ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2019 року

Київ

справа №826/5470/17

адміністративне провадження №К/9901/52968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року (головуючий суддя Арсірій Р.О.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі №826/5470/17

за позовом ОСОБА_1

до Командувача Сухопутними військами України генерал-лейтенанта ОСОБА_2 , Хустського об`єднаного міського військового комісаріату

про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення.

І. Суть справи

ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Командувача Сухопутними військами України генерал-лейтенанта ОСОБА_2 , Хустського об`єднаного міського військового комісаріату з вимогами про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 15 березня 2018 року позов залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що застосування судами до нього норми частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо передчасності відкриття провадження і його закриття, суперечить принципу законності. Оскільки, відкриття провадження було вирішено 27 квітня 2017 року, а до висновку про передчасне відкриття суд дійшов аж 15 березня 2018 року. Також вказує на те, що відповідачем при його звільненні було порушено норми Кодексу законів про працю України, а саме не дотримано вимоги частини другої статті 47 (ненадання копії наказу про звільнення з роботи у день звільнення), а також вказує, що з оскаржуваними наказами він був ознайомлений у серпні 2017 року, тобто вже після того, як звернувся до суду з позовом.

Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Судами встановлено, що позивач був звільнений з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20 жовтня 2016 року № 590 та виключений зі списків особового складу Хустського об`єднаного військового комісаріату Закарпатської області наказом (по стройовій частині) від 28 жовтня 2016 року № 168 з 1 грудня 2016 року.

З позовом про оскарження вказаних наказів звернувся до суду 18 квітня 2017 року, тобто, за висновком суду, з попуском строку звернення до суду.

У частинах першій і другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, частина 5 вказаної статті встановлює місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічні за своїм змістом положення щодо місячного строку звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення визначались частиною третьою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на день звернення позивача до суду).

Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку звернення особи до суду з адміністративним позовом починається з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин. Суд першої інстанції зазначив, що позивач 30 жовтня 2016 року звертався до командувача Сухопутних військ України в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якому порушував питання його незаконного звільнення, тобто 30 жовтня 2016 року позивачу було відомо про наказ щодо його звільнення від 20 жовтня 2016 року.

Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення).

Згідно абзацу пункту 241 Положення (у редакції, чинній прийняття наказу про звільнення) накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, які позитивно характеризувалися під час проходження військової служби, організовуються урочисті проводи:

- звільнених командирів (начальників) військових підрозділів, військових частин і з`єднань - із шикуванням особового складу;

- інших звільнених військовослужбовців - на загальних зборах військової частини.

Пунктом 242 Положення визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Всупереч вказаним нормам, судами першої й апеляційної інстанцій не було перевірено обставини оголошення позивачу наказу про звільнення та не вжито заходів щодо встановлення дати ознайомлення з таким наказом у порядку, визначеному спеціальним законодавством.

Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували положення наведених нормативних актів щодо підстав і порядку звільнення військовослужбовців з військової служби, і, відповідно, не зясували важливі для справи обставини при вирішенні питання щодо моменту припинення військової служби скаржника (позивача) та моменту виникнення у нього права на позов про поновлення на військовій службі, а відтак і початку перебігу строків звернення до адміністративного суду.

У справі, що розглядається, позивач зазначав, що наказ про звільнення на час звернення до суду не отримав взагалі. Однак, зазначені доводи позивача судом не досліджувались.

Також, суди першої й апеляційної інстанцій не надали жодної оцінки доводам скаржника щодо вказаних ним причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Докази щодо належного повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про його звільнення у справі відсутні, що свідчить про неповне встановлення судом обставин справи.

Крім того, суд не встановив - з якої саме дати фактично було звільнено позивача і не встановив - з якої дати має розпочинатися перебіг строку звернення до суду з позовом.

Отже, судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи не досліджено всі доводи позивача щодо неналежного повідомлення про його звільнення та поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, що призвело до передчасного висновку суду про пропуск скаржником (позивачем) строку звернення до суду.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н.М. Мартинюк

СуддіА.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко