open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №826/4451/16

адміністративне провадження №К/9901/20518/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

секретар - Носадча О.Є.,

за участю

представників відповідача - Артеменко Є.І., Родинського І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року (головуючий суддя - Аблов Є.В., судді - Літвінова А.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач, Держгеокадастр), в якому позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:

1.1. скасувати наказ Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №191-ТО від 23 лютого 2016 року та поновити на роботі позивача на посаді начальника відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі;

1.2. зарахувати до стажу роботи на державній службі період вимушеного прогулу, починаючи з 23 лютого 2016 року по час вирішення спору;

1.3. стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23 лютого 2016 року та по час вирішення спору;

1.4. допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплатити кошти за час вимушеного прогулу;

1.5. зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.;

1.6. стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача судові витрати у розмірі 10000,00 грн.

1.7. зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру подати до суду звіт про виконання постанови суду впродовж 10 днів з дня набрання її законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини власноручного написання позивачем заяви про її звільнення із займаної посади за угодою сторін є такими, що не потребують доказування, оскільки визнаються сторонами у справі. Так, заяву про звільнення позивач написала 02.02.2016 року, в той час як на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі ОСОБА_1 призначено 01.02.2016 року. Суд першої інстанції зазначив, що закон не встановлює форми угоди сторін про припинення трудового договору, тому така згода може бути вираженою як в усній, так і письмовій формі. Між Держгеокадастром та позивачем не було взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача, а отже відсутній факт анулювання такої домовленості. Також суд врахував, що незазначення позивачем у заяві дати звільнення свідчить про його згоду на визначення відповідачем як роботодавцем остаточної дати звільнення шляхом видання відповідного наказу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зважаючи, що решта позовних вимог є похідними від даної позовної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - без змін.

6. Колегія суддів апеляційної інстанції визнала законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. 27 жовтня 2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, в якій позивач просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що написання заяви про звільнення її із займаної посади за згодою сторін було однією з неофіційних умов призначення її на посаду. Вважає, що вказана заява була написана проти її волі та без досягнутої між нею та відповідачем домовленості про дату такого звільнення. Крім того, посилається на обставини не зазначення відповідачем в оскаржуваному наказі про її звільнення дати такого звільнення. Також позивач зазначає, що однією з позовних вимог була вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якої ОСОБА_1 вказувала про обставини невидачі їй в день звільнення трудової книжки. Як вказує позивач, трудову книжку їй видано 28.07.2016 року, у зв`язку з чим вважає, що на її користь підлягає стягненню сума у розмірі 43297,10грн. Проте, суди попередніх інстанцій вказану позовну вимогу не розглянули.

9. Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких останній послався на безпідставність доводів касаційної скарги. Зазначає, що всі наведені скаржником доводи вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Відповідач вважає оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 правомірним та винесеним з додержанням вимог трудового законодавства. Також відповідач вказує, що визначення Держгеокадастра в якості відповідача в частині позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку є протиправним, оскільки кошти на оплату праці позивача передбачені кошторисом Відділу Дежгеокадастру у Новомиргородському районі Кіровоградської області. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

11. Позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась.

12. Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника Відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі Кіровоградської області.

14. 23 лютого 2016 року в автоматизованій системі загального діловодства Держгеокадастру було зареєстровано власноруч написану і підписану заяву ОСОБА_1 (вх. №23-6966/0/1-16) на ім`я Голови Держгеокадастру Мартинюка М.П. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі Кіровоградської області за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

15. Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, заяву про звільнення ОСОБА_1 написала 02 лютого 2016 року, в той час як на посаду начальника відділу Держгеокадастру у Новомирівському районі ОСОБА_1 призначено 01 лютого 2016 року. Факт написання заяви про звільнення позивачем не заперечується, а безпосередньо момент надходження оригіналу даної заяви до Держгеокадастру підтверджується штампом вхідної кореспонденції який на ряду з номером і датою містить також спеціальний штрих код.

16. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №191-ТО від 23.02.2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1. ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

17. При цьому, підставою для звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 .

18. Незгода зі звільненням зумовила звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Стаття 30 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ): крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону <…>.

21. Пункт 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): підставою припинення трудового договору є угода сторін.

22. Стаття 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи <…>.

23. Пункт 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58): <…> Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

24. Пункт 4.2. Інструкції №58: якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

25. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»: трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

26. Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»: відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

30. Як вбачається зі змісту статті 30 Закону №3723-ХІІ та статті 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

31. В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

32. Отже, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

33. Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що під час домовленості між працівником і державним органом про звільнення за угодою сторін, такий працівник повинен залишити посаду у строк, визначений сторонами.

34. Суд зазначає, що для вирішення питання правомірності звільнення позивача із займаної посади встановленню підлягає обставина досягнення між позивачем та відповідачем згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору та визначення строку його припинення.

35. Позивач в обґрунтування поданої касаційної скарги вказує на те, що написання заяви про звільнення її із займаної посади за згодою сторін було однією з неофіційних умов призначення її на посаду, а також зазначає, що така заява була написана проти її волі та без досягнутої між нею та відповідачем домовленості про дату такого звільнення.

36. Суд першої інстанції у відповідності до положень частини 3 статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанції) встановив обставини написання заяви позивачем про звільнення за угодою сторін 02 лютого 2016 року як такі, що визнаються сторонами та можуть не доказуватися перед судом.

37. В той же час, визначальною обставиною для вирішення цієї адміністративної справи по суті є наявність домовленості між позивачем та Держгеокадастром щодо строку припинення трудового договору.

38. Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи копії написаної ОСОБА_1 02 лютого 2016 року заяви про її звільнення за угодою сторін, Суд позбавлений можливості перевірити висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача законних підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1. ст. 36 КЗпП України.

39. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі через те, що решта позовних вимог є похідними від позовної вимоги про визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 протиправним, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного позивачем як в позовній заяві, в заявах про збільшення позовних вимог, так і в апеляційний скарзі обґрунтування позовних вимог стосовно стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь позивача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23 лютого 2016 року та по час вирішення спору.

40. Так, позовні вимоги в зазначеній частині були вмотивовані тим, що позивачу в день звільнення не було видано трудову книжку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , посилаючись на приписи статі 47 КЗпП України, пункту 4.1 Інструкції №58 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301, вважає, що на її користь підлягає стягненню сума середнього заробітку.

41. Однак, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наведеним обґрунтуванням позовних вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині, не з`ясували фактичних обставин щодо вручення позивачеві трудової книжки в день звільнення, не встановили на який орган з системи органів Держгеокадастру покладено обов`язок вручення трудової книжки позивачеві, не встановили наявності або відсутності факту порушення відповідачем вищенаведених приписів трудового законодавства.

42. Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

43. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

45. Керуючись статтями 341, 344, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

46. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

47. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2019 року.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 83244207
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку