Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа 385/59/17

провадження № 61-34820св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Гайворонська районна рада Кіровоградської області, Комунальний заклад «Гайворонська центральна лікарня»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І., від 20 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гайворонської районної ради Кіровоградської області ( далі - Гайворонська районна рада), Комунального закладу «Гайворонська центральна лікарня» (далі - КЗ «Гайворонська ЦРЛ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації від 14 березня 2003 року № 75-р її призначено на посаду головного лікаря Гайворонського районного територіально-медичного об`єднання (далі - РТМО) з 14 березня 2003 року. Рішенням Гайворонської районної ради від 29 грудня 2016 року № 119 її звільнено з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» 01 січня 2017 року відповідно до пункту другого статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в зв`язку із закінченням терміну дії трудового контракту. 02 січня 2017 року КЗ «Гайворонська ЦРЛ» видав наказ № 2-к, яким її звільнено з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» з 01 січня 2017 року відповідно до пункту другого статті 36 КЗпП України.

Вказувала, що контракт, укладений 31 грудня 2013 року між нею та Гайворонською районною радою про призначення на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ», строком на три роки, є недійсним за законом. Тому її звільнення у відповідності до пункту другого статті 36 КЗпП України є неможливим. Вказувала, що при призначенні її на посаду головного лікаря Гайворонського РТМО на підставі розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації від 14 березня 2003 року № 75-р, 14 березня 2003 року виданий наказ № 49-к від, який не втратив чинність і є дійсним, оскільки розпорядження або наказ про його скасування не було видано. Законодавством, яким керується в своїй діяльності медична установа, на той час не було передбачено укладення контракту з головним лікарем Гайворонського РТМО. Вказує, що застосування контрактної форми трудового договору до керівників комунальних закладів охорони здоров`я, які працюють на підставі укладених з ними до 01 січня 2012 року трудових договорів, недопустимо. Після укладення контракту уповноваженим органом не видано розпорядження або наказ про призначення її на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» за строковим трудовим договором, у зв`язку з чим після підписання контракту вона вважала, що трудовий договір з нею і надалі є безстроковим. Нею направлено голові Гайворонської районної ради заяву про продовження терміну дії контракту, але відповідне рішення не прийняте.

Крім того, у зв`язку з незаконними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягала у втраті нормальних життєвих зав`язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Просила скасувати рішення Гайворонської районної ради від 29 грудня 2016 року № 119 про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконне, скасувати наказ Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» від 02 січня 2017 року № 2-к про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконний, поновити її на посаді головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» з 01 січня 2017 року, стягнути з Гайворонської районної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17 180,28 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Гайворонської районної ради від 29 грудня 2016 року № 119 про звільнення головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» ОСОБА_1 , наказ КЗ «Гайворонська ЦРЛ» від 02 січня 2017 року № 2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ», поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» з 03 січня 2017 року; стягнуто з Гайворонської районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29 402,94 грн. У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена незаконно, без врахування та дотримання вимог чинного законодавства, оскільки судом не встановлено та представниками відповідачів не доведено, що трудовий договір, укладений з позивачкою на невизначений строк на підставі наказу від 14 березня 2003 року № 49-к, розірвано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу Гайвороньскої районної ради задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, увалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в період часу з 14 березня 2003 року по 31 грудня 2013 року позивач перебувала на посаді головного лікаря РТМО, тобто іншої юридичної особи, тому це не можна вважати продовженням цього трудового договору при призначенні ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська РЦЛ».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційні провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав односторонню оцінку зібраним доказам, чим порушив принципи презумпції трудового права. Вказує, що оскільки умови трудового контракту від 31 грудня 2013 року, укладеного з нею, погіршують її становище порівняно з умовами до 01 січня 2012 року, то у відповідності зі статтею 9 КЗпП України він є недійсним за законом. Крім того, контракт був укладений лише з нею, незважаючи на те, що інші працівники, зокрема, керівники структурних підрозділів, переведені на безстрокову форму трудового договору. Вказувала, що на час її прийняття на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ», наказ від 02 січня 2014 року № 1-к в графі «строк трудового договору» не містив слово «за контрактом». Про вчинену фальсифікацію позивач подала заяву до компетентних органів.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

Гайворонська районна рада у відзиві просила відхилити касаційну скаргу, залишити рішення апеляційного суду без змін.

КЗ «Гайворонська ЦРЛ» просила відхилити касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що розпорядженням Гайворонської районної державної адміністрації від 14 березня 2003 року № 75-р ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря РТМО з 14 березня 2003 року в порядку переведення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи.

На підставі цього розпорядження наказом головного лікаря РТМО від 14 березня 2003 року № 49-к позивач призначена на посаду головного лікаря РТМО з 14 березня 2003 року.

Рішенням Гайворонської районної ради від 14 червня 2013 року № 196 реорганізовано РТМО та створено два комунальних заклади: КЗ «Гайворонський центр медико-санітарної допомоги», КЗ «Гайворонська ЦРЛ». Крім того, вказаним рішенням: затверджено Статути новостворених комунальних закладів, їх структуру; призначено на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» ОСОБА_1 та головного лікаря КЗ «Гайворонський центр медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2 , шляхом укладення з ними контрактів строком на три роки; зобов`язано головних лікарів здійснити заходи, пов`язані з державною реєстрацією комунальних закладів, як юридичних осіб, та інші організаційні заходи, спрямовані на забезпечення діяльності цих закладів.

Пунктом 5.2.5. Статуту КЗ «Гайворонська ЦРЛ» передбачено, що Гайворонська районна рада приймає рішення про призначення на посаду за контрактом та звільнення з посади головного лікаря лікарні. Згідно з пунктом 5.6 Статуту поточне керівництво діяльністю лікарні здійснює головний лікар, який призначається та звільняється сесією Гайворонської районної ради за поданням голови Гайворонської районної ради. Права, обов`язки і відповідальність головного лікаря, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (пункт 5.9 Статуту).

25 грудня 2013 року головний лікар РТМО ОСОБА_1 звернулася до голови Гайворонської районної державної адміністрації із заявою про звільнення з посади, згідно з пунктом п`ятим статті 36 КЗпП України з 31 грудня 2013 року в порядку переведення на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська ЦРЛ».

Розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації від 31 грудня 2013 року №163-к на підставі заяви ОСОБА_1 та за погодженням з управлінням охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації вона звільнена 31 грудня 2013 року з посади головного лікаря РТМО в порядку переведення на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» згідно з пунктом п`ятим статті 36 КЗпП України.

Із копії трудової книжки судами встановлено, що наказом від 31 грудня 2013 року №183-к ОСОБА_1 звільнена із займаної посади головного лікаря РТМО у зв`язку із переведенням до КЗ «Гайворонська ЦРЛ» (а.с.238-240).

Державна реєстрація юридичної особи Комунальний заклад «Гайворонська центральна районна лікарня» здійснена 25 грудня 2013 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений із позивачем 14 березня 2003 року безстроковий трудовий договір припинив свою дію 31 грудня 2013 року внаслідок її звільнення у зв`язку із переведенням до КЗ «Гайворонська ЦРЛ».

Згідно з рішенням Гайворонської районної ради від 14 червня 2013 року №196 між Гайворонською районною радою та ОСОБА_1 31 грудня 2013 року укладено контракт про призначення її на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» строком на три роки.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 вказаного контракту передбачено, що він припиняється за закінченням строку дії контракту, а не пізніше одного календарного місяця до закінчення строку дії контракту він може бути за рішенням сесії Гайворонської районної ради продовжений або укладений на новий чи інший строк. Інакше він розривається в останній день закінчення строку контракту. Рішення сесії Гайворонської районної ради про звільнення головного лікаря з посади в зв`язку із закінченням строку контракту приймається на найближчому пленарному засіданні .

Факт підписання цього контракту позивач не оспорює.

Наказом від 02 січня 2014 року №1-к ОСОБА_1 прийнята на посаду головного лікаря ЗК «Гайворонська ЦРЛ» з 01 січня 2014 року згідно з рішенням сесії Гайворонської районної ради від 14 червня 2013 року №196. В графі «строк трудового договору» зазначено «за контрактом», наказ підписано головним лікарем ОСОБА_1.

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала голові Гайворонської районної ради заяву про продовження дії контракту від 31 грудня 2013 року в зв`язку із закінченням його дії.

Частиною дев`ятою статті 16 Закону України «Про основи законодавства про охорону здоров`я» (далі Закон 2801-ХІІ) у редакції, що діяла на час спірних правовідносин, визначено, що керівники державних, комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п`яти років.

У роз`ясненні Конституційного Суду України від 01 серпня 2013 року №22-14-17/1749 зазначено, що укладання трудових договорів у формі контракту є обов`язком лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров`я з 01 січня 2012 року, і не поширюється на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

На сесії Гайворонської районної ради 23 грудня 2016 року рішення про продовження дії контракту з головним лікарем ОСОБА_1 не прийнято, а рішенням Гайворонської районної ради 29 грудня 2016 року № 119 ОСОБА_1 звільнена з посади головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ» за закінченням строку контракту відповідно до пункту другого статті 36 КЗпП України.

Наказом №2-к виконуючий обов`язки головного лікаря з 01 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного лікаря за закінченням терміну дії контракту відповідно до пункту другого статті 36 КЗпП України на підставі рішення сесії Гайворонської районної ради 29 грудня 2016 року №119.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що контракт з позивачем укладено 31 грудня 2013 року, тобто відповідно до вимог, викладених у частині дев`ятій статті 16 Закону 2801-ХІІ (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) та пунктів 5.2, 5.3 Статуту КЗ «Гайворонська ЦРЛ», дійшов обґрунтованого висновку, що укладення контракту 31 грудня 2013 року не можна вважати продовженням перебування позивача з 14 березня 2003 року по 31 грудня 2013 року на посаді головного лікаря РТМО, тобто іншої юридичної особи, і не можна вважати продовженням цього трудового договору при призначенні ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ «Гайворонська ЦРЛ».

Доводи касаційної скарги, що умови трудового контракту погіршують становище позивача порівняно з умовами до 01 січня 2012 року, тому він є недійсним за законом - не заслуговують на увагу, оскільки на контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, є недійсним. При укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їх права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Твердження ОСОБА_1 , що лише з нею укладався трудовий контракт, а всі інші працівники та керівники структурних підрозділів переведені за безстроковими трудовому договорами, не ґрунтується на положенні частини дев`ятої статті 16 Закону 2801-ХІІ.

Щодо тверджень, викладених в касаційній скарзі, про недійсність наказу від 02 січня 2014 року № 1-к, унаслідок його підробки, Верховний Суд зазначає наступне. Відсутність у наказі про прийняття на посаду головного лікаря, заповненого на бланку типової форми, допису в графі «строк трудового договору» «за контрактом», не спростовує в цілому факту укладення сторонами трудового контракту, а лише може бути підставою для вирішення питання виконавчої дисципліни в закладі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець