КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 року справа № 340/1362/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

та представника відповідачів Санжари Б .Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Кіровоградської області Козярчука Валентина Валентиновича (далі - міський голова), Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області (далі - Управління), виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області (далі - Комітет) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до відповідачів стосовно визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови про звільнення з посади начальника Управління.

Водночас, просив суд поновити на роботі, стягнути середній заробітку за час вимушеного прогулу і моральну шкоду у сумі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги заяви.

Пояснив, що звільнення відбулось у період втрати працездатності.

Стверджував, що не вчинив жодного порушення трудової дисципліни.

Звертав увагу, що, приймаючи рішення, міський голова не досліджував його пояснення з приводу висновків перевірки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі - Управління 2).

Разом з тим, зазначив, що раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, що виключає наявність підстав звільнення за вчинення систематичних порушень.

Спричинення моральної шкоди обґрунтовує погіршенням стану здоров`я, з приводу чого лікується досі.

Представник міського голови та Комітету заперечив щодо задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.114-120).

У судовому засіданні пояснив, що Управління 2 встановило вчинення позивачем триваючих порушень.

Стверджував, що у день прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади останній брав участь у нараді Комітету.

Визнав, що міський голова не призначав проведення службового розслідування і не досліджував пояснення позивача, оскільки вони надійшли після прийняття рішення.

Управління не висловило відношення стосовно предмету позову (а.с.62).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, станом на 29 травня 2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Управління.

21 травня 2019 року Управління 2 надіслало до Управління вимогу про усунення порушень, які виявили під час проведення перевірки (а.с.16-18).

Того ж дня Управління 2 надіслало інформацію про перевірку до Комітету (а.с.124-125).

Управління 2 зазначає про притягнення до адміністративної відповідальності 15 осіб.

Серед них не було позивача.

23 травня 2019 року позивач надіслав міському голові пояснення з приводу перевірки, яке отримано Комітетом 28 числа того ж місяця і року (а.с.19-20).

ОСОБА_1 пояснив, що прийме рішення стосовно винних осіб, якими Управління 2 визнало керівників дошкільних навчальних закладів.

З 24 травня 2019 року до цього дня позивач перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що доводиться листками непрацездатності та довідкою медичного закладу (а.с.139-141).

27 травня 2019 року Управління прийняло телефонограму про обов`язкову участь ОСОБА_1 на нараді у заступника міського голови, яка відбулася 29 числа того ж місяця і року (а.с.42).

29 травня 2019 року відбулось засідання Комітету з гуманітарних питань, де брав участь позивач (а.с.122).

ОСОБА_1 визнав присутність та пояснив, що станом на той день лікувався амбулаторно з приводу респіраторного захворювання (а.с.139).

29 травня 2019 року міський голова прийняв розпорядження №224-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління на підставі припису пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.11-13).

Управління надало інформацію, що середньоденний заробіток позивача склав 698,18 грн. (а.с.63).

З 03 червня 2019 року по цей час ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні, у тому числі у психоневрологічному відділенні для хворих з граничними психічними розладами (а.с.140-141).

Позивач визнав, що хворів на граничні психічні розлади до звільнення, однак останнє спровокувало загострення захворювання, оскільки створило стресову ситуацію (позбавлення заробітку).

Судом встановлено, що упродовж з 07 травня по 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 шість разів притягували до дисциплінарної відповідальності (а.с.71-111).

В усіх випадках судом скасовувались розпорядження міського голови як незаконні.

Представник відповідачів визнав, що на час звільнення позивач не мав дисциплінарного стягнення.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Приписами пункту 1 Порядку встановлено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування у певних випадках.

Отже, питання призначення службового розслідування відноситься до права, а не обов`язку керівника органу місцевого самоврядування.

У даному випадку міський голова вирішив його не проводити, вважаючи, що достатньо доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

05 березня 2002 року затверджено Положення про Управління (а.с.24-27).

Приписами пункту 9 цього Положення встановлено, що управління освіти очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади виконавчим комітетом міської ради за погодженням з начальником управління освіти обласної державної адміністрації.

Приписами пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) встановлено, що міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Отже, припис пункту 9 Положення про Управління суперечить згаданому припису Закону.

У такому разі відповідно до приписів частини 3 статті 7 КАС України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, міський голова наділений правом звільняти начальника Управління.

Вирішуючи позов, у суду виник обов`язок перевірити розпорядження міського голови на дотримання приписів частини 2 статті 2 КАС України.

Суд зобов`язаний перевірити, чи прийнято рішення з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття.

Про порушення такого права стверджував позивач.

Мінімальним стандартом дотримання такої вимоги КАС України є відібрання від особи пояснень щодо порушення та врахування їх.

Судом встановлено, що позивач надав до Комітету пояснення 28 травня 2019 року, а міський голова прийняв рішення про його звільнення наступного дня, не ознайомившись з ними.

Тому, пояснення ОСОБА_1 не враховані міським головою.

Приписами частини 4 статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

ОСОБА_1 звільнено в період тимчасової непрацездатності на підставі пункту 3 частини 1 цієї ж статті КЗпП України.

Отже, міський голова проігнорував згадані обмеження щодо звільнення.

Поява позивача за викликом Комітету на нараді під час амбулаторного лікування ніяким чином не доводить відновлення працездатності.

Це доказ, що особа дуже відповідально відноситься до виконання службових обов`язків.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, звільнити працівника на підставі цієї норми права можна, коли його раніше притягували до дисциплінарної відповідальності чи піддавали громадському стягненню на законних підставах.

Судом ж встановлено, що усі попередні рішення міського голови про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасовані судом як незаконні.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність розпорядження міського голови стосовно звільнення позивача з посади керівника Управління.

Тому, рішення міського голови належить скасувати, а ОСОБА_1 - поновити на згаданій посаді з 30 травня 2019 року.

Приписами частини 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ця справа має певну особливість, яку не врахував законодавець.

У період з 30 травня до цього часу позивач перебуває на лікуванні, що доводиться листками непрацездатності.

Оскільки суд поновив його на посаді з 30 травня 2019 року, то з цієї дати до 12 серпня 2019 року (дата постановлення рішення) він отримав би не заробітну плату, а допомогу по тимчасовій втраті працездатності, виплата якої передбачена приписами статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 2).

Приписами пункту 1 частини 1 та частини 2 цієї ж норми Закону 2 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 отримає допомогу по тимчасовій непрацездатності після поновлення на роботі, подавши листки непрацездатності до Управління.

Допомогу виплатить Управління і Фонд соціального страхування України.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Так, приписами частини 1 статті 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконне звільнення спричинює моральні страждання, оскільки особа втрачає засоби існування, відновлення яких вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

У даному випадку моральні страждання позивача призвели до загострення існуючого захворювання, лікування якого триває більше двох місяців.

Тому, керуючись принципом розумності і справедливості, суд зробив висновок, що незаконним звільненням з роботи ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, відшкодування якої компенсується сумою у 20000 грн.

Моральну шкоду треба стягнути з Комітету, оскільки її спричинив міський голова, котрий відповідно до приписів частини 5 статті 51 Закону очолює його.

Цією нормою права встановлено, що очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради.

Комітет є юридичною особою.

Таким чином, позов належить задовільнити частково.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови Кіровоградської області Козярчука Валентина Валентиновича від 29 травня 2019 року №224-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області з 30 травня 2019 року.

Стягнути з виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В іншій частині позову відмовити у задоволенні.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей