Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 377/1411/15-ц

провадження № 61-21615св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 лютого 2016 року у складі судді Орла А. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» (далі - ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що тривалий час вона хворіє на остеохондроз поперекового відділу хребта та хронічний радикуліт із больовим синдромом, внаслідок чого згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії від 09 вересня 2015 року № 97 їй встановлено обмеження за станом здоров`я. Проте відповідач всупереч статті 170 КЗпП України, яка зобов`язує перевести її на легшу роботу, що відповідає стану здоров`я, незаконно звільнив її з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я за відсутності перешкод для продовження роботи у легших умовах праці, чим заподіяв втрату заробітку та моральну шкоду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просилавизнати незаконним і скасувати наказ від 30 листопада 2015 року про звільнення з роботи, поновити її на посаді дезактиваторника 2-го розряду з 30 листопада 2015 року та зобов`язати ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» надати роботу відповідно до медичних записів, які містить висновок лікарсько-консультаційної комісії від 09 вересня 2015 року № 97, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2015 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 лютого 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що лист про результати розгляду подання щодо надання згоди на звільнення позивача та протокол засідання профспілкового комітету не містять конкретного обґрунтування відмови у згоді на звільнення з посиланням на конкретні правові норми, які б свідчили про порушення підприємством вимог закону.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін, пославшись на частину сьому статті 43 КЗпП України, згідно із якою рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що мотиви відмови первинної профспілкової організації ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» на звільнення позивача є цілком обґрунтовані і відповідають правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 01 липня 2015 року (справа № 6-703цс15). Суд не надав оцінки доказам про те, роботодавець допустив ОСОБА_1 до роботи після висновку лікарсько-консультаційної комісії від 09 вересня 2015 року № 97, який став підставою для її звільнення, а саме: розпорядження начальника цеха № 23 про певні обмеження з виконання ОСОБА_1 роботи, а також наказу директора підприємства № 178 про допуск позивача до роботи

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для виконання вимог Закону України «Про охорону праці», виконуючи висновок лікарсько-консультаційної комісії, на робочому місці для позивача створено певні умови для недопущення ушкодження нею свого здоров`я. Позивач знаходилася на своєму робочому місці та не виконувала жодних фізичних навантажень (нахилів корпусу, переміщення, піднімання вантажу та ін.). Відмова профспілкового комітету про ненадання згоди на звільнення є необґрунтованою, оскільки не містить конкретного правового посилання на вимоги законодавчих чи інших правових норм. У листі профспілкового комітету про ненадання згоди на звільнення зазначено, що профспілковий комітет не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, так як «Роботодавець використав не в повному обсязі всіх можливостей працевлаштування працівника», при цьому конкретно не визначивши, що саме не використав роботодавець та які норми при цьому порушено. Із змісту листа-відмови вбачається, що працевлаштування роботодавцем працівника не є беззаперечним фактом, а залежить від можливостей, але при цьому не зазначено яким саме нормативно-правовим актом передбачено ці можливості та в якій частині роботодавець їх виконав, а в якій частині допустив порушення законодавства та якого саме. Усі без винятку вакансії, які були на підприємстві, були запропоновані позивачу, про що свідчать письмові повідомлення, які вона отримала. Факт того, що профспілковий комітет мав усю вичерпну інформацію про наявні вакансії, підтверджено довідкою про наявні на підприємстві вакансії станом на 17 листопада 2015 року, яка підписана головою профспілкового комітету. Та обставина, що роботодавець допустив позивача до роботи вже після висновку лікарсько-консультаційної комісії від 09 вересня 2015 року № 97, який став підставою для її звільнення, а саме: розпорядження начальника цеха № 23 про певні обмеження з виконання ОСОБА_1 роботи, а також наказу директора підприємства № 178 про допуск позивача до роботи, не свідчить про те, що на підприємстві є робота, яку позивач може виконувати за станом здоров`я. Такої вакансії, навіть за умов перекваліфікації та навчання, немає. Від своєї роботи позивач відмовилася сама, посилаючись на свій стан здоров`я.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд не дослідив надані нею докази про її спроможність працювати, не дав оцінки документам, які прямо вказують на її придатність до роботи. Лікарська комісія категорично не зафіксувала того факту, що вона не може виконувати роботу у зв`язку зі станом здоров`я. Вважає, що такі визначальні терміни в медичних документах як: «придатна для роботи», «допускається до роботи», «відсутність протипоказань до роботи», мають суттєве значення. Для застосування пункту 2 статті 40 КЗпП України потрібно, щоб стан стійкого зниження працездатності був пов`язаний з певною хворобою чи інвалідністю працівника. За таких обставин для розірвання з ініціативи роботодавця трудового договору має бути відповідний документ, що свідчить про встановлення працівнику однієї з трьох груп інвалідності чи певного захворювання, де вказано, що саме вони є перешкодою для продовження роботи. Роботодавець мав можливість переведення її на іншу посаду без звільнення з роботи. Це посада мийника посуду, яка визначена роботодавцем як вакантна станом на 17 листопада 2015 року, та яка є «легшою роботою» у розумінні відсутності локальних м`язових напружень. Встановивши, що за штатним розкладом є одна тимчасова посада на період відсутності основного працівника, і саме на неї вона могла би бути переведена, суд не дав належної оцінки наявній у матеріалах довідці про вакантні посади на момент звільнення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року встановлено, що мотиви відмови первинної профспілкової організації у наданні згоди на її звільнення є цілком обґрунтовані та відповідають правовій позиції Верховного Суду України.

У травні 2017 року на адресу суду надійшли заперечення ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» на касаційну скаргу, згідно з якими факт неможливості внаслідок стану здоров`я у повному обсязі виконувати свої обов`язки дезактиваторника підтверджено і самим позивачем, як під час роботи на підприємстві, коли вона заявляла про неможливість виконання своїх обов`язків та просила (письмово) перевести її на іншу легшу роботу, так і у судових засіданнях. На підприємстві проведена атестація робочих місць працівників, у процесі якої складені карти умов праці на окремі робочі місця. Карта умов праці дезактиваторника АГЦ визначає повну оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу та встановлює тривалість дії того чи іншого фактора протягом робочої зміни. Так, фактор виробничого процесу «робоча поза» та «нахили корпусу», тривають 85 % робочого часу під час однієї робочої зміни. Тобто 85 % своїх основних обов`язків позивач фактично виконувати не може. Це підтверджено і висновками лікувально консультативної комісії. У судовому засіданні апеляційного суду позивач на запитання, чому не писала заяву про продовження роботи на посаду мийника посуду, а писала заяву на інші посади, пояснила, що вакансія мийника посуду тимчасова, а вона працювала постійно, тому не погодилася на цю роботу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 13 травня 2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ДСП «Чорнобильська АЕС» на посаду дезактиваторника 2-го розряду в адміністративно-господарський цех.

Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 23 червня 2011 року № 643 зі складу ДСП «Чорнобильська АЕС» із 11 січня 2012 року виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС».

Згідно зі штатним заповненням персоналу АГЦ встановлені розміри доплат і надбавок при збереженні діючих умов праці на ДСП ЧАЕС (додаток 2-го до наказу від 26 січня 2012 року № 5), ОСОБА_1 працювала на посаді дезактиваторника 2-го розряду групи по прибиранню і дезактивації приміщень АПК-1 і зовнішніх об`єктів.

Робочою інструкцією дезактиваторнику 2-го розряду цієї групи № 2РІ-АГЦ визначено вимоги до кваліфікації, обсягу знань, обов`язків, прав, відповідальності, взаємин із персоналом. Згідно з пунктом 1.6 цієї інструкції зоною обслуговування дезактиваторника є приміщення згідно з Регламентом проведення дезактивації у виробничих та службово-побутових приміщеннях ЧАЕС № 15Е-АГЦ (далі - Регламент).

Регламентом визначено порядок проведення санітарної обробки, прибирання та дезактивації радіоактивного забруднення поверхонь приміщень Чорнобильської АЕС (крім приміщень четвертого енергоблоку ЧАЕС).

Згідно з пунктом 2.3.6 Регламенту розрахунок обґрунтування кількості дезактиваторників, необхідних для виконання робіт за цим Регламетом здійснюється виходячи з норми 625 кв. м на одного дезактиваторника за один робочий день (згідно з Типовими нормами обслуговування для прибирання службових приміщень промислових підприємств).

Відповідно до акта визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду АГЦ від 30 листопада 2014 року, дезактиваторники приміщень групи по прибиранню і дезактивації приміщень АПК-1 і зовнішніх об`єктів у кількості 30 осіб підлягають обов`язковим попереднім та періодичним медичним оглядам у зв`язку з наявністю згідно з Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу таких факторів: іонізуюче випромінювання - пункт 5.1; кислоти органічні - пункт 1.13; з`єднання, що містять хлор, - пункт 1.7.1; робота, пов`язана з примусовими нахилами корпусу, - пункт 6.1.4; перебування у вимушеній робочій позі - пункт 6.1.5.

За показниками умов праці робоче місце дезактиваторника кваліфікується як робоче місце зі шкідливими та важкими умовами праці.

Відповідно до копій листків непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 12 січня по 27 червня 2015 року та з 23 вересня по 23 жовтня 2015 року.

Згідно з копією висновку лікарсько-консультативної комісії від 26 червня 2015 року № 90 ОСОБА_1 протипоказані роботи, пов`язані з підніманням ваги більше 10 кг, у вимушеній позі, з нахилами, на протягах, у сирих, холодних приміщеннях, строком на 1 рік.

У листі завідуючої поліклініки ДЗ СМСЧ-5 від 28 липня 2015 року підтверджено наявність протипоказань, зазначених у висновку, та вказано, що ОСОБА_1 не може працювати за професією дезактиваторника з такими умовами праці.

Згідно з копією висновку лікарсько-консультативної комісії від 09 вересня 2015 року № 97 ОСОБА_1 за станом здоров`я допускається до роботи в зоні іонізуючого випромінювання без робіт, що пов`язані з вимушеними нахилами корпусу (наказ № 246 додаток 4, підпункт 8 пункту 6.1.4), перебуванням у вимушеній позі (наказ № 246 додаток 4, підпункт 8 пункту 6.1.5), термін - постійно.

За результатами медичного огляду позивача, підприємству надійшли із медико-санітарного закладу три документи: протокол засідання лікарсько-консультативної комісії; висновок лікарсько-консультативної комісії № 97; довідка № 132. Жоден із цих документів не містить рекомендації про необхідність надання позивачу іншої, як вона вимагає легшої роботи.

Згідно з копією медичної довідки від 09 вересня 2015 року ОСОБА_1 , дезактиваторник, пройшла періодичний медичний огляд відповідно до пунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу у комісії ДЗ СМСЧ-5, за висновком якої вона придатна для роботи за професією дезактиваторника за пунктами 5.1, 1.13, 1.7.1 і не придатна для роботи за професією дезактиваторника за пунктами 6.1.4, 6.1.5.

Прийняття цього рішення за результатами періодичного медичного огляду персоналу ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС», в тому числі щодо ОСОБА_1 , підтверджено копією протоколу розширеного засідання лікарсько-консультативної комісії від 09 вересня 2015 року.

21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявами до директора ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» та профспілкового комітету підприємства про вирішення питання про її переведення на легшу роботу за станом здоров`я згідно з цим висновком, а також скаржилася на майстра, яка змушувала її виконувати роботу, протипоказану їй за станом здоров`я, та начальника цеху, який погрожував їй звільненням з роботи.

Наказом ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» від 28 вересня 2015 року № 178 «Про результати засідання ЛКК» ОСОБА_1 допущено до роботи в зоні іонізуючого випромінювання без робіт, що пов`язані з вимушеними нахилами корпусу і перебування у вимушеній робочій позі, строком - постійно. Пунктом 4 цього наказу у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров`я начальнику АГЦ та начальнику ПЕВ у тижневий термін було необхідно надати пропозиції щодо переведення на іншу посаду (роботу) або звільнення з цієї посади у разі неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Листом від 02 жовтня 2015 року ДЗ СМСЧ-5 підтверджено наявність у ОСОБА_1 протипоказань до виконання робіт, пов`язаних з пунктом 6.1.4, п. 6.1.5 Переліку, терміном - постійно та повідомлено, що 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася за медичною допомогою до лікаря-терапевта, яка оцінила стан здоров`я як погіршення. З метою верифікації діагнозу, визначення ступеня функціональних порушень, ускладнень захворювання та їх тяжкості направлена на госпіталізацію до Київської обласної клінічної лікарні, де буде зроблений остаточний висновок про професійну придатність ОСОБА_1

Листом ДЗ СМСЧ-5 від 13 листопада 2015 року № 1081 після проведеного стаціонарного лікування та обстеження в КОКЛ підтверджено висновок лікарсько-консультативної комісії від 09 вересня 2015 року.

Відповідно до карти умов праці дезактиваторника, тривалість дії в відсотках за зміну такого шкідливого фактора як нахили корпусу - 85 %.

Згідно з витягом із Журналу видачі виробничих змінних завдань АГЦ із 26 жовтня по 30 листопада 2015 року змінних виробничих завдань ОСОБА_1 не було.

З 01 листопада 2015 року введено в дію новий штатний розпис, до якого введено 584 штатні одиниці. Штатна розстановка за 4 структурними підрозділами складала: адміністративно-управлінський персонал: 42 штатні одиниці; фактично заміщено штатних одиниць - 40; вакансії - 2 (директор; провідний економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності). Транспортний цех: 163 штатні одиниці; фактично заміщено - 155, вакансії - 8 (слюсар-ремонтник; слюсар із ремонту автомобілів; водій (легковий автомобіль) - 3 штатні одиниці; водій автобуса (5 до 6,5 м); водій автобуса понад 9,5 м; водій спеціальних вантажоперевезень до 10 т). Відділ організації харчування: 159 штатних одиниць; фактично заміщено - 159, вакансії - 1 тимчасова (мийник посуду на період знаходження основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до трьох років). Адміністративно-господарський цех: 220 штатних одиниць; фактично заміщено - 220 (працюючих 221, із урахуванням основного та тимчасового працівника на одній посаді), вакансії - 0.

Тобто, за штатним розписом від 01 листопада 2015 року передбачено 584 (42+163+159+220) штатні одиниці. Фактично заміщено 574 штатні одиниці. Вакансії - 10 постійних (та 1 тимчасова на період відсутності основного працівника).

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про наявність вакансій провідного економіста з бухгалтерського обліку, слюсарів та водіїв автотранспортних засобів для можливого переведення з урахуванням кваліфікації та стану здоров`я.

17 листопада 2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про наявність вакансій директора, провідного економіста з бухгалтерського обліку, слюсарів, водіїв, мийника посуду (тимчасова) для можливого переведення з урахуванням кваліфікації та стану здоров`я.

19 листопада 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про згоду працювати провідним економістом з бухгалтерського обліку або водієм автотранспортних засобів з направленням на перепідготовку за рахунок підприємства, оскільки вона не має необхідної освіти та кваліфікаційного рівня.

Листом від 23 листопада 2015 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами періодичного медичного огляду вона визнана непридатною для роботи за професією дезактиваторника, а іншої підходящої роботи, яка б відповідала її кваліфікації та стану здоров`я, на підприємстві немає. Переведення на посаду економіста або водія не можливе через невідповідність її потрібній кваліфікації, а щодо водія - то і стану здоров`я, а трудовим законодавством України не передбачено обов`язку підприємства за свій рахунок здійснювати навчання.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» від 27 листопада 2015 року № 35, профспілковим комітетом вирішено не давати згоди на звільнення ОСОБА_1 та направлено лист-відповідь на адресу роботодавця. У листі від 17 листопада 2015 року первинна профспілкова організація ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» повідомила адміністрацію про те, що не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, так як роботодавець використав не в повному обсязі всіх можливостей працевлаштування цього працівника.

Відповідно до наказу ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» від 30 листопада 2015 року № 93-ос ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню цієї роботи, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення у наказі зазначено висновок лікарсько-консультаційної комісії від 09 вересня 2015 року № 97, яким позивачу протипоказані роботи, пов`язані з підніманням ваги більше 10 кг, перебуванням у вимушеній позі, з нахилами, на протягах, у сирих, холодних приміщеннях строком на 1 рік.

Нормативно-правове обґрунтування

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпПУкраїни правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною першою статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про охорону праці»працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про охорону праці»працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що підставою звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є незгода ОСОБА_1 на переведення на іншу запропоновану відповідачем легшу роботу, яка відповідає її кваліфікації та стану здоров`я. Роботодавець має довести те, що звільнення працівника здійснено згідно з вимогами трудового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 09 вересня 2015 року № 97 ОСОБА_1 за станом здоров`я допускається до роботи в зоні іонізуючого випромінювання без робіт, що пов`язані з вимушеними нахилами корпусу (наказ № 246 додаток 4, підпункт 8 пункту 6.1.4), перебуванням у вимушеній позі (наказ № 246 додаток 4, підпункт 8 пункту 6.1.5), термін - постійно, тобто їй протипоказано за станом здоров`я виконання не менше 85 % обсягу робіт, обумовлених укладеним із нею трудовим договором, - постійно, що робить неможливим належне виконання нею обов`язків дезактиваторника 2-го розряду та не забезпечує норм виробітку, передбачених трудовим договором, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оскільки на виконання вказаного висновку лікарсько-консультативної комісії та вимог закону ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», на робочому місці для позивача створено певні умови для недопущення ушкодження нею свого здоров`я, проте від своєї роботи позивач відмовилася сама, посилаючись на свій стан здоров`я, а перевести її на іншу роботу, яка б відповідала її кваліфікації та стану здоров`я, неможливо через її відсутність на підприємстві.

Стаття 170 КЗпП України виключає можливість звільнення працівника з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню роботи, якщо працівник згоден перейти на легшу роботу, яку власник зобов`язаний запропонувати працівникові у відповідності з медичним висновком.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що роботодавець виконав вимоги закону та запропонував ОСОБА_1 всі наявні на підприємстві вакансії, проте робота за частиною цих вакансій протипоказана їй за станом здоров`я, а інша частина потребує відповідного фаху та кваліфікації, що у свою чергу виключає можливість перевести позивача на іншу легшу роботу, яку вона може виконувати за станом свого здоров`я.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про дотримання роботодавцем процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки, враховуючи стан здоров`я позивача, на підприємстві відсутні вакантні робочі місця (посади), на які працівник може бути переведена.

Доводи заявника про те, що первинна профспілкова організація ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів ЧАЕС» відмовила у наданні згоди на її звільнення, не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки усі без винятку вакансії, які були на підприємстві, запропоновані позивачу, але серед наявних вакантних посад відсутня робота, яка б відповідала її кваліфікації та стану здоров`я. При цьому здійснювати перерозподіл частини трудових обов`язків позивача, які вона не може виконувати за станом здоров`я, перебуваючи на посаді дезактиваторника 2-го розряду, між іншими працівниками, не ґрунтується на положеннях закону, потребує зміни умов праці для інших працівників або збільшення штатної чисельності працівників, що є правом, а не обов`язком відповідача. Крім того, обов`язок відповідача проводити за свій рахунок перепідготовку чи навчання позивача новій професії або спеціально створювати для неї умови роботи чинним законодавством у цьому випадку не передбачений.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик