У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

м. Вінниця

23 серпня 2019 р. Справа № 120/2711/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді. Підставою для звернення до суду з цим позовом слугувала незгода позивача з наказом відповідача № 1209 від 31.07.2019 в частині застосування до нього (позивача) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Позивач вважає такий наказ протиправним, порушення про наявність у його діях дисциплінарного проступку не доведеним.

Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить зупинити дію наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Мороза Р. від 31.07.2019 №1209 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області", в частині, що стосується застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Козятинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, до вирішення по суті його (позивача) адміністративного позову до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що в разі звільнення його із займаної посади на неї буде призначено іншу особу. В той же час, чинним законодавством не передбачено правового механізму вирішення питання звільнення з посади особи, яку було (буде) призначено замість особи, на яку накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, у разі скасування наказу про застосування такого дисциплінарного стягнення. Норми ст. 65 Закону України від 02.07.2015 № 580 "Про Національну поліцію" вказане питання не регламентують. Норми п. 6 ч. 1 ст. 40, ст. 235 Кодексу законів України про працю (звільнення у разі поновлення працівника...) для вирішення вказаного питання не можуть бути застосовані, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 142 Кодексу законів України про працю у деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. Згідно з Преамбулою до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337, саме він, а не Кодекс законів України про працю за загальним правилом поширюється на поліцейських. Таким чином, заявник вважає, що у разі скасування судом наказу про звільнення з посади, поновлення його на даній посаді буде істотно ускладнено з вищезазначених причин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Мороза Р. від 31.07.2019 №1209 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області", в частині, що стосується застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Козятинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, матиме наслідком те, що суд фактично продовжить службові відносини заявника з роботодавцем. Отже, в такий спосіб фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Оцінюючи доводи заявника суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи роботодавцем: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 3) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду. Позивачем в свою чергу в позовній заяві вже заявлено вимогу про поновлення на посаді, а тому для відновлення його прав йому не потрібно буде звертатися до суду з додатковим позовом та докладати значних зусиль.

Отже, суд не встановив підстав вважати, що у випадку скасування за позовом ОСОБА_1 наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено. Крім того, суд не встановив очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Для правової оцінки прийнятого наказу належить провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 150-154 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович