Трудове законодавство, в основі якого закладені принципи захисту прав працюючих громадян (ст. 2іст. 253255 КЗпП), гарантує працівникові, що уклав з роботодавцем офіційний трудовий договір, матеріальне забезпечення у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку (у тому числі через хворобу або травму, у зв`язку з вагітністю та пологами) відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат і соціальних послуг відповідно доп.1 ч.2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV(далі Закон № 1105).

За наведеного, не оплачуючи позивачці, відповідно з 2014 року, з 2015 року листки непрацездатності КП "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради порушив законодавство про працю.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2017 року поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера-програміста автоматизованої системи управління Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені В. Поліщука за сумісництвом. Стягнуто з Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені В. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 1.08.2016 року по 21.07.2017 року, що становить 15968,18 г рн.

Цим же рішенням встановлено, що, виконуючи рішення Рівненського міського суду від 1.08.2016року про поновлення на роботі позивачки, відповідач наказом №197-к від 01.08.2016 року поновив з 1.07.2015 року ОСОБА_1 на посаді інженера програміста першої категорії відділення автоматизованої системи управління та виплатив всі виплати вказані в рішенні, однак не поновив ОСОБА_1 на посаді, яку вона займала за сумісництвом (0,5 ставки інженера-програміста) та не виплачував їй зарплату, що відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не доказується при розгляді справи, що переглядається в апеляційному порядку.

Таким чином, в період роботи ОСОБА_1 відповідачем, допускалося невиконання вимог трудового законодавства та порушувались права і законні інтереси позивачки у сфері трудових відносин, та не виконувалися умови трудового договору.

Що стосується нарахування та сплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 1474грн. за 2015 рік, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другоїстатті 97 цього Кодексуформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частини першоїстатті 21 Законупрацівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Пунктом 5.13 Колективного договору, укладеному між адміністрацією та профкомітетом Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру Ім.В.Поліщука на 2015-2019 роки передбачено надавати в межах фонду оплати праці із профспілковим комітетом матеріальну допомогу працівникам закладу, в т.ч. на оздоровлення у сумі до одного посадовогоокладу нарік та виплачувати премії згідно з Положенням про преміювання.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.06.2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до роботодавця про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення, а 30.06.2015року-із заявою про надання щорічної відпустки.(а.с.25,26 т.1)

Наказом №120-к від 1.07.2015 року вона була звільнена. При її звільненні їй була виплачена компенсація за дні невикористаної відпустки (а.с.100 т.1), однак питання виплати матеріальної допомоги відповідачем вирішено не було.

Із рішення Рівненського міського суду від 1.08.2016 року вбачається, що однією із вимог ОСОБА_1 було стягнення невиплаченої у 2015 році суми допомоги на оздоровлення. В зв`язку з поновленням судом позивачки на роботі їй у задоволенні цих вимог відмовлено.

Докази того,що післяпоновлення ОСОБА_1 на роботіїй булавиплачена вказанадопомога наоздоровлення за2015рік відсутні.Із актуперевірки Управління держпраці у Рівненській області від 12.12.2016 року (а.с.159 зворот т.1) вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення у 2015 році позивачці не надавалась.

Суд не бере до уваги покликання відповідача про виплату такої допомоги на підставі наказу №117 від 17.08.2016року, оскільки вказаний наказ у матеріалах справи відсутній. Крім цього п.5.13 Колективного договору передбачає надання матеріальної допомоги у календарному році, а не за відпрацьований рік.

Враховуючи не поновлення ОСОБА_1 на посаді (0,5 ставки інженера-програміста), невиплату їй зарплати за сумісництвом, допомоги на оздоровлення за 2015 рік, не оплату листків непрацездатності свідчать про порушення роботодавцем трудового законодавства та умов колективного договору та є підставою для звільнення працівника за ч.3ст.38 КЗпП України.

За встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність припинення дії безстрокового трудового договору укладеного між ОСОБА_1 таКП "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради, з 8 листопада 2016року за ч. 3 ст.38 КЗпП України, оскільки 7.11.2016року вона перебувала у відпустці без збереження зарплати згідно наказу №694 від 01.11.2016 р.(а.с.157 т.1).

Не доведеними є доводи заявника про порушення роботодавцем трудового законодавства, які полягали у зміні істотних умов праці, порушення порядку розслідування нещасного випадку на виробництві, оскільки жодними доказами не підтверджено того, що, у період після поновлення на роботі позивачки, роботодавцем проведені зміни істотних умов праці та розслідування нещасного випадку на виробництві.

Посадовий окладпозивачки у2015році становив1474грн.,що встановленорішенням судувід 21.07.2017року,тому вимогипро стягненнявихідної допомогиза 2015рік позивачкоює доведенимиі звідповідача накористь позивачкипідлягає стягненню матеріальна допомога на оздоровлення за 2015 рік у сумі 1474грн.

З змістом ст. ст.47,48 ЦПК Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначеніст. 116 цього Кодексу, що також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Враховуючи наведене, підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачці належно оформлену трудову книжку. Разом з тим, не може бути задоволена вимога про зміну дати звільнення на день видачі трудової книжки, оскільки у заяві від 1.11.2016року позивачка просила звільнити її з роботи з 7.11.2016 року і зміна дати звільнення, у правовідносинах, що склалися між сторонами нормами КЗпП України не передбачена.

Згідност.44 КЗпП Українипри припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку для розрахунку вихідної допомоги враховуються виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Термін розрахунку останні два робочих місяці вересень, жовтень 2016 року.

Згідно довідки(а.с.73,216)заробітна плата ОСОБА_1 за вересень2016року становила1490,91грн.,за жовтень2016року -2050грн.Рішенням судувід 21.07.2017року встановлено,що зарплатуза 0,5ставки інженерапрограміста позивачціза вересень,жовтень 2016року роботодавецьне нараховувавта несплачував черезїї непоновлення нароботі,розмір середньоденноїзарплати (за0,5ставки)станом на01.08.2016року нимвизначений урозмірі 54,08грн. Її середньоденна заробітна плата за основним місцем роботи становить 98,36грн. (1490,91+2050=3540,91грн.:36(відпрацьованих відповідно 16+20 роб. днів). Середньомісячне число робочих днів становить 21((22+20):2). Середньомісячний заробіток дорівнює 3201,24грн. (98,36+54,08=152,44 х 21).

При обчисленні середньої заробітної плати включаються основна заробітна плата, доплати та надбавки, виробничі премії та винагороди. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача відповідно дост. 44 КЗпП Українипідлягає стягненню вихідна допомога у розмірі 9603,72грн. тримісячного середнього заробітку (3201,24грн. середньомісячна заробітна плата х 3)

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогокодексу.

Крім того, відповідно до ч. 5ст. 235 КЗпП Україниу разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позивачці, трудовий договір якої припиняється даною постановою суду з 8 листопада 2016 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, трудова книжка не видана, що свідчить про його вину у затримці звільнення працівника та видачі йому трудової книжки, то апеляційний суд вважає, що є порушення вимогст. 235 КЗпП України.

Проте не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування зі стягненням середнього заробітку і заст. 117 КЗпП України, і заст. 235 КЗпП України,тобто стягнення подвійного середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Крім того, з системного та логічного аналізу положень ст. ст.117,235 КЗпП Українийдеться відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштуватися.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 6-2912цс16.

Ураховуючи, що більш тривале порушення трудових прав позивачки викликане незаконною відмовою у припиненні трудового договору та невидачею трудової книжки, що перешкоджало її працевлаштуванню, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати положенняст. 235 КЗпП України. У зв`язку із цим у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 8.11.2016року по 9.07.2019 року слід відмовити.

Як вбачається з заяви позивачки про звільнення, її пояснень в судовому засіданні та матеріалів справи, вона просила звільнити її з 8 листопада 2016 року і з вказаного часу вона не працювала. Тому, вимушений прогул за час затримки видачі трудової книжки відраховується з 8 листопада 2016 року по день ухвалення рішення -6 серпня 2019 року.

Сторонами не заперечується, що у цей період у відповідача мало місце підвищення окладів, тому, враховуючи коефіцієнти підвищення окладів, встановлені у рішенні суду від 21.07.2017 року та надані відповідачем у відповіді на розрахунок (а.с.214) середній заробіток за затримку трудової книжки з 8 листопада 2016 року по 6 серпня 2019 року становить в розмірі 143 171 грн. та розраховується, наступним чином.

За період з 8.11.2016 року по 21 липня 2017року у нарахування середнього заробітку не враховується середня заробітна плата за 0, 5 ставки, оскільки за цей період вже стягнуто заробітну плату за час прогулу рішенням Рівненського міського суду від 21.07.2017року.

з 8 листопада 2016 р. 1672,12 грн. ( 98,36 * 17р.д.)

за грудень 2016 р. - 2438,26 грн. ( 98,36 * 1,1268 * 22 р.д.)

за січень 2017 р.- 2656,20 грн. (110,83* 1,1983*20 р.д.)

за лютий 2017 р.-2656,20 грн. (132,81*20 р.д.)

за березень 2017 р. - 2921,82 грн. (132,81*22 р.д.)

за квітень 2017 р. - 2523,39 грн. ( 132,81*19 р.д.)

за травень 2017 р. - 2656,20 грн. ( 132,81*20 р.д.)

за червень 2017 р. - 2656,20 грн. ( 132,81*20 р.д.)

за період з 1 по 21 липня 2017 р. 1992,15грн. (132,81*15р.д.)

За періодз 22.07.2017року по9липня 2019року середній заробіток за затримку трудової книжки враховується середній заробіток за основним місцем роботи і середній заробіток за 0,5 ставки та становить:

період з 22 липня по 31 липня 2017 року -1236,84 грн. (132,81+73,33=206,14*6)

за липень 2017 р.-4328,94грн. (206,14*21 р.д.)

за серпень 2017 р. 4535,08грн. (206,14*22 р.д.)

за вересень 2017 р. -4328,94грн. (206,14*21 р.д.)

за жовтень 2017 р. 4328,94грн. (206,14*21 р.д.)

за листопад 2017 р.-4535,08грн. (206,14*22 р.д.)

за грудень 2017 р. - 4328,94грн. (206,14*21 р.д.)

за січень 2018 р. - 4767грн. (206,14*1,1012*21 р.д.)

за лютий 2018р. 4540грн. (227*20 р.д.)

за березень 2018р.-4767грн. (227*21 р.д.)

за квітень 2018 р. - 4540грн. (227*20 р.д.)

за травень 2018 р. - 4540грн. (227*20 р.д.)

за червень 2018 р. - 4540грн. (227*20 р.д.)

за липень 2018 р. - 4994грн. (227*22 р.д.)

за серпень 2018 р.- 4994грн. (227*22 р.д.)

за вересень 2018 р.- 4540грн. (227*20 р.д.)

за жовтень 2018 р - 4994грн. (227*22 р.д.)

за листопад 2018 р-4994грн. (227*22 р.д.)

за грудень 2018 р - 4540грн. (227*20 р.д.)

за січень 2019 р 5196,87грн. (227*1,0902*21 р.д.)

за лютий 2019 р 4949,47грн. (247,47*20 р.д.)

за березень 2019 р - 4949,47грн. (247,47*20 р.д.)

за квітень 2019 р 5196,87грн. (247,47*21 р.д.)

за травень-6 серпня 2019року-16333,02грн. (247,47*66 р.д.).

ОСОБА_1 у заяві про зміну предмету позову просить суд стягнути з відповідача 41,64 грн. недоплачених коштів за лікарняними серії АГФ №743071, серії АГФ №714449 (а.с.140 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно листка непрацездатності серії АГФ №743071, ОСОБА_1 встановлена непрацездатність на період з 17 по 19 червня 2015 року, продовженням якого є листок непрацездатності серії АГФ №714449 на період з 20 по 22 червня 2015року. Згідно розрахунку лікарняного серії АГФ №743071 ОСОБА_1 його оплачено за 3 дні (17,18,19 червня 2015 року) у сумі 409,02грн., а лікарняного серії АГФ №714449 за 1 день (22 червня 2015року) у сумі 136,34грн. (а.с.102-103 т.1).

Умовою підтвердження тимчасової непрацездатності в Україні, яка надає право на допомогу з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність. Порядок видачі таких документів регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я Українивід 13 листопада 2001 року № 455. Право на отримання листка непрацездатності мають особи які, зокрема, працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

Порушень при видачі ОСОБА_1 вказаних лікарняних листків не встановлено, підстави для відмови у наданні застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності у роботодавця були відсутні.

Відповідно допунктів 4 Порядкупро обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, в редакції на час видачі лікарняних розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб, є останні 6 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.

Розрахунковим для оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства та для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності є період з 1 грудня 2014року по 31 травня 2015 року.

Пунктом 14 зазначеного Порядку №1266 встановлено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу грошового забезпечення) з якої сплачувались страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивачка вважає невірно розрахованим відповідачем середньоденний заробіток визначений у розмірі 136,34грн., він становить у сумі 146,75грн., а тому вона просить стягнути недоплачені кошти у розмірі 41,64 грн. як різницю між коштами, що підлягали виплаті та виплаченими коштами за 4 дні тимчасової непрацездатності.

Із наданої письмової відповіді відповідача №803/01-15 від 31.07.2019 року вбачається, що у грудні 2014 року у ОСОБА_1 не працювала, перебувала у оплачуваній та неоплачуваній відпусках. Згідно табеля за листопад 2014 року позивачка відпрацювала повний робочий місяць. Після закриття розрахункового періоду у грудні 2014 року, було подано корегуючий табель за листопад, згідно якого проведено перерахунок заробітної плати в сторону зменшення на 884,89 грн., проведено нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняному листку та відпускних.

Таким чином встановлено, що відраховані у грудні 2014 року кошти у розмірі 884,89 грн. стосується місяця, який не входить у розрахунковий період при нарахуванні оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, а тому їх відмінусування із доходу, отриманого ОСОБА_1 за грудень 2014 року - травень 2015 року є неправильним.

Сторонами не заперечується, що у грудні 2014 року ОСОБА_1 перебувала у відпустках, у січні 2015року за відпрацьованих 5 днів їй нараховано 695,7грн., у лютому 2015року за відпрацьованих 20 днів нараховано 2826,66грн., у березні 2015року за 21 день-2922,88грн., у квітні 2015 року за 21 день-2902,17грн., у травні 2015року за 18 днів -3126,28грн., всього за 85 відпрацьованих днів нараховано 12473,69грн., тому відповідно середньоденний заробіток становить 146,75грн.

Відповідно до п.20 зазначеного вище Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної(годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), що підлягають оплаті за графіком роботи підприємства,установи, організації або за індивідуальним графіком роботи.

Таким чином за 4 дні перебування на лікарняному у червні 2015 року позивачці мало бути нараховано 587грн. (146,75х4), однак нараховано та виплачено у сумі 545,36грн. Тому позовні вимоги про стягнення 41,64грн. різниці у цих виплатах підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що по лікарняному листку серії АГА №019600, виданому ОСОБА_8 . ОСОБА_9 у листопаді 2014 року на 1 робочий день відповідач сплатив у грудні 2016 року у розмірі 154,74грн.

Компенсація провадиться відповідно доЗакону №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів узв`язку зпорушенням строків їхвиплати»таПорядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів узв`язку зпорушенням термінів їхвиплати, затвердженогопостановою КМУ від21.02.2001р. №159.

Допомога по тимчасовій непрацездатності входить до переліку грошових доходів, що підлягає компенсації (п.3 Порядку №159)

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але вчасно невиплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (п. 4 Порядку № 159). У разі якщоіндекс споживчих цін наростаючим підсумком не перевищує 100 %, компенсація не нараховується.

ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних ІСЦ заперіод невиплати грошового доходу. ІСЦ умісяці, заякий виплачується дохід, дорозрахунку невключається.

Із суми 154,74 грн. утримується 2% єдиного внеску на лікарні,1,5% військового збору та 15% податку фізичних осіб:

єдиний внесок-154,74х0,02=3,09грн.; військовий збір-154,74х0,015=2,32грн.;

податок фізичних осіб-154,74-3,09х0,15=22,75грн., всього 28,16грн.

Таким чином компенсація нараховується на суму 126,58грн.(154,74-28,16).

Індекс споживчих цін згідно даних Держстату України у 2015 році становив 143,3%, а за період з січня по листопад 2016 року 111,4 %(100,9 х 99,6 х 101,0 х 103,5 х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8 х 102,8 х 101,8), всього за вказаний період з січня 2015року по листопад 2016 року-159,6% (1,433х1,114).

Сума компенсації становить 75,44 грн.(126,58х0,596(159,6-100=59,6:100))

Встановлено,що полікарняних листках серії АГФ №743071, серії НОМЕР_1 №714449 виданими ОСОБА_1 у червні 2015 року на 4 робочих дні, відповідач повинен був сплатити 587грн., сплатив їх у грудні 2016 року у розмірі 545,36грн.

Із суми 587грн. утримується 2% єдиного внеску на лікарні,1,5% військового збору та 15% податку фізичних осіб:

єдиний внесок-587х0,02=11,74.;військовий збір-587х0,015=8,8грн.;

податок фізичних осіб-587-11,74х0,15=86,29грн., всього 106,83грн.

Таким чином компенсація нараховується на суму 480,17грн.(587-106,83).

Індекс споживчих цін згідно даних Держстату України за період з серпня по грудень 2015року становить 102,9%(99,2х102,3х98,7х102,0х100,7), а за період з січня по листопад 2016 року 111,4 %(100,9 х 99,6 х 101,0 х 103,5 х 100,1 х 99,8 х 99,9 х 99,7 х 101,8 х 102,8 х 101,8), всього за вказаний період з серпня 2015 року по листопад 2016року 114,6%(1,029х1,114).

Сума компенсації становить 70,10 грн.(480,17 х0,146(114,6-100=14,6:100).

Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 145,54грн. (75,44+70,10)

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 15000грн., то апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно роз`яснень, що містяться у пп. 3, 13 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» (зі змінами та доповненнями), згідно яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також судам необхідно враховувати,що відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення,невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставіст.237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі (постанова Верховного Суду України у справі № 6-54цс11).

Враховуючи не припинення трудових відносин з позивачкою, не виплата всіх належних їй сум, чим останній було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у втраті душевного спокою, у зв`язку із неотриманням трудової книжки, зароблених коштів, неможливістю тривалий час працевлаштуватись та зі зміною звичного розпорядку життя, зважаючи на принцип розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у сумі 5 000грн., вважаючи таку суму грошових коштів достатньою для компенсації моральних страждань останнього.

Вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають, оскільки вони не є конкретизованими, тобто позивачкою в ході розгляду справи вони не уточнені, нею не вказано кількості днів невикористаної відпуски, її періоду та суми.

Із врахуванням часткового задоволення позовних вимог та часткового задоволення апеляційної скарги позивача, відповідно до частин 1 та 13 ст.141 ЦПК України, розмір судового бору, що підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України становить 8660,9грн. (640х3=1920х150%=2880; 2880+1920=4800; 154435,9х1%= 1544,36х150% =2316,54; 1544,36+2316,54=3860,9; 3860,9+4800)

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,376,381,382,383,384,390 ЦПК України, ч.3 ст.38, ст.ст.44,117,235,237-1 КЗпП України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Законом Укрвїни «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів узв`язку зпорушенням строків їхвиплати»,Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів узв`язку зпорушенням термінів їхвиплати, затвердженогопостановою КМУ від21.02.2001р. №159, Порядкомпро обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2019 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Припинити дію безстрокового трудового договору укладеного між ОСОБА_1 таРівненським обласним клінічним лікувально-діагностичним центром імені В. Поліщука, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної радиз 8 листопада 2016 року за ч. 3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Зобов`язати Комунальне підприємство "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця: вихідну допомогу у розмірі 9603(дев`ять тисяч шістсот три)грн.72коп., середній заробіток за затримку трудової книжки за період з 8 листопада 2016 року по 6 серпня 2019 року в розмірі 143 171 (сто сорок три тисячі сто сімдесят одну)грн., посадовий оклад за 2015 рік у розмірі 1474(одна тисяча чотириста сімдесят чотири)грн., недоплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 41 (сорок одна) грн.64 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 145(сто сорок п`ять)грн.54коп., моральну шкоду у сумі 5000(п`ять тисяч )грн., всього 159 435,9грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8660(вісім тисяч шістсот шістдесят)грн.90коп.

Стягувач: ОСОБА_1 (місцезнаходження АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Боржник: Комунальне підприємство "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради (місцезнаходження м.Рівне вул.16 Липня,36, код ЄДРПОУ 13972414)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 8 серпня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.