open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року м. Київ

Справа 755/11613/18

Апеляційне провадження:№ 22-ц/824/8960/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Арапіної Н.Є. 15 квітня 2019 року у м. Києві, повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: Голова комісії з реорганізації Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України» Головачев Ігор Миколайович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати наказ Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 21-О від 01 червня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати;

- поновити її на посаді заступника головного лікаря з медичних питань в Державному підприємстві «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України»;

- стягнути з Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2017 року по день звернення до суду у розмірі 16579,71 грн та витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 серпня 2017 року наказом відповідача її було прийнято на посаду заступника головного лікаря з медичних питань. 01 червня 2018 року відповідач видав наказ про звільнення позивача з посади заступника головного лікаря з 04 червня 2018 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Але 02 липня 2018 року відповідачем були внесені зміни до наказу про звільнення, змінено дату звільнення позивача з 04 червня 2018 року на 02 липня 2018 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки її було звільнено під час перебування на лікарняному, і відповідачем не було отримано згоду профспілкового органу на її звільнення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: Голова комісії з реорганізації Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України» Головачев Ігор Миколайович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що будь-яких доказів поважності відсутності на роботі позивача судом не встановлено, її твердження про проведення звільнення позивача під час перебування її на лікарняному спростовуються матеріалами справи, так як дата звільнення була змінена. Доводи представника позивача щодо незаконності внесення змін в попередні накази про звільнення суд вважав безпідставними. Щодо твердження позивача про відсутність попередньої згоди профспілкового органу на її звільнення, то суд вважав, що в рішенні профспілкового органу відсутнє посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Не погодилась із вказаним судовим рішенням позивач, її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник позивача вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що звільнення було здійснено в момент перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності. Потім в наказ були внесені зміни, проте а ні суд, а ні відповідач, та третя особа не навели норму права, яка передбачає право на внесення таких змін. Суд першої інстанції не перевірив та не порівняв терміни перебування позивача на лікарняному, так як не 02 липня 2018 року перший та останній робочий день після перебування позивача на лікарняних, а 18 червня 2018 року (пн), робочий день, який підпадає під вимоги ст. 148 КЗпП України. Посилання суду першої інстанції на те, що листок непрацездатності АДІ №156086 з 19 червня 2018 року по 27 червня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 є необґрунтовано виданим у зв`язку з відсутністю записів в первинній медичній документації, позивач вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутній листок непрацездатності серія АДІ №156086, а довідка про результати оперативної перевірки обґрунтованості видачі листів непрацездатності діючим законодавством України не передбачена. Вказана довідка не пройшла реєстрацію в діловодстві підприємства, особа ОСОБА_2 , яка її складала не уповноважена складати певного роду довідки. У зв`язку з викладеним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Конопат М.І. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

На стадії апеляційного розгляду справи, ухвалою суду постановленою усно та занесеною до протоколу судового засідання 24 червня 2019 року, у зв`язку із здійсненням 02 травня 2019 року державної реєстрації припинення юридичної особи - відповідача у справі Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України» до участі у справі було залучено його правонаступника Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України» (т.2 а.с.44-66,82).

Представник правонаступника відповідача - Омельчук Л.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Третя особа - Голова комісії з реорганізації Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина №18 Міністерства охорони здоров`я України» Головачев І.М. повідомлявся про розгляд справи в установленому процесуальним законом порядку, в судове засідання не з`явився причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 35-0 від 11 серпня 2017 року позивача було прийнято на посаду заступника головного лікаря з медичних питань (т.1 а.с.17-21).

За правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, тривалість робочого часу для адмінуправління становить 40 годин на тиждень при п`ятиденному робочому тижні з 9.00 до 17.30 годин з перервою на обід з 13.00 до 13.30 годин. В п`ятницю закінчення роботи о 16.30 годин (п.6.0) (т.1 а.с.68-75).

Позивач 02 травня 2018 року звернулась до відповідача з заявою про надання відпустки 03 травня 2018 року без збереження заробітної плати (т.1 а.с.60).

Наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 2-0/1 від 02 травня 2018 року відмовлено позивачу у наданні відпустки за власний рахунок без збереження заробітної плати (т.1 а.с.63).

Згідно з актом від 03 травня 2018 року складеним головою комісії з реорганізації ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 позивач була відсутня на робочому місці протягом часу з 9.00 до 13.00 годин 03 травня 2019 року (т.1 а.с.178).

У пояснення наданих голові комісії з реорганізації, позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що 03 травня 2018 року вона прийшла на роботу о 07:30 та вела прийом до 09:30, а потім до 13:00 була присутня на страйку, після чого прибула на робоче місце о 13 год. 15 хв. (т.1 а.с.61).

Згідно зі службовою запискою голови дисциплінарної комісії ОСОБА_7 від 30 травня 2018 року та висновком дисциплінарної комісії рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у формі звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.67,166-177).

Первинна профспілкова організація листом від 25 травня 2018 року повідомила відповідача про те, що на засіданні профспілкового комітету Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» 25 травня 2018 року було розглянуто подання про надання попередньої згоди на звільнення, зокрема, ОСОБА_1 за вчинений 03 травня 2018 року прогул, проте конкретного результату за результатами розгляду не наведено, вказано на позитивну характеристику позивача (т.1 а.с.62).

Наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 21-0 від 01 червня 2018 року позивача звільнено з посади заступника головного лікаря з 04 червня 2018 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.13,158).

Наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 24-0 від 18 червня 2018 року внесено зміни до наказу Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 21-0 від 01 червня 2018 року - внесено зміни щодо дати з 04 червня 2018 року на 18 червня 2018 року (т.1 а.с.159)

Наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 24-0 від 01 липня 2018 року внесено зміни до наказу Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 21-0 від 01 червня 2018 року - змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 04 червня 2018 року на 02 липня 2018 року (т.1 а.с.12,160).

Наказом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» № 99-к від 30 серпня 2018 року внесено зміни до Наказу № 18 від 01 червня 2018 року зазначено, доповнити посаду словами «з медичних питань» (т.1 а.с.161).

За інформацією Фонду соціального страхування наведеної в листі від 12 серпня 2018 року та довідці про результати оперативної перевірки обґрунтованості видачі листів непрацездатності Державним підприємством «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 Міністерства охорони здоров`я України» АДІ № 156086 з 19 червня 2018 року по 27 червня 2018 року, було встановлено необґрунтоване видання на ім`я ОСОБА_1 листка непрацездатності АДІ № 156086 з 19 червня 2018 року по 27 червня 2018 року, листка непрацездатності АДЕ № 314302 з 03 червня 2018 року по 08 червня 2018 року, листка непрацездатності АДЕ № 314303 з 11 червня 2018 року по 15 червня 2018 року (т.1 а.с.162-165).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В порядку ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених пп.1,2-5,7 ст. 40 і п.п.2,3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 4 ст 40 КЗпП України).

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Статтею 233 КЗпП України передбачена можливість працівника звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки» У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

В силу ч.1 та ч.3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з положень ч.2 та ч.3 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2 цієї норми законодавства).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.5 цієї норми законодавства).

В порядку визначеному ч.1 та ч.6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач 03 травня 2018 року була відсутня на робочому місці в період часу з 9.00 до 13.00 годин, що становить 4 години. Вказані обставини фактично визнані нею при наданні пояснення в ході дисциплінарного провадження, і позовна заява подана до суду не містить доводів і посилань на докази, що спростовують цю обставину.

При зверненні до суду позивачем визначені підстави оскарження свого звільнення, а саме вказується на те, що звільнення відбулось з посади, яку позивач не займала, в період її тимчасової непрацездатності, і за відсутності погодження з профспілковим комітетом.

Виходячи з наведених вище вимог процесуального закону саме позивачем визначаються підстави позову і, відповідно, межі розгляду справи. А отже висловлені представником позивача в судовому засіданні апеляційного суду інші підстави, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, і не є доводами апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що в наказі про звільнення позивача було вказано про звільнення позивача з посади заступника головного лікаря, проте в подальшому наказом відповідача були внесені зміни щодо посади з якої звільнено позивача. Також шляхом внесення змін до наказу була змінена дата звільнення з 04 червня 2018 року на 02 липня 2018 року.

Слід погодитися з твердженням представника позивача про те, що внесення змін до виданих наказів не передбачено на законодавчому ріні, але і не заборонено. Практика внесення змін до виданих наказів вже є усталеною і, як правило, вказане питання регулюється, локальними актами підприємства. А отже враховуючи відсутність заборони та усталену практику, саме по собі внесення змін до наказу не може вважатися порушенням прав працівника. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких тверджень сторони позивача.

З урахуванням внесених до наказу змін, звільнення позивача відбулось 02 липня 2018 року, даних про її перебування у цей час в стані непрацездатності матеріали справи не містять, а отже посилання позивача на її звільнення в період тимчасової непрацездатності слід визнати безпідставними.

Обставини щодо визнання листка непрацездатності виданого позивачу були встановлені судом першої інстанції, проте вони не є такими, на яких ґрунтуються висновки цього суду. Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного висновку суду про необґрунтовану видачу листка непрацездатності відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що такі дані наведені Фондом соціального страхування, до повноважень якого, згідно з положеннями ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», належить здійснення такої перевірки.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що суд першої інстанції не перевірив та не порівняв терміни перебування позивача на лікарняному, так як не 02 липня 2018 року перший та останній робочий день після перебування позивача на лікарняних, а 18 червня 2018 року, робочий день, який підпадає під вимоги ст. 148 КЗпП України.

Але положення ст. 148 КЗпП України визначають строк для застосування дисциплінарного стягнення, а саме не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В даній справі вбачається, що дисциплінарний проступок був вчинений 03 травня 2018 року, а дисциплінарне стягнення було застосовано 01 червня 2018 року, тобто в межах одного місяця. Зміна дати звільнення зумовлена перебуванням позивача на лікарняних, які хоч і були в подальшому визнані необґрунтовано виданими, але мали місце достатньо тривалий час, а саме з 03 по 08 червня 2018 року, з 11 по 15 червня 2018 року, з 19 по 27 червня 2018 року. Та обставина, що за цей проміжок часу мав місце один робочий день 18 червня 2018 року, в який її звільнення не відбулось, сама по собі не є достатньою підставою для визнання наказу про звільнення позивача незаконним.

Перевіряючи доводи позивача щодо відсутності згоди профспілки на її звільнення колегія суддів апеляційного суду входить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до профспілкової організації з поданням про звільнення позивача. Проте, наданий профспілкою лист не мітить ні посилання на згоду, ні обґрунтованої відмови ненадання згоди, що в силу ч.4 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки» може вважатися, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Суд першої інстанції вказав на відсутність в рішенні профспілкового органу правового обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, що також є вірним.

Отже, наведені позивачем та встановлені судом обставини свідчать про звільнення позивача з дотриманням норм діючого трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано вимоги законодавства. У зв`язку з тим, що судом відмовлено у поновлені позивача на роботі, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи, і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 01 серпня 2019 року.

Джерело: ЄДРСР 83406249
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку