open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 554/2910/19 Номер провадження 33/814/773/19

Головуючий

у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

Категорія

: ч.3 ст.41 КпАП

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м

. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,

з секретарем Гнітько А.М.,

з участю порушника ОСОБА_1 ,

його захисника Репала Д.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Пазяка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Репала Д.О. в інтересах порушника ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий директором ПП «Лір», несудимий,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі 8500 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 384, 20 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ПП «Лір», фактично допустив потерпілого ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушив вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

В апеляційній скарзі захисник Репало Д.О. просить постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому зазначає, що з потерпілим 01 лютого 2019 року був укладений цивільно-правовий договір №20, відповідно до якого сторони встановили погодинну оплату, оскільки визначити обсяг робіт та їх характер в інший спосіб неможливо.

Наголошує, що для оформлення договору ОСОБА_2 надав закордонний паспорт, а тому, за відсутності паспорта громадянина України та копії ідентифікаційного коду, не було підстав для прийняття його до штату працівників підприємства.

Стверджує, що робота за укладеним договором носила несистемний, допоміжний характер та оплачувалася по факту виконання. ОСОБА_2 не проходив відповідні інструктажі, оскільки за умовами договору самостійно організовував виконання робіт.

Вказує на відсутність доказів існування трудових відносин.

Вважає, що надання договору після нещасного випадку на будівництві контролюючим органам, а також виконання податкового законодавства щодо утримання та перерахування податків із виплачених ОСОБА_2 коштів доводить його реальне виконання.

Звертає увагу, що оцінка цивільно-правового договору на предмет його відповідності закону не належить до повноважень управління Держпраці в Полтавській області, а є виключною прерогативою суду.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Пазяк Р.М. зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення і просить оскаржувану постанову судді залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення порушника та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку представника потерпілого про законність та обґрунтованість судового рішення, допитавши свідка ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.

Приписами ч.3 ст.41 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд встановив, що потерпілий ОСОБА_2 з 28 січня 2019 року був допущений до виконання підсобних робіт на об`єкті будівництва ПП «Лір» за адресою м. Полтава, вул. Полтавська, 6 , які виконував до 27 лютого 2019 року, коли мав місце нещасний випадок на виробництві.

Порушник не оспорює фактичних обставин виконання потерпілим роботи, але стверджує що в даному випадку ОСОБА_2 працював на підставі укладеного з ним 01 лютого 2019 року цивільно-правового договору №20.

Проте такі доводи ОСОБА_1 є непереконливими.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Умовами договору підряду №20, укладеного між директором ПП «Лір» ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , визначено, що потерпілий бере на себе зобов`язання виконувати підсобні роботи на будівельному майданчику підприємства. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 1 година - 40 гривень.

Такі умови свідчать про те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Також апеляційний суд ураховує, що жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Наданий порушником акт виконаних робіт за цивільно-правовим договором лише підтверджує відпрацювання потерпілим 128 годин на підприємстві. До того ж містить запис про отримання робітником ОСОБА_2 тяжкої травми 27 лютого 2019 року і неможливість підписати через це акт, складений 28 лютого 2019 року.

Тобто фактично ОСОБА_2 постійно виконував підсобні роботи на будівельному майданчику на підставі розпоряджень відповідних посадових осіб підприємства, дотримуючись встановленого розпорядку дня.

Наявність трудових відносин в даному випадку підтвердила і допитана апеляційним судом свідок ОСОБА_3 - мати потерпілого. Вона показала, що після влаштування сина на роботу до ПП «Лір» у нього був встановлений розпорядок дня. При цьому син пояснював, що кожного дня зранку він отримував завдання на роботу від прораба на будівельному майданчику.

Порушник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду цих обставин не заперечував. Також він пояснював, що як правило об`єм робіт визначав його син, який також працює на підприємстві, а в день пригоди він особисто давав розпорядження ОСОБА_2 , оскільки син лікувався.

Апеляційним судом не встановлено і в апеляційній скарзі не наведено жодних доказів того, що потерпілий не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик.

Враховуючи викладене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст.41 КпАП України.

Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують відповідальність.

Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Репала Дениса Олександровича, - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.

Джерело: ЄДРСР 83720048
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку