ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

Київ

справа №817/2245/16

касаційне провадження №К/9901/30430/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 (головуючий суддя: Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя: Бучик А.Ю., судді: Майор Г.І., Шевчук С.М.) у справі №817/2245/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненській області, Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Лариси Володимирівни, Виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Дубича Сергія Валерійовича про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненській області, Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В., Виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Дубича С.В., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В. щодо прийняття рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.12.2016 №РВ-5600191532016, №РВ-5600191542016, №РВ-5600191582016, №РВ-5600191642016, від 19.12.2016 №РВ-5600197462016, №РВ-5600197512016, №РВ-5600197562016, №РВ-5600197572016 та скасувати ці рішення;

визнати протиправними дії виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Дубича С.В. та зобов`язати Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненській області вчинити дії щодо державної реєстрації земельних ділянок, що належать на праві власності позивачу та розташовані на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 1,753 га, 0,1264 га, 0,5049 га, 0,1184 га відповідно, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки розташованої на території Великожитинської сільської ради (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 7,5771 га між її співвласниками. Її представником було подано кадастровому реєстратору заяви щодо державної реєстрації 4-ох земельних ділянок з повним переліком документів, втім реєстратором відмовлено у внесенні відомостей щодо цих земельних ділянок до Державного земельного кадастру з посиланням на те, що подані документи (у паперовому та електронному вигляді) не відповідають вимогам законодавства. Позивач наполягає, що подані документи складені та оформлені у відповідності до вимог законодавства, що свідчить про необґрунтованість відмови державного реєстратора у внесенні до реєстру відомостей щодо земельних ділянок.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В. щодо прийняття рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.12.2016 №РВ-5600191532016, №РВ-5600191542016, №РВ-5600191582016, №РВ-5600191642016, від 19.12.2016 №РВ-5600197462016, №РВ-5600197512016, №РВ-5600197562016, №РВ-5600197572016;

визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02.12.2016 №РВ-5600191532016, №РВ-5600191542016, №РВ-5600191582016, №РВ-5600191642016, від 19.12.2016 №РВ-5600197462016, №РВ-5600197512016, №РВ-5600197562016, №РВ-5600197572016, прийняті Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В.;

зобов`язано Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області вчинити дії щодо державної реєстрації земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_1 , що розташовані на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем вперше було подано вичерпний перелік документів, в т.ч., оригінали погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, втім такі були вилучені у кадастрового реєстратора на підставі відповідної ухвали слідчого судді у справі №569/15169/16-к. Тобто, позивачем виконано вимоги законодавства щодо надання технічної документації із землеустрою разом із заявою про державну реєстрацію, відтак її подальше вилучення правоохоронними органами не може вважатися невиконанням таких вимог.

Щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з посиланням на підпункт «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (введення мораторію на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України, то суди виходили з того, що договір купівлі-продажу частин земельної ділянки від 09.11.2016 №2638 не визнався у судовому порядку недійсним. За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненській області вчинити дії щодо реєстрації цих земельних ділянок. При цьому, судом апеляційної інстанції роз`яснено відповідачу, що обраний судом спосіб захисту порушеного права не передбачає обов`язку здійснити реєстрацію земельних ділянок, а вказує на необхідність вчинення суб`єктом владних повноважень комплексу дій щодо розгляду поданих заяв (їх вивчення, опрацювання та прийняття відповідного рішення за наслідками їх розгляду).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Держгеокадастру у Рівненському районі подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що державний кадастровий реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Підставою для відмови у внесенні відомстей слугувала невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: підпункту «б» пункту 15 Розділу Х «Перехідних положень» ЗК України (введення мораторію на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок). Скаржник також вказав на те, що на момент вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій в провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебували цивільні справи, відповідачами у яких є особи, які виступали сторонами в договорах міни земельних ділянок, на які поширювалась дія мораторію та в результаті поділу яких утворено земельні ділянки, з приводу реєстрації яких звернулась позивач. Втім, всупереч існуванню цих спорів, що безпосередньо пов`язані із спором у цій справі, суди не зупинили провадження у справі, що в кінцевому результаті призвело до неповного з`ясування обставин у справі. Також скаржник вказав на дискреційні повноваження щодо прийняття рішень з питань реєстрації земельних ділянок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

Інші учасники касаційного провадження правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористались.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 7,5771 га, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (частка 3303/10000), ОСОБА_2 (частка 4076/10000), ОСОБА_3 (частка 2621/10000) на підставі договору купівлі-продажу частин земельної ділянки від 09.11.2016 №2638.

За заявами співвласників проведено поділ даної земельної ділянки, за наслідками якого ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки площею 1,753 га, 0,1264 га, 0,5049 га, 0,1184 га, про що укладено договір від 11.11.2016 №2643.

18.11.2016 ОСОБА_1 звернулась Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області із заявами про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок, які зареєстровані за №ЗВ-5603253522016, №ЗВ-5603253512016, №ЗВ-5603253472016, №ЗВ-5603253422016.

За результатами розгляду заяв, Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В. 02.12.2016 прийняті рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру РВ-5600191582016, №РВ-5600191642016, №РВ-5600191542016, №РВ-5600191532016. Підставою для відмови слугував висновок реєстратора про невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3613-VI) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №1051), а саме: відсутній оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою та невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD схема, наявні зауваження щодо валідності електронного документу.

09.12.2016 ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області із заявами про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок, які зареєстровані за №ЗВ-5603334992016, №ЗВ-5603335092016, №ЗВ-5603335142016, №ЗВ-5603334602016.

За результатами розгляду цих заяв, Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області Кушнерук Л.В. 09.12.2016 були прийняті рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-5600197512016, №РВ-5600197462016, №РВ-5600197572016, №РВ-5600197562016. Підставою для відмови слугували висновки реєстратора про невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом №3613-VI та Порядком №1051, а саме: комісією Держгеокадастру проведено перевірку окремих питань діяльності Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області та виявлено порушення при міні, продажу та зміні цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7,5771 га, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, для індивідуального садівництва, що суперечить вимогам мораторію на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок, зокрема, підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Враховуючи це та лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №23-17-0.6-16302/2-16 від 14.12.2016, державний кадастровий реєстратор дійшов висновку, що технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам статті 22 Закону №3613-VI; електронний документ також не відповідає встановленим законом вимогам, а саме: XSD схема, наявні зауваження щодо валідності електронного документу.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок та підстави прийняття рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною п`ятою статті 5 цього Закону передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

За змістом статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру визначених законом відомостей про земельну ділянку.

За змістом статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Аналогічні вимоги щодо необхідності подання державному кадастровому реєстратору разом із завою про державну реєстрацію оригіналу погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою та електронного докумену визначені у пункту 110 Порядку №1051.

Пунктом 111 Порядку передбачено, що державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування.

Частиною шостою статті 24 Закону №3613-VI визначений вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, якими є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Аналогічні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки передбачені пунктом 111 Порядку №1051.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вперше разом із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок від 18.11.2016, що були зареєстровані за №ЗВ-5603253522016, №ЗВ-5603253512016, №ЗВ-5603253472016, №ЗВ-5603253422016, позивачем подавався до Управління Держгеокадастру у Рівненській області оригінал технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 для індивідуального садівництва на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, виготовленої ПП «Експертно-консалтингова фірма «Приватна справа».

У той же час, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18.11.2016 в справі №569/15169/16-к старшому слідчому слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітану поліції Вертелецькій А.В. надано дозвіл на проведення обшуку в кабінеті №16 у відділі з питань надання адміністративних послуг Рівненської районної державної адміністрації за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 195, де фактично здійснює свою діяльність Антонюк А.А. - державний реєстратор державної реєстрації Управління Держгеокадастру у Рівненському районі. В ухвалі слідчого судді зазначено, що метою обшуку є виявлення речей і документів, які посвідчують право власності або стосуються правочинів (оформлення, поділу, обміну) щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 7,5771 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що належить на праві власності ОСОБА_5 , технічної, чорнової документації, схем, планів, записів щодо присвоєння попередніх кадастрових номерів на поділені земельні ділянки, речей, документів, які свідчать та підтверджують злочинну діяльність службових осіб Управління Держгеокадастру у Рівненському районі, а також комп`ютерної техніки, магнітних та флеш-носіїв, на якій створювались, зберігаються електронні файли даних документів.

На виконання даної ухвали суду слідчим проведено обшук та вилучено, серед іншого, заяви про державну реєстрацію земельних ділянок від 18.11.2016, зареєстровані за №ЗВ-5603253522016, №ЗВ-5603253512016, №ЗВ-5603253472016, №ЗВ-5603253422016 та технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що підтверджується відомостями зазначеними у протоколі обшуку від 18.11.2016 (а.с.95-98, том І).

Отже, позивачем були дотримані вимоги законодавства щодо надання оригіналу технічної документації із землеустрою разом із заявою про державну реєстрацію, а тому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відмова державного кадастрового реєстратора з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства (не надано оригінал документації із землеустрою) є необгрунтованою.

Разом з тим, зазначена обставина була не єдиною підставою для відмови позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

У своїх рішеннях 19.12.2016 №РВ-5600197512016, №РВ-5600197462016, №РВ-5600197572016, №РВ-5600197562016 державний кадастровий реєстратор вказав на те, що земельні ділянки, щодо державної реєстрації яких звернулась позивач, були набуті останньою у пероід дії мораторію на купівлю - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок часток (паїв), встановленого підпунктом «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень статті 4 цього Кодексу земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 4 Закону № 3613-VI передабачено, що регулювання відносин які виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, відносини, що виникають при веденні Державного земельного кадастру регулюються, в т.ч., і ЗК України.

Підпунктом «б» 15 пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що укладені під час дії мораторію правочини із відчуження земельних ділянок з цільовим призначенням, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, а так само зміна цільового призначення цих ділянок визнаються недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

В ухвалі слідчого судді, прийнятої в рамках кримінального провадження №12016180000000088, порушеного за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України, зазначено, що приватним нотаріусом здійснено реєстрацію договору міни земельних ділянок між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрованого в реєстрі за № 678 від 05.04.2016, та здійснив реєстрацію договору міни земельних ділянок між громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ., зареєстрованого в реєстрі за № 727 від 09.04.2016, які являються земельними частками (паями) виділеними в натурі відповідно до розпорядження Рівненської районної державної адміністрації № 364 від 14.06.2006.

У вересні 2016 року 8 земельних ділянок, отриманих внаслідок поділу чотирьох земельних часток (паїв), були об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площа якої становить 7,5771 га., а також змінено цільове призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» на «Для ведення індивідуального садівництва».

В подальшому гр. ОСОБА_5 скупив усі земельні ділянки та об`єднав їх в одну загальною площею 7,5771 га., для ведення садівництва, що розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_1 .

Зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому, 28 жовтня та 9 листопада 2016 року між ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з іншої сторони, були укладені договори купівлі-продажу та реалізовано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 7,5771 га., для ведення садівництва, що розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

За наслідками поділу цієї земельної ділянки між співвласниками, позивачу на праві власності належать земельні ділянки площею 1,753 га, 0,1264 га, 0,5049 га, 0,1184 га, про реєстрацію яких власне ОСОБА_1 і звернулась до відповідача.

Отже, наведене свідчить, що спірні земельні ділянки утворились шляхом поділу земельних паїв виділених в натурі відповідно до розпорядження Рівненської районної державної адміністрації № 364 від 14.06.2006.

В контексті зазначених обставин, відповідачем у суді першої інстанції заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Рівненським районним судом Рівненської області цивільних справ №570/3831/16-ц, №570/3832/16-ц, №570/3834/16-ц, №570/3836/16-ц за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , предметом яких є визнання недійсними договорів міни земельних ділянок.

Відповідач стверджував, що рішення у цих справах мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки спір стосується законності набуття вказаними особами земельних паїв, в результаті поділу яких утворились земельні ділянки щодо реєстрації яких звернулась позивач у цій справі.

В задоволенні клопотання відповідача ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2017було відмовлено.

За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент вирішення судами першої та апеляційної інстанцій справи), яка кореспондується із статтею 9 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

У спірному випадку, суди попередніх інстанцій, незважаючи на те, що відповідач вказував на обставини встановлені в рамках кримінального провадження №12016180000000088, а також на преюдиційність рішень ухвалених у цивільних справах №570/3831/16-ц, №570/3832/16-ц, №570/3834/16-ц, №570/3836/16-ц належної правової оцінки цим доводам не надали, що призвело до неповного з`ясування обставин у цій справі.

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи мала місце зміна цільового призначення земельних ділянок, які наразі належать позивачу на праві власності; чи підпадають вони під дію мораторію, встановленого ЗК України, відчуження земельних паїв шляхом укладення договору міни; чи визнані у судовому порядку недійсними договори міни укладені між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вирішення цієї справи безпосередньо залежить від встановлення судами зазначених вище обставин, оскільки тільки після їх встановлення можна визначити відповідність поданих на реєстрацію документів вимогам законодаства та надати оцінку рішенню Відповідача щодо оформлення документиів з порушенням вимог законодаства у сфері земельних відносин, в т.ч., ЗК України.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 2 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держгеокадастру у Рівненському районі задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі №817/2245/16 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа