СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. Справа №480/1990/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1990/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Буринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить визнати протиправними дії Буринського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Сумської області та зобов`язати зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулася до Буринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з питанням призначення пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вважала, що має право на призначення пенсії за віком, адже досягла 58 років 6 місяців та має страховий стаж, не менше 25 років. Втім, відповідач повідомив її, що зарахувати до стажу період її роботи з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області не має можливості, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.

Вказану відмову позивач вважає необґрунтованою, оскільки нею надані трудові книжки, які в повній мірі підтверджують право позивача на вказаний стаж.

Ухвалою від 10.06.2019 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Станом на 30.07.2019, всупереч вимог ухвали від 10.06.2019 відповідачем не подано відзиву на позов.

Судом встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", якою визначено перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, Буринське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 18.06.2019 проведена державна реєстрація припинення Буринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

У зв`язку викладеним, ухвалою від 10.07.2019 призначено судове засідання в даній справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін на 30.07.2019, а також замінено в даній справі відповідача - Буринське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2019 позивач звернулась до Буринського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вважала, що має право на призначення пенсії за віком, адже досягла 58 років 6 місяців та має страховий стаж, не менше 25 років.

Листом від 26.02.2019 відповідач повідомив позивача, що зарахувати до стажу позивача згідно з записами трудової книжки період роботи з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області не має можливості, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства. А саме зазначено, що інструкцією «Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» затвердженою Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року визначено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Відповідно до п. 6 вказаної інструкції всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Так, згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей, записаних у трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.09.1979 та УКР№ НОМЕР_2 від 16.05.1980, наказом від 28.05.1980 № 20 позивача з 16.05.1980 прийнято в члени колгоспу «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області. Наказом №22 від 05.06.1980 позивач призначена кухарем в їдальню №1. Наказом №18 від 29.05.1982 переведена різноробочим огородньої бригади. В період з 20.11.1983 по 31.07.1985, відповідно до наказів №57 від 01.11.1983 та №9 від 29.04.1985, позивач перебувала у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною. Відповідно до наказу №9 від 29.04.1985 позивач вибула з членів колгоспу та звільнена з роботи.

Усі записи здійсненні у вказаній трудовій книжці за вказаний період, засвідченні печаткою та підписом, виняток складають накази про перебування у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною, вказані записи про накази містять тільки печатки та не містять підписів.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Додатково суд зазначає, що згідно з п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 Основних положень регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абз.2 п. 2 Основних положень трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печатки (п.6 Основних положень).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).

Враховуючи вищезазначені норми та зміст наданих суду копій трудових книжок позивача БТ-1№4519134 та УКР№0644491, суд вважає, що вказані документи в свої сукупності підтверджують період роботи позивача з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудових книжках відповідачем суду не надано, а тому, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував період роботи позивача з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Буринського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Сумської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 16.05.1980 по 30.04.1985 в колгоспі «Знамя Комунизма» Первомайського району Кримської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 серпня 2019 року.

Суддя С.М. Глазько