open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
5 Справа № 725/4901/17
Моніторити
Ухвала суду /28.04.2021/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Постанова /01.02.2021/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /21.01.2021/ Чернівецький апеляційний суд Постанова /22.12.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.12.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.10.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.08.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /03.08.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.07.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /22.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.06.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /13.05.2020/ Чернівецький апеляційний суд Постанова /13.05.2020/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /06.04.2020/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /16.12.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /28.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /15.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /15.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Рішення /30.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /30.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /12.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /12.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /21.05.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /18.02.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /02.08.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /20.07.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /12.03.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /12.03.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /08.02.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /27.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /27.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /14.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /10.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /10.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /08.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців
emblem
Справа № 725/4901/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /28.04.2021/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Постанова /01.02.2021/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /21.01.2021/ Чернівецький апеляційний суд Постанова /22.12.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.12.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.10.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /10.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.09.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.08.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /03.08.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.07.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.07.2020/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /22.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.06.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /13.05.2020/ Чернівецький апеляційний суд Постанова /13.05.2020/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /06.04.2020/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /16.12.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /28.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /15.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Ухвала суду /15.10.2019/ Чернівецький апеляційний суд Рішення /30.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /30.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /12.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Рішення /12.08.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /21.05.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /18.02.2019/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /02.08.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /20.07.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /12.03.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /12.03.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /08.02.2018/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /27.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /27.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /14.12.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /10.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /10.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців Ухвала суду /08.11.2017/ Першотравневий районний суд м.Чернівців
Єдиний унікальний номер 725/4901/17

Номер провадження 2/725/972/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретарів судового засідання Сорокан М.М., Томко І.Д.,

представників позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним - ОСОБА_24., ОСОБА_25.,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним - ОСОБА_1 ,

та представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , АКБ «Укрсоцбанк», Чернівецька міська рада, КП «Сатурн-Сервіс», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , МТК «Калинівський ринок» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що 21.09.1979 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб під час якого вони набули у власність наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; 6/100 ідеальних часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; 25/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 50/100 ідеальних часток в квартирі (апартаментах) АДРЕСА_24 , Комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_11»; торговельне місце НОМЕР_7 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок» площею 30,00 кв.м., облаштоване контейнером (ВГП); садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску.

Також в період шлюбу нею набуто у власність квартиру АДРЕСА_9 , яка є її особистою приватною власністю, оскільки придбана за рахунок отриманих коштів від відчуження квартири АДРЕСА_10 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору дарування. Таким чином, вважає, що вказана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя та поділу не підлягає.

Зазначала, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, проживають разом однією сім`єю та ведуть спільне господарство, проте між ними виникла конфліктна ситуація щодо порядку користування спільним майном, зокрема відповідач заперечує належність їм вказаного майна на праві спільної сумісної власності, позбавляє її можливості отримувати доходи від користування вказаним майном, оскільки юридично право власності на вказане майно зареєстроване за ним, а також відмовляється надавати їй доступ до фінансових та правовстановлюючих документів, тим самим чинить їй перешкоди у вільному користуванні, розпорядженні та володінні спільним майном.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу в натурі.

Згідно нової редакції позовної заяви, позивач визнала 25/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_1 та вважає, що вказане майно як і 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину за тією ж адресою слід залишити у власності відповідача, оскільки вказаний майновий комплекс використовується ним у підприємницькій діяльності, відповідачем створено алгоритм використання такого приміщення різними орендарями, а тому виділення часток в такому приміщенні є недоцільним.

Таким чином, вважає, що їй слід виділити у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/3 частину торговельного павільйону,20-тонного контейнеру-ВГП, загальною площею 30,00 кв., що відповідно буде становити 10 кв.м. вказаного контейнеру, який розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок», залишивши у власності відповідача 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску; 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_25 , стягнувши з ОСОБА_1 на її користь різницю у вартості поділеного майна в розмірі 3571855 грн.

На підставі вище викладеного, враховуючи нову редакцію позовних вимог, просила:

?визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/3 частку в квартирі (апартаментах) АДРЕСА_26 , Комплекс ІНФОРМАЦІЯ_12 »; 1/3 частину торговельного павільйону, 20-тонного контейнеру-ВГП, загальною площею 30,00 кв., що розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок» ; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску;

?визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_13 ;

?внаслідок поділу спільного майна подружжя в натурі виділити їй у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/3 частину торговельного павільйону,20-тонного контейнеру-ВГП, загальною площею 30,00 кв., що відповідно буде становити 10 кв.м. вказаного контейнеру, який розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок»;

?внаслідок поділу спільного майна подружжя в натурі виділити ОСОБА_1 у власність 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску; 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_25 »;

?стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію різниці між вартістю Ѕ частини спільного майна подружжя, яке підлягає передачі у власність ОСОБА_1 в натурі та вартістю нерухомого майна яке підлягає передачі у власність ОСОБА_4 в натурі в сумі 3571855 грн.;

?припинити режим спільної сумісної власності на майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/3 частку в квартирі (апартаментах) АДРЕСА_5 ), АДРЕСА_6 , Комплекс ІНФОРМАЦІЯ_12 ; 1/3 частину торговельного павільйону 20-тонного контейнеру-ВГП, загальною площею 30,00 кв., який розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок»; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску;

?стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якої посилався на те, що не може бути предметом поділу як спільне майно подружжя 25/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 , оскільки таке майно належить йому на праві особистої приватної власності згідно договору дарування, а квартира АДРЕСА_27 , Комплекс ІНФОРМАЦІЯ_12 » придбана ним, його донькою та зятем проте у встановленому законом порядку право власності на вказане майно не зареєстроване та при вирішенні будь-яких спірних питань щодо цієї нерухомості має бути застосоване законодавство тієї держави на території якої знаходиться відповідне майно, в даному випадку законодавство Іспанії. Крім того, торговельне місце на території КП МТК «Калинівський ринок» не набуте ним у власність, а лише перебуває у його користуванні, а тому також не може бути предметом поділу як спільне майно подружжя.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що предметом спору може бути наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, а також квартира АДРЕСА_9 , яка набута у власність ОСОБА_4 у період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу та таке майно має бути поділене між ними з визнанням за кожним права власності на 1/2 частину кожного зі спірних об`єктів нерухомості, оскільки виділення такого майна у натурі передбачає сплати одним із подружжя на користь іншого значної суми коштів, що становлять різницю у вартості майна, проте він відмовляється від виплати будь-якої грошової компенсації ОСОБА_4 через відсутність коштів.

На підставі викладеного, з урахуванням нової редакції зустрічної позовної заяви, просив:

?виключити із переліку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя: 25/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; торговельне місце НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок», облаштоване 20-тонним контейнером (ВГП); 1/3 ідеальних часток в квартирі АДРЕСА_28, Комплекс ІНФОРМАЦІЯ_12 »;

?визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 площею 83,70 кв.м.; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 площею 556,30 кв.м.; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садовий будинок по АДРЕСА_8 площею 28,4 кв.м.; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску; квартиру АДРЕСА_9 ;

?виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 1/2 частку від 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; 1/2 частку приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/2 частку садового будинку по АДРЕСА_8 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_9 ; 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску;

?виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частку нежитлового приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 1/2 частку від 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; 1/2 частку приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; 1/2 частку садового будинку по АДРЕСА_8 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_9 ; 1/2 частку автомобіля Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску;

?стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.

Позивачем за первісним позовом було подано письмове заперечення на зустрічну позовну заяву в її первісній редакції в якому остання зазначала, що вона та відповідач продовжують проживати однією сім`єю, перебувають у шлюбі, ведуть спільне господарство, а їх спільне майно використовується в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим поділ такого майна є необхідним з метою упорядкування відносин сторін щодо управління спільним майном та розпорядженням доходами, отриманими від використання такого майна. Вважає, що ОСОБА_1 належить частка у квартирі, яка знаходиться в Іспанії та він зобов`язаний надати відповідний правовстановлюючий документ на вказане майно, що витребовувався у нього судом, оскільки вказаний об`єкт нерухомості є предметом спору щодо спільного майна подружжя та має бути поділений між сторонами. Також вважають, що підлягає поділу також 25/1000 часток приміщення по АДРЕСА_3 , оскільки таке приміщення було придбане за спільні кошти подружжя у ОСОБА_7 , проте відповідний правочин за згодою його сторін був оформлений як договір дарування, оскільки процедура отримання згоди інших співвласників на продаж вказаної частки була тривалою. Вказувала на те, що підлягає поділу також і торговий павільйон, оскільки він належить до рухомого майна та є об`єктом цивільних прав, зокрема майнове право на користування вказаним майном належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя. Також заперечувала щодо поділу квартири АДРЕСА_9 , так як вважає вказане майно особистою приватною власністю, оскільки придбане за її особисті кошти.

В судове засідання позивач за первісним позовом не з`явилась, в її інтересах діяли представники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які первісну позовну заяву у новій редакції підтримали та просили задовольнити, вважаючи, що запропонований ОСОБА_4 варіант поділу майна подружжя відповідно до якого окрім іншого майна у власність ОСОБА_1 також перейде комерційний об`єкт, що об`єднує в собі 43/100, 25/1000, 6/100 ідеальних часток приміщення по АДРЕСА_3 , де останній здійснює підприємницьку діяльність, є найбільш вигідним та прийнятним для обох сторін, а також дає можливість ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_4 компенсацію вартості виділених часток, оскільки у її власність перейде майно сукупна ринкова вартість якого є нижчою від вартості майна, що виділиться у власність ОСОБА_1 . Таким чином, вважають, що вимоги за первісним позовом слід задовольнити та як наслідок відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав зазначених у первісній позовній заяві.

Також, до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_4 , яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Прошиною М.В. 08.08.2019 року в якій остання виклала свою позицію щодо спору, підтримуючи свої позовні вимоги, а також описала обставини придбання ВГП, який встановлено на території МТК «Калинівський ринок», спірної квратири в АДРЕСА_29 та апартаментів в Іспанії. Також, зазначила, що після припинення нею ведення підприємницької діяльності вона втратила можливість розпоряджатись доходами, отриманими від користування спільним майном, оскільки ОСОБА_1 одноосібно вирішує порядок розподілу та використання коштів, а також приховує від неї обсяги отриманих доходів.

Разом з тим, з урахуванням положень Глави 5 ЦПК України письмова заява позивача у справі не можу бути оцінена як доказ.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав зустрічний позов та заперечував проти задоволення первісного, при цьому пояснив, що звернення дружини до суду з даним позовом було для нього несподіваним, оскільки він не вбачав підстав для поділу набутого ними у шлюбі майна в судовому порядку. Натомість, звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою зумовило наявність спору, а тому вважає, що вказане у зустрічній позовній заяві майно можу бути поділене між ними з урахуванням принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності, при цьому заперечував проти поділу майна в натурі, оскільки у нього відсутні кошти для виплати грошової компенсації різниці вартості виділеного майна, а також необхідність такого поділу відсутня з урахуванням їх сімейних відносин. Вказував на те, що апартаменту в Іспанії були придбані ним спільно з донкою та зятем, йому належить лише частина вказаної квартири. Вважає, що майно в Іспанії не може бути поділеним між ним та дружиною як спільна власність подружжя, натомість поділу підлягає квартира у м. Львові , яку ОСОБА_4 помилково вважає своєю особистою власністю, оскільки така нерухомість була придбана за спільні кошти подружжя.

В інтересах позивача діяв ОСОБА_2 , який вимоги за первісним позовом не визнав, вказуючи на те, що з урахуванням висновку експерта, поділити спільне майно подружжя в натурі не представляється можливим, оскільки ряд спірних об`єктів нерухомості є неподільними речами, а також у ОСОБА_1 відсутні кошти для виплати грошової компенсації різниці вартості часток. Таким чином, вважає, що спільне майно подружжя має бути поділено між сторонами порівно без його реального поділу в натурі та залишено у їх спільній частковій власності. З урахуванням наведеного просив задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного.

Також, в інтересах позивача діяла представник ОСОБА_3 , яка вимоги зустрічної позовної заяви підтримала та просила позов задовольнити з підстав зазначених в зустрічній позовній заяві.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи за відомою адресою їх місця проживання/знаходження, про причини своєї неявки суд не повідомили. Від представника Чернівецької міської ради до суду надійшло письмове пояснення в якому остання звернула увагу, що нежитлові приміщення міської комунальної власності в будівлі літ. А по АДРЕСА_3 загальною площею 16,0 кв.м. були відчужені ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 22.06.2001 року, які становили 2/100 ідеальних часток будиноковолодіння та Чернівецька міська рада є співвласником нежитлових приміщень за вказаною адресою. Станом на теперішній час виділу часток в натурі між співвласниками не проводилось, Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації висновок на можливість здійснення такого виділу не надавався.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є її близькою подругою та їй відомо, що ОСОБА_4 продала квартиру, яка належала її батькам, за 61 тис. доларів та вказану суму грошей близько пів року зберігала у неї. При придбані спірної квартири в АДРЕСА_15 вона присутньою не була та їй не відомо за якою ціною така квартира була куплена.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засідання пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 та їй відомо, що останній керував сімейним бізнесом, а родині кошти заробляли вони з ОСОБА_4 , при цьому основна частина доходів постійно вкладалась в бізнес. На даний час ОСОБА_4 отримує мінімальну пенсію, а також дохід від здачі в оренду квартири, також вони разом здають в оренду контейнер на Калинівському ринку. Розмір доходів кожного з подружжя та походження коштів за які було придбане спірне нерухоме майно їй невідомі.

В ході судового розгляду представника позивача за первісним позовом відмовились від допиту в якості свідка ОСОБА_7 .

В ході судового розгляду даного спору судом вчинено наступні процесуальні дії:

?ухвалою від 10.11.2017 року забезпечено позов шляхом накладення заборони ОСОБА_1 , відчужувати наступне майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 93,10 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями і спорудами; нежитлове приміщення кафе - бару по АДРЕСА_2 , загальною площею 83, 70 кв. м.; 6/100 ідеальних часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 ,реєстраційний номер майна 3699762: 43/100 ідеальних часток, нежитлового приміщення магазину, по АДРЕСА_3 , площею 556, 30 кв. м., реєстраційний номер майна 19791222; 25/1000 ідеальних часток, нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 19791222; приміщення магазину по АДРЕСА_4 , загальною площею 129, 5 кв. м., в тому числі, з торговими залами, площею 109, 6 кв. м.; садового будинку по АДРЕСА_8 , розташованого на території Садівничого товариства «Беркут»; автомобіля MERCEDES МL - 350, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3498, номер кузова НОМЕР_2 ;

?ухвалою від 14.12.2017 року справу призначено до судового розгляду; витребувано у ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на підставі яких ним набуто у власність квартиру (апартаменти) АДРЕСА_12 , в тому числі договір купівлі-продажу або інший правочин; витребувати з Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради інформацію про власників та зареєстровані обтяження щодо спірних обєктів нерухомості;

?ухвалою від 27.12.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , АКБ «Укрсоцбанк», Чернівецьку міську раду, КП «Сатурн-Сервіс», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , МТК «Калинівський ринок»;

?ухвалою від 08.02.2018 року прийнято зустрічну позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя; вимоги за зустрічною позовною заявою об`єднати в одне провадження з первісним позовом;

?ухвалою від 12.03.2018 року призначено у справі судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу на час проведення якої провадження зупинено; зобов`язано сторін надати експерту на його вимогу технічну документацію та інші документи, які стосуються спірних об`єктів нерухомості та недолучені до матеріалів даної справи;

?ухвалою від 20.07.2018 року провадження у справі поновлено з метою вирішення клопотання експерта в рамках виконання ним судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи;

?ухвалою від 02.08.2018 року витребувано з Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації матеріали інвентаризаційної справи на будинок за адресою АДРЕСА_3 ; провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи призначеної ухвалою суду від 12.03.2018 року;

?ухвалою від 18.02.2019 року провадження у справі поновлено на підставі п.9 ч. 1 ст. 253, ст. 254 ЦПК України зі стадії судового розгляду по суті.

?ухвалою від 21.05.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Суд , заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників процесу, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21 вересня 1979 року між сторонами зареєстровано шлюб, який на час розгляду даної справи між ними не розірваний (а/с 37 Том 1).

У відповідності до вимог ст.ст. 60, 63, 65, 66 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Позивач за первісним позовом зазначала, що між нею та її чоловіком не досягнуто згоди щодо користування та розпорядження їх спільним майном, що зумовило звернення до суду з вимогами про його поділ.

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Так, предметом спору за первісним та зустрічним позовами з урахуванням останніх редакцій позовних вимог після проведеної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи є наступне майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; частка в квартирі (апартаментах) АДРЕСА_30 , Комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_12 »; торговельний павільйон, 20-тонний контейнер-ВГП, що розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок» ; садовий будинок по АДРЕСА_8 ; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску; квартира АДРЕСА_31.

Звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_4 також предметом спору вказувала 6/100 та 25/1000 ідеальних часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 , проте в останній редакції первісного позову, з урахуванням висновку експерта, ОСОБА_4 виключила вказані частки з об`єктів нерухомості, що просила поділити. Також, за новою редакцією зустрічної позовної заяви не є предметом спору 6/100 ідеальних часток вказаного нерухомого майна, при цьому ОСОБА_1 просив визнати 25/1000 ідеальних часток вказаної нежитлової будівлі його особистою приватною власності, оскільки вказане майно було йому подароване.

Таким чином, 6/100 ідеальних часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 не є предметом даного спору.

У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що 25/1000 часток нежилих приміщень в АДРЕСА_3 належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 03.10.2007 року та відсутні належні та допустимі докази, що вказаний договір у встановленому законом порядку визнаний недійсним, розірваний або має ознаки нікчемного (а/с 30 Том 1).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка ємайно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Таким чином, 25/1000 часток нежилих приміщень в АДРЕСА_3 належать ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності та поділу не підлягають, при цьому згідно нової редакції первісної позовної заяви ОСОБА_4 не ставить вимогу про поділ вказаної частки, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в частині виключення вказаного майна з переліку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 60, 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив`язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу. Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

Так, позивач за первісним позовом просила здійснити поділ частки нерухомого майна, яке розташоване на території Іспанії, при цьому вважає що до даних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України, натомість представники відповідача за зустрічним позовом вказували, що право власності на вказане майно в Іспанії не зареєстроване, законодавство України на нього не поширюється та між Україною та Іспанією відсутній відповідний договір про правову допомогу щодо врегулювання відносин власності.

Згідно ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України.

Позивачем за первісним позовом та її представниками долучено до матеріалів справи копії документів іноземною мовою неналежної якості, а також копію перекладу з іспанської на українську мову здійсненого перекладачем ОСОБА_15 на які останні посилались як на доказ набуття ОСОБА_1 у власність частки в квартирі (апартаментах) АДРЕСА_16 .

Крім того, в ході судового розгляду представники позивача за первісним позовом долучили до матеріалів справи документ іноземною мовою та переклад з іспанської на українську мову.

Відповідно до письмового перекладу, здійсненого перекладачем бюро перекладів «Глобус-Тайм» Буднік Т.О. в Реєстраційному бюро Іспанії 11.06.2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 на нерухомість в межах АДРЕСА_32 дорогою загального користування та місце для паркування НОМЕР_9, яке прив`язане до нерухомості як невід`ємний додаток. Дана нерухомість знаходиться під заставою до 31.10.2019 року.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 95 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Так, документи, складені за участю органів державної влади та місцевого самоврядування або такі, що від них виходять, може бути використано на території іншої держави лише після відповідного їх посвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Найбільш поширеним способом оформлення документів для їх можливого використання за кордоном є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші).

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Аналогічні роз`яснення містяться також в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом».

Разом з тим, на підтвердження набуття ОСОБА_1 частки у вказаній квартирі, що знаходиться на території Іспанії, сторонами та їх представниками не надано відповідних документів з апостилем, у зв`язку з чим відсутні належні та допустимі докази наявності у власності ОСОБА_1 частки квартирі (апартаментах) АДРЕСА_33 Комплекс ІНФОРМАЦІЯ_12 , набуття ним у власність такого майна у період шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому відсутні підстави вирішувати питання щодо поділу вказаної нерухомості за правилами поділу спільної сумісної власності подружжя згідно вимог ст.ст. 70,71 СК України та відсутні підстави виключення такого майна з переліку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вимоги первісного та зустрічного позовів, які стосуються зазначеного майна задоволенню не підлягають.

Як вбачається з листа КП МТК «Калинівський ринок» №547 від 08.06.2017 року у користуванні ОСОБА_1 перебуває торговельне місце НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок» площею 30,00 кв.м., облаштоване контейнером (ВГП) (а/с 63).

Також з матеріалі справи вбачається, що 21.06.1996 року між представником ради засновників МТЦ в особі заступника голови Ради народних депутатів Садгірської районної ради по виконавчій роботі та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі права на встановлення великогабаритних павільйонів на території міського торгового центру (а/с 92).

Відповідно до вимог 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Оскільки тимчасова споруда не є нерухомістю, відсутня необхідність державної реєстрації права власності на вказане майно та законом не вимагається обов`язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди.

Наведені обставини свідчать про те, що ВГП може бути предметом поділу спільного майна подружжя, при цьому позивачем за первісним позовом ставиться вимога про поділ саме торговельного павільйону, а не торгового місця про виключення якого із переліку майна, що підлягає поділу просив ОСОБА_1 згідно останньої редакції позовних вимог, у зв`язку з чим зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, належність спірного 20-тонного контейнера (ВГП) ОСОБА_1 та набуття ним його у власність в період шлюбу за спільні кошти подружжя має бути доведене належними та допустимими доказами, оскільки сам по собі факт наявності у користуванні останнього торговельного місця, де розміщена вказана тимчасова споруда не може бути підтвердженням того що такий контейнер належить останньому на праві власності, а не перебуває у користуванні. Крім того, відсутні належні та допустимі докази щодо вартості вказаного торгового павільйону, оскільки він не був предметом дослідження судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

Таким чином, первісний позов в частині поділу торговельного павільйону,20-тонного контейнеру-ВГП, загальною площею 30,00 кв., який розташований на торговельному місці НОМЕР_8 в торговому секторі №2 на території КП МТК «Калинівський ринок» задоволенню не підлягає з підстав його недоведеності.

Також, судом встановлено, що за період шлюбу на підставі відповідних договорів купівлі-продажу сторонами набуто у власність наступне майно: нежилі приміщення по АДРЕСА_4 (договір купівлі-продажу від 16.03.2004 року), житловий будинок АДРЕСА_19 (на підставі свідоцтва про право власності виданого 26.05.1998 року замість договору купівлі-продажу від 04.01.1996 року), садовий будинок по АДРЕСА_8 , автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов НОМЕР_10 , квартиру АДРЕСА_9 (а/ с 29 , 34, 42, 50 Том 1, а/с 63 Том 2).

Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.06.2007 року №483/11 ОСОБА_1 03.07.2007 року видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , а також на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.07.2007 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право приватної спільної часткової власності на 43/100 ідеальних часток приміщення магазину по АДРЕСА_3 (а/с32, 33 Том 1).

У відповідності до вимог п. 2,3 ч. 1, ч. 7 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-211цс14, під час вирішення спору щодо поділу майна частка кожного з подружжя в спільному майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін у придбане майно, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.1996 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого набула у власність 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_21 , а також 10.07.1997 року остання набула право власності на 1/2 частку квартири за вказаною адресою згідно договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_21 (а/с 57,58 Том 2).

Таким чином, ОСОБА_4 була власником квартири за адресою за адресою АДРЕСА_21 , яка за вимогами ст. 57 СК України належала їй на праві особистої приватної власності.

У своїх нотаріально посвідчених письмових поясненнях, які були долучені до матеріалів справи 09.08.2019 року, ОСОБА_4 вказує, що спірна квартира в АДРЕСА_15 була набута нею за особисті кошти отриманні внаслідок продажу квартир за адресою АДРЕСА_22 , яку вона придбала в 2005 році за кошти отриманні від здачі в оренду квартири за адресою АДРЕСА_21 , а також продажу зазначеної квартири за адресою АДРЕСА_21 , при цьому орендну плату отримувала її подруга ОСОБА_13 та зберігала у себе. Вказані обставини не були зазначені ОСОБА_4 в тексті позовної заяви як підстава первісного позову, оскільки в усых редакціях позовноъ заяви остання вказувала що спірну квартиру придбала за кошти отриманні він продажу саме квартири в АДРЕСА_21 .

Відповідно до долучених 09.08.2019 року до матеріалів справи доказів встановлено, що 28.07.2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_22 за ціною 18638 грн. (п. 4 договору), яку в подальшому продала відповідно до договору купівлі-продажу від 21.01.2014 року за ціною 176400 грн. (п. 3 договору).

Крім того, 23.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_22 укладено договір купівлі-продажу згідно якого ОСОБА_4 продала квартиру за адресою АДРЕСА_21 за ціною 25250 грн., що підтверджується п. 3,4 вказаного договору (а/с 61 Том 2).

В подальшому, 21.10.2014 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу придбала спірну квартиру АДРЕСА_9 за ціною 446160 грн., що підтверджується п. 5 вказаного договору (а/с 62, Том 2).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що після відчуження батьківської квартири (тобто в АДРЕСА_21 ) ОСОБА_4 зберігала у неї грошові кошти в сумі 61 тис. доларів США близько шести місяців, при цьому остання не вказувала на те, що за дорученням ОСОБА_4 отримувала та зберігала грошові кошти від здачі вказаної квартири в оренду та розмір отриманої ОСОБА_23 орендної плати, при цьому відчуження квартири в АДРЕСА_21 відбулось в 2006 році, а спірна квартира була придбана у 2014 році та свідок вказала, що зберігала у себе грошові кошти протягом близько пів року. Слід такого зазначити, що розмір коштів, які за показами вказаного свідка, вона зберігала у себе та ціна продажу квартири в АДРЕСА_21 згідно договору суттєво різняться.

Таким чином, ОСОБА_4 відчужила належну їй квартиру за адресою АДРЕСА_21 за ціною 25250 грн. у 2006 році та квартиру в АДРЕСА_22 у січні 2014 році за ціною 176400 грн., а придбала спірну квартиру у жовтні .2014 року за ціною 446160 грн., у зв`язку з чим спірна квартира не могла бути придбана за рахунок відчуження особистого майна ОСОБА_4 , а саме квартири за адресою за адресою АДРЕСА_21 , при цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що квартира в АДРЕСА_22 належала ОСОБА_4 на праві особистої власності в розумінні ст. 57 СК України, про що вказувала остання у позовній заяві, письмових запереченнях проти зустрічного позову та нотаріально посвідчених письмових поясненнях.

Отже, відсутні належні та допустимі докази, які б вказували що квартира АДРЕСА_9 є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вказана нерухомість є предметом поділу як спільне майно подружжя.

Так, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України). Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 71 СК України).

За змістом ч. 2-5 ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За наслідками розгляду справи встановлено, що сторонами визнається належність їм на праві спільної сумісної власності будинку за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садового будинку по АДРЕСА_8 ; автомобіля Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, проте існує спір щодо варіантів поділу зазначеного майна, зокрема ОСОБА_4 заявила вимоги про поділ вказаного майна в натурі з виплатою компенсації різниці вартості поділеного майна, а ОСОБА_1 в свою чергу вважав, що поділ майна в натурі є неможливим, вказував що у нього відсутні кошти для сплати грошової компенсації та просив визначити ідеальні частки співвласників у праві власності на зазначене майно.

Таким чином, поділу підлягає наступне спільне майно подружжя: квартира АДРЕСА_23 ; нежитлового приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садового будинку по АДРЕСА_8 ; автомобіля Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску.

Так, на вирішення експертизи було поставлено питання чи є можливість поділити вказане спільне майно в натурі та які можливі варіанти такого поділу.

Згідно висновку судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертизи №18043 від 30.01.2019 року експертом визначено кілька варіантів поділу зазначеного майно, зокрема запропоновано залишити спільне майно у спільній частковій власності з визначенням рівних ідеальних часток співвласників по 1/2 спірного майна кожному, а також чотири окремі варіанти поділу спільного майна в натурі з виплатою одному із подружжя грошової компенсації різниці вартості виділеного їм у власність майна, у урахуванням різних можливих варіантів поділу саме 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 , які виділити в натурі не представляється можливим (а/с 50-117 Том 3).

З дослідницької частини вказаного висновку експерта вбачається, що ОСОБА_1 належить 6/100, 43/100 та 25/1000 ідеальних часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 , при цьому 6/100 ідеальних часток у вказаній нежитловій будівлі фактично не існують, оскільки вони вписані в 43/100 часток магазину, змінили свою конфігурацію або трансформовані в інші приміщення, а 43/100 та 25/1000 ідеальних часток зазначеного нежитлового приміщення включають у себе приміщення, які перебувають у спільній власності з іншими співвласниками вказаної нерухомості, зокрема КП «Сатурн-сервіс» та ОСОБА_8 , а тому виділити в натурі 43/100 часток не представляється можливим.

Окрім того, відповідно до інформації, що міститься в листі Департаменту економіки Чернівецької міської ради від 25.01.2018 року №02/01-17/147 нежитлові приміщення міської комунальної власності в будівлі літ. А по АДРЕСА_3 загальною площею 16,0 кв.м. були відчужені ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 22.06.2001 року, які становили 2/100 ідеальних часток будиноковолодіння та Чернівецька міська рада є співвласником нежитлових приміщень за вказаною адресою. Станом на теперішній час виділу часток в натурі між співвласниками не проводилось, Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації висновок на можливість здійснення такого виділу не надавався (а/с 28 Том 2).

Висновком експерта встановлено ринкову вартість спірних об`єктів нерухомості, зокрема: будинок за адресою АДРЕСА_1 - 1501331 грн., приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 - 3153230 грн., 3/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 - 10571084 грн., приміщення магазину по АДРЕСА_4 - 4273630 грн., садового будинку по АДРЕСА_8 - 107977 грн., автомобіля Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску - 366221 грн., квартири АДРЕСА_9 - 1476249 грн. (а/с 118 Том 3).

Експертом зазначено, що не існує можливості поділу вказаного майна в натурі без виплати одному із співвласників грошової компенсації різниці вартості частки.

Враховуючи вище викладене, а також те, що ОСОБА_1 відмовився виплачувати грошову компенсацію ОСОБА_4 , здійснити реальний поділ 43/100 ідеальних часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 не представляється можливим, експертом не запропоновано жодного можливого варіанту поділу майна подружжя відповідно до якого 43/100 часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 переходило б у власність одного з подружжя, а розмір грошової компенсації був би прийнятним з точки зору розумності та справедливості, враховуючи вартість майна, що підлягає поділу, інтереси сторін, а також той факт, що сторони перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі та в усіх редакціях позовної заяви ОСОБА_4 наголошувала на тому, що вони з ОСОБА_1 підтримують між собою шлюбні стосунки та ведуть спільне господарство, що в свою чергу не заперечувалось ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що найбільш прийнятним варіантом розподілу спільного майна подружжя є визначення ідеальних часток, які є рівними оскільки належними та допустимими доказами не доведено протилежного.

Відповідно до вимог ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, сторони просили вирішити питання про розподіл судових витрат, при цьому належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено лише понесені ними витрати по сплаті судового збору, а також ОСОБА_1 витрати за експертизу в сумі 48660 грн., при цьому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судових дебатах зробила заяву про те, що нею буде подано розрахунок витрат понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, судовий збір та витрати пов`язанні із проведенням експертизи слід розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 7200 грн. та витрати пов`язанні із проведенням експертизи в розмірі 43794 грн. (згідно квитанції №24 від 02.07.2019 року), а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 5600 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 158 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили підлягають скасуванню застосовані ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10.11.2017 року заходи забезпечення позову.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 60, 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 181, 328, 355, 365, 368, 372 ЦК, ст.ст. 57, 60, 63, 65, 66, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , АКБ «Укрсоцбанк», Чернівецька міська рада, КП «Сатурн-Сервіс», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , МТК «Калинівський ринок» про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_23 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садовий будинок по АДРЕСА_8 ; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на наступне майно:

?1/2 частину житлового будинку літ. А загальною площею 93,10 кв.м. в тому числі житловою площею 59,60 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ;

?1/2 частину нежитлового приміщення кафе-бару загальною площею 83,70 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

?1/2 від 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ;

?1/2 частину магазину площею 32,67 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;

?1/2 частину садового будинку літ. А площею 28,4 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_8 ;

?1/ 2 ідеальну частку автомобіля марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_5 ;

?1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_15 загальною площею 67,60 кв.м. в тому числі житловою площею - 32,60 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на наступне майно:

?1/2 частину житлового будинку літ. А загальною площею 93,10 кв.м. в тому числі житловою площею 59,60 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ;

?1/2 частину нежитлового приміщення кафе-бару загальною площею 83,70 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

?1/2 від 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ;

?1/2 частину магазину площею 32, 67 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;

?1/2 частину садового будинку літ. А площею 28,4 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_8 ;

?1/ 2 ідеальну частку автомобіля марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_5 ;

?1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_15 загальною площею 67,60 кв.м. в тому числі житловою площею - 32,60 кв.м.

Право спільною сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_9 ; будинок за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садовий будинок по АДРЕСА_8 ; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 - припинити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 5600 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7200 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язанні із проведенням експертизи в розмірі 43794 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10.11.2017 року, а саме заборону на відчуження житлового будинку адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_2 ; 43/100, 6/100, 25/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_3 ; приміщення магазину по АДРЕСА_4 ; садовий будинок по АДРЕСА_8 ; автомобіль марки Mercedes-Benz ML-350, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або в той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 серпня 2019 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна

Джерело: ЄДРСР 83814533
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку