П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4294/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

20 серпня 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (рішення ухвалено суддею Шевчуком О.П. у м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 14 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", третя особа - Комунальне підприємство "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача зазначив Комунальне підприємство "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дії та бездіяльність відповідачів незаконними, зобов`язати відповідача - Хмельницьку міжрайонну травматолого-офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію внести до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-сурортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" розробити індивідуальну програму реабілітації за його участі. Стягнути в рахунок завданої моральної шкоди солідарно з обох відповідачів 30000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 жовтня 2013 року він отримав хімічний опік очей сірчаною кислотою та з 2013 року йому встановлена перша група інвалідності Б, загальне захворювання по зору безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 20.12.2017.

Відповідачем 20.12.2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №757 від 23 травня 2007 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда" ОСОБА_1 складено індивідуальну програму реабілітації №9, при складанні якої не вказано жодного реабілітаційного заходу окрім роботи в УТОС, проте останній інвалідів по зору у м.Хмельницькому не працевлаштовує у зв`язку з відсутністю роботи.

Водночас позивач вказує, що індивідуальна програма №9 не містить даних стосовно надання позивачу послуг санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги, соціальної, психологічної і фізичної реабілітації.

У жовтні 2018 року позивач звернувся до Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" та отримав відповіді від 10.10.2018 та від 11.10.2018, у яких вказано, що в позивача наявне захворювання органу зору з урахуванням захворювань серцево-судинної системи, що є протипоказанням до санаторно-курортного лікування. Позивач зазначає, що вперше дізнався про наявність у нього захворювань серцево-судинного системи, тому вважає, що оскільки відповідач при складанні індивідуальної програми не залучив ОСОБА_1 до її складання всупереч вимог чинного законодавства України, такі дії останнього вважає протиправними, що і стало підставою його звернення до суду за захистом порушених прав.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів комунального підприємства "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.- задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправним вирішення заяви ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018р.

Зобов`язав комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції як в частині часткового задоволення позовних вимог так в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не вирішив основну його вимогу - зобов`язати відповідача - Хмельницьку міжрайонну травматолого-офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію внести до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" розробити індивідуальну програму реабілітації за його участі. Вважає, що відповідачі є державними установами і не мали права зменшувати перелік передбачених державою гарантій для реабілітації інваліда та зобов`язані включити до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 вказані вище заходи. Не погоджується позивач і з висновками суду щодо недоведеності заподіяної йому моральної шкоди. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" направив до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на необґрунтованість вимог позивача, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а також вважає, що до суду позивач звернувся із пропуском строку звернення до суду, тому його вимоги підлягають залишенню без розгляду. Зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної МЄЕК з заявою від 03.09.2018 щодо незаконного не включення до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 9 від 20.12.2017 таких видів медичної реабілітації, як санаторно-курортне лікування, психіатрична допомога та слухопротезування. На вищевказане звернення позивачу Комунальним закладом охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" надано обґрунтовану відповідь № 429 від 25.09.2018, яким ОСОБА_1 було роз`яснено, що в наданій для проведення повторного огляду комісії посильній документації відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потреби в слухопротезуванні. Крім того в посильній документації наявний запис ЛОР-лікаря від 21.11.2017 - "Зі сторони ЛОР-органів патології не виявлено. Здоровий ". Також, зазначалось, що наявне у ОСОБА_1 захворювання органу зору з урахуванням захворювань серцево-судинної системи є проти показом до санаторно-курортного лікування. Вважає, що позивач мав пройти повне дообстеження у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я, натомість в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Суд першої інстанції ухвалою суду від 31.05.2019 відмовив у задоволенні клопотання комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Суд вказав, що позивач із заявою до відповідача звернувся 03.09.2018, позов до суду подав 17 грудня 2018 року тобто в межах визначеного статтею 122 КАС України строку звернення до суду. Ухвала набрала законної сили та сторонами не оскаржена, проте відповідач з позицією суду першої інстанції не погоджується.

У відзиві відповідач також вказує, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з підстав не віднесення індивідуальної програми реабілітації інваліда до рішень чи актів індивідуальної дії в розумінні положень КАС України, а тому просить закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, а тому вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив йому в задоволенні відповідного клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача його представника, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла такого висновку.

Спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875 - ХІІ (далі - Закон №875), Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06 жовтня 2010 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961), Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, Положенням про індивідуальну програму реабілітації інваліда", затвердженим постановою КМУ від 23 травня 2007 року №757.

Статтею 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 передбачено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Індивідуальна програма реабілітації має для особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю рекомендаційний характер. Особа з інвалідністю (законний представник дитини з інвалідністю) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених її індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Особа з інвалідністю (законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю) бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах її індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 6 статті 69 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2801-XII від 19.11.1992, індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

З урахуванням наведених норм та приписів п.9 ст.19 КАС України, індивідуальна програма реабілітації інваліда №9, заповнена 20.12.2017, за своїм характером впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , а, отже є індивідуальним актом і може бути оскаржена до адміністративного суду. Отже, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.

Також правильними є висновки суду першої інстанції щодо належності відповідача у справі -Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, оскільки зі змісту Статуту комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" від 28.05.2004 №316, зокрема, розділу ІІІ "Структурні підрозділи обласного центру медико-соціальної експертизи" пункт 3.1 слідує, що структурними підрозділами Центру є: Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна експертної комісія. Пунктом 4.1. Розділу IV Статуту, визначено, що Центр являється юридичною особою публічного права, може бути позивачем і відповідачем в суді, тому і структурний підрозділ Центру відповідно до положень п.7 ч.1 ст.4 КАС України може бути відповідачем по справі.

Судами встановлено, що у 2013 внаслідок отримання хімічного опіку сірчаною кислотою позивачу встановлено І групу інвалідності "Б" по зору, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №510041.

Хмельницькою міською поліклінікою №1 в особі лікарської консультативної комісії, правонаступником якої є комунальне підприємство "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, було видано ОСОБА_1 направлення на медико-соціально-експертну комісію від 21.11.2017.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №1086317 під час повторного огляду ОСОБА_1 останньому було встановлено І групу інвалідності "Б" загальне захворювання по зору, довічно. Стан здоров`я позивача та група інвалідності також підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, медичним заключенням Державної установи "Інститут очних хвороб і тканниної терапії імені В.П. Філатова НАМН України", медичною картою амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 19.11.2013 НВ 575984, які долучено до матеріалів справи.

За результатами повторного огляду Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017.

Слід зазначити, що процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК № 1317).

Пунктом 3 Положення про МСЕК № 1317 встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

В силу приписів п.11 Положення про МСЕК №1317 передбачено, що міські, міжрайонні, районні комісії:1) визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.

Контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, організаційно-методичне керівництво та перевірку правомірності прийнятих ними рішень, а також право змінити їх в разі визнання таких рішень безпідставними покладено на обласні комісії (п.12 Положення №1317).

Обласні комісії в свою чергу повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Зі змісту Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №9 від 20.12.2017 вбачається, що позивачу згідно вказаної програми рекомендовано наступні реабілітаційні заходи: потреба в амбулаторному лікуванні; потреба в профілактичних заходах; потреба в реконструктивній хірургії в НДІ очних хвороб; диспансерне спостереження у лікаря-офтальмолога за місцем проживання не менше 2-х разів на рік; раціональне працевлаштування - робота та членство в УТОСі; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (магнітофоном, годинником, тактильною тростиною, спецвзуттям на гумках).

У графах розділу 14 "Реабілітаційні заходи та їх реалізація" зокрема щодо "санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги та слухопротезування" жодних відомостей не зазначено.

Також Індивідуальна програма реабілітації інваліда №9 заповнена 20.12.2017 містить відмітку про проведення 20.12.2017 співбесіди з інвалідом (графа 17), а у графі 20 "Підпис інваліда (законного представника)" наявний підпис.

Графа 18 "Додаткові відмітки (побажання інваліда, його законного представника)" не заповнена.

Тобто, індивідуальна програма не містить відомостей зокрема, щодо фізичної реабілітації, фізкультурно-спортивної реабілітації, психолого-педагогічної реабілітації.

Як пояснив позивач він не оскаржував до обласної комісії рішення міжрайонної комісії щодо неналежно розробленої індивідуальної програми реабілітації.

03.09.2018 позивач звернувся до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з заявою в якій просив надати обґрунтовану відповідь з яких підстав його позбавлено форм і видів реабілітаційних заходів, зокрема: санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги та слухопротезування.

Відповідач листом від 25.09.2018 №429 повідомив позивача, що за результатами огляду МСЕК 20.12.2017 ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності та оформлено індивідуальну програму реабілітації інваліда №9, в якій вказані усі необхідні заходи та методи реабілітації з урахуванням стану здоров`я позивача на момент огляду. Щодо санаторно-курортного лікування зазначено, що наявне у ОСОБА_1 захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи є протипоказанням до санаторно-курортного лікування. Також зазначено, що у посильній документації позивача відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потребу в слухопротезуванні.

Позивач звертався до Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, структурним підрозділом якого є Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" із зверненнями від 03.10.2018 та 09.10.2018, на що отримав відповіді заступника директора Департаменту від 10.10.2018 №Л/420-ІІ-Т та від 11.10.2018 №Л-431-ІІ-Т, з яких вбачається, що питання санаторно-курортного лікування не може бути призначено, так як наявне у ОСОБА_1 захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи є проти показом до санаторно-курортного лікування. В наданій посильній документації позивача відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потребу в слухопротезуванні. В посильній документації присутній запис ЛОР-лікаря від 21.11.2017 "Зі сторони ЛОР-органів паталогії не виявлено. Здоровий ".

Позивач вважає, що оскільки при складанні індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 ОСОБА_1 відповідачем не внесено в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідності, в розділі "фізкультурно-спортивна реабілітація", а тому його права порушено, оскільки обсяг реабілітаційних заходів, передбачених ст.23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю" та Державною типовою програмою реабілітації особи з інвалідністю позивачу гарантовано і він не може бути звужений відповідачем.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо додержання порядку оформлення та заповнення індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017 колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.2 Положення №757, індивідуальна програма реабілітації інваліда - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Пунктом 4 Положення №757 визначено, що індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування інвалідів.

Відповідно до пунктів 5, 6 цього Положення, індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, а законного представника дитини-інваліда - до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

Фахівці МСЕК або ЛКК роз`яснюють інваліду чи законному представнику дитини-інваліда мету індивідуальної програми, її завдання, очікувані результати та порядок виконання, а також інформують про її рекомендаційний характер.

Індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінпраці, МОН і Мінсім`ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

Пункт 7 Положення №757 передбачає, що під час огляду осіб чи дітей віком до 18 років з метою встановлення інвалідності МСЕК або ЛКК з урахуванням виду захворювання, фактичних потреб, віку, статі визначає оптимальні види, форми, обсяги, місце і строки проведення медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, потребу в технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення.

Пунктом 8 Положення №757 передбачено, що індивідуальна програма розробляється за участю інваліда чи законного представника дитини-інваліда фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров`я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації інвалідів.

Пунктом 1.1 Розділу 1 "Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда", затвердженого 08.10.2007 наказом Міністерства охорони здоров`я України №623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за №1197/14464 (далі Порядок №623) передбачено, що цей Порядок визначає механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів (далі - ІПР), заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР.

Заповнення ІПР та підбиття підсумків про її виконання здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК), лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - ЛКК).

У разі потреби до складання окремих розділів ІПР залучаються спеціалісти закладів охорони здоров`я, органів праці та соціального захисту населення, освіти, державної служби зайнятості, цільових страхових фондів та інших органів, що здійснюють заходи з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Залучення таких спеціалістів до складання ІПР відбувається шляхом безпосередньої їх участі в роботі (засіданнях) МСЕК, ЛКК. У разі потреби, для складання або корегування ІПР, інваліда можуть направити до обласної, центральної міської, Кримської республіканської МСЕК, Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів, обласної (міської) ЛКК, науково-дослідних інститутів педіатричного профілю. Термін складання ІПР не повинен перевищувати одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК. Внесення змін до ІПР здійснюється МСЕК, ЛКК та, у разі потреби, її оперативного коригування і в межах повноважень - реабілітаційними комісіями реабілітаційних установ.

Пунктом 1.2 Розділу 1 Порядку №623 передбачено, що записи в ІПР здійснюють МСЕК, ЛКК, реабілітаційні комісії реабілітаційних установ, виконавці реабілітаційних заходів з урахуванням побажань інваліда, дитини-інваліда (її законного представника) та завіряються печаткою. Записи в ІПР здійснюють державною мовою розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією та засвідчуються підписами керівника або вповноваженої посадової особи. Не допускається заповнення ІПР олівцем, закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до ІПР, а також додаткових записів після того, як ІПР підписана інвалідом або законним представником дитини-інваліда. У графах, які не заповнюються при складанні ІПР, проставляється прочерк ("-").

Аналіз вказаних норм Положення №757 та Порядку №623 свідчить, що при складанні ІПР медико-соціальні експертні комісії не проводить власних досліджень, а лише проводить огляд особи та вивчають медичні документи, які складені лікувальним закладом, що направив особу на експертизу, при цьому можуть бути залучені спеціалісти закладів охорони здоров`я, органів праці та соціального захисту населення, освіти, державної служби зайнятості, цільових страхових фондів та інших органів, які здійснюють заходи з реабілітації інвалідів, а також враховано побажання особи і інвалідністю.

З дослідженої індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017 судом не встановлено, а відповідачем документально не доведено урахування побажань особи з інвалідністю ОСОБА_1 при оформлені індивідуальної програми реабілітації інваліда №9, заповненої 20.12.2017, про що також наголошує позивач в судовому засіданні.

Крім того, згідно наведених вище норм, така програма складається протягом одного місяця з дня звернення особи з інвалідністю до МСЕК, однак індивідуальна програма реабілітації інваліда №9 ОСОБА_1 була складена в межах одного календарного дня, оскільки позивач оглядався Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною МСЕК 20.12.2017, що підтверджується актом огляду МСЕК №570 від 20.12.2017.

Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України від №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Згідно п.27 вказаного Положення, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

З огляду на те, що позивач оглядався відповідачем впродовж п`яти хвилин одного дня, що загальний час складення відповідачем йому індивідуальної програми реабілітації склав не більше 5 хвилин, наявність будь яких побажань останнього відповідач не з`ясував, не перевірив наявність у позивача супутніх захворювань та не вчинив записів у п.12 "Супутні захворювання", при цьому направлення на МСЕК від 21.11.2017, видане ОСОБА_1 , пункті "б" частини 17, містить запис про виявлену у позивача гіпертонічну хворобу другого ступеню з боку серцево-судинної системи, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що складення відповідної програми реабілітації позивачу з урахуванням групи інвалідності та стану його здоров`я, потребує більш поглибленого вивчення захворювання такої особи, а також повного урахування побажань особи з інвалідністю в інтересах якої складається програма реабілітації.

Отже, заповнення неналежним чином відповідачем 20.12.2017 Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №9 є порушенням прав, свобод та інтересів позивача у сфері охорони здоров`я. Крім того, суд першої інстанції з`ясував, що у 2013 році Міжрайонною офтальмологічною медико-соціальною комісією м.Донецьк відповідно до індивідуальної програми №1893 від 28.11.2013 в графу "санаторно-курортне лікування" було внесено запис про те, що уразі відсутності протипоказань позивач потребує супроводу під час такого лікування.

Водночас, Положенням про МСЕК № 1317 не передбачено обов`язку повторно обстежити позивача, а відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу згідно з пунктом 18 Положення про МСЕК №1317, покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Разом з тим слід зазначити, що позивач не оскаржив рішення МСЕК щодо складання Індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 №9 від20.1.2017 року, не звертався позивач і до обласної комісії з метою здійснення контролю щодо неякісно та неповно розробленої індивідуальної програми реабілітації.

Колегія суддів констатує, що діючим законодавством виписано процедуру направлення документів лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я на розгляд МСЕК та процедуру, яка передує та охоплює складання Індивідуальної програми реабілітації інваліда, визначено обов`язки закладів системи охорони здоров`я щодо контролю за роботою МСЕК нижчого рівня. Тому доводи апелянта та позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача - Хмельницьку міжрайонну травматолого-офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію внести до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" розробити індивідуальну програму реабілітації за його участі без проведення додаткового медичного обстеження позивача за відсутності документально підтверджених показань до застосування саме таких заходів реабілітації - є втручанням у дискреційні повноваження МСЕК.

Щодо вирішення питань, зазначених у заяві ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018 слід зазначити, що останнім не дотримано приписів Закону України "Про звернення громадян", статтею 15 якого визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти.

Суд першої інстанції констатуючи допущені порушення, правильно вказав, що заява ОСОБА_1 від 03.09.2018 належним чином не розглянута Комунальним закладом охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", а позивач в свою чергу не погоджується зі складеною відповідачем індивідуальною програмою реабілітації, яка, як встановлено судом, складена без врахування побажань та/чи потреб особи з інвалідністю, а тому вирішення заяви ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018 є протиправним. Відтак, з метою захисту прав позивача та з огляду на приписи ч.2 ст.9 КАС України, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05 березня 2019 року у справі №818/1817/17.

Суд першої інстанції при розгляді справи врахував судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявнику такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням наведених вище обставин, повторний розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та відповідно прийняття рішення з цього питання, є дотриманням гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 30000,00 грн., то суд першої інстанції цілком обґрунтовано керувався положеннями статті 56 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, приписами ч.ч 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.

З урахуванням обставин справи, наявних у справі письмових доказів факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, позаяк позивачем не зазначено, в чому саме полягають моральні страждання, їх характер та тривалість, з яких міркувань останній виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 серпня 2019 року.

Головуючий

Кузьменко Л.В.

Судді

Франовська К.С. Совгира Д. І.