ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/43/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Запорізької міської ради - Михайловського А.С., Зубара О.А.,

Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агроспецторг» - Свідерського К. Є. , Сердюченка В.В. ,

Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі

Запорізької області - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - не з`явився,

Широківської сільської ради Запорізького району

Запорізької області - Константінова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецторг»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Вечірко І.О., Березкіна О.В.)

у справі № 908/43/17

за позовом Запорізької міської ради

до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецторг», Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецторг» - Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Запорізька РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецторг» (далі - ТОВ «Агроспецторг»), Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, у якому просила визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «Агроспецторг»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстровано в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 04.10.2004 № 19; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 і запис у Поземельній книзі про цю земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «Агроспецторг» прийнято поза межами повноважень, визначених законом, оскільки РДА розпорядилася земельною ділянкою, яка знаходиться в межах населеного пункту - м. Запоріжжя, і розпорядження якою належить до повноважень Запорізької міської ради. Отже, зазначені обставини є підставою для визнання цього розпорядження незаконним і його скасування. З огляду на те, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 укладено між Запорізькою РДА і ТОВ «Агроспецторг» на підставі незаконного розпорядження, він підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 27.02.2017, від 23.03.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ «Агроспецторг» залучено Сонячну сільську раду Запорізького району Запорізької області, а також як іншого відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки оскаржене позивачем розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 відповідає вимогам чинного на час його прийняття законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. У зв`язку із цим не підлягають задоволенню і похідні вимоги про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На зазначене судове рішення Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 задоволено клопотання Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про заміну третьої особи в порядку процесуального правонаступництва у справі Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Широківську сільську раду Запорізького району Запорізької області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 23.05.2017 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним і скасувано розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ «Агроспецторг»; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та запис у Поземельній книзі про цю земельну ділянку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із доведеності позовних вимог і наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2019 року ТОВ «Агроспецторг» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.05.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ «Агроспецторг» обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 21, 393, 203, 215 ЦК, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 12, 17, 19, 116, 122, 124, 155 ЗК та порушено положення частини 2 статті 107, частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Так, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення меж міста Запоріжжя» була включена до меж м. Запоріжжя, отже, висновок суду про те, що зазначена земельна ділянка увійшла до площ земель Вільнянського і Запорізького районів, відведених під будівництво промислових і цивільних об`єктів м . Запоріжжя , є помилковим; спірна земельна ділянка знаходилась і до теперішнього часу знаходиться на території Сонячної сільської ради Запорізького району (нині Широківської сільської ради Запорізького району) за межами населеного пункту і у встановленому законом порядку не включалася до території м. Запоріжжя, тому у Запорізької міської ради відсутні повноваження на розпорядження цією землею; посилання суду на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 24/5009/7792/11, є безпідставними, оскільки склад сторін у цій справі є відмінним від складу сторін у справі № 908/43/17; покладаючи в основу судового рішення висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 20.07.2018, апеляційний суд не надав оцінки тому, що цей висновок ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, а також на неповних вихідних даних.

Запорізька міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скарну ТОВ «Агроспецторг» без задоволення.

Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області до суду надано письмові пояснення, за змістом яких ці учасники справи вважають оскаржене судове рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Запорізька РДА, Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що розпорядженням голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Агроспецторг» для розміщення виставки-продажу сільськогосподарської техніки українських виробників та виробничого майданчика по виготовленню та ремонту ґрунтообробної техніки із земель запасу Сонячної сільської ради під спорудами та дворами, загальною площею 1,98 га та передано її в оренду ТОВ «Агроспецторг» терміном на 10 років.

01.10.2004 між Запорізькою РДА (орендодавець) і ТОВ «Агроспецторг» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 за № 2/149 надає, а орендар приймає в строкове платне користування (на 10 років) земельну ділянку із земель запасу Сонячної сільської ради, загальною площею 1,98 га, кадастровий № НОМЕР_1 , для розміщення виставки-продажу сільськогосподарської техніки Українських виробників та виробничого майданчика з виготовлення та ремонту ґрунтообробної техніки. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 01.10.2004 за № 5456, засвідчено в Сонячній сільській раді та зареєстровано в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 04.10.2004 №19.

У подальшому на підставі розпорядження голови Запорізької РДА від 05.11.2007 № 1115 «Про укладання додаткової угоди щодо зміни строку дії договору оренди землі, зареєстрованого 04.10.2004 за № 19» внесені зміни до договору оренди земельної ділянки щодо строку договору з 10 років на 49 років (до 01.10.2053), про що укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2004, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 26.11.2007 за № 8817 та зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 29.02.2008 за № 040826000002.

Додатковим договором від 04.02.2009 (нотаріально посвідчений та зареєстрований належним чином) передбачено, що земельна ділянка передається оренду для розміщення логістично-складського комплексу групи непродовольчих товарів.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є вимога Запорізької міськради про визнання незаконним і скасувати розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149, як такого, що прийнято поза межами визначеної законом компетенції щодо розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться в межах населеного пункту - м. Запоріжжя, а також визнання недійсним укладеного на підставі цього розпорядження договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстровано в Запорізькому районному відділ земельних ресурсів 04.10.2004 за № 19 та скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки та записі в Поземельній книзі про цю земельну ділянку.

Згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 27 ЦК земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК.

Вирішуючи питання щодо відповідності рішення Запорізької РДА актам законодавства та наявності правових підстав у межах визначеної законом компетенції для розпорядження цим органом спірною земельною ділянкою, апеляційним господарським судом установлено таке.

30.05.1985 Радою міністрів Української РСР прийнято постанову за № 224 «Про генеральний план розвитку міста Запоріжжя», якою, зокрема, схвалено розроблений інститутом «Діпромісто» Держбуду УРСР генеральний план розвитку м. Запоріжжя і проект планування приміської та зеленої зони; затверджено основні положення генерального плану розвитку м. Запоріжжя і проект планування його приміської та зеленої зон, що додаються.

16.06.1988 прийнято Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про розширення меж міста Запоріжжя» № 6039-ХІ, за змістом якого до меж м. Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів загальною площею 1137,7 га, яку за генеральним планом розвитку міста передбачається використати для промислового та житлового будівництва.

Статтею 150 ЗК УРСР (у редакції, чинній станом на дату прийняття Указу) передбачено, що державний землеустрій включає землевпорядні дії, зокрема встановлення і зміну міської межі, селищної межі і межі сільських населених пунктів. Механізм реалізації цієї землевпорядної дії передбачено статтею 85 цього Кодексу, а також Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР.

Також судом установлено, що за інформацією, наведеною у листі управління Держземагенства у Запорізькій області від 18.09.2013 № 09-02-37/6947, останній раз розширення меж міста Запоріжжя відбулося на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про розширення меж міста Запоріжжя» від 16.06.1988 № 6039-ХІ, який набув чинності з моменту його опублікування у 1988 році .Межі м. Запоріжжя є встановленими з дати публікації цього Указу, не вимагають на даний час будь-яких погоджень. План міської межі та каталог координат зберігаються в архіві департаменту архітектури Запорізької міськради.

У підтвердження обставин встановлення межі м. Запоріжжя у 1988 році, позивачем надано копії: викопіювання з каталогу, координат міської межі м. Запоріжжя від 24.11.1988, викопіювання з плану міської межі м. Запоріжжя Ml:25000 з точками координат, викопіювання з бази даних земельно-кадастрової документації м. Запоріжжя, на якому відображена межа м. Запоріжжя 1988 року, Індексної кадастрової карти Запорізького району Запорізької області, яка відображає та підтверджує наявність існуючої межі м. Запоріжжя, а також знаходження спірної земельної ділянки саме в межах міста, кольорову роздруківку Публічної кадастрової карти України з відображенням існуючої межі м. Запоріжжя, картографічний матеріал та формуляр до нього, наданий Державним науково-виробничим підприємством «Картографія», у тому числі, чергові довідкові карти, на яких зазначено, що розширення межі м. Запоріжжя відбулося на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988, графічне зображення меж завізовано на листах-документах (L-36-10, L-36-11) 1980 та 1975 років видання начальником геослужби м. Запоріжжя станом на 22.09.1989 (синя лінія), що підтверджує нанесення нових меж м. Запоріжжя на кадастрові карти у 1989 році.

Поряд із цим, апеляційним господарським судом відповідно до частини 4 статті 75 ГПК було взято до уваги обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 908/3381/16 щодо особи - Запорізької міськради у питанні встановлення меж м. Запоріжжя, а саме те, що межа м. Запоріжжя була розширена на 1137,7 га за рахунок територій Вільнянського та Запорізького районів згідно з Указом Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ та є встановленою в 1988 році відповідно до діючого на той час законодавства, до теперішнього часу іншого нормативного документа про затвердження меж м. Запоріжжя не приймалося і такі межі у визначеному законом порядку не змінювалися.

Крім того, позивачем у процесі розгляду справи було надано кольорову роздруківку з Публічної кадастрової карти України, відповідно до якої в одному й тому ж місці знаходяться дві земельні ділянки, які мають різні кадастрові номери ( НОМЕР_1 і НОМЕР_4 ) та вказують на різні адміністративно-територіальні одиниці їх приналежності. Так, форма власності спірної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 зазначена як державна, натомість форма власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 - комунальна, при цьому у вкладці «район» обидві земельні ділянки значяться у межах м. Запоріжжі. У топографічному плані земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_4 від 01.06.2018, виконаному КП «Градпроект», відображено розташування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту м. Запоріжжя.

Разом із тим позивачем надано копію рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 у справі № 24/5009/7792/11, яким встановлено обставини того, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4 знаходиться в межах м. Запоріжжя, щодо якої Запорізькою міськрадою вчинялися дії щодо розпорядження нею.

З метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та з метою роз`яснення питань, що виникли при вирішенні спору у справі, яка розглядається, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 було задоволено клопотання Запорізької міськради та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено ряд питань, наведених у резолютивній частині ухвали.

У висновку експерта, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 20.07.2018 № 4398/4399-17 у справі № 908/43/17, зазначено, зокрема, таке: - земельну ділянку площею 1,98 га, кадастровий номер НОМЕР_1 сформовано як окремий об`єкт цивільних прав; - земельна ділянка площею 1,9800 га кадастровий номер НОМЕР_1 згідно з даними Державного земельного кадастру частково площею 1,9638 га знаходиться в межах населеного пункту м. Запоріжжя та частково 0,0162 га за межами цього населеного пункту; - земельна ділянка площею 2,1099 га кадастровий номер НОМЕР_4 частково накладається на земельну ділянку площею 1,9800 га кадастровий номер НОМЕР_1 , при цьому площа накладання становить 1,9174 га.

Апеляційний господарський суд, у сукупності оцінивши зібрані у справі докази, встановивши фактичні обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, дійшов висновку про те, що у процесі розширення меж м. Запоріжжя за рахунок територій Вільнянського та Запорізького районів Запорізької області відповідно до Указу Президії Верховної ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ спірну земельну ділянку було включено до адміністративно-територіальної одиниці м. Запоріжжя. Водночас, за висновками суду, після прийняття Президією Верховної Ради Української РСР зазначеного Указу від 16.06.1988 № 6039-ХІ жодного іншого нормативного документа Верховною Радою Української РСР чи Верховною Радою України про затвердження межі м. Запоріжжя станом на час розгляду справи не приймалося.

Згідно з частиною 2 статті 83 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до статті 17 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 12 Перехідних положень ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом із тим статтею 203 ЦК унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання незаконним і скасування розпорядження голови Запорізької РДА від 06.08.2004 № 2/149 та недійсним укладеного на підставі цього розпорядження договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , з огляду на те, що Запорізькою міськрадою доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання незаконними актів органу державної влади та недійсними правочинів, укладених на їх підставі. Так, позивачем доведено належними та допустимими доказами і судом достеменно встановлено факт прийняття оскарженого розпорядження поза межами компетенції РДА, всупереч актам законодавства та з порушенням прав територіальної громади міста, оскільки в оренду передавалася земельна ділянка в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Запоріжжя.

При цьому судом правомірно було відхилено доводи ТОВ «Агроспецторг», які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, стосовно того, що спірна земельна ділянка не входить до складу земель площею 1137,7 га, на які було розширено територію м. Запоріжжя, а відноситься до земель площею 722 га, які не було включено до нової межі м. Запоріжжя, оскільки такі доводи спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема висновком експерта, відповідно до якого спірна земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 1,9638 га із загальної площі 1,98 га знаходиться в межах м. Запоріжжя. Водночас судом зауважено, що відповідачами, у тому числі ТОВ «Агроспецторг», на виконання ухвали апеляційного суду від 19.10.2017, а також відповідно до положень статей 73, 74, 76, 77 ГПК не було надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин, на які відповідач постався як на підставу своїх заперечень.

Доводи скаржника, які пов`язані з його незгодою з висновком судового експерта від 20.07.2018 № 4398/4399-1, не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки за змістом статті 104 ГПК такий висновок є доказом у справі, цей висновок було оцінено судом у сукупності з іншими доказами, а згідно з приписами статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ «Агроспецторг» стосовно того, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи було безпідставно враховано топографічний план земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_4 від 01.06.2018, у якому відображено розташування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту м. Запоріжжя, з огляду на те, що його складено КП «Градпроект», засновником якого є Запорізька міськрада, тобто підконтрольною позивачу організацією, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин недостовірності наведеної у цьому документі інформації, а ТОВ «Агроспецторг» належними і допустимими доказами зворотного не доведено. Натомість судом установлено, що дослідження 01.06.2018 КП «Градпроект» спірних земельних ділянок на місцевості було проведено в присутності як представників Запорізької міськради та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, так і представника ТОВ «Агроспецторг», під час якого будь-яких зауважень чи заперечень стосовно проведення вказаних робіт саме КП «Градпроект» сторонами заявлено не було.

Не заслуговують на увагу і аргументи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно покладено в основу судового рішення обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 908/3381/16 і № 24/5009/7792/11, з таких підстав.

За змістом частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, у цих справах судовими рішеннями було встановлено обставини щодо особи - Запорізької міськради, яка була стороною як у наведених справах, так і у справі, яка розглядається, зокрема щодо обставин встановлення меж м. Запоріжжя та компетенції органу, який має право на розпорядження відповідними земельними ділянками, наведені доводи ТОВ «Агроспецторг» є безпідставними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, яким надав належну оцінку, з наведенням у судовому рішенні у справі необхідного мотивування, встановивши невідповідність оскарженого розпорядження вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, беручи до уваги доведеність позивачем належними та допустимими доказами тих обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, - дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися апеляційним господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецторг» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 908/43/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий