№ 201/433/19

провадження 2/201/1507/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Жовтневий районний суд

м . Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного районного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту з майна, припинення обтяження нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виключення відомостей з реєстру обтяжень нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 15 січня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Соборного районного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про зняття арешту з майна, припинення обтяження нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виключення відомостей з реєстру обтяжень нерухомого майна, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що в провадженні Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 29039819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4958/10 від 18 січня 2011 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255 252.00 грн. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. Постановою старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Муско І.М. від 08 грудня 2015 року було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено. Окрім того, в провадженні Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 42395087 з примусового виконання виконавчого листав № 201/13077/13-ц виданого Жовтневий районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 427 660 грн. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 11 листопада 2014 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. 11 грудня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Чирва М.В. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 147281586 станом на 28 листопада 2018 рік після закриття виконавчих проваджень арешт нерухомого майна, який було накладено за реєстраційним номером обтяження № 4984193 від 14 лютого 2014 року, Державним реєстратором: ОСОБА_4 , Дніпропетровське міське управління юстиції Дніпропетровської області, підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП: 42395087, виданий 07 березня 2014 року, видавник: Державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чирва М.В. та під реєстраційним номером обтяження № 11758537 від 24 жовтня 2011 року зареєстровано реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 29039819 від 15 вересня 2011 року накладено старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дубровська Т.А. - не знятий.

Інформація про вказані обтяження є актуальною і на теперішній час. З урахуванням вищенаведеного та беручи до уваги, що виконавчі провадження № 29039819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4958/10 від 18 січня 2011 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255 252 грн. та № 42395087 з примусового виконання виконавчого листав № 201/13077/13-ц виданого Жовтневий районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 427 660 грн були завершені ще у 2015 році, виконавчі листи повернуті стягувачам, а строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув ще у 2016 році, позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. А тому просив скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 29039819) (невизначене майно, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 вересня 2011 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №11758537 від 24 жовтня 2011 року і скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 42395087) (арешт нерухомого майна, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2014 року, виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 4984193 від 14 березня 2014 року, задовольнивши позов у повному обсязі.

Представник відповідача Соборного районного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, фактично про розгляд справи знає і не заперечує проти розгляду справи без його участі за наявними матеріалами та винесення рішення по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно в провадженні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 29039819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4958/10 від 18 січня 2011 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255 252.00 грн. Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Муско І.М. від 08 грудня 2015 року було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено. Окрім того, в провадженні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 42395087 з примусового виконання виконавчого листав № 201/13077/13-ц виданого Жовтневий районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 427 660 грн.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 11 листопада 2014 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

11 грудня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Чирва М.В. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 147281586 станом на 28 листопада 2018 рік після закриття виконавчих проваджень арешт нерухомого майна, який було накладено за реєстраційним номером обтяження № 4984193 від 14 лютого 2014 року, Державним реєстратором: ОСОБА_4 , Дніпропетровське міське управління юстиції Дніпропетровської області, підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП: 42395087, виданий 07 березня 2014 року, видавник: Державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чирва Максим Валентинович та під реєстраційним номером обтяження № 11758537 від 24 жовтня 2011 року зареєстровано реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 29039819 від 15 вересня 2011 року накладено старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дубровська Т.А. - не знятий.

Інформація про вказані обтяження є актуальною і на теперішній час.

З урахуванням вищенаведеного та беручи до уваги, що виконавчі провадження № 29039819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4958/10 від 18 січня 2011 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255 252 грн. та № 42395087 з примусового виконання виконавчого листав № 201/13077/13-ц виданого Жовтневий районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 427 660 грн були завершені ще у 2015 році, виконавчі листи повернуті стягувачам, а строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув ще у 2016 році, позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .

У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов`язання, із завершенням якої первісний юридичний зв`язок між сторонами, виражений у конкретному зобов`язанні, втрачається.

Наявність обтяжень перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись належним йому вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна.

Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб`єктивному та об`єктивному критеріям.

У відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Судом в засіданні з`ясовано, що як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, на яке було накладено обтяження та заборону на його відчуження.

Позивач ОСОБА_1 є власником арештованого і обтяженого виконавчою службою майна: в провадженні Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 29039819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4958/10 від 18 січня 2011 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 255 252.00 грн. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Муско І.М. від 08 грудня 2015 року було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено. Окрім того, в провадженні Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 42395087 з примусового виконання виконавчого листав № 201/13077/13-ц виданого Жовтневий районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 427 660 грн.

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 11 листопада 2014 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

11 грудня 2015 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Чирва М.В. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження було завершено.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 147281586 станом на 28 листопада 2018 рік після закриття виконавчих проваджень арешт нерухомого майна, який було накладено за реєстраційним номером обтяження № 4984193 від 14 лютого 2014 року, Державним реєстратором: ОСОБА_4 , Дніпропетровське міське управління юстиції Дніпропетровської області, підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП: 42395087, виданий 07 березня 2014 року, видавник: Державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чирва М.В. та під реєстраційним номером обтяження № 11758537 від 24 жовтня 2011 року зареєстровано реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 29039819 від 15 вересня 2011 року накладено старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дубровська Т.А. - не знятий.

Інформація про вказані обтяження є актуальною і на теперішній час.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, зазначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 8 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року вказано, що в одному провадженні можуть розглядатися вимоги про визнання права власності та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту.

Пунктом 8 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року передбачено що, за подання позовної заяви у випадку об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру (залежно від вартості майна, яке відшукується), так і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру (зняття арешту з майна).

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача з відповідними заявами про зняття арешту з майна (копії заяв додаються до позовної заяви), але відповідь не отримав. Таким чином, державним виконавцем виконавче провадження було завершене, але накладений арешт майна знятий не був, тобто державним виконавцем не було виконано норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, оскільки на даний час відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що виконавчі провадження було закрито, а повторно виконавчі документи для виконання не пред`являлися та строк для їх пред`явлення минув, необхідне зняти вказане обтяження та арешт майна.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов`язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов`язків або під час розгляду звернень відповідача, останньому було завдано ушкодження здоров`я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 29039819) (невизначене майно, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 вересня 2011 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №11758537 від 24 жовтня 2011 року та скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 42395087) (арешт нерухомого майна, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2014 року, виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 4984193 від 14 березня 2014 року.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про які у позивача є спір з відповідачем в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 583, 631, 651 ЦК України, ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 29039819) (невизначене майно, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 вересня 2011 року, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №11758537 від 24 жовтня 2011 року.

Скасувати арешт, накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (ВП 42395087) (арешт нерухомого майна, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2014 року, виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 4984193 від 14 березня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2019 року.

Суддя -