ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

Київ

справа №0640/4691/18

адміністративне провадження №К/9901/17824/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Івченка М.В.

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 0640/4691/18

за позовом за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення 74038,00 грн. та 100000 грн. моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (прийняту в складі головуючого судді - Семенюка М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кузьмишина В.М., суддів: Совгири Д.І., Курка О.П.),

І. Суть спору:

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Житомирського окружного адміністративного з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Відповідач) просив суд стягнути з відповідача на його користь:

"- 20253 грн. за вимушений прогул при невиконанні рішення суду про поновлення на роботі;

- 51624 грн. за порушення строку у проведені розрахунку при звільненні;

- 2161 грн. на відшкодування завданої йому шкоди незаконним утримання з коштів за компенсацію за невикористані відпустки при звільненні з роботи в липні 2015 року;

- 100000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди".

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує, що до 19.06.2016 відповідач відмовлявся виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі, хоч позивач кожного дня приходив на роботу; з вини відповідача позивач фактично перебував у вимушеному прогулі в період з 11.07.2015 по 18.09.2016 включно, але відповідач відмовився від оплати за вимушений прогул в період з 01.07.2016 по 18.09.2016; станом на день звільнення 20.09.2016 відповідач мав перед позивачем заборгованість по оплаті за час вимушеного прогулу 17564 грн., а тому, відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України ), йому відповідач повинен сплатити середній заробіток за порушення строку у проведені розрахунку при звільненні; відповідач незаконно 10.07.2015 відрахував 2161 грн. з нарахованої йому компенсації за невикористані відпустки в день звільнення позивача з роботи. Відповідач, провівши оплату за вимушений прогул з 11.07.2015 по 30.06.2016 не сплатив жодної копійки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачу завдано значної моральної шкоди.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позовні вимоги було задоволено частково.

3.1 Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2016 по 18.09.2016 включно в сумі 8935,85 грн.

3.2 В частині позовних вимог про стягнення 65102,15 грн. відмовлено.

4.Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, відтак порушив охоронювані законом трудові права ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, права поновленого судом на роботі позивача необхідно відновити у передбачений статтею 236 КЗпП України спосіб, - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

6. У касаційній скарзі позивач посилається, на те що судами попередніх інстанцій не враховано факт збільшення посадового окладу начальнику відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель, що в свою чергу впливає на розмір середнього заробітку за вимушений прогул. Також, позивач вказує на те, що судами порушено норми статей 116,117 КЗпП України щодо стягнення суми за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні.

7. Позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги в повному обсязі.

9. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Також, відповідач зазначає , що позивачем пропущений строк звернення до суду.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 83-к від 10 липня 2015 року позивача було звільнено з посади начальника відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення ГУ Держземагенства у Житомирській області відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Вказаний наказ позивач оскаржив до суду.

11. Постановами Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 по справі № 806/3018/15 визнано протиправним наказ Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 83-к від 10.07.2015 "Про звільнення ОСОБА_2 ".

12. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області.

13. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.07.2015 по 30.06.2016 включно в сумі 39 642,68 грн.

14. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19.09.2016 № 178/0/50-1к від 19.09.2016, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 № 806/3018/15, ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель з 11.07.2015 та фактично допущено до виконання обов`язків начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель з 19.09.2016.

15. Позивач був звільнений з посади начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель 20.09.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 20.09.2016 3 182/0/50-16 (а.с.24).

16. Вважаючи, що відповідачем було допущено затримку виконання рішення про його поновлення на роботі, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

21. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

22. Крім того, відповідно до положень частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною п`ятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

23. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

24. Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

25. Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

27. Згідно п. 5 названого Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

28. Пунктом 8 Порядку, зокрема, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

29. За змістом п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

30. Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

31. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

32. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

33. Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

34. Ураховуючи те, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 про поновлення позивача на посаді виконана відповідачем шляхом прийняття наказу №178/0/50-1к лише 19.09.2016, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

35. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

36. Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

37. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що затримка виконання відповідачем судових рішень по справі № 806/3018/15 щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі мала місце в період з 01.07.2016 по 18.09.2016 включно, вимушений прогул позивача за цей час складає 55 робочих днів, проте колегія суддів не погоджується з розрахунком обчислення середньої заробітної плати.

38. Колегія суддів звертає увагу судів першої та апеляційної інстанції на положення пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

39. Отже, суд першої інстанції не врахував а суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо факту збільшення посадового окладу начальника відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель.

40. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, рішення судів підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко