Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 357/6441/16-ц

провадження № 61-25758св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області, Прокуратура Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2016 року у складі судді Рябченко Л. А. та рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКС України у Київській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області, Прокуратури Київської області про відшкодування заробітку та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

Позов мотивовано тим, що з 25 січня 2011 року її затримано Управлінням служби безпеки України в Київській області (далі - УСБУ в Київській області) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Постановою про притягнення як обвинуваченого від 26 січня 2011 року її притягнуто як обвинувачену у вчиненні вказаного злочину та обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 17 000,00 грн.

Постановою слідчого ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Київській області від 14 березня 2011 року позивача відсторонено від посади головного бухгалтера, в зв`язку з досудовим слідством у кримінальній справі.

30 червня 2015 старшим слідчим СВ Білоцерківського MB ГУ МВС України в Київській області винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною п`ятою статті 27 і частиною третьою статті 358 КК України, а застосований захід в рамках кримінальної справи у вигляді відсторонення від посади головного бухгалтера спортивної бази скасований.

Внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування їй спричинена значна матеріальна та моральна шкода, через що просить стягнути з ДКС України на її користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з 14 березня 2011 року по 30 червня 2015 року у розмірі 231 901,24 грн та моральну шкоду у розмірі 117 310,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2016 року позов задоволено; стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 заробіток, який вона втратила внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування за час незаконного відсторонення від посади, в розмірі 281 901,24 грн; стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 117 310,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто як обвинувачену у вчиненні злочину, кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу кримінального правопорушення, однак ОСОБА_1 відсторонено від посади, а згодом 27 червня 2014 року звільнено з посади головного бухгалтера згідно з пунктом 8 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). За таких обставин, у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, зокрема, середнього заробітку за час незаконного відсторонення від посади головного бухгалтера за період з 14 березня 2011 року по 30 червня 2015 року у розмірі 281 901,24 грн, згідно наданого розрахунку. Крім того, внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування позивачу завдано моральної шкоди, яку слід відшкодувати у подвійному розмірі від мінімальної заробітної плати за час перебування під слідством у розмірі 117 310,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року апеляційні скарги ДКС України, Прокуратури Київської області та Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області задоволено частково; рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2016 року у частині стягнення моральної шкоди змінено та стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 58 655,00 грн, а у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе стягнути з держави втрачений позивачем заробіток у розмірі, який відповідачами не спростовано, однак апеляційний суд передчасно стягнув моральну шкоду у подвійному розмірі від мінімальної заробітної плати за час відсторонення від роботи, оскільки такий розмір не підтверджено належними доказами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), Перший заступник прокурора Київської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди і закрити провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено належними доказами, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Крім того, вирішення питання про відшкодування завданої шкоди органами досудового розслідування належить до компетенції цих органів, а не суду.

Короткий зміст заперечень

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у жовтні 2017 року до ВССУ ОСОБА_1 . просить відхилити касаційну скаргу, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга є необгрунтованою та безпідставною.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи № 357/6441/16-ц з міськрайонного суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справа № 357/6441/16-ц передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу № 357/6441/16-ц призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 березня 2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного бухгалтера Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази «Трудові резерви» (далі - ЦДЮНСБ «Трудові резерви») на підставі наказу від 20 березня 2007 року № 4-к.

25 січня 2011 року ОСОБА_1 затримано УСБ України в Київській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України та проведено обшук. Постановою про притягнення як обвинуваченого від 26 січня 2011 року, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Київській області ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену у вчиненні вказаного злочину.

26 січня 2011 року стосовно обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 000,00 грн.

Постановою про притягнення як обвинуваченого від 22 лютого 2011 року, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Київській області ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366, частиною п`ятою статті 27 і частинами другою-третьою статті 358 КК України.

Постановою від 14 березня 2011 року, виданою слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Київській області позивача відсторонено від посади головного бухгалтера, в зв`язку з досудовим слідством у кримінальній справі.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 24 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною за частиною третьою статті 191, частиною п`ятою статті 27 та частиною другою статті 358 КК України і призначено покарання. Проте, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2014 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування.

Наказом Філії ЦДЮНСБ «Трудові резерви» від 27 червня 2014 року № 42-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера з 27 червня 2014 року, згідно із пунктом 8 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

30 червня 2016 року старшим слідчим СВ Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною п`ятою статті 27 і частиною третьою статті 358 КК України, і застосований захід в рамках кримінальної справи у вигляді відсторонення від посади головного бухгалтера ЦДЮНСБ «Трудові резерви» скасований.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Філії ЦДЮНСБ «Трудові резерви»; скасовано наказ від 27 червня 2014 року № 42-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено на посаді головного бухгалтера, стягнуто середній заробіток у розмірі 32 224,77 грн за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2015 року по 25 січня 2016 року та роз`яснено, що за інший період відсторонення від посади позивач може ставити питання про відшкодування їй шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Цим же рішенням установлено середньоденний заробіток ОСОБА_1 у розмірі 261,99 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року залишено без змін.

Враховуючи те, що досудове розслідування відносно позивача завершував Слідчий відділ Білоцерківського MB-1 ГУ МВС України в Київській області та виносив постанову про закриття кримінального провадження, 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до МВС України із заявою про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, проте отримала повідомлення від 06 травня 2016 про направлення її заяви до НП України для розгляду. В свою чергу, НП України листом від 17 травня 2016 року повідомила про те, що її територіальні органи не є правонаступниками ліквідованих органів внутрішніх справ та повернула заяву ОСОБА_1 до МВС для вирішення відповідно до законодавства України. Заява залишилася без вирішення, тому позивач звернулася з позовом до суду.

На час проведення слідчих дій позивач була вагітною. Після народження сина ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не мала можливості спокійно доглядати за дитиною, в зв`язку з постійною знервованістю та моральними переживаннями. Враховуючи незаконне відсторонення від роботи, позивач не отримала допомоги по вагітності та пологах.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Ураховуючи викладене, доводити вину вищевказаних органів, їх посадових осіб та незаконність їх дій позивачу не потрібно.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода.

З огляду на викладене, за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача підлягає відшкодуванню заробіток, який вона втратила внаслідок незаконних дій у розмірі, визначеному позивачем, та моральна шкода.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за час відсторонення від роботи, оскільки такий розмір не підтверджений належними і допустимими доказами, які б давали підстави для такого стягнення.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами попередніх інстанцій правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування рішень немає.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що уповноваженим органом не встановлювався розмір доходів втрачених позивачем унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що органи досудового розслідування, які закривали провадження у кримінальній справі, фактично відмовилися від здійснення розрахунку розміру шкоди, оскільки позивач не зверталася до таких органів.

Вказані обставини спростовуються матеріалами справи. Так, 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до МВС України із заявою про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, проте отримала повідомлення від 06 травня 2016 про направлення її заяви до НП України. Однак, НП України повідомила про те, що її територіальні органи не є правонаступниками ліквідованих органів внутрішніх справ та повернула заяву ОСОБА_1 до МВС для вирішення відповідно до законодавства України. Заява залишилася без вирішення.

Що стосується визначення розміру відшкодування втраченого заробітку, то судовим рішенням про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 у розмірі 261,99 грн. Отже вказані обставини не потребують доказування відповідно до норм чинного законодавства.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2016 року, у незміненій апеляційним судом частині, та рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді: В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов