ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/174/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Суркова Д.О., за участі позивача ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , представника відповідача Тимошенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

10.01.2019 ОСОБА_1 подав до суду позов до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі - ГУНП в Чернігівські області) про визнання протиправними та скасування наказу дисциплінарної комісії ГУНП в Чернігівські області від 10.12.2018 року №2365 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 та наказу № 355 о/с щодо звільнення начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 з підстав передбачених п. б ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», поновлення його на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 10.12.2018року та стягнення середньомісячний заробітку у сумі 9251 грн. 10 коп.

Позов обґрунтовано тим, що накази підлягають скасуванню, оскільки службове розслідування проводилась з порушеннями. Крім того, позивач зазначив, що висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях членів комісії, і об`єктивно не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, приймаючі рішення у справі, дійшов висновку, що проведення службового розслідування було здійснено у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в ході якого виявлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тому вид дисциплінарного стягнення відповідає тяжкості проступку.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апелянта аналогічні доводам позовної заяви. Крім того позивач додав, що відсутність позивача на робочому місці понад три години не може підтверджуватися показаннями свідків, відповідний акт відповідачем не складався, про проведення відносно нього службового розслідування дізнався лише 08.12.2018, коли отримав поштове повідомлення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що службове розслідування дисциплінарною комісією може проводитися у формі письмового провадження без виклику особи яку притягують до відповідальності, крім того, рішення про притягнення позивача до відповідальності було прийнято на основі пояснення позивача від 04.12.2018.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 18.10.2017 № 273 о/с був прийняти на службу до Національної поліції України на посаду старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції № 1 Варвинського відділення поліції Прилуцького ВП ГУПН (а.с. 40).

18.09.2018 позивач згідно наказу ГУНП в Чернігівській області № 253 о/с призначено на посаду начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області (а.с. 39).

04.12.2018 до ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що в м.Прилуки Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , який належить начальнику Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області майору поліції ОСОБА_1, в результаті якої ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом нижньої третини правої гомілки, госпіталізована до травматологічного відділення Прилуцької ЦМЛ, при цьому, водій автомобіля, який скоїв вказану ДТП, з місця пригоди зник.

04.12.2018 наказом начальника ГУНП в Чернігівській області № 2161 призначено службове розслідування за фактом події, що мала місце 04.12.2018 в м.Прилуки Чернігівської області (а.с.45), утворено дисциплінарну комісію головою якої призначено ОСОБА_4 .

Вказаний наказ надійшов до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області лише 05.12.2018, про що є відповідний штамп вхідний номер 485-4 (а.с.45).

Позивач зі змістом вказаного наказу ознайомлений не був.

06.12.2018 т.в.о. заступника начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області Кудра Д.Г. повідомив начальника в Чернігівській області у рапорті, що в межах проведення службового розслідування на підставі наказу № 2151 отримав зі слідчого відділення Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області протоколи допиту в якості свідків очевидців подій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та громадянки ОСОБА_8 , в тому числі ОСОБА_1 від 04.12.2018 (а.с.47, 49-53).

Проте, в матеріалах даної судової справи у наявності лише пояснення ОСОБА_1 від 04.12.2018, а не протокол допиту в якості свідка, в якому він зазначає про непричетність 04.12.2018 до дорожньо-транспортної пригоди(а.с.46, 130)

В межах проведення службового розслідування відповідач не відбирав пояснення ні від позивача, ні від поліцейських ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

06.12.2018 відповідач склав та в цей же день надіслав на адресу позивача лист № 3925/124/20/03-2018, в якому повідомлялось, що 08.12.2018 відбудеться засідання дисциплінарної комісії призначеної з приводу службового розслідування за фактом подій 04.12.2018 (а.с.54 в тому числі зворотній бік).

Докази щодо отримання позивачем вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

Згідно протоколу засідання дисциплінарної комісії від 15.11.2008 (у наявності описка, яку відповідач не пояснив та не виправив) розглядались матеріали службового розслідування призначеної наказом ГУНП в Чернігівській області від 04.12.2018 № 1261 за фактом подій, що мали місце 04.12.2018 за участю ОСОБА_1 , на якому голова комісії доповів про результати розслідування та комісією було вирішено, що зібрані в рамках службового розслідування матеріали вважати достатніми для закінчення службового розслідування (а.с.55-56).

10.12.2018 дисциплінарна комісія відповідача за результатами службового розслідування склала висновок, в якому зазначено, що за порушення службової дисципліни, грубе порушення вимог ст.18 Закону України «Про Національну поліцію України», п. 3 статті 1 та п.1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 2.10 правил дорожнього руху України, а саме відсутність на службі 04.12.2018 без поважних причин, тобто вчинення прогулу, невиконання наказів керівництва ГУ НП області та вчинення дій, які призвели до тяжких наслідків - ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.42).

Відповідач не надав суду доказів щодо ознайомлення позивача з результати службового розслідування - висновком дисциплінарної комісії від 10.12.2018.

Наказом ГУНП в Чернігівській області № 2365 від 10.12.2018 року за порушення службової дисципліни притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНА в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 . у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 41).

Наказом ГУНП в Чернігівській області № 355 о/с від 10.12.2018 року майора поліції начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНА в Чернігівській області ОСОБА_1 . звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 61).

Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що в рамках службового розслідування відповідач зібрав достатньо доказів на підтвердження того, що саме позивач винен у вчиненні 04.12.2018 дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в межах службового розслідування не отримано достатніх доказів порушенням позивачем пункту 2.10 правил дорожнього руху України, винуватості у дорожньо-транспортній пригоді та вчинення прогулу, службове розслідування проведено з порушенням процедури.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. № 2337-VIII (надалі - Закон № 2337-VIII), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 230), Інструкцією з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженою наказом МВС України від 16.02.2018 р. № 111 (далі - Інструкція № 111).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 1 Закону № 580-VIII визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 стаття 18 Закону № 580-VIII визначені основні обов`язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону № 580-VIII передбачені види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону № 580-VIII).

Закон № 2337-VIII визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частинами 1-3 статті 11 Закон № 2337-VIII передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч.1 статті 12 Закону № 2337-VIII).

Статтею 13 Закону № 2337-VIII закріплено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (частина 1-3).

Згідно частин 1-4 Закону № 2337-VIII службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 Закону № 2337-VIII передбачено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230 було затверджено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України Інструкція № 230.

Вказана Інструкція на момент виникнення спірних правовідносин була чинною, оскільки відповідно до Наказу МВС України від 07.11.2018р. № 893, Інструкція № 230 втратила чинність лише з 21.12.2018.

Пунктом 1.1 Інструкція № 230 визначено, що порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (п.2.1 Інструкція № 230).

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі визначених випадках, в тому числі у разі скоєння особою РНС дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула (и) чи отримала (и) тілесні ушкодження особа (особи) РНС чи цивільні особи (п.2.2.8 1 Інструкція № 230).

Відповідно до п.п 3 пункту 3.1 Інструкції № 230 начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії (п.3.2. Інструкції № 230).

Пунктом 6.3 Інструкції № 230 встановлшені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Системний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що відповідач отримавши інформацію про можливість скоєння позивачем адміністративного проступку повинен був провести службове розслідування з дотриманням положень Інструкції № 230, зокрема забезпечити право позивача на отримування інформації про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, тощо, а після завершення службового розслідування затвердити висновок лише після отримання письмових пояснень позивача.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення позивачем порядку проведення службового розслідування, оскільки позивач не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування від 04.12.2018 № 2161, письмові пояснення у позивача в межах проведення службового розслідування відповідачем не відбирались, з висновком службового розслідування позивач під підпис ознайомлений не був.

Вказані обставини відповідач не спростував, належних та допустимих доказів суду не надав.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на наявність в матеріалах справи пояснення позивача від 04.12.2018 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як було зазначено вище, і підтверджено матеріалами справи, вказані пояснення надавались позивачем не в межах службового розслідування, що підтверджено рапортом відповідача від 06.12.2018 (а.с.47).

Крім того, в межах проведення службового розслідування відповідач не відбирав пояснення від поліцейських ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обмежившись отриманими від слідчого відділення Прилуцького ВП ГУНП в Чергнігівській області протоколами допиту вказаних осіб.

Також колегія суддів звертає уваги, що позивач не був належним чином повідомлений про засідання 08.12.2018 дисциплінарної комісії, оскільки суду не було надано доказів того, що позивач заздалегідь отримав лист відповідача від 06.12.2018 про виклик на засідання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач порушуючи приписи пункту 6.3 Інструкції № 230 затвердив висновок службового розслідування, хоча не отримав письмові пояснення позивача з приводу результатів висновків, а акт про відмову в наданні письмових пояснень взагалі не складав.

Внаслідок наведеного суд вважає, що доводи відповідача, що позивач не бажав надати пояснення не заслуговують уваги.

Також колегія суддів наголошує, що в матеріалах судової справи відсутні належні та допустимі докази того, що 04.12.2018 відбулась дорожньо-транспортна пригода у м.Прилуки за участю транспортного засобу «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, а не інша особа.

Згідно пояснень позивача від 04.12.2018 транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 керував його батько ОСОБА_1 .

Відповідач в межах службового розслідування не встановив обставини дорожньо-транспортної пригоду з метою з`ясування причетності позивача до вказаної події.

Показання поліцейських ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Більш того, колегія суддів звертає уваги, що в матеріалах службового розслідування взагалі відсутні будь які докази, документи на підтвердження того, що 04.12.2018 в м.Прилуки сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

З приводу висновків позивача про вчинення позивачем прогулу внаслідок відсутності на робочому місці понад три години, колегія суддів зазначає, що такий висновок не підтверджено належним та допустимим доказом, оскільки відповідач не надав суду акт про відсутність позивача на робочому місці, а показаннями свідків, які суд першої інстанції визнав як належні, колегією суддів не приймаються до уваги, тому що відповідно до положень частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, колегія суддів наголошує, що статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Проте, на час розгляду даної справи відповідач не надав суду належних доказів, що відносно позивача порушено кримінальну справу чи у постановлено обвинувальний вирок, чи позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у порядку норм КУпАП за порушення правил дорожнього руху.

Щодо всіх інших доводів апелянта, наведених ним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необхідним наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Виконуючи завдання адміністративного судочинства, судова колегія приходить до висновку, що службова перевірка у цій справі проведена не повно, а прийнятий на її підставі наказ не можна вважати обґрунтованим та таким, що прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Крім вищезазначеного, колегія суддів також звертає увагу й на те, що в основу висновку службового розслідування, який став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, покладено виключно показання працівників поліції щодо відсутності позивача на роботі. Жодних інших доказів, зокрема матеріали з приводу дорожньо-транспротної пригоди, телісних ушкоджень потерпілої, пояснення очевидців дорожньо-транспортної пригоди тощо відповідачем не досліджувалося, що в сукупності з вищевикладеним вказує на неповноту та необ`єктивність такого висновку та, як наслідок, накладення на позивача дисциплінарного стягнення на його підставі.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами службового розслідування не підтверджується факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, адміністративного чи кримінального правопорушення, внаслідок чого позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 10.12.2018 року №2365 та № 355 о/с є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає наступне з приводу інших позовних вимог.

Так, дисциплінарна відповідальність публічного службовця є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.

В даному випадку питання притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення в повній мірі регламентовано спеціальним законодавством, проте останнє не врегульовує питань поновлення таких працівників у випадках незаконного звільнення, у зв`язку із чим суд вважає за можливе застосувати загальні норми трудового законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Із пункту 5 зазначеного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи у наявності довідка відповідача щодо середньоденної заробітної плати позивача, розмір якої становить 355.54 грн., проти чого не заперечує позивач та його представник (а.с.37).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.12.2018 р. по 07.08.2019 р. (включно), становить (164 дня х 355.54 грн), що дорівнює 58308.56 грн.

Внаслідок зазначено, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення всіх позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 09.08.2019.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 р. - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ дисциплінарної комісії ГУНП в Чернігівські області від 10 грудня 2018 року № 2365 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівські області від 10 грудня 2018 року № 355 о/с щодо звільнення начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 з підстав передбачених п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 10.12.2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 58 308 грн. 56 коп. (п`ятдесят вісім тисяч триста вісім грн. 56 коп.)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк