ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/776/19

провадження № 2-о/753/112/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Литвин Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про встановлення факту припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 р. заявниця звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт припинення трудових відносин з 28.08.2014 року між нею та ФО-П ОСОБА_2 у зв`язку з переїздом до нового місця проживання, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.04.2009 р. вона влаштувалась на роботу до ФО-П ОСОБА_2 а посаду продавця продовольчих товарів за трудовим договором №105, зареєстрованим від 02.ю04.2009 р. де працювала до 28.08.2014 р. Працюючи на посаді продавця, вона разом із сім`єю постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з проведенням на території смт. Калиново, Попаснянського р-ну Луганської обл. антитерористичної операції вона разом із своєю сім`єю у 2014 р. переїхала до м. Києва, де у січні 2015 р. була взята на облік, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Крім того, з 28.08.2014 р. трудові відносини між заявницею та ФО-П ОСОБА_2 фактично були припинені. 28.11.2018 р. заявниця зверталась до Дарницької районної філії Київського місцевого центру зайнятості з заявою про припинення трудових відносин з ФО-П ОСОБА_2 , на що отримала відповідь, що зняття з реєстрації трудового договору в службі зайнятості за відсутності однієї із сторін трудових відносин можливе лише за умови надання рішення суду.

В судовому засідання позивачка вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі; представник заінтересованої особи не заперечувала щодо задоволення вимог заяви.

Вислухавши пояснення заявниці, представника заінтересованої особи, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами: висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2009 р. працювала на посаді продавця продовольчих товарів ФО-П ОСОБА_2 за трудовим договором №105, зареєстрованим від 02.04.2009 р., що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , в якій здійснено відповідні записи. Працюючи на цій посаді, заявниця разом із своєю сім`єю проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2009 р. по 2 квартал 2018 р. отримувала доходи у вигляді заробітної плати, а з 2 кварталу 2014 р. дана інформація відсутня.

Як зазначила заявниці, у зв`язку з проведенням на території смт. Калиново, Попаснянського р-ну Луганської обл. антитерористичної операції вона разом із своєю сім`єю у 2014 р. переїхала до м. Києва, де у січні 2015 р. була взята на облік, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Через це, документально вона не встигла оформили припинення своїх трудових відносин з ФО-П ОСОБА_2 .

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної, операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Такий наказ стосовно визначення районів проведення АТО був виданий - останній і чинний на поточний день є наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 р. N 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області (без виключень). Це означає, що всі населенні пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО.

В ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказано, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014. В свою чергу рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України знаходиться під грифом «таємно».

Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» визначено лише перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

При цьому, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року N 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганське областей тимчасово окупованими територіями», територія Луганської області, де проживала і працювала заявниця на даний час є тимчасово окупованою територією.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійної технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема вільний вибір виду діяльності, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Крім цього, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» N 1706-VII від 20.10.2014 року, який встановив гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

У відповідності до Указу Президента від 14.11.2014 №875/2014 «Про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також розпорядження Кабінету Міністрів України від07.11.2014 р. №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», з 27 листопада 2014 року ДП «Укрпошта» зупиняє приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.

Таким чином, заявниця не може відповідно до вимог КЗпП України, направити ФО-П ОСОБА_2 нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення нею трудових відносин, оскільки офіційно зупинено приймання і доставку поштових відправлень на території Донецької та Луганської областей.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, виходячи із встановлених обставин справи та підстав пред`явлених заявником вимог, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки встановлені факти свідчать про те, що заявницею фактично припинені трудові відносини укладені з ФО-П ОСОБА_2 з 28.08.2014 р. у зв`язку з переїздом на нове місце проживання.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 81, 263-265, 315-319 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин з 28.08.2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працювала продавцем магазину згідно трудового договору №105 від 2.04.2009 року, та ФО-П ОСОБА_2 у зв`язку з переїздом до нового місця проживання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя