Постанова

іменем України

30 липня 2019 року

м. Київ

справа № 725/3927/16-к

провадження № 51-4798 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260020000281, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК) не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 4 жовтня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 26 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 5 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин встановлених судом та наведених у вироку, 25 лютого 2016 року в період часу

з 22 години по 3 годину 26 лютого 2016 року, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_2 , в ході розпиття спиртних напоїв, під час конфлікту на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку, у приміщенні перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи умисел на позбавлення життя двох осіб, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , наніс багаточисельних ударів (не менше 59) по верхній частині тулуба та в область обличчя ОСОБА_8 , після чого за допомогою ножа господарсько-побутового призначення наніс не менше як 3 удари в ділянку розташування життєво-важливих органів, а саме ротової порожнини та 1 удар в область тильної поверхні лівої кісті, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Смерть ОСОБА_8 настала в ніч з 25 лютого 2016 року на 26 лютого 2016 року від руйнування речовини головного мозку, як ускладнення колото-різаного, проникаючого, сліпого поранення ротової порожнини з проникненням у порожнину черепа.

Після цього ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті двом особам, наніс багаточисельні удари (не менш як 37) по верхній частині тулуба та обличчю ОСОБА_9 , в ході чого, схопивши потерпілого обома руками за життєво важливий орган шию, здавив її обома руками з достатньою силою, до тих пір, поки ОСОБА_9 не припинив чинити опір та подавати ознаки життя, внаслідок чого заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , з метою приховання своїх протиправних дій, здійснив підпал матеріалів ліжка у одній з кімнат квартири ОСОБА_8 та, відкривши ручки кранів газової плити на кухні, з місця вчинення злочину втік.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що вирок суду першої інстанції постановлений незаконним складом суду, оскільки згідно зі звітом автоматизованого розподілу справ визначення та відібрання присяжних 10листопада 2016 року було проведено з порушенням процедури відведення попередньо відібраних через автоматизований розподіл 20жовтня 2016 року присяжних, зокрема, без проведення жодного судового засідання, яке безумовно мало проходити за правилами ст. 387 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Крім того вказує, що 20 жовтня 2016року згідно з протоколом автоматизованого розподілу було змінено склад суду та обрано суддів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а потім було передано судову справу раніше визначеному складу суду, що суперечить вимогам ст. 35 КПК. Також зазначає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання судом не враховано повною мірою наявність у нього тяжких хвороб. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга захисника визнана необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила її залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу захисника та просив судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, доводи засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Натомість зазначені захисником доводи були перевірені судом апеляційної інстанції, який проаналізував усі доводи апеляційної скарги, навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними у ч.1 ст. 94 КПК.

Цей висновок підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 , який зазначав, що 25 лютого 2016 року він знаходився вдома у ОСОБА_8 та вживав спиртні напої, ввечері прийшов ОСОБА_6 з невідомим чоловіком. Потім він заснув, а коли прокинувся, то побачив, що ОСОБА_8 лежить на підлозі і не рухається, а на ньому сидить ОСОБА_6 . Злякавшись пішов додому, а через 20 хвилин його наздогнав ОСОБА_6 , який був у крові, і казав: «Що я наробив, я їх завалив».

Такі показання свідка ОСОБА_12 узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також з письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, дослідженими та проаналізованими в судовому засідання та які в своїй сукупності дали суду можливість дійти висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення умисного вбивства двох осіб, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. При цьому всім наявним доказам суд першої інстанції відповідно до вимог КПК дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Доводи захисника щодо ухвалення вироку місцевого суду незаконним складом суду, оскільки склад суду формувався з порушенням вимог ст. ст. 35, 76, 387 КПК, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після надходження обвинувального акту до суду першої інстанції згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2016 року було визначено склад колегії суддів, а саме суддів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , а 30 серпня 2016 року згідно з протоколом автоматичного визначення запасного судді було визначено запасного суддю ОСОБА_21

26 серпня 2016 року під час підготовчого судового засідання ОСОБА_6 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_19 , згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 жовтня 2016 року було визначено склад колегії суддів, а саме суддів ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , а 20 жовтня 2016 року згідно з протоколом автоматичного визначення запасного судді було визначено запасного суддю ОСОБА_21 .

Також 20 жовтня 2016 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було помилково визначено склад колегії, а саме суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про що було складено акт

від 20 жовтня 2016 року № 1 (т. 4 а.с. 129), а кримінальне провадження було повернуто раніше визначеному складу суду згідно з протоколом передачі

від 20 жовтня 2016 року.

А тому порушень процесуального закону під час визначення складу колегії суддів при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.

Неспроможним є й доводи захисника про незаконність складу присяжних у цьому кримінального провадженні через недотримання положень ст. 387 КПК.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 385 КПК після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

А у порядку, передбаченому ст. 387 КПК, після відкриття судового засідання здійснюється вже відбір присяжних. І лише під час відбору присяжних за правилами ч. 5 ст. 387 КПК вирішуються питання, пов`язані зі звільненням присяжного від участі в розгляді кримінального провадження або самовідводом чи відводом присяжного: «ухвалою суду у складі двох суддів, що постановляється після проведення наради на місці без виходу до нарадчої кімнати, крім випадків, коли вихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним».

Таким чином, слід відрізняти процедури виклику присяжних згідно з положеннями ст. 385 КПК (попередній відбір присяжних) та відбору присяжних у порядку, передбаченому ст. 387 КПК.

Виклик (попередній відбір) присяжних згідно з положеннями ст. 385 КПК здійснюється на підставі розпорядження головуючого секретарю судового засідання, яке є підставою для визначення присяжних в кількості семи осіб автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

А вже під час відбору присяжних за правилами ч. 5 ст. 387 КПК виключно ухвалою суду у складі двох суддів вирішуються питання, пов`язані зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно з протоколом попереднього відбору присяжних від 20 жовтня 2016 року було попередньо відібрано сім присяжних ( ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ).

Однак, 28 жовтня 2016року в судовому засіданні процедури відбору присяжних не відбулося, оскільки суддя ОСОБА_20 знаходився у відпустці. Водночас було з`ясовано, що рішенням Чернівецької міської ради VIIскликання від 28жовтня 2016 року № 437 списки присяжних були змінені і затвердженні нові списки, а тому у суду вже не було підстав здійснювати відбір присяжних з числа тих осіб, які були визначені згідно з ч. 1 ст. 385 КПК за списками присяжних, які вже не були чинними на час проведення судового засідання від 28 жовтня 2016 року, як і вирішувати питання про їх відведення відповідно до ч. 5 ст. 387 КПК.

Підставою ж для проведення нового виклику присяжних (попереднього їх відбору автоматизованою системою документообігу суду) від 10листопада 2016 року слугувало вказане рішення Чернівецької міської ради VIIскликання від 28 жовтня 2016 року № 437.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані вимоги ст. ст. 385, 387 КПК, а відбір присяжних, який відбувся у судовому засіданні 14 грудня 2016 року, було проведено відповідно до нового списку, затвердженого рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 28 жовтня 2016 року № 437, та протоколу попереднього відбору присяжних від 10 листопада 2016 року.

При цьому сторона захисту, будучи ознайомленою з усіма підготовчими діями щодо виклику (попереднього відбору) присяжних, в суді першої інстанції під час судового розгляду не заявляла жодних відводів такому складу суду.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, та обґрунтовано відмовив у її задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.

Отже, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3