ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/230/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання: Шопіної А.М.,

за участю:

представників позивача: Щебець М.Т.,

Краснобаєва О.А.,

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Департаменту економічного розвитку, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту економічного розвитку, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, позивач) до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, в якому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації матеріальну шкоду в розмірі 155802,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач на підставі наказу Депратаменту від 03.12.2015 № 114-к призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера, яка відноситься до категорії "Б" посад державних службовців.

12 грудня 2016 року, при звільненні колишнього директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 відповідачем не було здійснено з ним повний розрахунок, не сплачено заробітну плату за час його відсторонення від посади, чим грубо порушено статті 47, 116 Кодексу законів про працю України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково:

- стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації заборгованість по заробітній платі в розмірі 16470,83 гривень (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят грн 83 коп.);

- стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 158511,60 гривень (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 60 коп.).

Рішення суду виконане позивачем шляхом перерахування коштів ОСОБА_2 , про що свідчать платіжні доручення.

08 серпня 2017 року Департаментом економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації прийнято наказ № 48 "Про здійснення дисциплінарного провадження", на підставі якого проведено дослідження та зроблено висновок від 29 серпня 2017 року, який надано для розгляду суб`єкту призначення для прийняття відповідного рішення.

На підставі висновку від 29 серпня 2017 року наказом директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 11 вересня 2017 року № 50 відповідно до частини другої статті 68, статей 69, 73 Закону України "Про державну службу" з метою визначення ступеню вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, було прийнято рішення про здійснення стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження.

За результатами проведення дисциплінарного провадження відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, про що видано наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 29 листопада 2017 року № 2-ст.

Відповідач оскаржила висновок дисциплінарної комісії Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 29 серпня 2017 року, подання від 20 листопада 2017 року та наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 29 листопада 2017 року № 2-ст.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 812/1872/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку від 29 серпня 2017 року та подання від 20 листопада 2017 року дисциплінарної комісії відмовлено повністю.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року у справі № 812/1833/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення відмовлено.

Враховуючи результати винесених судом рішень за вищезазначеними адміністративними справами, директором Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації видано наказ від 14 травня 2018 року № 57 "Про розгляд питання щодо відшкодування матеріальної шкоди" та доручено дисциплінарній комісії розглянути дане питання колегіально. Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , яка є начальником відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головним бухгалтером, є винною особою, яка спричинила Департаменту матеріальну шкоду в розмірі 155802 грн 00 коп. (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дві грн 00 коп.).

Відповідно до вимог статті 130 Кодексу законів про працю України, статей 80, 81, 82 Закону України "Про державну службу", на підставі висновку комісії, ОСОБА_1 було направлено письмову пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, спричиненої Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації внаслідок порушення нею трудового законодавства. Зазначена пропозиція про добровільне відшкодування завданої шкоди була отримана ОСОБА_1 особисто під підпис 15 травня 2018 року, але відшкодовувати спричинену матеріальну шкоду в добровільному порядку ОСОБА_1 відмовилась.

З посиланням на положення статей 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статті 130 Кодексу законів про працю України, статей 80, 81, 82 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 155802,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просли позов задовольнити, надали аналогічні пояснення, викладеним у позовній заяві (том 1 арк. спр. 184-185).

Відповідач в судовому засіданні 23.07.2019 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмови з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що подано до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду (канцелярію) 08.09.2019 за вх. № 41754/2019 (том 2 арк. спр. 1-8). У судове засідання 22.08.2019 відповідач не прибув, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій також просив у задоволенні позовних вимог відмовити (том 2 арк. спр. 80).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 позовну заяву залишено без руху (том 1 арк. спр. 71-72).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 зобов`язано Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку протягом 3-х (трьох) днів з дня отримання ухвали надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (том 1 арк. спр. 91).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 зобов`язано управління державної міграційної служби України в Луганській області протягом 3-х (трьох) днів з дня отримання ухвали надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (том 1 арк. спр. 96).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 відкрито провадження у справі (том 1 арк. спр. 1-4).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі № 360/230/19 за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди на тридцять календарних днів (том 1 арк. спр. 130).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернявської Т.І. від розгляду справи задоволено. Відведено суддю Чернявську Тетяну Іванівну від розгляду справи № 360/230/19 за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Справу № 360/230/19 передано керівнику апарату суду для визначення автоматизованою системою документообігу суду головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (том 1 арк. спр. 142-144).

02.05.2019 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Луганського окружного адміністративного суду № 38 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв`язку з задоволенням суддею Чернявською Т.І. заяви про відвід судді ухвалою суду від 26.04.2019, відповідно до п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 360/230/19 (том 1 арк. спр. 148).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кисельову Є.О. (том 1 арк. спр. 149).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (том 1 арк. спр. 150).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 замінено неналежного позивача Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на належного - Департамент економічного розвитку, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59, код ЄДРПОУ 24188344) (том арк. спр. 212).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 відмовлено відповідачу у витребуванні додаткових доказів у справі (том 1 арк. спр. 213-214).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (том 1 арк. спр. 216).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 витребувано докази у справі (том 2 арк. спр. 16-17).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом становлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Депратаменту від 03.12.2015 № 114-к призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера, яка відноситься до категорії "Б" посад державних службовців (том 1 арк. спр. 18).

Наказом Департаменту від 30.05.2017 № 35 відповідно до статті 130, статті 131, пункту 2 статті 133, статті 136 та 139 КЗпП України, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку суб`єктів державного сектору, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 11, з метою забезпечення обліку та збереження матеріальних цінностей, які належать Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації за місцем знаходження, призначено матеріально-відповідальних осіб за збереження основних засобів та інших необоротно матеріальних активів, що знаходяться на обліку в Департаменті. Зокрема, під порядковим номером 11 зазначено ОСОБА_1 - начальника відділу обліку, звітності та інформаційних технологій, з яким відповідача ознайомлено під підпис 30.07.2017 (том 2 арк. спр. том 2 арк. спр. 64 -67, 74).

Пунктами 1, 3, 5, 6, 7, 9, 16, 17 розділу 2 посадової інструкції начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської облдержадміністрації (далі - посадова інструкція) закріплено таке.

Начальник відділу здійснює: керівництво діяльністю відділу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань і доручень; контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів Департаменту; контроль за витратою бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису видатків; контроль за правильним використанням фонду оплати праці, обчислення і видачою всіх видів премій, винагород і допомоги, дотриманням встановлених штатів, посадових окладів, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, а також дотриманням платіжного і фінансової дисципліни; контролює законність, своєчасність та правильність оформлення бухгалтерських документів та звітність; контролює та погоджує документи, пов`язані з: нарахуванням заробітної плати, відпускних, премій, допомоги з тимчасової втрати непрацездатності, відрядних, податків та інших обов`язкових платежів; контроль за відповідністю взятих бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням та відповідністю платежів взятим бюджетним зобов`язанням, бюджетним асигнуванням; здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат крадіжок

Згідно пункту 4 посадової інструкції начальник відділу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни - дисциплінарну - в межах, визначених чинним законодавством про працю та Законом України «Про державну службу» (том 2 арк. спр. 68 - 72). З даною посадовою інструкцією відповідача ознайомлено під підпис 25.09.2017.

29.11.2017 відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», частини першої статті 64, пункту 5 частини другої статті 65, пункту 2 частини першої, частини третьої статті 66, статті 68, частини одинадцятої статті 69, статті 77, частини третьої статті 79 Закону України «Про державну службу», статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ державних службовців Департаменту від 20.11.2017, у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера ОСОБА_1 , що полягає у недотриманні неї вимог пунктів 1, 2, 6, 7 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», підпунктів 1,2, 3, 4, 8, 15 пункту 5, підпунктів 1, 6, 7 пункту 9 Положення про відділ бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення Департаменту, пунктів 1, 3, 5, 6, 7, 9, 11, 17, 30, 32 розділу 2 «Завдання, обов`язки та повноваження», абзацу 2 розділу 4 «Відповідальність» посадової інструкції начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера, затвердженим наказом директора Департаменту від 19.09.2017 № 53, наказом за № 2-ст застосовано до ОСОБА_1 , начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера, дисциплінарне стягнення у вигляді догани (том 1 арк. спр. 54-55).

14.05.2018 комісією з розгляду дисциплінарних справ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації підготовлено висновок з питання відшкодування матеріальної шкоди, що виникла внаслідок невиплати працівнику Департаменту заробітної плати при звільненні, зі змісту якого вбачається, що 12 грудня 2016 року, при звільненні колишнього директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 відповідачем - ОСОБА_1 не було здійснено зі ОСОБА_2 повного розрахунку, не сплачено заробітну плату за час його відсторонення від посади, чим грубо порушено статті 47, 116 Кодексу законів про працю України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації заборгованість по заробітній платі в розмірі 16470,83 гривень (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят грн 83 коп.). Стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 158511,60 гривень (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 60 коп.) (том 1 арк. спр. 20-28).

Позивачем в якості доказів виконання вказаного рішення суду надано платіжні доручення про перерахування коштів ОСОБА_2 (том 1 арк. спр. 48-53).

Також із висновку дисциплінарної комісії від 14.05.2019 вбачається, що відповідач оскаржувала висновок дисциплінарної комісії Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 29 серпня 2017 року, подання від 20 листопада 2017 року та наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 29 листопада 2017 року № 2-ст.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 812/1872/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку від 29 серпня 2017 року та подання від 20 листопада 2017 року дисциплінарної комісії відмовлено повністю. Рішення суду набрало законної сили 27.03.2018 (том 1 арк. спр. 29-37).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року у справі № 812/1833/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення відмовлено (том 1 арк. спр. 38-47).

Із посиланням на вимоги статей 17, 63, 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу», статті 130 Кодексу законів про працю України комісією вирішено: визнати начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера Департаменту ОСОБА_1 визнати винною особою у спричиненні Департаменту матеріальної шкоди в розмірі 155802,00 грн. та надано рекомендацію керівнику Департаменту надати ОСОБА_1 письмову пропозицію про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 155 802,00 грн відповідно до вимог статті 130 КзпП України, статей 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу».

15.05.2018 позивачем на адресу відповідача спрямовано пропозицію щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 155 802,00 на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17, якою стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 158511,60 гривень, висновку дисциплінарної комісії Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 14.05.2018 (том 1 арк. спр. 59-60). Дану пропозицію про відшкодування матеріальної шкоди отримано особисто ОСОБА_1 , що підтверджується підписом відповідача на пропозиції (том 1 арк. спр. 59-60).

Проте, відповідачем у добровільному порядку вказану пропозицію не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.10.2018 у відкритті провадження за позовом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено та роз`яснено, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції Луганського окружного адміністративного суду. Дану ухвалу постановою Луганського апеляційного суду від 26.12.2018 залишено без змін (том 1 арк. спр. 61-64).

Наказом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 08.02.2019 № 7-к у зв`язку з висновками щодо результатів оцінювання службової діяльності, затвердженими наказами Депратаменту від 17.10.2018 № 98 та від 08.02.ю2019 № 14, звільнено ОСОБА_1 15.02.2019 з посади начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера (том 1 арк. спр. 105).

15.02.2019 наказом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації № 9-к внесені зміни до наказу Департаменту від 08.02.2019 № 7-к «Про звільнення ОСОБА_1 », змінено у пункті 1 вказаного наказу цифри і слова «15 лютого 2019» словами «в день її фактичного виходу на роботу» (том 1 арк. спр. 106).

26.02.2019 наказом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації № 11-к внесені зміни до наказу Департаменту від 08.02.2019 № 7-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними наказом від 15.02.2019 № 9-к «Про внесення змін до наказу від 08.02.2019 № 7-к «Про звільнення ОСОБА_1 »): замінено у пункті 1 цього наказу слова «в день її фактичного виходу на роботу» цифрами та словами «26 лютого 2019 року»; замінено у пункті 2 цього наказу цифри «26» на цифри «27» (том 1 арк. спр. 107).

При вирішенні спору по суті суд вважає, що да даних правовідносин слід застосовувати вимоги Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу».

Стаття 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно вимог статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто, даною нормою чітко визначено, що шкода, завдана, зокрема, фізичній юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади відшкодовується саме державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно із частиною четвертою цієї статті держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

З аналізу наведеного слідує, що шкода, завдана, зокрема, фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно, зокрема, органу державної влади, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди.

Тобто, даними нормами визначено, що у разі відшкодування державою шкоди, завданою посадовою або службовою особою органу державної влади, держава має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Проте, вимогами частини четвертої статті 1191 ЦК України чітко визначено, що держава має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами. Отже, відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами, не може бути підставою для пред`явлення державою зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, пов`язаного із трудовими відносинами.

Статтею 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно із статею 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

З аналізу наведених норм слідує, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, встановлених Законом, та тільки за пряму дійсну шкоду, незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 135 КЗпП України межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

Тобто, даною нормою чітко визначено межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації, саме за умисне зіпсування, недостачу або втрату окремих видів майна та інших цінностей. Отже матеріальна відповідальність настає саме у випадках зіпсування, недостачі або втраті окремих видів майна та інших цінностей.

Статтею 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до вимог статті 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Згідно статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Статтею 80 Закону України «Про державну службу» закріплено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Відповідно до вимог частин першої та другої, четвертої статті 81 цього Закону державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв`язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

Частиною 4 статті 82 Закону, у разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України, визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріальна відповідальність державного службовця та матеріальна відповідальність роботодавця відрізняються між собою розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодування та характером правових норм, що їх регулюють.

Державні службовці несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна фізичним та юридичним особам винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну державному органу під час виконання трудових обов`язків, державні службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Вимогами статті 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, даною нормою визначено способи немайнового або майнового права та інтересу особи, що має право в судовому порядку відновити порушені права та інтереси. При цьому, способами захисту таких прав та інтересів можуть бути саме відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, збитками визнається грошове вираження майнової шкоди, завданої порушенням цивільному майновому благу або інтересу.

Також, матеріальною шкодою є - збитки, втрата активів чи недоотримання належних доходів об`єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об`єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, Законом України «Про оплату праці» визначено економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

З аналізу наведеного слідує, що заробітна плата - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наказом Міністерств охорони здоров`я України від 13.11.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4.12.2001 за № 1005/6196 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі -Інструкція).

Відповідно до пп. 1.3.1 п. 1.3 розділу І Інструкції листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Таким чином, листок тимчасової непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

Як вже зазначалося судом раніше, підставою звернення Департаменту до суду з даним позовом є висновок комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації від 14.05.2018 про відшкодування матеріальної шкоди, що виникла внаслідок невиплати працівнику Департаменту заробітної плати при звільненні, зі змісту якого вбачається, що 12 грудня 2016 року, при звільненні колишнього директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 відповідачем - ОСОБА_1 не було здійснено зі ОСОБА_2 повного розрахунку, не сплачено заробітну плату за час його відсторонення від посади, чим грубо порушено статті 47, 116 Кодексу законів про працю України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації заборгованість по заробітній платі в розмірі 16470,83 гривень (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят грн 83 коп.). Стягнуто з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та туризму Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 158511,60 гривень (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 60 коп.) (том 1 арк. спр. 20-28).

Позивачем в якості доказів виконання вказаного рішення суду надано платіжні доручення про перерахування коштів ОСОБА_2 (том 1 арк. спр. 48-53).

Таким чином, Департаментом на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 здійснено виплати з на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року в розмірі 1555802,00 гривень.

Тобто, вказані виплати, в тому числі виплати, пов`язані з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 , є саме середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилання представників позивача на те, що рішеннями суду у справах за №№ 812/1872/17, 812/1833/17 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування висновку від 29 серпня 2017 року та подання від 20 листопада 2017 року дисциплінарної комісії; про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відмовлено повністю та встановлено обставини спричинення відповідачем матеріальної шкоди Департаменту внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків, судом визнаються незмістовними, оскільки ОСОБА_2 скористався своїм конституційним правом на судовий захист, а витрати, понесені позивачем на виконання рішення суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 є винятково середнім заробітком, що стягнутий на його користь за наслідками судового розгляду.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що сума середнього заробітку у розмірі 155 802,00 грн, виплачена позивачем на користь ОСОБА_2 на виконання рішення суду від 31 травня 2017 року у справі № 812/291/17 за трудовим договором, в силу вимог статті 1191 Цивільного кодексу України не підлягає відшкодуванню, та у розумінні вимог статті 135-3 Кодексу законів про працю України такі виплати не є матеріальною шкодою, спричиненою відповідачем позивачу, а є витратами по відшкодування саме виплат, пов`язаних із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні. Інших витрат, які можуть бути визначені саме як матеріальна шкода, позивачем не зазначено, а судом не виявлено.

Крім того, жодним рішенням не встановлено та не надано належних доказів в підтвердження спричинення матеріальної шкоди відповідачем позивачу, яка повинна розраховуватися відповідно до вимог статті 135-3 КЗпП України.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки рішення прийнято не на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту економічного розвитку, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 22 серпня 2019 року.

Суддя Є.О. Кисельова