Провадження № 22-ц/801/1600/2019

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

Справа № 127/20291/16-ц

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/20291/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року, яке ухвалене суддею Федчишеним С.А. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, о 14 год 35 хв, повний текст складено 29 травня 2019 року,

в с т а н о в и в :

В вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони з 25 квітня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 жовтня 2013 року розірвано. У шлюбі народилось двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишились проживати із позивачем та знаходяться на її утриманні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дочок були стягнуті аліменти в розмірі по 3500 грн на кожну дитину.

Будь якої іншої матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надавав і не надає по цей час, не спілкується з дітьми взагалі, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Станом на 01 квітня 2017 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становила 119230 грн, а тому відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 07 квітня 2017 року позивач просила стягнути з відповідача неустойку в розмірі 36626,20 грн (т.1 а.с.169).

В подальшому 12 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.108), в якій просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню), за несплату аліментів згідно нового розрахунку в сумі 141650 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанції, останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 36626,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року ухвалене з порушенням норм матеріального права, суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення є незаконним та необґрунтованим. Просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю звільнити його від сплати неустойки (пені) за несплату аліментів, яка виникла з причини тяжкого захворювання та скрутного матеріального стану.

Крім того, позивач ОСОБА_1 також оскаржила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року, вважає його незаконним, несправедливим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 пеню за несплату аліментів в розмірі 283768 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити в повному обсязі, а його апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що у шлюбі народилось двоє дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 16 квітня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької міської ради Вінницької області та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане 29 травня 2002 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області (т.1 а.с.10).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі 3500 грн, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 07 вересня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі 3500 грн, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 07 вересня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.4-9).

Відповідно частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 вересня 2015 року по 01 квітня 2017 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 по аліментам станом на 01 квітня 2017 року складає 119230 грн (т.1 а.с.162).

Колегія суддів приймає вищезазначений розрахунок заборгованості по аліментам як належний доказ по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростована відповідачем по справі.

Як встановлено судовими рішеннями періодом, за який підлягає нарахування пеня, є з 07 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року включно та з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно, оскільки саме в цей період заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини ОСОБА_2 .

У період з 22 квітня 2016 року по 15 липня 2016 року вина ОСОБА_2 щодо утворення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду відсутня, оскільки 22 квітня 2016 року було оприлюднено рішення щодо зупинення виконання рішень судів першої та другої інстанцій у справі про стягнення аліментів.

Визначаючись з розміром неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі №14-37цс18 від 25 квітня 2018 року, та відповідно до якої, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання двох доньок, за період з 07 вересня 2015 року по 31 березня 2017 року включно становить в межах заявлених вимог на суму 36626,20 грн.

Проте визначений судом розмір пені не відповідає вимогам закону.

Суд першої інстанції помилково вважав, що позовні вимоги заявлені саме в розмірі 36626,20 грн, не звернув увагу, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.108), згідно якої вона просила стягнути з відповідача на свою користь 141650 грн пені за несплату аліментів.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), на яку послався при ухваленні оскаржуваного рішення суду, помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів, аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, яку і слід в даному випадку застосувати до спірних правовідносин.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір та вид відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлено ч.1 ст. 196 СК України. Так, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили, при наявності вини платника аліментів за прострочення у їх сплаті.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов`язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Саме таку правову позицію 03 квітня 2019 року висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц.

Крім того, аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів.

Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, здійснений позивачем оскільки він здійснений не у відповідності до вимог ст. 196 СК України, здійснено з помилками у сумі та днях прострочення сплати аліментів та у розмірі заборгованості зі сплати аліментів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Таким чином розмір пені за період з 07 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року включно та з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно (без врахування 85 днів, періоду з 22 квітня 2016 року по 15 липня 2016 року, так як вина ОСОБА_2 щодо утворення заборгованості за несплату аліментів за рішенням суду була відсутня) складає:

сума неустойки (пені) за вересень 2015 року: нарахована сума аліментів 5424 грн х 1% (пені) х 462 дня (01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 25058,88 грн;

сума неустойки (пені) за жовтень 2015 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 431 день (01 листопада 2015 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 30170 грн;

сума неустойки (пені) за листопад 2015 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 401 день (01 грудня 2015 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 28070 грн;

сума неустойки (пені) за грудень 2015 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 370 днів (01 січня 2016 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 25900 грн;

сума неустойки (пені) за січень 2016 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 339 днів (01 лютого 2016 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 23730 грн;

сума неустойки (пені) за лютий 2016 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 310 днів (01 березня 2016 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 21700 грн;

сума неустойки (пені) за березень 2016 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 279 днів (01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 19530 грн;

сума неустойки (пені) за квітень 2016 року: нарахована сума аліментів 4900 грн х 1% (пені) х 249 днів (01 травня 2016 року по 31 березня 2017 року, за мінусом 85 днів) = 12201 грн;

сума неустойки (пені) за липень 2016 року: нарахована сума аліментів 3838,71 грн х 1% (пені) х 242 дня (01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9289,68 грн;

сума неустойки (пені) за серпень 2016 року: нарахована сума аліментів 7000 грн х 1% (пені) х 211 днів (01 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 14770 грн;

сума неустойки (пені) за вересень 2016 року: нарахована сума аліментів 5000 грн (7000 грн - 2000 грн сплачено) х 1% (пені) х 181 день (01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9050 грн;

сума неустойки (пені) за жовтень 2016 року: нарахована сума аліментів 6000 грн (7000 грн - 1000 грн сплачено) х 1% (пені) х 150 днів (01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року) = 9000 грн;

сума неустойки (пені) за листопад 2016 року: нарахована сума аліментів 6000 грн (7000 грн - 1000 грн сплачено) х 1% (пені) х 120 днів (01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року) = 7200 грн;

сума неустойки (пені) за грудень 2016 року: нарахована сума аліментів 6000 грн (7000 грн - 1000 грн сплачено) х 1% (пені) х 89 днів (01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року) = 5340 грн;

сума неустойки (пені) за січень 2017 року: нарахована сума аліментів 5306 грн х 1% (пені) х 58 днів (01 лютого 2017 року по 31 березня 2017 року) = 3077,48 грн;

сума неустойки (пені) за лютий 2017 року: нарахована сума аліментів 2500 грн (3500 грн - 1000 грн сплачено) х 1% (пені) х 30 днів (01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року) = 750 грн;

сума неустойки (пені) за березень 2017 року не нараховується, оскільки строк сплати аліментів за березень 2017 року настає у квітні 2017 року. Крім того, сума до сплати за березень була 3500 грн, сплачено 2000 грн, а в квітні сума до сплати була 3500 грн, сплачено 5000 грн, зараховується у погашення аліментів за березень 2017 року, тобто заборгованість за березень 2017 року відсутня.

Всього сума пені за період з 07 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року включно та з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно, складає 237637,04 грн.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що відповідачем не сплачувалися аліменти на утримання неповнолітніх дітей, враховуючи суми щомісячної заборгованості та виходячи із вищезазначеного розрахунку, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 07 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року включно та з 15 липня 2016 року по 31 березня 2017 року включно складає 237637,04 грн.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи положення ч.1 ст.196 СК України, за якими одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню у якості відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати (неустойки) у розмірі загальної суми заборгованості по аліментам станом за період з 01 вересня 2015 року по 01 квітня 2017 року, що складає 119230 грн, як про це зазначено у розрахунку боргу зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №50955309, складеного державним виконавцем, яка апеляційним судом прийнята до уваги як належний та обґрунтований доказ по справі.

З урахуванням заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.108), згідно якої вона просила стягнути з відповідача на свою користь 141650 грн пені за несплату аліментів.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права, не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог на суму 141650 грн, невірно застосовано норми матеріального права, не звернута увага на правову позицію від 03 квітня 2019 року висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц, щодо нарахування пені за несплату аліментів.

З огляду на наведене, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 підлягає до стягнення сума пені, що дорівнює розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 вересня 2015 року по 01 квітня 2017 року у сумі 119230 грн, що складає 100 відсотків боргу (т.1 а.с.162).

Згідно ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , щодо стягнення пені за несплату аліментів в розмірі 283768 грн, оскільки такі позовні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, враховуючи вимоги ч.1 ст.196 СК України, пеня стягується не більше 100 відсотків заборгованості.

Посилання відповідача щодо погіршення його фінансового стану, стану здоров`я, що є підставою для звільнення його від сплати пені за несплату аліментів, не заслуговують на увагу. Батько (як і матір) зобов`язаний вживати необхідних заходів з метою відшукування законних джерел доходів для виконання свого обов`язку по утриманню дитини забезпечення гідних умов проживання й розвитку, а відповідач не є непрацездатною особою, що підтверджується довідкою від 16 лютого 2019 року вих.02-2-19/с, згідно якої він працює на посаді перекладача з іноземних мов та режисера театрального та кіномистецтва (т.2 а.с.81).

Таким чином, враховуючи права дитини на достатнє матеріальне забезпечення, функцію майнової відповідальності пені, а також матеріальне та сімейне становище платника, з відповідача підлягає стягненню сума пені, що дорівнює сумі порушеного зобов`язання, а саме 119230 грн.

Відповідно до ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 551,20 грн (т.1 а.с.1), а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 551,20 грн.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2019 року складає 1921 грн.

Колегя суддів дійшла до висновку про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 119230 грн.

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1192,30 грн (119230 грн х 1% = 1192,30 грн) за подання позовної заяви, крім того за апеляційну скаргу підлягало сплаті 1788,45 грн (1192,30 грн х150%), що разом складає 2980,75 грн (1192,30 грн за подання позовної заяви + 1788,45 грн за подання апеляційної скарги).

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1602,75 грн (2980,75 грн - 551,20 грн, які стягнуті на користь позивача - 826,80 грн, які сплачені були відповідачем за подання апеляційної скарги (т.2 а.с.148).

Керуючись ст. ст. 141, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 119230 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1602,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2019 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Марчук В.С.

Матківська М.В.