ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 761/14876/17

провадження № 61-5940 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2018 року в складі судді Осаулова А. А. та на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Шахової О. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), Компанії Квікком Лімітед та ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором банківського рахунку.

Позов обґрунтований тим, що 16 січня 2014 року між позивачем та відповідачем ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір банківського вкладу на грошову суму в розмірі 32 830 доларів США на строк 13 місяців під 9,5 % річних.

28 серпня 2014 року позивач звернувся до банку із заявою про дострокове повернення банківського вкладу, однак кошти йому повернуті не були.

На підставі постанови правління Національного Банку України № 733 від 20 листопада 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року до 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

26 березня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання його кредитором та включення до реєстру кредиторів.

Згідно офіційної відкритої інформації Національного Банку України Компанія Квікком Лімітед є учасником і власником 86,7780% статутного капіталу ПАТ «ВіЕйБі Банк», в той час як ОСОБА_2 є єдиним 100% власником Компанії Квікком Лімітед, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участю банку. Отже, зазначені особи є власниками істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Вважав, що постановою правління НБУ № 733 від 20 листопада 2014 року встановлено вину власників істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» у неплатоспроможності вказаного банку, а тому вони несуть солідарний обов`язок за зобов`язаннями банку.

З огляду на викладене, позивач, посилаючись на положення статей 1058, 1060 ЦК України, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 200 000 грн за договором банківського вкладу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії Квікком Лімітед.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 672,3 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що задоволення вимог кредиторів банку, не покритих гарантованою сумою відшкодування, здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, позивачем не доведено, що саме з вини ОСОБА_2 банк був визнаний неплатоспроможним, а умовами укладеного між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору не передбачено, що пов`язані з банком особи мають нести відповідальність в разі невиконання банком своїх зобов`язань чи визнання останнього неплатоспроможним.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в зв`язку з його безпідставністю та недоведеністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року змінене в частині вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Суд зменшив суму, стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за надання правової допомоги до, 10 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, вважав рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 , до 10 000 грн, апеляційний суд виходив із того, що витрати на послуги адвокатів у даній справі не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами. Крім того, суд урахував матеріальний стан позивача, який втратив заощадження, є особою внутрішньо переміщеною в зв`язку з анексією АР Крим та має на утриманні двох дітей-студентів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрите касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року представник ОСОБА_2 , адвокат Музичук Ю. А., подала до Верховного Суду відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений договір банківського вкладу «Швейцарський «Постійний» «Квартальний»» № 728891/2014 на грошову суму в розмірі 32 830 доларів США на строк 13 місяців під 9,5 % річних. Дата вимоги вкладником вкладу 16 лютого 2015 року.

Компанія Квікком Лімітед (Quickcom Limited) є власником 86, 7780 % статутного капіталу ПАТ «ВіЕйБі Банк», а ОСОБА_2 є єдиним одноособовим власником учасником Компанії Квікком Лімітед.

20 листопада 2014 року Постановою Правління НБУ №733/БТ ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №123 від 20 листопада 2014 року в банку з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

20 березня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким в ПАТ «ВіЕйБі Банк» розпочата процедура ліквідації.

22 лютого 2016 року Виконавчою дирекцією особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 213 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора», відповідно до якого продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки по 19 березня 2018 включно.

Рахунки клієнта ОСОБА_1 станом на 05 грудня 2017 року закриті. Гарантована сума відшкодування 200 000 грн виплачена йому в повному обсязі: сума в розмірі 176 684,54 грн виплачена 19 лютого 2015 року у період дії тимчасової адміністрації, сума у розмірі 23 313,46 грн виплачена 27 березня 2015 року. Кошти, що перевищують гарантовану суму, становлять 939 843,15 грн. Вимога від власника рахунку щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку надійшла на суму 1 111 930,69 грн. Вимога внесена до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» до четвертої черги, акцептована сума становить 939 843,15 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частинами першою-третьою статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з частиною другою статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов`язаннями по договорах банківського вкладу.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року в справі №757/2216/15-ц.

Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент визнання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неплатоспроможним) на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п`ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі у банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди цими особами, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяною шкодою.

Судам не надані докази на підтвердження того, що до ОСОБА_2 як власника істотної участі у ПАТ «ВіЕйБі Банк», застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки його вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

Суди встановили, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачена ОСОБА_1 гарантована сума відшкодування в розмірі 200 000 грн. Крім того, кошти за вкладом, що перевищують гарантовану суму в розмірі 939 843,15 грн внесені до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

За наведених обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність порушень прав та інтересів позивача з боку відповідачів, оскільки позовні вимоги до ПАТ «ВіЕйБі Банк» є безпідставними, заявленими поза межами встановленої законом процедури для задоволення вимог кредитора банку, що ліквідується, а вимоги до ОСОБА_2 є недоведеними в установленому процесуальним законом порядку.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Касаційний суд відхиляє доводи позивача про безпідставність стягнення з нього як з споживача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року, прийнятій за результатом розгляду справи № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), дійшла висновку, що при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору, а відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Водночас, згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Отже структуру судових витрат складають витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі - витрати на професійну правничу допомогу, а також судовий збір, що не є тотожними поняттям.

За правилом частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених останнім витрат на правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук