open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 року м. Київ

Справа № 22-8123 Головуючий у1-й інстанції - Ул`яновська О. В.

Унікальний №759/5416/17 Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

Невідомої Т. О.

за участю секретаря Пузикової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", треті особи: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення заборгованості: з виплати заробітної плати; оплати відпустки; оплати за період тимчасової непрацездатності; компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

у с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 пред`явила в суд позов до ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" та, з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 26 830 грн 63 коп., з яких: заборгованість з виплати заробітної плати - 13 120 грн 45 коп., заборгованість з оплати лікарняних - 3 267 грн 86 коп., компенсації невикористаної відпустки у розмірі 10 442 грн 12 коп.; розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2 698 грн 97 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дати виплати заборгованості у розмірі 232 710 грн 16 коп.

Позов обґрунтований тим, що з 01 липня 2014 року позивач працювала у ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", займала посаду наукового співробітника, розмір заробітної плати складався з посадового окладу 3000 грн та додаткової оплати, розмір якої визначався на проектній основі та фінансувався за рахунок грантів науково-технічних програм Європейської комісії.

Починаючи з 2015 року виплата посадового окладу здійснювалась відповідачем із затримками та не в повному обсязі. При зверненні до роботодавця з вимогою усунення зазначених порушень, відповідач не реагував.

10 травня 2016 року позивач подала заяву про звільнення з роботи. 24 травня 2016 отримала трудову книжку, при цьому, остаточного розрахунку із виплати заробітної плати з позивачем проведено не було.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Боровську Ю.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т.2, а.с.136-143).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" заперечував проти її задоволення та вказав, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справи, з повним та всебічним дослідженням доказів, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (т.2, а.с.178-189).

Відзиву на апеляційну скаргу треті особи у визначений судом строк не подали.

В суд апеляційної інстанції треті особи не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника ОСОБА_2 , адвоката Боровську Ю. В., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити; виконуючого обов`язки директора Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

При вирішенні справи районний суд вважав встановленими наступні обставини.

01 липня 2014 року ОСОБА_2 на підставі наказу №10-к прийнята на роботу до ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" на посаду наукового співробітника відділу науково-технічної інформації з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Статутом ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" визначено, що підприємство входить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, є підзвітним йому (п.1.1). Метою діяльності підприємства є підтримка інноваційної діяльності суб`єктів господарювання різних форм власності, а також сприяння залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (п. 3.1.1). Прибуток підприємства формується за рахунок надходжень від провадження господарської діяльності, після покриття витрат, відрахувань до фондів (п.10.2).

Відповідно до штатного розпису на 2015 рік, затвердженого на підставі наказу № 49 від 31 грудня 2014 року, науковому співробітнику ОСОБА_2 встановлено посадовий оклад у розмірі 3000 грн.

За період роботи позивача на посаді на підставі наказів підприємством виплачено заробітну плату із коштів, отриманих за грантом контракту в розмірі 5 238 грн 36 коп. (наказ № 36 від 14.10.2014 року), 8 770 грн. (наказ № 37 від 03.11.2014 року), 9 597 грн. 20 коп. (наказ № 44 від 02.12.2014 року), 10 665 грн. 24 коп. (наказ № 47 від 23.12.2014 року), 5 838 грн. 38 грн (наказ № 9 від 19.03.2015 року), 11 108 грн. 98 грн. (наказ № 10 від 01.04.2015 року), 12 178 грн. 31 коп. (наказ № 14 від 30.04.2015 року), 7 022 грн. 93 коп. (наказ № 22 від 12.06.2015 року), 10 853 грн. 61 коп. (наказ № 23 від 06.07.2015 року), 8 938 грн. 26 коп. (наказ № 31 від 19.08.2015 року), 7 661 грн. 37 коп. (наказ № 41 від 18.11.2015 року), 9 576 грн. 71 коп. (наказ № 44 від 17.12.2015 року), 6 832 грн. 30 коп. (наказ № 7 від 09.02.2016 року), 8 890 грн. 68 коп. (наказ № 10 від 11.03.2016 року).

У період роботи з 10 березня 2015 року по 14 березня 2015 року, 04 жовтня 2015 року по 07 жовтня 2015 року, 19 жовтня 2015 року по 24 жовтня 2015 року позивачем здійснювались службові відрядженні на підставі наказів № 7, № 33, № 35 відповідно, якими працівнику оплачувалась вартість транспортних витрат, проживання, витрат для отримання візи, медичного страхування, добові.

Відповідно до наказу (розпорядження) про надання відпустки № 19 від 11 вересня 2015 року, № 24 від 18 листопада 2015 року, позивачу за період роботи з 01 липня 2014 року по 01 липня 2015 року надано відпустку терміном 16 календарних днів, додаткову відпустку 10 календарних днів.

На підставі розрахункових по нарахуванню відпускних від 14 вересня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 18 листопада 2015 року працівнику нараховано грошові кошти.

За період роботи позивача з 01 січня 2015 року по 24 травня 2016 року за даними автоматизованої системи контролю підприємства, облік по робочому часу склав 883 год. 57 хв.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за період з 01 січня 2015 року по 24 травня 2016 року позивач відпрацювала 1871 год.

24 травня 2016 наказом №20-к позивача звільнено з посади за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України. Бухгалтерії наказано провести розрахунок з працівником, виплатити компенсацію за 29 невикористаних днів щорічної відпустки.

Відповідно до колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" на 2014 рік, 2016 - 2018 роки встановлено, що джерелами коштів для оплати праці працівників є частина доходу, одержаного внаслідок виробничої та науково-технічної діяльності всього трудового колективу та бюджетне фінансування (п. 4.3, п. 3.1). Основна заробітна плата працівників центру встановлюється у вигляді посадових окладів, що закріплені у штатному розписі (п. 4.4, п. 3.3). Крім основної заробітної плати працівникам Центру можуть встановлюватись доплати та надбавки при фінансових можливостях підприємства (п. 4.7., п. 3.7). На підприємстві застосовуються системи преміювання за наявності фінансової можливості (п. 4.8, п. 3.8). Для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними (субота, неділя). Тривалість щоденної роботи 8 год.: з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., перерва з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв. В п`ятницю кінець роботи встановлюється в 16 год. 45 хв. Працівники підприємства за узгодженням з адміністрацією мають право використовувати гнучкий графік роботи. Оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (п.6.3-п.6.4, п.5.1.1).

З січня 2016 року по 24 травня 2016 року (день звільнення) позивачу встановлений індивідуальний графік роботи за згодою керівництва підприємства на підставі усної домовленості. Оплата праці здійснювалась відповідно до пропорційно відпрацьованому часу. Крім основної заробітної плати, позивачу, на підставі наказів, виплачувались інші заохочувальні та компенсаційні виплати у вигляді коштів, отриманих за грантовими угодами.

Відповідно до довідки № 12 від 30 вересня 2017 року щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 24 травня 2016 року нарахована заробітна плата становить 38 264 грн 55 коп., сплачена - 29 966 грн 87 коп.

У роздаточній відомості за травень 2016 р. наведена сума заробітної плати ОСОБА_2 за фактично відпрацьований час, компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку, загальна сума до перерахування на картку позивача становить 2 691 грн 18 коп.

Згідно з випискою ПАТ КБ "Приватбанк" 18 липня 2016 року на банківську картку нараховано заробітну плату в розмірі 805 грн, 05 серпня 2016 року нараховано 800 грн заробітної плати, 31 жовтня 2016 року - 1 443 грн 04 коп. заробітної плати.

Відповідно до довідки підприємства № 09.302-86/96-794 від 29 січня 2018 року, позивачу також 18 травня 2017 перераховано виплату при звільненні у розмірі 10 289 грн 07 коп. на підставі платіжного доручення №1776.

На момент звільнення у ОСОБА_2 існувала заборгованість перед підприємством на загальну суму 10 399 грн 07 коп.

Згідно з актом Голосіївського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві № 182 від 14 грудня 2017 року, під час проведення перевірки в ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України", встановлено відсутність заборгованості з виплати тимчасової втрати працездатності працівникам підприємства, в тому числі ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з безпідставності заявленого позову та недоведеності наявності у ДП "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 .

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд виходить з наступного.

Заявляючи про наявність заборгованості по заробітній платі, оплаті днів тимчасової непрацездатності, оплаті за період перебування у відрядженнях та оплаті днів відпустки ОСОБА_2 посилається на те, що при визначенні середньоденного заробітку роботодавець помилково не включав у розрахунок суми заробітної плати, отримані позивачем на підставі наказів по підприємству із коштів, отриманих за грантовими угодами, що призвело до штучного зменшення розміру заробітної плати.

Указані аргументи сторони не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Редакція ст. 2 Закону України «Про оплату праці» (зі змінами, внесеними Законом № 848-VIII від 26.11.2015, який набрав чинності 12 січня 2016 року), відповідно до якої виплати по грантам включені у структуру заробітної плати, є чинною саме з дати набрання чинності Законом № 848-VIII.

Ураховуючи наведене, позиція позивача щодо неправильності розрахунків роботодавця в частині оплати листків непрацездатності, днів відрядження, відпустки, компенсації за невикористану відпустку, що виконані у/за період, що передував наведеній даті, є помилковою.

Аргументи сторони позивача про те, що при розмірі посадового окладу 3 000 грн. за повністю відпрацьовані місяці ОСОБА_2 не було у повному обсязі виплачено заробітну плату також не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки спростовуються відомостями наявних у матеріалах справи письмових доказів.

Згідно з відомостями п. 3 наявних у розпорядженні суду наказів роботодавця про встановлення неповного робочого часу (т.1, а.с.59-62) працівникам, які виконують роботу за індивідуальним графіком, оплату праці здійснювати пропорційно фактично відпрацьованому часу.

З наявних у розпорядженні суду табелів обліку використання робочого часу за період з січня 2015 року до травня 2016 року (т.1, а.с.75-90) убачається, що з січня 2015 року до грудня 2015 року ОСОБА_2 мала восьмигодинний робочий день, а з січня 2016 року до дати звільнення - чотирьохгодинний робочий день. При цьому табелі складені (графіки розроблені) самою ОСОБА_2 .

За таких обставин у суду немає підстав вважати, що позивачу за відпрацьований час не була виплачена заробітна плата у повному обсязі.

Аргументи сторони позивача щодо порушення термінів виплати заробітної плати та права ОСОБА_2 на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки наданий позивачем розрахунок компенсації із зазначеними періодами порушення термінів виплати заробітної плати не узгоджується із відомостями інших письмових доказів, зокрема, банківської виписки по зарплатному рахунку ОСОБА_2 . Його відомості не підкріплюються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості: з виплати заробітної плати; оплати відпустки; оплати за період тимчасової непрацездатності; компенсації за невикористану відпустку, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Водночас, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів щодо наявності факту затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що висновки районного суду в частині відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. При вирішенні цих позовних вимог судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст.116, 117 КЗпП України.

Так відповідно до положень ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

У даному конкретному випадку з наявних у матеріалах справи наданих сторонами письмових доказів убачається наступне.

ОСОБА_2 була звільнена з роботи 24 травня 2016 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (т.1, а.с.58).

Згідно з відомостями наданої роботодавцем довідки щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 (т.1, а.с.196-197) в день звільнення позивач не отримала виплату всіх сум, що належали їй від підприємства. Виплата була проведена наступним чином: 805 грн. виплачено 04 липня 2016 року; 800 грн. виплачено 05 серпня 2016 року; 1443 грн. 04 коп. виплачено 31 жовтня 2016 року; 10 289 грн. 07 коп. виплачено 18 травня 2017 року.

Відомості цієї довідки узгоджуються з відомостями банківської виписки по зарплатному рахунку ОСОБА_2 (т.1, а.с.8) та довідки ПАТ "Укрсоцбанк" № 09.302-86/96-794 від 29 січня 2018 року про перерахування 10 289 грн. 07 коп. із призначенням платежу - виплата повного розрахунку при звільненні (т.1, а.с.63).

Ураховуючи відомості наведених письмових доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку, апеляційний суд доходить висновку, що у даному випадку затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_2 тривала з 25 травня 2016 року до 18 травня 2017 року та складає 246 робочих днів. Позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні поданий до суду у квітні 2017 року (т.1, а.с.2), тобто до проведення остаточного розрахунку.

З огляду на цю обставину у контексті вищенаведених положень ст. ст. 116-117 КЗпП України, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - за період з 25 травня 2016 року по 18 травня 2017 року (246 робочих днів затримки).

При визначенні розміру середнього заробітку суд апеляційної інстанції констатує про неможливість покладення в основу рішення як розрахунку середньоденного заробітку, виконаного позивачем, - 346 грн. 29 коп., оскільки він не базується на розмірі заробітної плати за фактично відпрацьований час, так і розрахунку середньоденного заробітку, виконаного відповідачем, - 69 грн. 97 коп. (т.2, а.с.13), оскільки він не враховує включену у заробітну плату за березень 2016 року (після набрання чинності ст. 2 Закону України «Про оплату праці» в редакції Закону № 848-VIII від 26.11.2015) виплату за грантовою угодою у розмірі 8 890 грн. 68 коп., що підтверджується даними розрахункового листка за березень 2016 року (т.1, а.с.238).

З огляду на таке апеляційний суд визначає розмір середньоденного заробітку для визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ураховуючи дані розрахункових листків ОСОБА_2 за березень-квітень 2016 року (т.1, а.с.238). Відповідно до цих відомостей розмір середньоденного заробітку складає 276 грн. 73 коп. (10 399, 25 + 1 500 = 11 899,25 : 43 р. дн. (22+21)).

Отже розмір середнього заробітку за 246 робочих днів затримки розрахунку при звільнені становить 68 075 грн. 58 коп. (276,73 х 246 р. дн.).

За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на суму 68 075 грн. 58 коп.

При ухваленні нового рішення про часткове задоволення позову за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1021 грн. 12 коп. в рахунок компенсації витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (68 075,58 : 100 = 680,75 х 150%).

Крім того, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню 680 грн. 75 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" (код ЄДРПОУ 03056656, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 180) на користь ОСОБА_2 (ін. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 травня 2016 року по 18 травня 2017 року (246 робочих днів затримки) у розмірі 68 075 грн. 58 коп. (шістдесят вісім тисяч сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) (сума визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" на користь ОСОБА_2 1021 грн. 12 коп. (одна тисяча двадцять одна гривна дванадцять копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України" у дохід держави судовий збір у розмірі 680 грн. 75 коп. (шістсот вісімдесят гривень сімдесят п`ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 серпня 2019 року.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

Т . О. Невідома

Джерело: ЄДРСР 83665104
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку