Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 645/5783/16-ц

провадження № 61-16681св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Юлія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року у складі судді Бондарєвої І. В., додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року у складі судді Бондарєвої І. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ю. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Іванова Ю. В.), про тлумачення умов договору про сплату аліментів на дитину та стягнення заборгованості за аліментами.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 06 серпня 1999 року до 14 вересня 2004 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .

02 липня 2004 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір про сплату аліментів на дитину, за умовами якого сторони погодили розмір, строки та порядок сплати аліментів на дитину.

У пункті 2 цього договору зазначено, що у зв`язку із тим, що неповнолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти у розмірі не менше ніж 350,00 грн, які сторони домовилися рахувати як еквівалент 50,00 євро, щомісячно до досягнення нею повноліття (з урахуванням статей 180, 181, 182 СК України).

Відповідач сплачує аліменти на дитину у розмірі 350,00 грн, однак ця сума не відповідає умовам договору про сплату аліментів, у якому зазначено, що вони мають сплачуватися у розмірі, еквівалентному на час їх сплати, - 50,00 євро.

На підставі зазначеного позивач просила витлумачити пункт 2 договору про сплату аліментів на дитину та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у розмірі 38 920,78 грн, пеню - 13 146,16 грн, інфляційні втрати - 148 927,50 грн та судові витрати у розмірі 551,21 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у пункті 2 договору про сплату аліментів на дитину від 22 липня 2004 року сторони погодили розмір аліментів - 350,00 грн. Відповідно до вимог статті 99 Конституції України та статті 524 ЦК України спірне договірне зобов`язання виражене у грошовій одиниці України - гривні. Додаткове посилання на те, що на момент укладення договору вказана сума була еквівалентною 50,00 євро, означає саме це і не є доказом прийняття відповідачем грошового зобов`язання у сумі, еквівалентній 50,00 євро за курсом Національного банку України на день сплати. А тому суд відмовив позивачу у тлумаченні пункту 2 договору про сплату аліментів на дитину від 22 липня 2004 року. Враховуючи відсутність підстав для обрахування аліментів у розмірі, еквівалентному 50,00 євро щомісяця, суд вважав безпідставними позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за аліментами та пені, оскільки відповідач належним чином виконує своє зобов`язання щодо сплати аліментів у розмірі 350 грн щомісяця.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року у складі судді Бондарєвої І. В. стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 009,94 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року залишено без змін.

Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 620,74 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що могло матися на увазі. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сторони договору визначили зміст зобов`язань відповідача - сплату аліментів у грошовій одиниці гривні, та їх розмір - не менше 350,00 грн на місяць. Позивач протягом 2004-2016 років отримувала аліменти на утримання доньки саме у такому розмірі, а до суду звернулась лише через 12 років після укладення договору. Разом з цим, ухвалюючи 28 липня 2017 року додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2 009,94 грн, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ціна позову у розмірі 200 099,44 грн складається також із розміру заборгованості за аліментами (38 920,78 грн). Однак відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 у дохід держави, до 1 620,74 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наданий нею розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого вбачається, що відповідач не постійно та невчасно сплачував аліменти у розмірі 350,00 грн, що є підставою для стягнення з нього пені. Крім цього, з 22 вересня 2005 року мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак з 01 грудня 2012 року відповідач сплачував аліменти у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною другою статті 182 СК України. Підписуючи договір про сплату аліментів від 22 липня 2004 року, позивач вважала, що у ньому йдеться про аліменти, які сплачуються у грошовій одиниці України - гривні, у розмірі, що на день їх сплати еквівалентний за офіційним курсом Національного банку України 50,00 євро. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин частину другу статті 533 ЦК України. Крім цього, суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача судового збору, порушив вимоги процесуального права та норми Закону України «Про судовий збір», яким встановлено, що позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 06 серпня 1999 року до 14 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3

02 липня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про сплату аліментів на дитину. У пункті 2 цього договору зазначено, що «у зв`язку з тим, що неповнолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти у розмірі не менше ніж 350,00 грн, які сторони домовилися рахувати як еквівалент 50,00 євро щомісячно до досягнення нею повноліття (з урахуванням статей 180, 181, 182 СК України)».

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912), у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із частиною першою статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та врегульовано питання способів виконання батьками цього обов'язку.

Згідно із частиною першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (частина перша статті 189 СК України).

На основі наданого позивачем розрахунку судами встановлено, що відповідач щомісяця сплачував по 350,00 грн як аліменти на утримання неповнолітньої дочки.

Щодо тлумачення пункту 2 договору про сплату аліментів на дитину

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про тлумачення пункту 2 договору про сплату аліментів на дитину, стягнення заборгованості по аліментам, по пені та про індексацію розміру аліментів, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач просить суд витлумачити пункт 2 договору не з правової точки зору на розсуд суду, а саме у той спосіб, який вигідно їй, але цей пункт договору є зрозумілим, на що вказує той факт, що з моменту укладення договору до звернення щодо його тлумачення пройшло 12 років та він виконувався сторонами весь цей час. Тобто, позивач фактично просить змінити умову договору, а не здійснити його тлумачення.

Колегія суддів з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Рішення ЄСПЛ у справі Volovik v. Ukraine від 06 грудня 2007 року, № 15123/03, § 45).

Відповідно до правової доктрини, тлумачення у праві вирішує завдання реалізації почуття справедливості при застосуванні абстрактного тексту у конкретній ситуації. Лінгвістичний спосіб тлумачення є одним з основних, проте не єдиним.

Підставою для тлумачення судом пункту 2 договору про сплату аліментів на дитину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, а саме того, як правильно, з урахуванням їхнього волевиявлення, розуміти умову про розмір аліментів, які мають бути сплачені на користь неповнолітньої ОСОБА_3

Тлумачення вказаного пункту аліментного договору передбачає попереднє тлумачення положень статті 189 СК України - «Договір між батьками про сплату аліментів на дитину» у системному аналізі з іншими нормами сімейного законодавства України.

Отже, тлумачення статті 189 СК України свідчить, що:

(1) ця норма права є прикладом імперативно-диспозитивного методу правового регулювання сімейних відносин. З одного боку, вона містить диспозитивне правило про те, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Таким чином ця норма права розвиває положення частини другої статті 7 СК України про те, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками, а також положення частини першої статті 9 СК України, згідно з якими батьки дитини можуть врегулювати свої відносини за договором, якщо це не суперечить вимогам цього кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

З іншого боку, свобода волі сторін аліментного договору обмежується імперативним приписом про те, що умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені СК України.

(2) положення частини першої статті 189 СК України слід застосовувати з урахуванням норми частини другої статті 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (у редакції, чинній до набуття чинності законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, - ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

(3) аліментний договір має укладатися і виконуватися з урахуванням принципу захисту інтересів слабшої сторони у сімейних правовідносинах, що відповідає положенням частини восьмої статті 7 СК України: регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

(4) враховуючи правову природу аліментного договору і положення статті 8 СК України, до аліментного договору може бути застосовано субсидіарно норми ЦК України, які стосуються договірних зобов`язань - зокрема, щодо валюти зобов`язання і принципів виконання зобов`язання.

Так, статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство України не містить.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить законодавству України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» встановлено прожитковий мінімуму на дитину до 6 років на рівні 324,49 грн.

У статті 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» зазначено, що прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років на 2005 рік складав 376,00 грн.

Згідно зі статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років складає: з 01 січня - 400,00 грн, з 01 квітня - 410,00 грн, з 01 жовтня - 418,00 грн.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня - 434,00 грн, з 01 квітня - 463,00 грн, з 01 жовтня - 470,00 грн.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 01 січня - 526,00 грн, з 01 квітня - 538,00 грн, з 01 липня - 540,00 грн, з 01 жовтня - 557,00 грн.

У статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років встановлено на рівні 776,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 01 січня 2010 року - 901,00 грн, з 01 квітня - 917,00 грн, з 01 липня - 921,00 грн, з 01 жовтня - 941,00 грн, з 01 грудня - 957,00 грн.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 977,00 грн, з 01 квітня - 997,00 грн, з 01 жовтня - 1 022,00 грн, з 01 грудня - 1 042,00 грн.

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» визначено, що у 2012 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 01 січня - 1 112,00 грн, з 01 квітня - 1 134,00 грн, з 01 липня - 1 144,00 грн, з 01 жовтня - 1 161,00 грн, з 01 грудня - 1 197,00 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня становить 1 210,00 грн, з 01 грудня - 1 286,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років - 01 286,00 грн.

У 2015 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2015 року - 1 286,00 грн, з 01 вересня - 1 455,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2016 року становить 1 455,00 грн, з 01 травня - 1 531 грн, з 01 грудня - 1 689 грн.

Порівняння визначеної у пункті 2 аліментного договору суми у розмірі 350,00 грн із мінімальним розміром аліментів, визначеним СК України, вказує на те, що починаючи з 01 грудня 2012 року батько за цим договором сплачував суму, нижче гарантованого державою (частина 2 статті 182 СК України) мінімального розміру аліментів.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів дитини, беручи до уваги насамперед те, що договір про сплату аліментів на дитину не може передбачати менш вигідні для дитини умови її матеріального забезпечення, ніж закон, колегія суддів вважає, що пункт 2 аліментного договору повинен тлумачитися таким чином: виконання зобов`язання визначено у гривнях; водночас сторонами погоджено, що щомісячний розмір аліментів не може бути меншим, ніж сума, що еквівалентна 50 євро на день здійснення поштового переведення, з урахуванням встановленого державою у частині другій статті182 СК України мінімального розміру аліментів.

Щодо розміру і строку, за який може бути стягнуто заборгованість за аліментами

У позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам у розмірі 38 920,78 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 78 копійок), надаючи розрахунок цієї заборгованості з 12 серпня 2004 року (перший місяць сплати аліментів за договором) до 12 грудня 2016 року (місяць звернення до суду із позовом).

При вирішенні цієї позовної вимоги необхідно брати до уваги положення частини першої статті 194 СК України про те, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Строк, встановлений цією нормою, є спеціальним строком, протягом якого вимога про стягнення аліментівмає зворотну дію. Таким чином, аліменти за минулий час, які стягуються на підставі аліментного договору за виконавчим листом, виданим нотаріусом у порядку, передбаченому Главою 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, можуть бути стягнуті за минулий час, але не більше, ніж за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Розрахунок заборгованості за аліментним договором за вказаний трирічний період складає:

- за листопад 2013 року у розмірі 189,61 грн (50,00 євро, що за курсом Національного банку України (далі -НБУ) станом на станом на 20 листопада 2013 року складає 539,61 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за грудень 2013 року у розмірі 196,20 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 грудня 2013 року складає 546,20 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за січень 2014 року у розмірі 192,88 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 січня 2014 року складає 542,88 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за лютий 2014 року у розмірі 253,76 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 лютого 2014 року складає 603,76 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за березень 2014 року у розмірі 339,93 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 березня 2014 року складає 689,93 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за квітень 2014 року у розмірі 427,78 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 квітня2014 року складає 689,93 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за травень 2014 року у розмірі 453,43 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 травня 2014 року складає 803,43 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за червень 2014 року у розмірі 457,30 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 червень 2014 року складає 807,30 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за липень 2014 року у розмірі 437,77 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 липня 2014 року складає 787,77 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за серпень 2014 року у розмірі 532,90 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 серпня 2014 року складає 882,90 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за вересень 2014 року у розмірі 514,62 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 вересня 2014 року складає 864,62 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за жовтень 2014 року у розмірі 480,36 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 жовтня 2014 року складає 830,36 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за листопад 2014 року у розмірі 599,28 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 листопада 2014 року складає 949,28 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за грудень 2014 року у розмірі 618,63 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 грудень 2014 року складає 968,63 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за січень 2015 року у розмірі 565,18 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 січня 2015 року складає 915,18 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за лютий 2015 року у розмірі 1 236,12 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 лютого 2015 року складає 1 586,12 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за березень 2015 року у розмірі 888,03 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 березень 2015 року складає 1 238,03 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за квітень 2015 року у розмірі 788,59 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 квітня 2015 року складає 1 138,59 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за травень 2015 року у розмірі 838,02 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 травня 2015 року складає 1 188,02 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за червень 2015 року у розмірі 866,19 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 червня 2015 року складає 1 216,19 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за липень 2015 року у розмірі 848,60 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 липня 2015 року складає 1 198,60 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за серпень 2015 року у розмірі 868,16 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 серпня 2015 року складає 1 218,116 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за вересень 2015 року у розмірі 871,59 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 вересня 2015 року складає 1 221,59 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за жовтень 2015 року у розмірі 859,71 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 жовтня 2015 року складає 1 209,71 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за листопад 2015 року у розмірі 923,84 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 листопада 2015 року складає 1 273,84 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за грудень 2015 року у розмірі 859,71 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 грудня 2015 року складає 1 273,15 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за січень 2016 року у розмірі 1 000,04 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 січня 2016 року складає 1 350,04 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за лютий 2016 року у розмірі 1 116,54 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 лютого 2016 року складає 1 466,54 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за березень 2016 року у розмірі 1 160,02 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 березня 2016 року складає 1 510,02 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за квітень 2016 року у розмірі 1 093,03 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 квітня 2016 року складає 1 443,03 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за травень 2016 року у розмірі 1 064,16 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 травня 2016 року складає 1 414,16 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за червень 2016 року у розмірі 1 041,42 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 червня 2016 року складає 1 391,42 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за липень 2016 року у розмірі 1 019,13 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 липня 2016 року складає 1 369,13 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за серпень 2016 року у розмірі 1 074,80 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 серпня 2016 року складає 1 424,80 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за вересень 2016 року у розмірі 1 088,45 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 вересня 2016 року складає 1 438,45 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за жовтень 2016 року у розмірі 1 060,43 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 жовтня 2016 року складає 1 410,43 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн);

- за листопад 2016 року у розмірі 1 046,07 грн (50,00 євро, що за курсом НБУ станом на станом на 20 листопада 2016 року складає 1 396,07 грн, за мінусом сплачених аліментів у розмір 350,00 грн),

а всього - 27 935,74 грн.

Щодо розміру і періоду, за який може бути стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів

Позивачкою заявлено у тому числі позовну вимогу про стягнення з відповідача на її користь пені у розмірі 13 146, 16 (тринадцять тисяч сто сорок шість гривень 16 копійок). При обґрунтуванні цієї позовної вимоги позивачка посилається на статтю 196 СК України, частиною першою якої передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, як випливає зі змісту цієї норми, визначений нею розмір відповідальності застосовується лише, якщо особа була зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Тому договірну відповідальність батьки повинні визначати самостійно. Такий висновок узгоджується із роз`ясненнями, які містяться у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі.

Пункт 11 договору про сплату аліментів на дитину містить положення такого змісту: у разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментах з вини ОСОБА_2 , останнім сплачується на користь ОСОБА_1 пеня у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (стаття 196 СК).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання полягає у тому, щоб сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Сімейним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.

Оскільки зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), розрахунок пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць x кількість днів заборгованості x 1відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені за період з серпня 2004 року до листопада 2016 року становить суму розрахунків пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем, що у сукупності складає 195 742,00 грн.

Враховуючи, що визначений розмір пені значно перевищує розмір заборгованості по сплаті аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача за період з листопада 2013 року до листопада 2016 року, і статтею 8 СК України передбачено можливість застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини третьої статті 551 ЦК України про можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у такому самому розмірі, що і заборгованість за аліментами, - 27 935,74 грн.

Щодо індексації розміру аліментів

Згідно із частиною другою статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Зі змісту цієї норми випливає, що якщо сплата аліментів у твердій грошовій сумі визначена за домовленістю між платником і одержувачем аліментів, то вона підлягає індексації тоді, коли це спеціально обумовлено ними.

Договір про сплату аліментів на дитину, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , не містить положень про індексацію розміру аліментів. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь індексації коштів у розмірі 148 927, 50 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 50 копійок) є безпідставними і не можуть бути задоволені.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення умов договору, стягнення заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Розтлумачити умови пункту 2 Договору про сплату аліментів на дитину від 22 липня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а саме: виконання зобов`язання визначено у гривнях; водночас сторонами погоджено, що щомісячний розмір аліментів не може бути меншим, ніж сума, що еквівалентна 50 євро на день здійснення поштового переведення, з урахуванням встановленого державою у частині другій статті 182 СК України мінімального розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами у розмірі 27 935,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 27 935,72 грн.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк