РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 липня 2019 року
Р і в н е
№817/1383/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1 В. ОСОБА_2 .,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши в судовому засіданні заяву Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках,
В С Т А Н О В И В :
22 липня 2019 року Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі – відповідач, РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 10 червня 2019 року у справі № 817/1383/18, яким задоволений позов Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач) про стягнення з РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" податкового боргу з податку на додану вартість за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 18548190,15грн. На обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що за приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Відповідач вказує, що він є отримувачем субвенції з державного бюджету на погашення різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та тарифами на вказані послуги, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Так, РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" були укладені договори з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації про організацію взаєморозрахунків для перерахування субвенції від 24 липня 2017 року № 3 на суму 4941356,79грн, від 11 вересня 2017 року № 4 на суму 2781636,32грн, від 12 жовтня 2017 року № 5 на суму 4299169,51грн та від 14 грудня 2017 року № 6 на суму 2696498,75грн. Однак, Міністерством фінансів України не було прийнято рішення про перерахування коштів субвенції згідно з розподілом відповідно вказаних вище договорів, що і призвело до виникнення у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість. Така бездіяльність Міністерства була оскаржена відповідачем до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в справі № 1740/2332/18 позов РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" задоволений повністю та зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків від 24 липня 2017 року № 3, від 11 вересня 2017 року № 4, від 12 жовтня 2017 року № 5 та від 14 грудня 2017 року № 6. Таким чином, відповідач стверджує, що не має можливості виконати рішення в даній справі до виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в справі № 1740/2332/18, у зв`язку з чим просить задовольнити його заяву про відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 23 липня 2019 року вказану вище заяву РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" призначено до розгляду в судовому засіданні 29 липня 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні залишив вирішення заяви про відстрочення виконання судового рішення на розсуд суду.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 378 КАС України, заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
Заслухавши думку представника позивача, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу заяви про відстрочення виконання судового рішення, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення. Питання про відстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2018 року в справі № 805/1779/15-а, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, та у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.
Пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України (далі – ПК України), яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, встановлений пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.
Таким чином, норми статті 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення сплати податкового боргу (пункт 100.5 статті 100 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (пункт 100.7 статті 100 ПК України).
Відповідно до пунктів 100.4, 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (далі – Перелік №1235).
З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку, що положеннями пунктів 100.5, 100.7 статті 100 ПК України врегульовані загальні підстави відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням згаданої вище позиції Верховного Суду, суд зазначає, що підстави відстрочення виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, передбачені статтею 378 КАС України, не є вичерпними і мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно пунктами 100.5, 100.6 статті 100 ПК України, підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Згідно з пунктами 1, 2, 8 розділу I Переліку № 1235, до обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника належать:
- ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів);
- загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.
- виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.
Заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі обґрунтована тим, що на момент звернення до суду з даною заявою підприємство перебуває в складному матеріальному становищі, яке зумовлене не отриманням субвенції з державного бюджету на погашення різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та тарифами на вказані послуги, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII було встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 був затверджений Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі – Порядок № 332).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 332, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 332, підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Так, РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" були укладені договори з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації про організацію взаєморозрахунків для перерахування субвенції від 24 липня 2017 року № 3 на суму 4941356,79грн, від 11 вересня 2017 року № 4 на суму 2781636,32грн, від 12 жовтня 2017 року № 5 на суму 4299169,51грн та від 14 грудня 2017 року № 6 на суму 2696498,75грн.
Також, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» від 16 липня 2015 року № 626-VIII було зобов`язано Кабінет Міністрів України, зокрема, до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялись, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року, однак таке відшкодування здійснено не було.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що стягнений з відповідача рішенням суду від 10 червня 2019 року в справі № 817/1383/18 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 18548190,15грн часткового виник у зв`язку з неотриманням останнім такого відшкодування (субвенції) відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків для перерахування субвенції від 24 липня 2017 року № 3, від 11 вересня 2017 року № 4, від 12 жовтня 2017 року № 5 та від 14 грудня 2017 року № 6.
Судом встановлено, що з метою захисту права на отримання субвенції з державного бюджету РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації та Департамент житлово-комунального господарства енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в справі № 1740/2332/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" задоволений повністю та зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків від 24 липня 2017 року № 3, від 11 вересня 2017 року № 4, від 12 жовтня 2017 року № 5 та від 14 грудня 2017 року № 6.
Вказане вище рішення набрало законної сили 17 липня 2019 року, однак, як вказує відповідач, на даний час Міністерством фінансів України не виконане, внаслідок чого у РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" відсутні кошти для погашення податкового боргу, стягнення якого відбувається в межах адміністративної справи № 817/1383/18.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що неотримання ним субвенції з державного бюджету на суму 14718661,37грн негативно впливає на його платоспроможність та можливість виконання зобов`язань зі сплати податків та зборів, в тому числі щодо сплати податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 18548190,15грн.
Крім того, в розумінні Переліку № 1235 така обставина є підставою для розстрочення та, відповідно, відстрочення сплати грошового зобов`язання чи податкового боргу платником податків.
Проте, хоч така обставина і підтверджена доказами, однак, на переконання суду, не є обставиною, яка ускладнює або унеможливлює виконання відповідачем рішення суду від 10 червня 2019 року в справі № 817/1383/18, оскільки не підтверджує фактичний фінансовий стан РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал".
Відповідачем не було додано до заяви про відстрочення виконання судового рішення, жодних доказів, якими б підтверджувався його реальний фінансовий стан (наприклад, копії балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, довідку про залишок коштів на рахунках тощо).
Разом з тим, суд повторює, що приписи статті 378 КАС України не містять вичерпного переліку обставин, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення, та згідно з правовою позицією Верховного Суду мають застосовуватися в сукупності з нормами чинного податкового законодавства, яке регулює питання відстрочення сплати грошового зобов`язання чи податкового боргу платником податків.
Матеріалами справи підтверджується, що РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" є водопостачальним підприємством, тобто є виробником і виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Рівне.
Вказане, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач в розумінні Переліку № 1235 є платником податків, який надає особливо важливі (у тому числі виключні) послуги населенню.
Також, суд враховує, що згідно з положеннями ПК України та Закону України «Про виконавче провадження» невиконання відповідачем рішення суду про стягнення податкового боргу в сумі 18548190,15грн зумовить накладення арешту на рахунки та майно підприємства, що фактично унеможливить ведення ним господарської діяльності. Це, в свою чергу, ставить під загрозу повного або часткового припинення водопостачання міста Рівне. Адже при арештованих рахунках, підприємство не матиме змоги проводити, зокрема, оплату послуг з постачання електроенергії, виплату заробітної плати працівникам тощо. Тобто, стягнення з відповідача в примусовому порядку такої значної суми податкового боргу може призвести до зупинки роботи підприємства та, як наслідок, виникнення негативної техногенної ситуації в місті Рівне.
В постановах від 24 січня 2019 року у справах № 2-а-2162/10/0270 та № 809/1319/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не самі по собі обставини є підставою для розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення, а наслідки, які можуть настати в разі не розстрочення (не відстрочення) виконання судового рішення, у зв`язку з чим суду необхідно встановити чи є ступінь таких наслідків достатнім для прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення, яким стягнутий податковий борг.
За наведених обставин, встановлена вище реальна можливість зупинення роботи РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал", що унеможливить надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення жителям міста Рівне, свідчить про ймовірність погіршення умов життя людей.
Таким чином, зважаючи на встановлення в ході судового засідання обставин, передбачених Переліком № 1235, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача для відстрочення виконання судового рішення.
Разом з тим, суд зауважує, що за правилами частини п`ятої статті 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Оскільки рішення в даній справі було ухвалене судом 10 червня 2019 року, тому, відповідно, відстрочити його виконання належить до 10 червня 2020 року.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканал" в частині відстрочення виконання рішення суду в даній адміністративній справі до виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в адміністративній справі № 1740/2332/18, але не довше одного року з дня постановлення відповідної ухвали, оскільки розстрочення виконання рішення суду на таких умовах суперечить приписами частини п`ятої статті 378 КАС України.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про відстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в адміністративній справі № 817/1383/18 до 10 червня 2020 року.
В задоволенні заяви Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про відстрочення виконання судового рішення в частині відстрочення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в адміністративній справі № 817/1383/18 до виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в адміністративній справі № 1740/2332/18, але не довше одного року з дня постановлення відповідної ухвали, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 30 липня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.
