ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2019 року

Київ

справа №805/1591/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11961/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року (головуючий суддя - Бабаш Г.П.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (головуючий суддя - Міронова Г.М., судді - Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання незаконним та скасування наказу в частині підстав звільнення, поновлення на посаді, зобов`язання звільнити з іншої підстави, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку,-

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) в якому з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області від 19.04.2016 року №24о/с л/к в частині звільнення за п. 63 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити його на посаді помічника дільничного інспектора Билбасівського відділення міліції Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району);

- стягнути зі Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.02.2016 року по день винесення постанови у справі;

- зобов`язати ГУМВС України в Донецькій області звільнити позивача за п. 63 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (віком);

- стягнути зі Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вихідну допомогу у розмірі 28614,03 грн.;

- стягнути зі Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області компенсацію за невикористану відпустку.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що у серпні 2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання. Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року накази про звільнення позивача скасовані та поновлено останнього на попередній посаді. На підставі вказаного судового рішення наказом від 19.04.2016 року №24о/с лк позивача поновлено в органах внутрішніх справ на попередній посаді з 13.08.2014 року. Також, даним наказом позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Позивач вважає, що його звільнення було проведено з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, оскільки він є учасником бойових дій та має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників. Крім того, позивач зазначає, що 16.03.2016 року він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виконати рішення суду щодо його поновлення та звільнити з органів внутрішніх справ за п. 63 «а» Положення. Також, зазначає, що при звільненні йому не було виплачено всіх належних сум (вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку). Таким чином, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2016 року по 19.04.2016 року у розмірі 7834 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 20 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 31408 (тридцять одна тисяча чотириста вісім) грн. 02 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у кількості 38 діб у розмірі 5219 (п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 18 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про те, що він має переважне право на залишення на службі через наявність статусу учасника бойових дій є необґрунтованими, адже позивач зазначав, що не має наміру подальшого проходження служби та просив звільнити його з органів внутрішніх справ за віком. Суд зауважив, що вимога ОСОБА_1 щодо поновлення його на посаді помічника дільничного інспектора Билбасівського відділення міліції Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) фактично суперечить його волевиявленню, вираженому у написанні 16.03.2016 року заяви на ім`я начальника ГУ Національної поліції Донецької області (Голові ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області), в якій позивач окрім поновлення в органах внутрішніх просив звільнити його за віком за п. 63 «а» Положення. Також суд зазначив, що 16.03.2016 року позивач звертався до відповідача-1 із заявою щодо його поновлення в органах внутрішніх справ, в якій також просив звільнити його за п. 63 «а» Положення, втім позивачем до суду не надано доказів звернення з рапортом на ім`я начальника щодо звільнення за п. 63 «а» Положення. У зв`язку з несвоєчасним винесенням наказу ГУМВС України від 19.04.2016 року в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України, суд вирішив, що на користь позивача підлягає виплаті грошове забезпечення за період з 02.02.2016 року по 19.04.2016 року в сумі 7834,20грн. Також керуючись приписами ст. 11 КАС України суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в сумі 31408,02 грн. та компенсації за невикористані 38 діб відпустки у розмірі 5219,18 грн. При розрахунку вказаних сум суд керувався приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі № 805/1591/16-а скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №24 о/с лк від 19.04.2016 року в частині підстав звільнення ОСОБА_1 за пп. «з» п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звільнити ОСОБА_1 на підставі пп. «а» п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2016 року по 19.04.2016 року у розмірі 7834 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 20 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 31408 (тридцять одна тисяча чотириста вісім) грн. 02 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у кількості 38 діб у розмірі 5219 (п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 18 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд, переглядаючи правомірність винесення оскаржуваного наказу, зазначив, що вимоги пункту 68 Положення встановлюють обов`язок особи, яка вирішила звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а не за віком, звернутися до начальника з відповідним рапортом, при цьому ГУМВС України в Донецькій області не було з`ясовано підстав написання позивачем заяви про звільнення. Суд зазначив, що відповідач, приймаючи спірний наказ, не взяв до уваги те, що позивач звернувся 16.03.2016 року з відповідним рапортом про звільнення його з органів ОВС за віком, при цьому наказ про поновлення позивача на посаді за судовим рішенням від 01.02.2016 року відповідач на цей час ще не видав. Відповідач не прийняв за наслідками розгляду рапорту відповідного рішення і відповідь надав 20.04.2016 року вже після звільнення позивача. Натомість відповідач, ігноруючи вказаний рапорт позивача, приймає 19.04.2016 року наказ про звільнення за іншими обставинами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 24 о/с лк від 19.04.2016 року в частині підстав звільнення ОСОБА_1 за пунктом 63 «з» Положення (за скороченням штатів) внаслідок його протиправності. Виходячи з дискреційних повноважень ГУМВС України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, колегія суддів визнала за необхідне зобов`язати ГУМВС України в Донецькій області вирішити питання щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пп. «а» п. 63 Положення (за віком).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, в якій позивач просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення присудженої до стягнення суми компенсації за невикористану відпустку з 5219,83грн. на 18541,83грн.; змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні на користь позивача середнього грошового забезпечення за період часу з 20.04.2016 року по день винесення рішення у справі та стягнути його за цей період; в решті постанову суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не врахував, що проміжок часу з 20.04.2016 року по день винесення рішення є періодом затримки розрахунку з ним при звільненні відповідно до положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також зазначає, що тривалість його відпустки відповідно до наявної 20-річної вислуги років становить 45 діб, а отже компенсація за невикористані протягом 2014-2016 років відпустки становить 18541,83грн.

Відповідачем 1 до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність наведених скаржником доводів. Відповідач 1 вважає, що період, за який наведено стягнення, взагалі не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки позивача належить звільнити з 06.11.2015 року. Стосовно вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки за 2015 та 2016 рік зауважує, що судами попередніх інстанцій правильно пораховано кількість діб невикористаної відпустки та правильно застосовано норми права, що регулюють спірні правовідносини в цій частині. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника дільничного інспектора міліції Билбасівського селищного відділення міліції Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

Відповідно до наказів №805 від 29.07.2014 року та №1535 о/с від 12.08.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ через здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.

Проте, при оскарженні зазначених наказів в судовому порядку постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року по справі №808/7301/14 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29.07.2014 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12.08.2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України.

Зобов`язано Слов`янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 року по 01.02.2016 року.

16.03.2016 року позивач звернувся до начальника Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області із заявою, в якій просив виконати рішення суд шляхом видання наказу про його поновлення на службі. Також, в даній заяві позивач просив після поновлення звільнити його з органів внутрішніх справ за п. 63 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком - при досягненні віку, встановленого п. 5 цього Положення).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 19.04.2016 року №24о/с лк старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника дільничного інспектора міліції Билбасівського селищного відділення міліції Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року по справі №808/7301/14 (ДО/808/697/14).

Також, зазначеним наказом відповідача 1 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ вирішено вважати звільненим у запас Збройних Сил з 06 листопада 2015 року за п. 63 «з» (через скорочення штатів) старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 - помічника дільничного інспектора міліції Билбасівського селищного відділення міліції Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

Листом Головного управління МВС України в Донецькій області від 20.04.2016 року за №С-218/12/02-2016 позивача повідомлено про його поновлення на посаді з 13.08.2014 року до 06.11.2015 року та звільнення з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року. Також, зазначеним листом позивача повідомлено про необхідність прибуття до ліквідаційної комісії Слов`янського міського відділу для проведення повного розрахунку.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (Положення №114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Згідно абз. 2 п. 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Колегія суддів зауважує, що позивачем подано касаційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, тоді як в вимогах касаційної скарги позивач просить змінити постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в частині суми присудженої до стягнення компенсації за невикористану відпустку з 5219,83грн. на 18541,83грн., а також в частині відмови в стягненні на його користь середнього грошового забезпечення за період часу з 20.04.2016 року по день винесення рішення у справі шляхом стягнення такого грошового забезпечення з відповідача за цей період. При цьому, колегія суддів враховує, що постанова суду першої інстанції скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в повному обсязі.

Аналогічні вимоги було заявлено ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у відповідній частині.

Як в обґрунтування апеляційної скарги, так і в обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не врахував, що проміжок часу з 20.04.2016 року по день винесення рішення є періодом затримки розрахунку з ним при звільненні відповідно до положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також зазначив, що тривалість його відпустки відповідно до наявної 20-річної вислуги років становить 45 діб, а отже компенсація за невикористані протягом 2014-2016 років відпустки становить 18541,83грн.

З огляду на заявлені скаржником вимоги касаційної скарги, Суд зазначає, що відповідно до поданої ОСОБА_1 в суді першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог позивач просив, зокрема, стягнути зі Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.02.2016 року по день винесення постанови у справі та компенсацію за невикористану відпустку. При цьому, ані у позовній заяві, ані у заяві про уточнення позовних вимог позивачем в якості підстав обґрунтування позовних вимог не зазначалось про те, що період з 20.04.2016 року по день винесення рішення він вважає періодом затримки розрахунку з ним при звільненні, за що відповідно до положень ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України для роботодавця передбачена відповідальність. Крім того, позивачем ані у позовній заяві, ані у заяві про уточнення позовних вимог не наводилось обґрунтування позовних вимог в частині наявності у нього права на відпустку тривалістю 45 діб та відповідного права на отримання компенсації саме за невикористані протягом 2014-2016 років відпустки у розмірі 18541,83грн.

Суд звертає увагу, що за приписами частини 1 статті 137 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 195 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Проте, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не навів жодного аргументування щодо підтримання або спростування доводів позивача, покладених в обґрунтування поданої ним апеляційної скарги, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення перегляду зазначеного судового рішення в цій частині в суді касаційної інстанції.

Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень) передбачено, що Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 4 цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Беручи до уваги те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними з доводами, наведеними у поданій ним апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції у відповідній частині, зважаючи на обставини ненадання судом апеляційної інстанції їм належної правової оцінки, враховуючи те, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції у відповідній частині і направити справу в цій частині на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в частині ухвалення постанови щодо позовних вимог про стягнення зі Слов`янського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.02.2016 року по день винесення постанови у справі та компенсації за невикористану відпустку - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

С.А. Уханенко