Справа № 204/7579/18

Провадження №2/204/284/19

РІШЕННЯ

іменем України

24 липня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий - суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Окунська М.О.,

за участі:

представника позивача Снігур А.С. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, пені, інфляційних збитків та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з останнього суму збитків, що складаються зі штрафу у розмірі 137096 грн 68 коп., ціни ремонту автомобіля у розмірі 242321 грн 57 коп., пені за ставкою НБУ - 52442 грн 77 коп., індекс інфляції - 21247 грн 42 коп., 3% річних - 10821 грн 21 коп., 6000 грн послуги на правничу допомогу, а всього на суму 469929 грн 65 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач був прийнятий до позивача на посаду водія вантажного автомобіля міжнародних перевезень. Знаходячись у відрядженні 05 жовтня 2017 року в міжнародному сполученні відповідач, керуючи вантажним автомобілем DMC більше 3,5 т, Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспорту пригоду. Відповідачем було скоєно наїзд на стовп, знак, тобто ДТП відбулося з його вини. Причиною цього стало незастосування норм швидкості до умов руху, а тому відповідачу було винесено штраф у розмірі 4500 євро, що на той час складало 137096,68 грн. Для сплати штрафу та продовження відрядження відповідачу необхідні були кошти та він звернувся до позивача, який в свою чергу здійснив перерахунок коштів на картку відповідача. Автомобіль, яким керував водій зазнав значних ушкоджень та вартість ремонтних робіт склала 5700 злотих, що на 06 листопада 2017 року складала 42014,28 грн - суму сервісної послуги та 28948 злотих, що на 06 листопада 2017 року складала 213373,57 - сума вартості матеріалів. Усього сума збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, які поніс позивач, складає 379418,25 грн. Позивач вважає, що визначення розміру шкоди та порядок покриття її працівником визначаються ст.ст.135-3, 136 КЗпП України та у разі ДТП ці норми застосовуються з урахуванням вимог глави 82 ЦК України. Вказує, що відповідач ухилявся від сплати отриманої фінансової допомоги підприємства для погашення штрафу, який він отримав зі своєї вини. Враховуючи викладене, оскільки звернення позивача до відповідача про повернення йому суми коштів виявились безрезультатними, відповідачем не було сплачено процентів за користування коштами, спричинено позивачу втрати від інфляції.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, відповідно до якого він вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачем не доведено факту завдання відповідачем збитків позивачу у розмірі штрафу та ремонту автомобіля. Зазначає, що з копії банківської виписки, на котрій стоять відмітки про надходження на рахунок відповідача сум, не вбачається, що саме позивач є платником у даному випадку. Також, вважає, що позивачем не надано жодних належних доказів, які підтвердили б перерахування або сплату вказаних грошових коштів, а відтак і завдання йому збитків. Крім того вказує, що його як працівника не може бути притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Наголошує, що позивачем пропущений строк для звернення з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 11 жовтня 2017 року. Також позивач, на думку відповідача, незаконно вимагає стягнути з останнього пеню, інфляцію та 3% річних, оскільки положення норм права, які передбачають такі стягнення повинні виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а не з відшкодування шкоди при виконанні працівником своїх трудових обов`язків. Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката вказує, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, позивач не надав підтвердження оплати зазначених у розрахунку послуг, а також розрахунок судових витрат не містить інформації стосовно вартості кожної окремо дії адвоката або окремої вартості години його роботи.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2019 року зобов`язано слідчий відділ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області надати докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12018040630000547, а саме копію, належним чином посвідченого, договору про матеріальну відповідальність, укладеного з водієм ОСОБА_2 та ТОВ «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011».

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2019 року зобов`язано слідчий відділ Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області надати докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12018040630000547, а саме копію, належним чином посвідченого, договору про матеріальну відповідальність, укладеного з водієм ОСОБА_2 та ТОВ «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011».

Представник позивача Снігур А. С. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідач додатково зазначив, що на території Польщі дійсно трапилася ДТП за його участі та його було притягнуто до відповідальності, однак штраф він сплатив самостійно.

Суд, вислухавши представника позивача Снігур А.С. , відповідача, представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

13 грудня 2016 року відповідача з 14 грудня 2016 року було прийнято на роботу водієм вантажного автомобіля міжнародних перевозок до ТОВ «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» (а.с.12).

14 грудня 2016 року між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія відповідно до якого відповідач, що обіймає посаду водія і виконуючи роботу, безпосередньо пов`язану зі зберіганням і перевезенням матеріальних цінностей, переймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження увірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с.155).

Середній дохід відповідача за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року склав 3205 грн (а.с.133-134).

З 05 жовтня 2017 року відповідача на автомобілі марки Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричеп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було направлено у відрядження строком на 60 днів шляхом Україна-Франція (а.с.57-58).

11 жовтня 2017 року о 06 год. 20 хв. на території Республіки Польща, а саме Янів-Любельський_сільська місцевість у населеному пункті Янів-Любельський по вул. Уляновська, буд.92, дорога К19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача, який керував вантажним автомобілем DMC більше 3,5 т, Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Причина - недостосування швидкості до умов руху, прийнято рішення застосувати штраф. Внаслідок ДТП, окрім транспортного засобу, було пошкоджено дорожнє обладнання (а.с.52-53).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 34648 злотих (а.с.59-62).

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки ремонт транспортного засобу оцінювався у злотих, сума шкоди, у випадку задоволення позову, підлягає стягненню у грошовій одиниці України - гривні, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до злотого станом на час ухвалення судового рішення становить 673.8464 грн за 100 злотих.

За наведених обставин, вартість відновлювального ремонту автомобіля дорівнює 233474,30 грн (34648х6,738464).

Доказів застосування на території Республіки Польща до відповідача стягнення у виді штрафу у розмірі, що еквівалентно 137096,68 грн, та сплати такого штрафу позивачем суду не надано.

14 березня 2018 року відповідача звільнено із займаної посади у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до п.4 ст. 40 КУпАП України (а.с.47,52-54).

Вирішуючи позовні вимоги, судом враховується наступне.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.

У відповідності до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 року N 447/24, посада водія відсутня.

Між позивачем та відповідачем 14 грудня 2016 року було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Однак, відповідач який обіймав посаду водія, не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконуваною роботою), з якими ТОВ «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» мало право укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

За таких обставин відповідач не може нести перед позивачем повну матеріальну відповідальність на підставі укладеного між сторонами договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 626/1833/15-ц.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, враховуючи норми ст. 132 КЗпП України, тієї обставини, що відповідачем в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини останнього, пошкоджено автомобіль ввірений йому позивачем з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума завданої шкоди, що складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, але у розмірі середнього місячного заробітку відповідача, що складає 3205 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у виді штрафу у розмірі 137096 грн задоволенню не підлягають через недоведеність, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами позовні вимоги в даній частині, жодного доказу застосування до відповідача штрафу у вказаному позивачем розмірі суду не надано.

Посилання позивача на норми глави 82 ЦК України судом до уваги беруться, оскільки в даному випадку підлягає застосування спеціальна норма, передбачена КЗпП України, оскільки відповідачем було завдано шкоду позивачу під час виконання трудових обов`язків.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 52442,77 грн, індексу інфляції у сумі 21247,42 грн та 3% річних у розмірі 10821 грн судом враховується наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Так в даному випадку зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу завдану йому шкоду у зв`язку з виконанням трудових обов`язків регулюються нормами КЗпП України та до таких зобов`язань не підлягають застосуванню норми ч.2 ст. 625 ЦК України. Нормами КЗпП України в свою чергу також не визначено можливості стягнення з боржника, який прострочив відшкодування матеріальної шкоди, на вимогу кредитора зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Також нормами КЗпП України не визначено можливість стягнення пені з боржника, який прострочив відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України» від 16 січня 2013 року за № 10-74/0/4-13 судам роз`яснено, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Отже, враховуючи, що нормами спеціального закону - КЗпП України, не врегульовано можливість стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 52442,77 грн, індексу інфляції у сумі 21247,42 грн та 3% річних за завдану ним шкоду під час виконання трудових обов`язків у задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

Доводи відповідача в тій частині що позивачем пропущено строк звернення до суду визначений ст. 233 КЗпП України судом до уваги не приймається, оскільки позивачем виявлено розмір заподіяної працівником шкоди 06 листопада 2017 року, що підтверджується відомостями про вартість відновлювального ремонту автомобіля, а тому строк звернення до суду не пропущено (а.с.59-62).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати судом враховується наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в даній справі складає 463929,65 грн (137096,68+242321,57+52442,77+21247,42+10821,21).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 7048,94 грн, проте повинен був сплатити 6958,94 (1,5%*463929,65), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 46,06 грн. (6958,94*3205,50/463929,65).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, крім попереднього розрахунку таких витрат, суду жодних доказів не надано, до закінчення судових дебатів представник позивача відповідної заяви щодо подання таких доказів суду не заявляв, а тому в розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, пені, інфляційних збитків та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» матеріальну шкоду в розмірі 3205 (три тисячі двісті п`ять) грн 50 (п`ятдесят) коп.

У задоволені решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011» судовий збір у розмірі 46 (сорок шість) гривень 06 (шість) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТРАНС 2011», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 23В, офіс 202, ідентифікаційний код 37620458.

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: