ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18964/18Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/680/19 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія- 311010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Майки М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/18964/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., повний текст якого складений 07 травня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 16.08.2002 року на підставі наказу №254-к був призначений на посаду методиста з курсу ОБЖД Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Згідно наказу №142-к 18.06.2012 року ОСОБА_1 переведено на посаду методиста лабораторії розвивальних дисциплін, а 01.09.2016 року - на посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти. У період з 2003 року по 01 вересня 2016 року укладений із ним контракт неодноразово пролонговувався шляхом укладення додаткових угод. Вказує, що 01.09.2016 року з ОСОБА_1 було укладено новий контракт терміном дії до 31.08.2017 року та на підставі додаткової угоди від 31.08.2017 року, продовжено термін дії контракту до 31.08.2018 р.

Наказом №178-к від 03.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31.08.2018 року у зв`язку із закінчення строку дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що положення Закону України Про освіту (чинні на час дії контракту), не містили імперативного припису щодо обов`язкового укладення контракту із вказаними категоріями працівників, навпаки передбачали альтернативу або укладення трудового договору або контракту.

Таким чином, відповідачем незаконно, з метою зниження рівня соціальної захищеності працівників, укладено строковий трудовий договір, що унеможливлює звільнення позивача із займаної посади на підставі п.2ст.36 КЗпП України.

Вважає, що переукладений у 2016 році контракт є безстроковим трудовим договором.

Крім того ОСОБА_1 вказує, що копію наказу про звільнення та трудову книжку отримав 31.08.2018 року та у місячний строк звернувся до суду із позовом для захисту своїх прав.

Вважає своє звільнення неправомірним, а тому просив суд визнати недійсним, укладений між сторонами, контракт від 01.09.2016 року в частині строку дії контракту з 01.09.2016 року до серпня 2017 року та додаткову угоду до контракту від 01.09.2018 року, укладену 31.08.2017 року; визнати укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 01.09.2016 року безстроковим трудовим договором; визнати недійсним та скасувати наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти №178-к від 03.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти; поновити його на вказаній посаді на умовах безстрокового трудового договору з 31.08.2018 року; стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 31.08.2018 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.05.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що положеннями Закону України Про освіту, що діяли з грудня 2005 року по вересень 2016 року, не містили імперативного припису щодо обов`язкового укладення контракту із позивачем, навпаки, передбачали альтернативу або укладення трудового договору, або контракту.

Закон не передбачав проведення конкурсного відбору та обов`язкового запровадження для педагогічних працівників контрактної форми трудового договору.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 працював у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти безперервно 16 років, вважає, що у останнього були відсутні обставини, які б унеможливлювали укладення із ним безстрокового трудового договору або визнання контракту від 01.09.2016 року безстроковим.

Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти не скористався правом на подачу відзиву.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат МайкаМ.Б. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти в судове засідання не з`явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується судовою повісткою направленою на електронну адресу відповідача.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасника процесу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір у формі контракту, а позивача віднесено до категорії працівників, які на підставі закону можуть працювати за договором, у якому строк його дії може встановлюватись угодою сторін. Звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням умов строкового трудового договору, у зв`язку із закінченням строку його дії, а не з ініціативи роботодавця.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він не відповідає встановленим обставинам, зібраним по справі доказам, нормам матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Судом встановлено, що 16.08.2002 року між Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ОСОБА_1 укладено контракт на виконання обов`язків методиста з курсу основ безпеки життєдіяльності на строк з 16.08.2002 року по 15.08.2003 року (а.с. 5-7).

Додатковою угодою від 15.08.2003 року контракт пролонговано на два роки до 16.08.2005 року.

16.08.2005 року між сторонами було укладено новий контракт терміном дії на п`ять років до 16.08.2010 року (а.с.9-12).

16.08.2010 року додатковою угодою продовжено чинність контракту на п`ять років до 16.08.2015 року (а.с.13).

18.06.2012 року контракт зразка 2005 року було змінено у зв`язку із зміною назви посади на якій працював ОСОБА_1 , термін дії контракту до 2015 року (а.с.13).

Додатковою угодою від 16.08.2015 року контракт було продовжено до 15.08.2020 року (а.с.14).

01.09.2016 року між сторонами укладено контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти строком до 31.08.2017 року (а.с.15-16).

Згідно додаткової угоди від 31.08.2017 року контракт від 01.09.2016 року пролонговано до 31.08.2018 року (а.с.17).

Наказом №178-к від 03.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти 31.08.2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), п.2 ст.36 КзпП України.

Згідно з вимогами п.3 Постанови КМ України №170 від 19.03.1994 року Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору, контрактна форма трудового договору застосовується у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, у редакції на момент укладення спірного контракту, посада методиста віднесено до посад педагогічних працівників.

Згідно із вимогами ч. 2,3 ст. 54 Закону України «Про освіту» (в реакції чинній на час укладення спірного контракту) педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про освіту (в реакції чинній на час укладення контракту) передбачено, що саме керівники навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності і підпорядковані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, обираються за конкурсом і призначаються на посаду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5.3.9. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України (надалі Галузева угода) на 2011-2015 роки визнано обов`язковим надання додаткових порівняно з чинним законодавством пільг, гарантій та компенсацій для працівників, з якими укладено контракт.

Цим же пунктом зазначено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 Кодексу законів про працю України, вважати такими, що укладені на невизначений строк.

Аналогічний зміст викладено в Галузевій угоді на 2016-2020 роки.

4.02.1994 року Україною ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці № 158 (далі Конвенція) про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, якою запропоновано учасникам МОП запровадження гарантій проти застосування договорів про найняття осіб на певний термін, запропоновано вважати договори про найняття на певний термін, які подовжували один чи декілька разів за винятком випадків, коли працівники найняті на певний термін чи для виконання певної роботи, договорами про найняття на невизначений термін (що є аналогічним змісту ч. 2 ст. 23 КЗпПУ).

При ратифікації вказаної Конвенції Україна не зазначила, категорії осіб, які вилучаються зі сфери застосування Конвенції. Після ратифікації Конвенції, державою імплементовано міжнародні норми права в національне право, про що свідчить зміст статей 39-1 та 5-1 КЗпП України.

Згідно з частиною 2 статті 39-1 КЗпПУ, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що умови праці педагогічних працівників, зокрема методиста, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальних закладах, і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Таким чином, права ОСОБА_1 були порушені та підлягають відновленню шляхом визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 надав суду розрахунок заборгованості середнього заробітку за період з 31.08.2018 року по 06.08.2019 року та просив стягнути з відповідача в його користь 115 886, 68 грн. (342,86 грн. (розмір середньоденного заробітку) х 338 (кількість календарних днів).

Колегія суддів приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, передбачено, що нарахування виплат, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

31.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Період за який підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, становить 241 робочий день, а саме з 01 вересня 2018 року по 19 серпня 2019 року.

Таким чином, слід стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82629, 26 грн. (342,86 грн. (розмір середньоденного заробітку) * 241 (кількість робочих днів) за вирахуванням обов`язкових платежів.

Згідно з п.1 і п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення Тернопільського районного суду Тернопільської області від 02.05.2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати недійсним контракт, укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти від 1.09.2016 року в частині строку дії контракту із 1.09.2016 року до 31.08.2017 року та додаткову угоду до контракту від 1.09.2016 року, укладену 31.08.2017 року.

Визнати укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 1.09.2016 року безстроковим трудовим договором.

Визнати незаконним та скасувати наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти №178-к від 03.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 31.08.2018 року.

Стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (вул.В.Громницького, 1, м.Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 02139788) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1.09.2018 року по 19.08.2019 року в сумі 82629, 26 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсним контракту у частині строку дії контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати недійсним контракт, укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти від 1.09.2016 року в частині строку дії контракту із 1.09.2016 року до 31.08.2017 року та додаткову угоду до контракту від 1.09.2016 року, укладену 31.08.2017 року.

Визнати укладений між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти контракт від 1.09.2016 року безстроковим трудовим договором.

Визнати незаконним та скасувати наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти №178-к від 03.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста центру виховної роботи, захисту прав дитини і громадянської освіти Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору з 31.08.2018 року.

Стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (вул.В.Громницького, 1, м.Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 02139788) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1.09.2018 року по 19.08.2019 року в сумі 82629, 26 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів.

Стягнути з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (вул.В.Громницького, 1, м.Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 02139788) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ) сплаченого ним судового збору в сумі 3524 гривні, а також в користь держави 2881, 50 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2019 року.

Головуючий Храпак Н.М.

Судді: Бершадська Г.В.

Ходоровський М.В.