open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
9 Справа № 460/286/19
Моніторити
Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /21.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /22.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Постанова /22.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.05.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.05.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Рішення /08.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /26.03.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /25.03.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /04.03.2019/ Яворівський районний суд Львівської області Ухвала суду /18.02.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.02.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 460/286/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /26.11.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /21.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /19.05.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /22.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Постанова /22.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.07.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.05.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.05.2019/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Рішення /08.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /01.04.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /26.03.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Рішення /25.03.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Постанова /04.03.2019/ Яворівський районний суд Львівської області Ухвала суду /18.02.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд Ухвала суду /18.02.2019/ Рівненський окружний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5215/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А, Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 460/286/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання до вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення 26.03.2019 о 13:06:46 год.,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 04.04.2019,

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та просив зобов`язати відповідача з 19.12.2017 року призначити та нарахувати пільгову пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII ( у редакції Закону від 04.07.2002 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25.02.2005 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 його було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із скороченням штатів. 17.03.2015 року відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» його було зараховано до списків особового складу військового комісаріату та на всі види забезпечення, а також призначено заступником військового комісара начальником мобілізаційного відділення. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.03.2016 року № 130 його було звільнено із зазначеної у запас за пп. «є» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та з 01.04.2016 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату й направлено на військовий облік до Гощанського ОРВК Рівненської області. 08.10.2017 року йому виповнилося 45 років., у зв`язку з чим, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 19.12.2017 року він направив заяву про призначення пенсії за вислугою років, встановленого зразка та звернення, в якому просив оформити належним чином атестат або довідку про розмір грошового забезпечення, направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оформленні належним чином документи, що необхідні для призначення пенсії за вислугу років. Листом № 13/980 від 17.09.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, про те, що ним підготовлений запит до Головного управління Пенсійного фонду України та направлені копії необхідних документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, як звільненому у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 1740/2497/18 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2017 року та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідні документи згідно з наведеним у рішенні переліком щодо призначення йому пенсії за вислугою років. На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 22.12.2018 року на адресу ГУ ПФУ в Рівненській області було направлено пакет документів за переліком, визначеним у рішенні суду для призначення пенсії за вислугу років. У зв`язку з тим, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення за наслідком розгляду документів, отриманих ним від ІНФОРМАЦІЯ_2 його представником позивача був направлений відповідний адвокатський запит № 14/1/19/АС від 14.01.2019 року. Листом №492/04 від 17.01.2019 року ГУ ПФУ в Рівненській області повідомлено про те, що оскільки в даний час в Головному управлінні відсутні рішення суду за справою ОСОБА_1 , що набрало законної сили, матеріали, надіслані ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані в управлінні, без прийняття жодних рішень (дій), оскільки 27.12.2018 року за №11855/09 ГУ ПФУ в Рівненській області надіслало до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на дане рішення. Позивач вважає, що набув право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII у редакції, чинній на час його звільнення з військової служби в зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, тобто станом на 25.02.2005 року, якою не визначалось обов`язковою умовою як наявність 20 років вислуги, а було визначено досягнення 45-річного віку та вислуга 15 років. Також позивач наголошує, що має право на призначення пенсії на підставі вказаної норми саме в такій редакції, оскільки подальші зміни (збільшення строку вислуги) погіршують його становище та звужують обсяг прав, наданих законом, що суперечить вимогам статті 22 Конституції України. Крім того, позивач вважає, що ним не пропущено строк на звернення до суду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 22.12.2018 року за №13/520 надав ГУ ПФУ в Рівненській області пакет документів (за переліком, визначеним у рішенні суду) для призначення пенсії за вислугу років і саме з цього часу повинен обраховуватися час для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії або про відмову у призначені йому пенсії.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.12.2017 року. Стягнуто із суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн..

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що для призначення та перерахунку пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) обласні військові комісаріати надають документи на підставі яких органи Пенсійного фонду України проводять призначення та перерахунок пенсій. Крім того, вказує про те, що на час звільнення зі служби в позивача була вислуга 16 років 07 місяців 08 днів, тож в нього не було права на призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», редакція якої змінювалася відповідно до прийнятих законів. При цьому, відповідач наголошує, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії на підставі його заяви від 19.12.2017 року слід керуватись положеннями пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII в редакції, чинній на день подання цієї заяви. Так, даною нормою передбачено, що особа має право на пенсію відповідно до цього Закону за таких умов: досягнення 45-річного віку і наявність вислуги 20 календарних років. Однак вислуга позивача становить менше 20 календарних років, а тому він не набув права на спірну пенсію.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , колишнього командира ремонтної роти 247 окремого ремонтно-відновлювального батальйону/автомобільної техніки, скороченого складу 13 Армійського корпусу Західного оперативного командування, який перебуває у розпорядженні командувача 13 Армійського корпусу Західного оперативного командування звільнено, у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України (ЗСУ), що підтверджується витягом з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.12.2004 року № 395.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2005 року № 49 капітана ОСОБА_1 , колишнього командира ремонтної роти 247 окремого ремонтно-відновлювального батальйону (автомобільної техніки, скороченого складу) 13 Армійського корпусу Західного оперативного командування, який перебуває у розпорядженні командувача 13 Армійського корпусу Західного оперативного командування звільненого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 31.12.2004 року № 395 з військової служби у запас за п. 63 п. «г» у зв`язку зі скороченням штатів, виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Гощанського ОРВК Рівненської області.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 17.03.2015 року № 26 капітана запасу ОСОБА_1 призначено до Гощанського об`єднаного районного військового комісаріату Рівненської області з 17.03.2015 року, зараховано до списків особового складу військового комісаріату та на всі види забезпечення.

Згідно з наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 01.04.2016 року № 42 майор ОСОБА_1 01.04.2016 року справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Гощанського об`єднаного районного військового комісаріату Рівненської області - смт. Гоща. 01.04.2016 року виключений із списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах на день звільнення становить: календарна 16 років 07 місяців, пільгова немає.

19.12.2017 року ОСОБА_1 написав звернення до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з клопотаннями : оформити належним чином атестат або довідку про розмір грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби та довідку про додаткові види грошового забезпечення, які отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оформленні належним чином документи, що необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 1740/2497/18 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2017 року та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідні документи згідно з наведеним у рішенні переліком щодо призначення йому пенсії за вислугу років.

На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 22.12.2018 року на адресу ГУ ПФУ в Рівненській області було направлено пакет документів за переліком, визначеним у рішенні суду для призначення пенсії за вислугу років.

На запит представника позивача ГУ ПФУ в Рівненській області листом № 492/04 від 17.01.2019 року повідомило, що Рівненський обласний військовий комісаріат листом від 22.12.2018 року за №13/520 надав ГУ ПФУ в Рівненській області пакет документів (за переліком, визначеним у рішенні суду) для призначення пенсії за вислугу років. Також 22.12.2018 року за № 11855/09 ГУ ПФУ в Рівненській області надіслало до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на дане рішення.

Вважаючи дії відповідача щодо не призначення йому пенсії протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Також колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони надавали відповідні пояснення та докази щодо наявності у позивача права на призначення спірної пенсії, яким суд надав оцінку та врахував при вирішенні спору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено п. 11 ст.1 Закону № 1763-IV та пп. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, чинних на момент звільнення ОСОБА_1 , то зазначені норми зберігають юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а» частини першої статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі Закон № 2262-XII) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із статтею 10 Закону № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначено статтею 12 Закону № 2262-XII, якою встановлено таке:

Пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» -«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» -«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей»;

г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» -«д» статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та мають вислугу 20 років, у разі призову їх на службу у зв`язку з мобілізацією та подальшою демобілізацією або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Також відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України «Про державні гарантії захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року № 1763-IV (далі Закон № 1763) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Зважаючи на те, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 25.02.2005 року у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, пізніше 17.03.2015 року був призваний на службу у зв`язку з мобілізацією та звільнений зі служби 01.04.2016 року, відповідно до наведених вище положень статті 12 Закону № 2262-XII має право на пенсію відповідно до цього Закону за таких умов: досягнення 45-річного віку і наявність вислуги 20 календарних років.

На день звільнення з військової служби у 2016 році, а також на день звренення із заявою про призначення пенсії календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становила 16 років 07 місяців.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, оскільки в нього була відсутня обов`язкова умова для цього наявність вислуги 20 календарних років, а тому дії відповідача щодо не призначення йому такої пенсії є правомірними.

При цьому, позивач, не заперечують відсутності в нього зазначеної вислуги (20 календарних років), вважає, що пенсія йому повинна бути призначена відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та з врахуванням пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV, в редакції, чинній на день його звільнення з військової служби у 2005 році.

Так, пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV у вказаній редакції було встановлено, що для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 Закону № 1763 дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформування Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

Також, в цей період, пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ було передбачено право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку.

Отже, даними нормами справді не було передбачено такої умови призначення пенсії за вислугу років наявність вислуги 20 календарних років.

Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, вважає, що пенсія йому повинна бути призначена відповідно до вказаної норми саме в такій редакції, стверджуючи, що зазначені норми зберігають юридичну силу як для позивача, так і для відповідача, посилаючись, при цьому, на положення статті 22 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 року № 8-рп/2005.

Однак колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо Складовими принципами верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 року №8-рп/2005).

Також суд послався на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 30.014.2018 року у справі № 539/3872/14-а, де зазначено, що у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що ключовим для застосування попередньої редакції норм пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV є факт набуття позивачем на час дії цієї редакції права на пенсію за вислугу років.

Однак станом на день звільнення зі служби 25.02.2005 року ОСОБА_1 не набув права на пенсію за вислугу років, оскільки не досяг 45-річного віку.

А у випадку звернення позивача за призначенням пенсії 19.12.2017 року діють підстави та умови її призначення, визначені законодавством, чинним на цей час.

Наведене випливає із конституційного принципу права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Такі роз`яснення надані Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, зміст та обсяг досягнутих військовослужбовцями соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 роз`яснив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 460/286/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 01.08.2019.

Джерело: ЄДРСР 83377871
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку