ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2019 року

Справа № 280/2128/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач (з урахуванням уточнень) просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.08.2018 року №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 558 450,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження у адміністративній справі №280/2128/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду без виклику сторін.

Ухвалою 24.07.2019 за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення з позивача за виконавчим документом - постановою про накладення штрафу від 09.08.2018 року №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС, до набрання законної сили рішенням по справі.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач допустив порушення порядку проведення інспекційного відвідування, а саме відповідач не звернув уваги на подане позивачем клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи на іншу дату, а тому позивача було позбавлено права участі у розгляді справи, також відповідачем не було направлено на адресу позивача постанову про накладення штрафу. Крім того, позивач не погоджується із висновком викладеним в Акті щодо наявності у позивача осіб, які були допущені до виконання робіт без укладання трудових договорів. Стверджує, що ФОП ОСОБА_1 укладались цивільно-правові договори на виконання роботи з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак ці договори не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Відповідно до вказаних цивільно-правових договорів підряду вказаними особами надавалися послуги з художньо-оформлювальних, ремонтно-будівельних та будівельно-оздоблювальних робіт. Виконавці виконували певну роботу на власний ризик та чітко визначеного обсягу; організацію своєї діяльності, час та спосіб виконання робіт встановлювали самостійно; внутрішній трудовий розпорядок на виконавців не поширювався, оплата за виконану належним чином роботу здійснювалась відповідно до договору по факту виконаної роботи на підставі відповідних актів про виконану роботу за кінцевий результат, а не за процес праці. Стосовно громадянина ОСОБА_6 позивач вказує, що з цією особою жодних договорів не укладалося, а його дія щодо укладання електричного дроту вчинена з особистих намірів та не пов`язана з трудовими правовідносинами. Вважає, що відповідачем протиправно накладено на позивача штраф. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №26856 від 01.07.2019) В обґрунтування заперечень посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. В ході інспекційного відвідування позивача, за результатами якого складено Акт від 18.07.2018 №ЗП1325/582/АВ встановлено порушення ч.1 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи працівників без укладення трудового договору. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС від 09.08.2018 в розмірі 558450 грн. З огляду на викладене вважає, що прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

13.07.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1069 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 23.07.2018 (а.с.81).

На підставі вказаного наказу оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №491від 13.07.2018 (а.с.82).

За результатами інспекційного відвідування 18.07.2018 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП1325/582/АВ від 18.07.2018, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступне порушення:

« - в цивільно-правових дорговорах від 16.07.2018 укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як Виконавці та ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_7 , як Замовник вбачаються ознаки трудових договорів, а саме:

-предметом договорів є надання послуг «художньо-оформлювальних робіт» та «ремонтно-будівельних робіт» відповідно. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт.

- в цивільно-правових дорговорах від 16.07.2018 укладених між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як Виконавці та ДОТ «Сонячний» в особі директора ОСОБА_7 , як Замовник вбачаються ознаки трудових договорів, а саме:

-предметом договорів є надання послуг «ремонтно-будівельних робіт» та будівельно - оздоблювальних робіт» відповідно. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт. Відповідно до пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вони підпорядковуються режиму роботи закладу - працюють шість днів на тиждень з вихідним у неділю, з 08-00 до 18-00 год. з перервою на обід. Зазначені працівники пройшли вступний інструктаж із охорони праці, що притаманно трудовим відносинам.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначаються після закінчення роботи і оформлюються актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. З огляду на недопущення підміни трудових відносин цивільно-правовими встановлено, що допуск до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання трудового договору. Уповноваженою особою - директором ДОТ «Сонячний» ОСОБА_7 допущено до роботи електриком ОСОБА_6 , який працює охоронником на іншому підприємстві, без укладання договору».

18.07.2018 інспектором праці Кіосєв А.А. винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/1325/582/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення (а.с.16-17).

Акт інспектування, припис, та повідомлення про розгляд адміністративної справи призначеної на 07.08.2018, отримано позивачем 03.08.2018 (а.с. 18).

03.08.2018 позивачем направлено на адресу відповідача заперечення до акту перевірки (а.с. 20-21) .

06.08.2018 додатково надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.

08.08.2018 позивачем отримано повідомлення, що розгляд справи призначено на 09.08.2018 (а.с. 22).

Однак, у зв`язку з неотриманням відповіді на заперечення на акт перевірки, позивачем 08.08.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи на 25.08.2018 (а.с. 24 ).

У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем 09.08.2018 винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 558 450 грн. (а.с.25-26).

Вважаючи протиправною винесену відповідачем Постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.

Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Так, матеріалами справи встановлено, що 13 липня 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №1069 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін до 23.07.2018 (а.с.81).

13 липня 2018 року відповідачем оформлено Направлення на проведення інспекційного відвідування №491 від 13.07.2018 (а.с.82).

Отже, повноваження представника відповідача були підтвердженні направленням на проведення заходу та посвідченням, що не заперечується позивачем.

Щодо встановленого в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

При розгляді справи судом встановлено, що ДОЛ «Сонячний» як Замовником, в особі директора ОСОБА_7 , де безпосередньо веде свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , укладено з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : цивільно-правові договори побутового підряду про надання послуг з художньо-оформлювальних, ремонтно- будівельних та будівельно-оздоблювальних робіт (а.с. 29-30,34-35, 39-40, 44-45).

Слід зазначити, що вказані договори пубутового підряду є типовими і однаковими. До договорів також додані додаткові угоди, акти приймання-передачі наданих послуг та видаткові касові ордера.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц).

Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку; укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Необхідність укладення цивільно-правових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.

Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Оплата за цивільно-правовими угодами проведена в повному обсязі, протилежного відповідачем не доведено.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом взято до уваги, що укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

При цьому, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем із громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цивільно-правових договорів з надання послуг недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у правовідносинах між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

Щодо громадянина ОСОБА_6 , якого, як зазначено в Акті інспекційного відвідування, допущено до роботи електриком без укладання трудового договору, та який працює охоронником на іншому підприємстві слід зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи (а.с. 49-50) гр. ОСОБА_6 працював охоронником в ТДВ «Запоріжбудтранс». Як свідчать його письмові пояснення, він встановлював електричний дрот, але ці відносини носили особистий характер не пов`язаний з трудовими правовідносинами. Протилежного відповідачем не доведено.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві не спростовує та не надає жодних пояснень щодо громадянина ОСОБА_6 .

Також, відповідачем не надано жодних пояснень у своєму відзиві щодо доводів позивача про не врахування заяви ФОП ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, який було призначено на 09.08.2018, чим було позбавлено позивача права взяти участь та надати пояснення та відповідні матеріали.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування №ЗП1325/582/АВ щодо допуску фізичних осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору, суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

До того ж суд бере до уваги ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 826/5764/17 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою затверджено вищевказаний Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, та яким керувався відповідач при проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова №ЗП 1325/582/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09.08.2018 винесена уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 №ЗП 1325/582/АВ/П/ТД-ФС від 09 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5584,50 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 50 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 26.07.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова