open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Одеса

Справа № 916/912/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Богатиря К.В., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – адвоката Довбишева Д.О. за посвідченням №2277 від 14.08.2012 та довіреністю №08 від 21.05.2019;

від відповідача – адвоката Кісільової К.О. за свідоцтвом серії ОД № 003597 від 16.01.2019 та ордером серії ОД №453310 від 20.08.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019, проголошену суддею Смелянець Г.Є. у м. Одесі, повний текст якої складено 01.07.2019,

про закриття провадження

у справі № 916/912/19

за позовом скаржника

до Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту

про стягнення 3 601 096,99 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019р. Державне підприємство (далі - ДП) “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту (Профком морпорту) заборгованості у розмірі 3 601 096,99 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 54 016,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача за путівки на базу відпочинку “Прибій”.

16.05.2019 до місцевого суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній просив закрити провадження у справі з посиланням на те, що спірні правовідносини виникли із Колективного договору (реєстраційний №55 від 04.11.2013), укладеного між трудовим колективом ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Первинною профспілковою організацією Білгород-Дністровського морського торговельного порту, тому спір не має господарського характеру, а справа не підвідомча господарському суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 клопотання Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту задоволено, закрито провадження у справі №916/912/19 за позовом Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до Первинної профспілкової організації Білгород-Дністровського морського торговельного порту про стягнення 3 601 096,99 грн.

Господарський суд, керуючись приписами ст. ст. 3,4 ГК України, ст.ст. 4, 20 ГПК України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дійшов висновку, що спір у справі виник із колективного договору, трудових правовідносин, спрямований на захист трудових прав працівників і не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ДП "“Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження і направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що висновки суду про те, що спір між сторонами виник з колективного договору не відповідає обставинам справи, оскільки спір безпосередньо не пов`язаний з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо здійснення виплат за путівки на базу відпочинку «Прибій», такі відносини є виключно розрахунковими і не стосуються порядку нормування, оплати, охорони праці, тривалості робочого часу і відпочинку, організації і обслуговування робочих місць тощо.

Скаржник зазначає, що місцевий суд не врахував, що закриття провадження у даній справі призвело до порушення права на судовий захист.

Крім того місцевий суд не виконав свій обов`язок щодо роз`яснення позивачеві до юрисдикції якого суду в даному разі віднесено розгляд справи.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали враховано висновки судів вищої інстанції, щодо застосування норм права, які виникли у справах, що не є тотожними з обставинами та підставами, які наявні в даній справі.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу Профком морпорту наполягає на тому, що між сторонами не існує розрахункових та господарських правовідносин, а існують лише відносини із забезпечення дотримання соціальних та трудових прав працівників порту та надання їм пільг та компенсацій і тому господарський суд першої інстанції правильно визначив характер їх правовідносин і законно закрив провадження у справі.

У судовому засіданні 21.08.2019 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов колективного договору (реєстраційний №55 від 04.11.2013), із змінами та доповненнями, які укладені між трудовим колективом ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та Первинною профспілковою організацією Білгород-Дністровського морського торговельного порту, та згідно з якими сторони домовилися про надання Профкому 10% від загальної кількості путівок на базу відпочинку „Прибій” для розподілу їх за пільговою ціною.

При цьому, відповідно до умов п.1.4 укладеного між сторонами колективного договору колективний договір – нормативно-правовий документ, укладений з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів найманих працівників і роботодавця. Сприяння узгодженню інтересів сторін та юридичному узаконенню їхньої співпраці.

Згідно з умовами п.13.1.3 колективного договору сторони домовилися оперативно вживати заходів щодо усунення передумов виникнення колективних трудових суперечок (конфліктів), а у разі їх виникнення прагнути врегулювати суперечки без зупинки виробництва шляхом переговорів в порядку, встановленому Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” і Законом України “Про колективні договори і угоди”, а також Галузевою угодою і цим колдоговором.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 20 названого Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько- виробничі, організаційно- господарські та внутрішньо-господарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Приписами частини першої статті 4 Господарського кодексу України передбачено, що трудові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).

Згідно зі статтею 244 Кодексу законів про працю України Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації, а статтею 44 цього Закону передбачено, що роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Сторонами спору у даній справі є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ними колективного договору.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Спори, підвідомчі господарським судам України, визначені, як вище згадувалось, статтею 20 ГПК України.

Натомість колективні трудові спори це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення таких спорів визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Згідно з частиною 1 статті ст.19 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства судами загальної юрисдикції розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли цей спір до таких, що підвідомчі господарським судам.

Враховуючи суть спору, спрямовану на врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" висновок господарського суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, є правильним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові Великої Палати від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи наведені норми матеріального та процесуального права, висновок Господарського суду Одеської області про непідвідомчість спору у справі № 916/912/19 господарському суду та закриття у зв`язку з цим провадження у даній справі є правомірним, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.

При цьому, сліз зазначити, що місцевим господарським судом дійсно не зазначено, що позивач не позбавлений права звернутись із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів в порядку цивільного судочинства, однак означене не впливає на правомірність прийнятої судом першої інстанції ухвали.

Таким чином, доводи Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 276,281- 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. про закриття провадження у справі № 916/912/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2019 року о 12:45

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.І. Колоколов

Джерело: ЄДРСР 83821124
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку