Справа № 153/1301/18

Провадження № 22-ц/801/1040/2019

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 рокуСправа № 153/1301/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.

Секретар: Шевчук К.І.

За участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вітвіцького О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське»

на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» про визнання незаконною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і поновлення на роботі,

Рішення ухвалив суддя Дзерин М.М.

Рішення ухвалено об 11.00 год у м. Ямполі Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення - 26 лютого 2019 року,

Встановив:

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» про визнання незаконною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і поновлення на роботі.

Свої вимоги мотивувала наступним.

4 лютого 2002 року вона була прийнята на роботу на посаду завідувача складом паливно-мастильних матеріалів у СТОВ «Надія» с. Миронівки Ямпільського району, яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «Миронівка-Агро». У зв`язку із реорганізацією товариства 14 вересня 2007 року вона була звільнена із ТОВ «Миронівка-Агро» за власним бажанням і 15 вересня 2007 року прийнята на роботу на посаду завідувача складом паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «АМГ Миронівське» с. Петрашівки Ямпільського району, тобто продовжувала виконувати свою роботу.

З 4 лютого 2002 року по день звільнення, вона, працюючи на посаді завідуючої складом ПММ, згідно своїх обов`язків здійснювала відпуск пального водіям автомобілів та тракторів, які працюють у відповідача, тобто фактично виконувала роботу оператора заправних машин.

Двічі - 3 квітня 2019 року і 4 червня 2019 року відповідач відстороняв її від роботи по надуманих підставах, а саме: у зв`язку із підозрою у розкраданні пального. Вона двічі оскаржувала незаконні накази про відсторонення її від роботи і суд задовольняв її позови, визнававши таке відсторонення незаконним.

Після позитивного рішення по першому позову та оскарження другого наказу про її незаконне відсторонення від роботи, керівництво відповідача повідомило її про те, що вона не буде працювати і з метою звільнення штучно був виданий наказ № 71-К від 5 липня 2018 року про скорочення чисельності (штату) працівників та посади, які обіймала вона - завідувача складом паливно-мастильних матеріалів.

5 липня 2018 року відповідач вручив їй письмове попередження про наступне вивільнення, вказавши у попередженні про відсутність вакантних посад відповідно її кваліфікації та наявність посади - працівника рільничої бригади (сезонна робота).

При цьому, відповідач, відсторонивши її в перший раз від роботи, прийняв на ту ж саму роботу, яку виконувала постійно вона, ОСОБА_2 , згідно наказу № 43-к від 10 травня 2018 року, створивши нову штатну посаду - оператор заправних машин.

Вона вважає, що відповідач з метою її звільнення навмисне скоротив штатну посаду, на якій працювала вона і створив нову штатну посаду, взявши на цю посаду нову людину, при цьому новий працівник виконує ту ж саму роботу, що й виконувала вона на посаді завідуючої ПММ до дня її відсторонення від роботи та звільнення. Тобто, фактично ніякої зміни в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося, а відбулася штучна заміна назв посад тієї самої виконуваної роботи, що виконувала вона.

Також відповідач не врахував вимоги статті 42 КЗпП України щодо її переважного права залишення на роботі.

Перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, вона 4 вересня 2018 року звернулася із заявою про надання їй відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - її онуком, до досягнення ним трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , додавши до заяви всі необхідні документи, що передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про відпустки», а саме: довідку про перебування матері (її доньки) на денній формі навчання, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про народження її доньки, свідоцтво про шлюб, копію паспорта.

5 вересня 2018 року відповідач надав їй відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х років, без дотримання відповідної форми, а саме: без зазначення назви документа, його номера, дати складення, місця складення тощо.

5 вересня 2018 року відповідач надав їй наказ про її звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України.

Своє звільнення вона вважає незаконним і таким, що відбулося із порушенням діючого трудового законодавства, тому просила визнати незаконним наказ № 95-К від 5 вересня 2018 року про її звільнення з посади завідуючої складом ПММ; поновити її на посаді завідуючої складом ПММ з 5 вересня 2018 року; стягнути із відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 5 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення; визнати незаконною відмову відповідача у наданні їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 4 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та судові витрати.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року заявлені позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» від 5 вересня 2018 року № 95-К «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» з 5 вересня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 5 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення по справі, тобто по 18 лютого 2019 року, виходячи із виплат за останні два календарні місяці, що передували дню її звільнення.

Визнано незаконною відмову ТОВ «АМГ Миронівське» у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов`язано ТОВ «АМГ Миронівське» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 4 вересня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стягнуто з ТОВ «АМГ Миронівське» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються із сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за подачу позову до суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішення суду в частині вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 6 травня 2019 року стягнуто з ТОВ «АМГ Миронівське» на користь держави судовий збір у сумі 1409,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «АМГ Миронівське» просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Зазначив, що рішення суду незаконне, необґрунтоване і прийняте без врахування всіх обставин справи, тому повинно бути скасоване.

Додаткове рішення сторонами не оскаржено.

Позивач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав відзив, зазначивши, що апеляційну скаргу вважає надуманою і необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення, тому просить рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача - адвокат Головенко В.В., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи - судову повістку (том 1 а. с. 178) отримав 19 червня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а. с. 181), тобто більше як за місяць до судового засідання, проте у судове засідання не з`явився. 23 липня 2019 року надіслав заяву, якою просив відкласти розгляд справи на іншу дату, а саме після 20 серпня 2019 року, окрім 21 та 27 серпня 2019 року, у зв`язку з тим, що в період з 20 липня 2019 року по 20 серпня 2019 року він знаходитиметься у відпустці, підтвердивши це довідкою № 190, виданою 18 липня 2019 року Головою Ради адвокатів Вінницької області.

Заява представника відповідача - адвоката Головенка В.В. до задоволення не підлягає за таких обставин.

В матеріалах справи міститься довіреність видана 14 листопада 2018 року ТОВ «АМГ Миронівське» на ім`я Головенка В.В. на представлення інтересів товариства у будь-яких судах держави Україна (том 2 а. с. 146).

Відповідачем по справі є юридична особа, яка отримала судову повістку (том 2 а. с. 177, 185) 19 червня 2019 року. Будь-яких клопотань юридична особа не подала.

Відповідно до частини 3 статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно штатного розпису ТОВ «АМГ Миронівське», затвердженого 2 липня 2018 року наказом № 69, товариство має посаду заступника директора з юридичних питань (том 2 а. с. 108), яку обіймав ОСОБА_5 (том 2 а. с. 80).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина 1). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, оскільки завчасно отримав судову повістку (том 2 а. с. 177): сам відповідач отримав повістку 19 червня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а. с. 185) і його представник - адвокат Головенко В.В. отримав судову повістку 19 червня 2019 року (том 2 а. с. 178, 181).

Тому зазначена адвокатом Головенком В.В. причина неявки представника відповідача у судове засідання 24 липня 2019 року не може бути визнана з поважних причин.

Згідно правил частини 2 статті 372 ЦПК України неявка належним чином повідомленої сторони про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому також враховані положення частини 1 статті 371 ЦПК України, згідно яких апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження та з урахуванням правил частини 2 цієї статті про можливість продовження строку розгляду справи у виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів.

По справі виняткових випадків не встановлено, особливостей розгляду справи не вбачається, у заяві про відкладення розгляду справи адвокатом не заявлялося клопотання про продовження строків розгляду справи.

Відкрито провадження у справі згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2019 року (том 2 а. с. 167): копія ухвали направлена до відома адвокату Головенку В.В. 31 травня 2019 року (том 2 а. с. 168), яка ним отримана 6 червня 2019 року (том 2 а. с. 170).

Задоволення заяви адвоката Головенка В.В. і відкладення справи на інший день після 21 серпня 2019 року буде здійснено з порушенням строків розгляду апеляційної скарги, у тому числі з урахуванням їх продовження, тобто з порушенням вимог статті 371 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 заповненій з 18 березня 1997 року, 4 лютого 2002 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду завідувача складом паливно-мастильних матеріалів у СТОВ «Надія» с. Миронівки Ямпільського району, яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «Миронівка-Агро». У зв`язку із реорганізацією товариства 14 вересня 2007 року ОСОБА_1 була звільнена із ТОВ «Миронівка-Агро» за власним бажанням і 15 вересня 2007 року прийнята на роботу на посаду завідувача складом паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «АМГ Миронівське» с. Петрашівки Ямпільського району (том 1 а. с. 6-7).

Посадовою інструкцією завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів, затвердженої директором ТОВ «АМГ Миронівська» Катруком І.Г. 26 листопада 2007 року, у розділі 2 визначена характеристика робіт, завдання та посадові обов`язки завідуючої складом ПММ: п. 2.1. керує виконанням складських операцій з приймання та видавання паливно-мастильних матеріалів, матеріально-технічних цінностей тощо, їх розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшення і прискорення пошуку необхідних матеріалів; п. 2.2. забезпечує зберігання складованих товарно-матеріальних цінностей, додержання режимів зберіганні, правил оформлення та здавання прибутково-видаткових документів; п. 2.3. забезпечує дотримання правил з охорони праці, навколишнього середовища та пожежної безпеки під час приймання, зберігання та видавання паливно-мастильних матеріалів, а також правильну технічну експлуатацію складського устаткування та майна; п. 2.4. здійснює особисте керівництво виконанням робіт під час перевантаження небезпечних вантажів; п. 2.5. стежить за наявністю і справністю протипожежних засобів, станом приміщень, обладнання та інвентаря на складі і забезпечує їх своєчасний ремонт; п. 2. 6. організує проведення інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; п. 2.7. контролює ведення обліку складських операцій, встановленої звітності; п. 2.8. аналізує виробничу діяльність складу, розробляє заходи з підвищення ефективності роботи складського господарства, скорочення витрат та транспортування та зберігання передових методів праці та найновішого досвіду виконання складських операцій, сучасних засобів обчислювальної техніки, комунікацій та зв`язку; п. 2.9. керує підпорядкованими йому працівниками; п. 2.10. знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності; п.2.11. знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт (том 1 а. с. 68-70).

Посадовою інструкцією оператора заправних станцій (ПММ), затвердженої директором ТОВ «АМГ Миронівська» Катруком Ю.І. 11 травня 2018 року, у розділі 2 визначена характеристика робіт, завдання та посадові обов`язки оператора заправних станцій: п. 2.1 заправляє пальним та мастильними матеріалами: бензином, дизельним паливом, маслом і таким іншим автомобілі, мототранспорт, трактори, будь-які установки та інші транспортні засобі вручну і за допомогою паливно-роздавальних колонок; п.2.2. відпускає ці матеріали водіям транспортних засобів; п. 2.3. перевіряє тиск повітря в шинах; п. 2.4. приймає нафтопродукти й мастильні матеріли; п. 2.5. відбирає проби для проведення лабораторних аналізів; п. 2.6. знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності; п. 2.7. знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт (том 2 а. с. 71-73).

Із рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року, яке набрало законної сили 2 липня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 зверталася в суд із позовом до ТОВ «АМГ «Миронівське» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від виконання обов`язків, вказавши в позові про те, що відповідачем винесено наказ № 23 від 3 квітня 2018 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » за невиконання обов`язків, що заподіяло значну матеріальну шкоду підприємству, на час розслідування кримінального провадження, підставою чого став акт виявлення нестачі паливно-мастильних матеріалів від 27 березня 2018 року.

Цим судовим рішенням позовні вимоги задоволені повністю. Визнано незаконним і скасовано наказ № 23 від 3 квітня 2018 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » (том 1 а. с. 12-16).

Із рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 липня 2018 року, яке набрало законної сили 22 серпня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «АМГ Миронівське» про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи. У позові вказала, що наказом № 52-В від 4 червня 2018 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » по ТОВ «АМГ Миронівське» її відсторонено від роботи з 4 червня 2018 року за невиконання обов`язків, що заподіяло значну матеріальну шкоду підприємству, на час розслідування кримінального провадження, на підставі акту виявлення нестачі паливно-мастильних матеріалів від 27 березня 2018 року.

Цим рішенням суду позовні вимоги задоволені. Визнано незаконним і скасовано наказ № 51-В від 4 червня 2018 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » (том 1 а. с. 17-20).

У додатку до наказу № 71-К від 5 липня 2018 року «Перелік працівників ТОВ «АМГ Миронівське», посади яких скорочуються, та ознайомлені з наказом № 71-К від 5 липня 2018 року» перераховані дві посади, які підлягають скороченню: ОСОБА_8 - завідуючий гаражем і ОСОБА_1 - завідуючий складом ПММ ( том 2 а. с. 81).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 5 липня 2018 року відповідач вручив їй попередження про наступне вивільнення, яким довів до відома про те, що 5 вересня 2018 року, але не раніше ніж через два місяці з дати ознайомлення/підписання цього повідомлення, вона буде звільнена із займаної посади з дотриманням вимог чинного законодавства; протягом терміну дії попередження вона вправі звільнитися з роботи за власним бажанням; на даний час вакантних посад відповідно до її кваліфікації немає, наявна посада працівника рільничої бригади (сезонна робота) (том 1 а. с. 8).

Про отримання ОСОБА_1 цього попередження 5 липня 2018 року свідчить його копія із відповідним підписом працівника (том 2 а. с. 80).

Наказом № 95-К від 5 вересня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » по ТОВ «АМГ Миронівське» ОСОБА_1 , завідуючу складом ПММ, звільнено з роботи 5 вересня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою їй вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Підставою зазначено наказ № 71-К від 5 липня 2018 року (том 1 а. с. 10, том 2 а. с. 79).

Із наявного в матеріалах справи штатного розкладу адміністративно-управлінського апарату ТОВ «АМГ Миронівське» в розділі «Виробнича служба» вбачається наявність таких посад: бригадир тракторної бригади № 1 ОСОБА_9 , завідуючий гаражем ОСОБА_8 , бригадир рільничої бригади ОСОБА_10 - по 1-їй штатній одиниці; бригадир будівельної бригади ОСОБА_11 - 0,25 шт. одиниць; медична сестра ОСОБА_12 - 0,30 шт. одиниць; вагарі на сезон - 3 шт. одиниці; вагар ОСОБА_13 - 1 шт. одиниця; завідуючий ПММ ОСОБА_1 - 1 шт. одиниця (оклад 3 800 грн.); завідуючий зерноскладом: № 1 - Болгарський В.У., № 2 - ОСОБА_14 , № 3 - ОСОБА_15 - по 1-їй штатній одиниці; завідуючий продскладом ОСОБА_16 - 0,5 шт. одиниці; оператор заправних станцій (ПММ) - (прізвище працівника відсутнє) - 1 шт. одиниця (том 2 а. с. 82-83).

Штатний розпис ТОВ «АМГ Миронівське», що затверджений згідно наказу № 69 від 2 липня 2018 року свідчить про такі посади виробничої служби по відділеннях № 1-2: керуючий машинно-тракторним парком - 1 штатна одиниця; водій автотранспортних засобів - 14 шт. одиниць; тракторист - 15 шт. одиниць; оператор заправних станцій ПММ - 1 шт. одиниця (оклад 5 100 грн.); медична сестра - 0,3 шт. одиниці; електрогазозварювальник - 1 шт. одиниця; підсобний працівник- 2 шт. одиниці (том 2 а. с. 108-109).

Наказом № 43-К від 10 травня 2018 року «Про прийняття на роботу» по ТОВ «АМГ Миронівське», ОСОБА_2 прийнятий на роботу оператором заправних станцій (ПММ) з 11 травня 2018 року (том 2 а. с. 114).

4 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_2 , додавши до заяви документи: довідку про перебування матері на денній формі навчання, свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження дитини, копію паспорта; свідоцтво про народження матері (том 1 а. с. 9).

Наказом № 93-К від 4 вересня 2018 року «Про відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку» по ТОВ «АМГ Миронівське» у задоволенні заяви ОСОБА_1 , завідуючої складом ПММ, про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, відмовлено, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був наданий необхідний перелік документів, передбачений ст. 20 Закону України «Про відпустки» (том 1 а. с. 74).

Також судом з`ясовано, що у в ТОВ «АМГ Миронівське» відсутня профспілкова організація та позивач ОСОБА_1 не являється членом профспілкової організації.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як свідчать матеріали справи в ТОВ «АМГ Миронівське» діяв штатний розклад адміністративно-управлінського апарату, затверджений наказом № 26 від 29 березня 2018 року по ТОВ «АМГ Миронівське», згідно якого в товаристві було 44 штатних посади, які обіймали 47 штатних працівників.

Згідно цього штатного розкладу в розділі «Виробнича служба» є посада завідуючого ПММ, яку обіймала ОСОБА_1 та посада оператора заправних станцій (ПММ), яка була вільною (том 2 а. с. 82-83).

Наказом № 69 від 2 липня 2018 року затверджено штатний розпис по ТОВ «АМГ Миронівське», згідно якого в товаристві стало 60 штатних посад, на яких працює 180 штатних працівників.

В розділі «Виробнича служба», відділення № 1-2 відсутня посада завідуючого ПММ та наявна посада оператора заправних станцій ПММ (том 2 а. с. 108-109).

Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем штатні розклади і провівши їх аналіз, прийшов до вірного висновку, що в ТОВ «АМГ Миронівське» не відбулося скорочення чисельності та штату працівників, а навпаки - штат і чисельність працівників у товаристві збільшився: із 44 штатних посад до 60 штатних посад та із 47 штатних працівників до 180 штатних працівників.

Відповідач у судовому засіданні не довів наявність факту зміни в організації виробництва та праці в товаристві, тому суд прийшов до висновку про те, що зміни в організації виробництва і праці в товаристві не відбулися, а також не відбулося скорочення чисельності штату працівників, лише змінено назву посади, яку обіймала позивач.

При цьому судом також враховано, що наказом № 43-К від 10 травня 2018 року «Про прийняття на роботу» у ТОВ «АМГ Миронівське» прийнято на різні посади з 11 травня 2018 року, у тому числі і на посаду оператора заправних станцій (ПММ), п`ятьох нових працівників (том 2 а. с. 114-115).

За правилами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (пункт 3 частини 2 статті 42 КЗпП України).

Згідно вимог статті 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (частина 2).

По справі встановлено, що ОСОБА_1 із 4 лютого 2002 року працювала в товаристві на посаді завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів (том 1 а. с. 6-7).

Згідно записів у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці по ТОВ «АМГ Миронівське» 15 вересня 2007 року ОСОБА_1 було проведено інструктаж з охорони праці по професії, посаді, яку вона обіймала - заправщик (том 2 а. с. 112-113).

Наказом директора № 32 від 18 квітня 2018 року по ТОВ «АМГ Миронівське» затверджено Інструкцію з охорони праці для операторів заправних станцій № 37 (том 1 а. с. 75-80).

Згідно даних журналу обліку видачі інструкцій з охорони праці на підприємстві ТОВ «АМГ Миронівське», таку інструкцію з охорони праці для оператора заправних станцій отримав 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 (том 1 а. с. 82-83), який прийнятий на роботу в ТОВ «АМГ Миронівське» на посаду оператора заправних станцій (ПММ) з 11 травня 2018 року згідно наказу № 43-К від 10 травня 2018 року (том 2 а. с. 114).

Із особової картки працівника ОСОБА_2 , вбачається, що останнім його місцем роботи була Петрашівська сільська рада, де він обіймав посаду спеціаліста-землевпорядника, з якої звільнився за власним бажанням 8 травня 2018 року (том 2 а. с. 110).

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що з урахуванням періоду перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем, вона мала переважне право залишення на роботі, зваживши на її безперервний стаж на даному підприємстві - в 16 років, і на ту обставину, що на роботу відповідач 10 травня 2018 року прийняв нового працівника ОСОБА_2 , який до цього не працював на даному підприємстві, а працював в зовсім іншій установі - Петрашівській сільській раді і на зовсім іншій посаді - землевпорядника.

Доказів того, що ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої їй роботи і від переведення на іншу посаду - на посаду оператора заправних станцій та того, що відповідач не мав можливості перевести позивача на іншу роботу, у судовому засіданні відповідач не навів і не надав.

За таких обставин суд першої інстанцій прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача, врахувавши при цьому, що відповідач, заперечуючи позов, не довів таких своїх заперечень належними доказами, які б свідчили про правомірність оспорюваного наказу про звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина 1).

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7).

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

За наведених обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 5 вересня 2018 року по день прийняття судового рішення по справі, тобто по 18 лютого 2019 року.

За правилами статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Згідно положень статті 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (частина 3).

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати) (частина 4).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім`ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу) (частина 5).

Судом встановлено, що 4 вересня 2018 року, тобто в час, коли позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем, вона подала заяву, адресовану директору ТОВ «АМГ Миронівське», якою просила надати їй відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним трирічного віку із 3 вересня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, додавши до заяви документи: довідку про перебування матері на денній формі навчання, свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження дитини, копію паспорта; свідоцтво про народження матері (том 1 а. с. 9).

Відмовляючи у задоволенні даної заяви відповідач у наказі № 93-К від 4 вересня 2018 року «Про відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку» по ТОВ «АМГ Миронівське» причиною цього вказав, що ОСОБА_1 не надала необхідного переліку документів, передбаченого ст. 20 Закону України «Про відпустки» (том 1 а. с. 74).

Цим наказом не враховано того переліку наданих ОСОБА_1 документів та не зазначено конкретно яких саме документів бракує у наданому пакеті документів.

За таких обставин, наказ № 92-К від 4 вересня 2018 року прийнятий директором товариства передчасно, без надання додаткових документів, крім тих, які надала позивач до своєї заяви, оскільки неповний перелік наданих документів не може бути підставою для відмови у задоволенні такої заяви, так як документи, необхідність надання яких вбачає роботодавець з урахуванням вимог закону, можуть бути додані працівником за його пропозицією і лише при не додані документів, може бути винесений наказ про відмову у задоволенні заяви про надання відпустки.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення норм процесуального права, а саме, про розгляд справи у відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи спростовуються тим, що по справі призналися судові засідання: 11 жовтня 2018 року - представник відповідача адвокат Головенко В.В. у судове засідання не з`явився, надав клопотання, яким просив судове засідання провести у його та відповідача відсутність та оголосити перерву в підготовчому засіданні для надання доказів по справі (том 1 а. с. 35-36, 38); 22 жовтня 2018 року - з`явився представник відповідача - адвокат Головенко В.В.; оголошено перерву у підготовчому засіданні та винесено ухвалу від 22 жовтня 2018 року, якою стягнуто в дохід держави із відповідача штраф за не повідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин та встановлено строк для повторного подання доказів або повідомлення суду про неможливість їх подання до 5 листопада 2018 року (том 1 а. с. 49-51, 52-53); 5 листопада 2018 року оголошено перерву у зв`язку із клопотанням представника відповідача - адвоката Головенка В.В. щодо виконання ухвали суду від 22 жовтня 2018 року до 8 листопада 2018 року (том 1 а. с. 62, 60-61); 8 листопада 2018 року підготовче судове засідання проведено у відсутності сторін, у тому числі адвоката Головенка В.В. - представника відповідача, за його заявою та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 3 грудня 2018 року (том 1 а. с. 86, 87, 88-89); у судовому засіданні 3 грудня 2018 року з участю сторін оголошено перерву до 20 грудня 2018 року, де представник відповідача не з`явився, причини неявки не повідомив, відкладено судове засідання на 17 січня 2019 року (том 1 а. с. 99-100), про що повідомлені сторони, у тому числі відповідач ТОВ «АМГ Миронівське», який отримав судову повістку 8 січня 2019 року (том 1 а. с. 104); у судовому засіданні 17 січня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Головенка В.В. про відкладення судового засідання, причину неявки визнано поважною (складні погодні умови - ожеледиця) та призначено наступне судове засідання - 18 лютого 2019 року, про що повідомлений адвокат Головенко В.В. (том 1 а. с. 111); 18 лютого 2019 року судове засідання відбулося за відсутності представника відповідача - адвоката Головенка В.В. без задоволення його заяви від 17 лютого 2019 року про відкладення розгляду справи на інший день по причині його зайнятості в іншому судовому засіданні (том 2 а. с. 74, 119-121).

Із хронології судових засідань вбачається, що судове засідання, яке відбулося 18 лютого 2019 року призначено в четвертий раз і при тому, що мала місце не повторна, а третя неявка відповідача: 20 грудня 2018 року, 17 січня 2019 року, 18 лютого 2019 року, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги про порушення судом вимог пункту 2 частини 3 статті 223 ЦПК України, згідно якої, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Також при цьому враховані вимоги статті 44 ЦПК України, яка зобов`язує учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доводи апеляційної скарги в тому, що ТОВ «АМГ Миронівське» є новоутвореним підприємством і ніякого відношення до ТОВ «Миронівка-Агро» немає, є безпідставними, оскільки таких обставин відповідач у судовому засіданні не довів належними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги спростовані наведеним вище і не впливають на висновки суду.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає до скасування, а апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ Миронівське» залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіВ.В. Сопрун І.М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 25 липня 2019 року