. 76).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача заявлено письмове клопотання про витребування у позивача оригіналів долучених нею до позовної заяви в ксерокопіях довідки про заборгованість та наказу про звільнення, призначення у справі судово-технічної експертизи вказаних документів, які відповідач вважає сфальшованими (т. 1, а. с.135).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції вказане клопотання розглянуто судом першої інстанції з порушенням вимог статей 168, 179, 185 ЦПК України 2004 року і без належних мотивів відхилено ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати в судовому засіданні від 25 грудня 2015 року, тому вказані докази фактично не були досліджені судом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Положення статті 89 ЦПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, за клопотанням відповідача ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року призначено судово-технічну експертизу (а. с.190), за результатами якої експертом Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса зроблено висновок від 21 лютого 2017 року № 2973 (т. 2, а. с. 2-11).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з висновком експертизи не є можливим з причин, що вказані у дослідницькій частині висновку, вирішити питання: чи не додрукований основний текст документів до фрагменту тексту з підписом? та чи одночасно виконані всі фрагменти наказу та довідки? Встановлено, що у наданих на дослідження документах ознак, які свідчать про неодночасне виконання друкованих текстів - додруковування основного тексту документів до фрагментів текстів з підписами, немає. Однак, збіжність мікроструктури штрихів, паралельність рядків, розташування слів, літер та знаків у рядках на одному рівні ще не свідчать про одночасне друкування текстів досліджуваних документів, оскільки, при неодночасному друкуванні фрагментів тексту (додруковуванню) з використанням одного і того ж принтеру (картриджу) мікроструктура штрихів знаків у всіх фрагментах буде однакова, паралельність рядків та рівень розташування у рядках слів, літер та знаків можуть бути не порушені. Враховуючи вищенаведене встановити, проводилося чи ні додруковування основного тексту документів до рядків текстів (фрагментів текстів) з підписами від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у наданих на дослідження документах не представляється можливим. Відповісти по другому питанню не представляється можливим у зв`язку з відсутністю науково обґрунтованих методик для встановлення абсолютного віку штрихів, виконаних тонером для електрофотографічного способу друку; штрихів, виконаних гелевими чорнилами для кулькових ручок та штрихів, нанесених штемпельною фарбою (водорозчинною фарбувальною речовиною синього кольору), методика визначення абсолютного віку (періоду часу нанесення) штрихів, виконаних пастами для кулькових ручок, існує але у Харківському НДІСЕ не представляється можливим у зв`язку з відсутністю спеціального обладнання.

На третє питання, поставлене в ухвалі суду, експерт зазначив, що у наданих на дослідження документах: довідці про нарахування заробітної плати, виданої на ім`я ОСОБА_1 від 08 листопада 2013 року вих. № 1 та наказі від 11 листопада 2013 року № 1к про звільнення ОСОБА_1 , підписи від імені ОСОБА_2 виконані до нанесення на аркуші паперу друкованого тексту. Встановити послідовність виконання друкованих текстів, підписів від імені ОСОБА_1 та відтиску печатки ЗАТ «Світловодськбудтранс» не є можливим з причин, що вказані у дослідницькій частині висновку, а саме, відсутність у досліджуваних документах ділянок перетину підписів від імені ОСОБА_1 зі штрихами друкованих текстів, ліній графлення і відтиску печатки та наявність ламінуючої плівки, нанесеної способом термічного спікання плівки з поверхнею аркушів документа, не дозволяє встановити послідовність виконання підписів від імені ОСОБА_1 , друкованих текстів, ліній графлення і відтиску печатки ЗАТ «Світловодськбудтранс». Друковані тексти досліджуваних документів виконані поверх підписів від імені ОСОБА_2 Наявність під штрихами друкованого тексту фарбувальної речовини, якою виконано штрихи відтиску печатки, неможливо трактувати як ознаку виконання друкованого тексту поверх відтиску печатки тому, що враховуючи велику просякаючу здібність фарбувальної речовини відтиску печатки (у гелевих чорнил та у паст для кулькових ручок така здібність відсутня) та наявність в штрихах друкованого тексту просвітів, є можливість проникнення фарбувальної речовини відтиску печатки у товщу паперу і просякання її по волокнах паперу під штрихи друкованого тексту. З цієї ж причини неможливо однозначно трактувати наявність фарбувальної речовини відтиску печатки під штрихами підпису, виконаного гелевим чорнилом (т. 2, а. с. 2-11).

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, висновки суду першої інстанції про доведеність факту наявності перед ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати та її звільнення з ЗАТ «Світловодськбудтранс» 11 листопада 2013 року, та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації, грошову компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року до 30 листопада 2015 року та відшкодування моральної шкоди, є необгрунтованими, не відповідають матеріалам справи, оскільки не підтверджено належними і допустимими доказами та ґрунтуються на досліджених з порушенням норм процесуального права доказах, фальшивість яких встановлена за результатами судово-технічної експертизи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вказаний позивачем період її роботи на посаді головного бухгалтера за сумісництвом у ЗАТ «Світловодськбудтранс» заробітну плату їй нараховано і виплачено відповідно до умов договору та вимог закону, що підтверджується довідкою підприємства (а. с. 73-75), а також наданою інформацією Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції з копіями звітів про відсутність заборгованості по заробітній платі (т. 1, а. с. 66-71, 83-86), про одержані доходи ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 81-82).

Суд апеляційної, з чим погоджується Верховний Суд, взяв до уваги зазначену у постанові про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2014 року інформацію про те, що бухгалтерські документи ЗАТ «Світловодськбудтранс» ОСОБА_1 зберігає при собі (зв.т. 1, а. с. 97-97), а також повідомлення Світловодського міжрайонного прокурора від 18 вересня 2015 року про відсутність у матеріалах вказаного кримінального провадження відомостей про повернення бухгалтерської документації (т. 1, а. с. 169), тому дійшов обгрунтованого висновку про неможливість подання ним доказів про належне виконання обов`язку зі сплати заробітної плати та відсутності заборгованості перед ОСОБА_1

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки подані позивачем наказ про звільнення (т. 1, а. с. 19) і довідка про заборгованість (т. 1, а. с.17 ) викликають сумнів у їх достовірності і мають ознаки підроблення, а саме нанесення друкованого тексту поверх підпису керівника підприємства, що підтверджено висновком судово-технічної експертизи, тому відсутні підстави доведеними факти звільнення ОСОБА_1 11 листопада 2013 року з посади головного бухгалтера ЗАТ «Світловодськбудтранс» та наявності будь-якої заборгованості перед нею.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, з урахуванням позовних вимог та матеріалів справи, з урахуванням доводів касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідженням, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

Джерело: ЄДРСР 83870592
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку