ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №816/341/16

адміністративне провадження №К/9901/19394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Єресько Л.О. від 30.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Тацій Л.В., суддів: Григорова А.М., Подобайло З.Г. від 17.05.2016 у справі №816/341/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач/контролюючий орган) про скасування індивідуальної податкової консультації від 08.02.2016 №116/Л/16-31-17-01-26.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначив, що документально підтверджені витрати адвоката, пов`язані з рекламою його послуг, повинні враховуватись при визначенні його чистого оподатковуваного доходу, оскільки прямо пов`язані із здійсненням професійної діяльності, а тому податкова консультація, яка обґрунтована посиланням на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України від 24.12.2012 №1185, про відсутність права адвоката враховувати вказані витрати до сукупного чистого доходу, підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, позов задоволено; скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Полтавській області, викладену в листі №116/Л/16-31-17-01-26 від 08.02.2016.

Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що документально підтвердженні витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з придбанням рекламних послуг щодо розповсюдження інформації про його професійну діяльність, можуть враховуватись при визначенні оподатковуваного доходу, що відповідає положенням підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, відповідно до якого до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, зокрема, витрати на послуги реклами.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обгрунтовуючи касаційну скаргу, вказує, що в переліку витрат, які можуть враховуватися при визначенні сукупного доходу, встановленому положеннями Узагальнюючої податкової консультації, відсутні витрати, пов`язані з рекламою адвокатської діяльності, а тому не можуть бути враховані при визначені сукупного чистого доходу адвоката. Зазначає, що позивачем не наведено будь-яких доказів необхідності отримання рекламних послуг, як обов`язкової передумови адвокатської діяльності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1411 та з 03.07.2014 перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ.

26.01.2016 позивач на підставі статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звернувся до ГУДФС у Полтавській області із заявою про надання податкової консультації з питання: "Чи можуть бути віднесені до витрат адвоката витрати, пов`язані з рекламою послуг адвоката?".

У листі від 08.02.2016 №116/Л/16-31-17-01-26 відповідач надав ОСОБА_1 індивідуальну податкову консультацію, у якій, посилаючись на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України від 24.12.2012 №1185, зазначив, що адвокати не мають права при визначенні сукупного чистого доходу враховувати витрати, пов`язані з рекламою адвокатської діяльності.

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Касаційний суд погоджується з висновками суддів про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За визначенням підпункту 14.1.226 вказаного пункту, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано статтями 52, 53 ПК України.

Відповідно до статті 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (пункт 52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункт 52.3).

Як визначено пунктом 53.3 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації.

Так, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність визначено статтею 178 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 178.3 статті 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відтак, з метою визначення оподаткованого доходу адвокат має право зменшити свій дохід за звітний (податковий) період на суму документально підтверджених витрат, які, при цьому, мають бути пов`язаними з його професійною діяльністю.

За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270-96 ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Таким чином, метою реклами є збільшення попиту на товари, роботи та послуги, які надає платник податків, у зв`язку з чим відповідні витрати мають безпосередній зв`язок з господарською діяльністю.

Рекламні та інформаційні послуги спрямовані на забезпечення належного інформування населення про діяльність, зокрема, адвоката й така обізнаність дає можливість залучити більше клієнтів, що є прямим зв`язком з його професійною діяльністю.

Частина перша статті 13 Правил адвокатської етики передбачає право адвоката рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і цих Правил.

Таким чином, реклама передбачає доведення інформації про відповідну продукцію певному колу споживачів, до яких належать, в тому числі, суб`єкти отримання адвокатських послуг.

Відповідно до положень підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, зокрема, витрати на послуги реклами.

Відтак, документально підтверджені витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з придбанням рекламних послуг щодо розповсюдження інформації про йогопрофесійну діяльність можуть враховуватись при визначенні оподатковуваного доходу.

Що стосується посилань контролюючого органу на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України від 24.12.2012 №1185, при наданні позивачу індивідуальної податкової консультації, то суд вважає правильними висновки суддів попередніх інстанцій, що така є роз`ясненням норм податкового законодавства й має рекомендаційний характер; до того ж, наведений у ній перелік витрат не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони підтверджують належність та необхідність для провадження такої діяльності.

Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин справи свідчить, що рішення суддів першої та апеляційної інстанцій у цій справі прийняті за правильного застосування норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують й підстави для її задоволення відсутні.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду