Ухвала

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 214/7445/17

провадження № 61-7578ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз») про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з грудня 2003 року по 14 листопада

2017 року ОСОБА_1 працювала слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів ПАТ «Криворіжгаз».

Наказом ПАТ «Криворіжгаз» від 13 листопада 2017 року № 458-к

ОСОБА_1 , слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів 3-го розряду групи експлуатації мереж дільниці № 1 служби експлуатації систем газопостачання управління експлуатації, звільнено 14 листопада 2017 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 9 днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 12 грудня 2016 року по день звільнення.

01 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення, проте відкликала її того ж дня та опинилась на стаціонарному лікуванні.

Керівництвом ПАТ «Криворіжгаз» 24 липня 2017 року позивача не допущено до роботи, вона викликала поліцію, через що її повернуто до роботи.

Посилаючись на те, що звільнення позивача відбулось у стані надзвичайного хвилювання, які пов`язані із впливом на її рішення написати заяву про звільнення з боку керівництва, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд поновити її на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів та стягнути з ПАТ «Криворіжгаз» середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що написання заяви про звільнення суперечило її волевиявленню та не було добровільним, а було вчинено під тиском відповідача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також

у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що з грудня 2003 року по 14 листопада 2017 року

ОСОБА_1 працювала слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів ПАТ «Криворіжгаз».

Наказом ПАТ «Криворіжгаз» від 13 листопада 2017 року № 458-к

ОСОБА_1 , слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів 3-го розряду групи експлуатації мереж дільниці № 1 служби експлуатації систем газопостачання управління експлуатації, звільнено 14 листопада 2017 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України та вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 9 днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 12 грудня 2016 року по день звільнення.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1частини першої статті 36 КЗпП України стала власноруч написана та подана нею заява

від 10 листопада 2017 року про звільнення за угодою сторін, із зазначенням дати звільнення - 14 листопада 2017 року, яку було задоволено відповідачем.

17 листопада 2017 року на адресу відповідача надійшла заява позивача про відкликання заяви щодо звільнення за власним бажанням (угодою сторін), тобто дана заява надійшла вже після наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, при розірванні трудового договору за угодою сторін, обов`язковою умовою є волевиявлення обох сторін трудового договору та додержання таких умов: сторони не мають претензій один до одного, сторони не повинні виконувати будь-які додаткові дії, досягнута домовленість про дату і основу припинення відносин.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач повинна була довести, що факт її звільнення з роботи був незаконним.

Встановивши, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стала власноруч написана та подана нею заява від 10 листопада 2017 року про звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, в якій була зазначена і дата звільнення - 14 листопада 2017 року, та врахувавши, що ОСОБА_1 було звільнено з 14 листопада 2017 року та ознайомлено з наказом про звільнення під підпис 11 грудня 2017 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач звільнив позивача на законних підставах.

Крім того, суди встановили, що заяву про відкликання заяви щодо звільнення за власним бажанням (угодою сторін) відповідач отримав від позивача 17 листопада 2017 року, вже після винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 , тобто коли трудовий договір був припинений у визначений сторонами строк.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вони є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі у разі незаконного звільнення працівника.

Підстави, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, виклик нею поліції, є необґрунтованим, оскільки, як встановлено судами, виклик поліції на який посилається позивач мав місце у квітні

2017 року, тоді, як звільнення за угодою сторін мало місце у листопаді

2017 року, тобто цей виклик не має відношення до обставин звільнення позивача за її заявою у листопаді 2017 року.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Сердюк