П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року м. Київ

Справа №757/16969/16-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 24 липня 2019 року

Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідачі Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, Бєлік ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Батрин О.В. 24 квітня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 23 травня 2019 року в приміщенні Печерського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №757/16969/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц-824/9206/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням суду від 22 лютого 2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 березня 2011 року. За вказаним рішенням видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції. Разом з тим, відповідач аліменти на користь позивача не сплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2015 року складає 292 037 грн. 44 коп. Тому, позивач звернувся з цим позовом до суду та просив стягнути заборгованість по аліментах та з ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції понесені ним додаткові витрати, розрахунок яких буде надано пізніше.

18 квітня 2016 року до суду надійшла заява від позивача про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості по аліментах 292 037 грн. 44 коп. з урахуванням пені та неустойки у розмірі 671 686 грн. 11 коп., а також додаткових витрат на підтримання здоров`я, ортопедичні протезні вироби, стоматологічне хірургічне встановлення імплантів у верхню та нижню щелепу з метою їх протезування (т. 1 а.с. 14-24).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та додаткових витрат - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам станом на 1.01.2015 року у розмірі 292 037 грн. 44 коп., пеню по аліментам у розмірі 117 237 грн. 73 коп., а всього 409 275 грн. 17 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 4 092 грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Роєнко Р.В., проти доводів апеляційної скарги заперечував.

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не з`явилися, ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 є рідним батьком позивача ОСОБА_1 . Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-1961/11 від 22 лютого 2012 року, котре залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року (т. 1 а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 встановлено 2 група інвалідності загального захворювання довічно (т. 1 а.с. 5).

Отже, позивач ОСОБА_1 є непрацездатним, оскільки встановлена група інвалідності не дозволяє йому працювати.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-1961/11 від 22 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року позов заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного сина задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.03.2011 р. (т. 1 а.с. 6-7).

На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який позивачем пред`явлено до виконання до ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції (т. 1 а.с. 8-9) та по ньому здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № 33469827 (т. 1 а.с. 4).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 не виконує рішення суду та не сплачує позивачу ОСОБА_1 аліменти.

У зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку ст. 201, 194, 195 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому Сімейного кодексу України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейного кодексу України.

У частині дев`ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 згаданого Закону, відповідно до частини дев`ятої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Між сторонами виник спір з приводу розміру заборгованості по аліментам.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2015 року встановлено, що відповідно до листа начальника управління ДВС ГТУЮ у Київській області № 2501-2-8/02.2 від 7.08.2015 року ОСОБА_5 станом на 1.09.2015 року за відповідачем ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 рахується заборгованість по аліментам у розмірі 292 037 грн. 44 коп. (абз. 1 стор. 3 ухвали (т. 1 а.с. 39-41).

Вказаний розмір заборгованості стверджується і ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року (т. 1 а.с. 42-44).

Відповідно до висновку спеціаліста ОСОБА_6 щодо фактичного доходу від підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_3 та розрахунку аліментів за період з 28.03.2011 року по 31 грудня 2014 року розмір належних до сплати аліментів позивачу складає 120 260,24 грн. (т. 1 а.с. 203-208), що значно відрізняється від суми заборгованості, наведеної в ухвалах суду.

Проте, висновком експертного дослідження № 1-14/11/2016-до від 14.11.2016 року встановлено, що висновок спеціаліста ОСОБА_6 щодо розрахунку аліментів з доходу підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_3 документально та нормативно не підтверджується (т. 2 а.с. 150-160).

Отже, висновок спеціаліста ОСОБА_6 щодо розрахунку аліментів з доходу підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2015 року та від 29 лютого 2016 року встановлена заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 по аліментам у розмірі 292 037 грн. 44 коп. станом на 1.09.2015 року. Крім того, висновок спеціаліста ОСОБА_6 документально та нормативно не підтверджується.

З питання правильності нарахування заборгованості по аліментам двічі судом призначалась судово-бухгалтерська експертиза: ухвалою суду від 13 вересня 2016 року та від 16 березня 2018 року (т. 1 а.с. 244, т. 3 а.с. 7-18), проте вона не була проведена у зв`язку з її не оплатою відповідачем.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з розміру заборгованості відповідача перед позивачем по аліментам, визначеного листом начальника управління ДВС ГТУЮ у Київській області № 2501-2-8/02.2 від 7.08.2015 року ОСОБА_5 , - 292 037 грн. 44 коп. станом на 1.09.2015 року та довідкою-розрахунком від 15.05.2015 року на суму 482 809,30 грн. (т. 2 а.с. 180-183), з яких перераховано позивачу 227 грн. та 190 494,86 грн. (т. 1 а.с. 39-44) .

Відповідно до статті 196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Постановою Великої палати Верховного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц визначена формула, за якою повинна розраховуватися пеня, а саме:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Довідкою-розрахунком від 15.05.2015 року визначено заборгованість на суму 482 809,30 грн. за період з 1.01.2011 року по 1.01.2015 рік (т. 2 а.с. 180-183), з яких згодом перераховано позивачу 227 грн. та 190 494,86 грн. (т. 1 а.с. 39-44).

Тому, з урахуванням наведених положень закону та позиції Великої Палати Верховного Суду нарахування пені здійснюється наступним чином:

За 2011 рік: 6 398,55 х 1% х 31 день (січень) + 6 398,55 х 1% х 28 днів (лютий) + 6 398,55 х 1% х 31 день (березень) + 10 216,64 х 1% х 30 днів (квітень) +10 216,64 х 1% х 31 день (травень) + 10 216,64 х 1% х 30 днів (червень) + 13 078,25 х 1% х 31 день (липень) + 13 078,25 х 1% х 31 день (серпень) + 13 078,25 х 1% х 30 днів (вересень) + 6 162,94 х 1% х 31 день (жовтень) + 6 162,94 х 1% х 30 днів (листопад) + 6 162,94 х 1% х 31 день (грудень) = 32 757,73 грн.

За 2012 рік: 16 755,75 х 1% х 31 день (січень) + 16 755,75 х 1% х 29 днів (лютий) + 16 755,75 х 1% х 31 день (березень) + 10 371,24 х 1% х 30 днів (квітень) + 10 371,24 х 1% х 31 день (травень) + 10 371,24 х 1% х 30 днів (червень) + 26 817,22 х 1% х 31 день (липень) + 26 817,22 х 1% х 31 день (серпень) + 26 817,22 х 1% х 30 днів (вересень) + 26 054 х 1% х 31 день (жовтень) + 26 054 х 1% х 30 днів (листопад) + 26 054 х 1% х 31 день (грудень) = 73 327,08 грн.

За 2013 рік: 9 897,30 х 1% х 31 день (січень) + 9 897,30 х 1% х 28 днів (лютий) + 9 897,30 х 1% х 31 день (березень) + 12 439,57 х 1% х 30 днів (квітень) + 12 439,57 х 1% х 31 день (травень) + 12 439,57 х 1% х 30 днів (червень) + 16 633,85 х 1% х 31 день (жовтень) + 16 633,85 х 1% х 30 днів (листопад) + 16 633,85 х 1% х 31 день (грудень) = 35 530,71 грн.

За 2014 рік: 6 111,11 х 1% х 31 день (жовтень) + 6 111,11 х 1% х 30 днів (листопад) + 6 111,11 х 1% х 31 день (грудень) = 5 622,21 грн.

Таким чином сума пені по аліментам станом на 1 січня 2015 року становить 117 237,73 грн. (32 757,73 грн. + 73 327,08 грн. + 35 530,71 грн. + 5 622,21 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Розрахунку щодо нарахування пені на суму 671 686 грн. 11 коп. позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Разом з тим, такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Що стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат на підтримання здоров`я, ортопедичні протезні вироби, стоматологічне хірургічне встановлення імплантів у верхню та нижню щелепу з метою їх протезування, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки положення ст. 185 Сімейного кодексу України, яка регулює питання участі батьків у додаткових витратах на дитину до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання відповідно до положень ст. 201 Сімейного кодексу України не застосовується.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді : Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна