open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13226/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ДФС України, в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 03 серпня 2018 року №3416/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, яка винесена відносно ПрАТ «АК «Київводоканал», в частині відповідей на третє та четверте питання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову консультацію ДФС України від 03 серпня 2018 року №3416/6/99-99-12-02-03-15/ІПК в частині надання податкової консультації на пункти три та чотири запитань, поставлених ПрАТ «АК «Київводоканал» у зверненні від 09 липня 2018 року №3486/18/36/02-18.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки ДФС України, викладені в податкові консультації від 03 серпня 2018 року №3416/6/99-99-12-02-03-15/ІПК зроблені на основі чинного законодавства.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що наведені у наданій індивідуальній податковій консультації відповіді на п.п.3, 4 звернення ПрАТ «АК «Київводоканал» не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було надано відповідь на 3 питання, чи підпадає позивач під визначення підприємства житлово-комунального господарства, а на 4 питання щодо визначення ставки рентної плати для позивача відповідач навів власні твердження стосовно необхідності розмежувань обсягів води на технологічну та товарну частини, що взагалі нормами Податкового кодексу України не передбачено.

В силу положень ст.311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в якості юридичної особи 08 липня 2014 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві та до видів діяльності ПрАТ «АК «Київводоканал» за КВЕД належать 36.00 «Забір, очищення та постачання води (основний)» та 37.00 «Каналізація, відведення й очищення стічних вод», що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с.21).

ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулось до відповідача із зверненням від 09 липня 2018 року №3486/18/36/02-18 (а.с.11) на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому зазначило про виникнення нагальної практичної необхідності в отриманні індивідуальної податкової консультації в частині правильності визначення об`єкта оподаткування для товариства, як підприємства житлово-комунального господарства та платника рентної плати з низки питань, а саме:

1. чи буде вірне визначення з 01 січня 2018 року об`єкта оподаткування рентної плати за спеціальне використання води шляхом врахування всього обсягу отриманої шляхом забору води з водних об`єктів за виключенням з об`єкта оподаткування: 1) обсягів втрат води в системах водопостачання; 2) обсягів води, поставленої населенню (фізичним особам) для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб; 3) обсягів води, поставленої юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, використаної для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі своїх робітників; 4) обсягів води, поставленої до ОСББ, ЖБК, які отриману воду використовують для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для обслуговування місць загального користування та прибудинкової території; 5) обсягів води, поставленої теплопостачальним організаціям згідно окремого договору, які отриману воду повністю підігрівають та постачають населенню для задоволення їх санітарно-гігієнічних потреб в гарячій воді.

2. чи буде вірним виключення з 01.01.2018 з об`єкта оподаткування обсягів води, використаних Товариством для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб?

3. чи правомірно товариство, керуючись п.14.1.59 ПК України, визначає себе підприємством житлово-комунального господарства?

4. який коефіцієнт повинно застосовувати товариство до ставок Рентної плати при обчисленні суми податкових зобов`язань з Рентної плати з урахуванням п.255.7 ПК України?

За наслідком розгляду вказаного звернення позивача ДФС України надано податкову консультацію від 03 серпня 2018 року №3416/6/99-99-12-02-03-15/ІПК (а.с.13), якою повідомлено, зокрема, по пункту 3 звернення позивача, що для цілей розділу ІХ «Рентна плата» Кодексу у пп. 14.1.59 п.14.1 ст.14 ПК України визначено термін «житлово-комунальні підприємства» - суб`єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розділу IX цього Кодексу). Види економічної діяльності із забезпечення централізованого водопостачання, що проводяться товариством ідентифікуються як «комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням», що є складовою житлово-комунальних послуг (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

По пункту 4 звернення позивача ДФС України зазначила, що величина податкового зобов`язання з Рентної плати для кожної відповідної частини об`єкта оподаткування Рентною платою є результатом множення (алгебраїчного добутку) 3 (трьох) елементів такої плати - об`єктів оподаткування (обсяги використаної води), ставок плати, а також коефіцієнтів (пп. 255.11.2 п.255.11 ст.255 Кодексу). При цьому коефіцієнти у ст. 255 Кодексу мають ознаки, як податкових преференцій, так і фінансових санкцій. Наприклад, п.255.4 ст.255 Кодексу визначає преференцію у формі звільнення від оподаткування частини об`єкта оподаткування Рентною платою, який відповідає обсягам води, що використані для забезпечення питних та санітарно-гігієнічних потреб. При цьому, при декларуванні податкових зобов`язань з Рентної плати для вказаної частини об`єкта оподаткування Рентною платою, спеціальний порядок обліку якої Кодексом не встановлено, але 2 (два) елементи - об`єкти оподаткування і ставка Рентної плати мають числове значення, третій елемент - коефіцієнт необхідно застосувати у розмірі 0 (нуль), що в результаті множення (алгебраїчного добутку) таких величин власне і забезпечить дотримання вимог п. 255.4 ПК України щодо звільнення від оподаткування, тобто нульове податкове зобов`язання з Рентної плати. Частина об`єкта оподаткування Рентною платою, що відповідає різниці між таким визначеним пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу об`єктом та його частиною, Рентна плата за який не справляється, згідно із Ліцензійними умовами та Правилами поділяється на дві частини, які розрізняюся за цільовим призначенням та технологічною спрямованістю. До першої частини об`єкта оподаткування Рентною платою належить дві складові, що виникають на різних технологічних ступенях формування послуги із централізованого водопостачання (далі - Технологічна частина). Перша складова Технологічної частини об`єкта оподаткування Рентною платою включає обсяги води, що використані, наприклад, Товариством, для належного забезпечення умов водопостачання в частині втрат та технологічних витрат з приведення обсягів води до нормативів питної води. Друга складова Технологічної частини об`єкта оподаткування Рентною платою - обсяги води, що використані Товариством, наприклад, для належного забезпечення умов водопостачання при транспортуванні мережею, зокрема, поповнення мережі обсягами води в частині компенсації технологічних втрат з метою підтримання регламентованого робочого тиску мережі для належного забезпечення умов водопостачання при наданні комунальної послуги. Порядок розрахунку величини Технологічної частини об`єкта оподаткування Рентною платою для суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, встановлено Методикою розрахунку технологічних витрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 червня 2014 року № 181, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03 вересня 2014 року за № 1064/25841. До другої частини об`єкта оподаткування Рентною платою включаються обсяги води, що використані Товариством, наприклад, для надання всім категоріям споживачів послуги з постачання питної води (далі - Товарна частина). Особливої уваги в цій частині об`єкта оподаткування Рентною платою заслуговують обсяги води на які п.255.4 ст.255 Кодексу надана податкова преференція у формі звільнення від справляння Рентної плати. Податкові преференції для обсягів води в частині об`єкта оподаткування Рентною платою ст.255 Кодексу не надані іншим категоріям споживачів, а податкові зобов`язання Товариства з Рентної плати, які обчислюються у податковій декларації з коефіцієнтом 1 (одиниця), а витрати по їх виконанню згідно із п. 1.6 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2016 року №302, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2016 року за № 593/28723 (далі - Порядок, Тариф), включається до Тарифу для забезпечення економічного відшкодування споживачами товариству його витрат із сплати Рентної плати, за частину об`єкта оподаткування Рентною платою, постачена споживачам, яким не надано податкової преференції. Товариство, керуючись п. 2.1 Порядку, що затверджений у 2016 році та без змін діє і після покладення на Товариство у 2018 році обов`язку платника Рентної плати, при уточненні розміру Тарифу на 2018 рік, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21 червня 2018 року №539 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141», самостійно визначило обсяги води, на які згідно із п. 1.6 Порядку Товариством понесені витрати пов`язані із сплатою податків у загальновиробничих витратах, що є аналогічним 2016 року, - періоду, коли Товариство застосовувало встановлену п. 255.7 ст. 255 Кодексу податкову преференцію в частині обсягів води, яка складає Технологічну частину об`єкта оподаткування Рентною платою, та декларує податкові зобов`язання з Рентної плати щодо вказаної частини об`єкта оподаткування Рентною платою із застосуванням у розрахунках коефіцієнта 0,3.

Вважаючи викладені в наведеній індивідуальній податковій консультації відповіді на пункти 3, 4 звернення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, що відповідачем не доведено відповідності оскаржуваної податкової консультації в частині відповіді на питання 3 та 4 приписам ст.255 ПК України, зокрема, п.255.7. ПК України, у зв`язку з чим податкова консультація у цій частині підлягає скасуванню.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.1721 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 ст.52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПК України).

Згідно з п.53.2 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Що ж стосується суті питань, які окреслені в оскаржуваній податковій консультації, слід зазначити, що пунктом 3 звернення позивача за податковою консультацією було питання щодо правомірності визначення товариством себе підприємством житлово-комунального господарства на підставі пп.14.1.59 п.14.1 ст.59 ПК України.

Таким чином, ПрАР «АК «Київводоканал» поставило конкретне питання, чи належить товариство до підприємств житлово-комунального господарства.

Разом з тим, в наданій відповідачем податковій консультації відсутнє конкретне роз`яснення щодо правомірності визначення позивачем себе підприємством житлово-комунального господарства, натомість ДФС України наведено положення законодавства України, а саме пп.14.1.59 п.14.1 ст.59 ПК України та ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і зазначено, що види економічної діяльності із забезпечення централізованого водопостачання, що проводяться товариством ідентифікуються як «комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням», що є складовою житлово-комунальних послуг.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.59 п.14.1 ст.14 ПК України житлово-комунальні підприємства - суб`єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розділу IX цього Кодексу).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, крім іншого, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 5 ст.19 цього ж Закону встановлено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ПрАТ «АК «Київводоканал» має ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, переоформлену на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 січня 2016 року № 16, а також ліцензії на вид діяльності видобування підземних вод для господарсько-питного водопостачання м.Києва №№2798, 2799, 2800, 2801, 2802, виданих 28 жовтня 2002 року Міністерством екології та природних ресурсів України, які чинні до 28 жовтня 2019 року, а основним видом діяльності позивача за КВЕД є 36.00 «Забір, очищення та постачання води», тобто забезпечення споживачів послугами з централізованого водопостачання.

Наведене свідчить, що ПрАТ «АК «Київводоканал» належить до житлово-комунальних підприємств.

Відповідно до п. 255.1 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів;

суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Згідно зі ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до пп.9.1.6 п.9.1 ст.9 ПК України рентна плата належить до загальнодержавних податків.

Пунктом 255.3 ст.255 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Згідно з п.255.4 ст.255 ПК України рентна плата за спеціальне використання води не справляється:

- за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку;

- за воду, що використовується для протипожежних потреб;

- за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

- за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар`єрах;

- за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;

- за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар`єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами;

- за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об`єкти;

- за морську воду, крім води з лиманів;

- за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);

- за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для інвалідів та дітей-інвалідів, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів відповідно до закону;

- для потреб гідроенергетики - з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями;

- для потреб водного транспорту: з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування); під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів річки Дунаю.

Таким чином, положеннями п.255.4 ст.255 ПК України визначено преференцію для платників рентної плати за спеціальне використання води, до яких належить і позивач, у вигляді звільнення від справляння від рентної плати за обсяги води, що використовується на вказані потреби.

Ставки рентної плати за спеціальне використання води у відповідних розмірах встановлені пунктом 255.5 ст.255 ПК України.

Разом з тим, пунктом 255.7 ПК України встановлено, що житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Отже, позивач, як житлово-комунальне підприємство, при визначенні розміру рентної плати за спеціальне використання води має застосовувати коефіцієнт 0,3.

Положення ст.255 ПК України, яка регулює питання рентної плати за спеціальне використання води, не містять жодних норм, які передбачають поділ об`єкта оподаткування (обсягів води) на технологічну і товарну частини.

Пунктами 7.3, 7.4 ст.7 ПК України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Натомість, ДФС України у податковій консультації наполягає на необхідності розподілу обсягів води, за які справляється рентна плата за спеціальне використання води, на технологічну та товарну частини, посилаючись при цьому на Ліцензійні умови на провадження господарської діяльності із централізованого водопостачання, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 березня 2017 року №307, та Правила технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року №30, що суперечить наведеним вище положенням Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація не містить конкретних роз`яснень щодо правомірності визначення позивачем себе підприємством житлово-комунального господарства та щодо конкретного коефіцієнта, який має застосовуватись позивачем при обчисленні суми податкових зобов`язань з рентної плати з урахуванням положень п.255.7 ст.255 ПК України.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультацію від 03 серпня 2018 року №3416/6/99-99-12-02-03-15/ІПК в частині надання відповідей на питання 3, 4 звернення ПрАТ «АК «Київводоканал» не містить конкретних роз`яснень по суді наведених позивачем питань, суперечить положенням Податкового кодексу України, прийнята без урахування всіх обставин, є необґрунтованою, такою, що порушує права позивача, як платника податків та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 29 липня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма

Джерело: ЄДРСР 83323357
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку