ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 р.

Справа № 440/713/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 19.04.19 року по справі № 440/713/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

ВСТАНОВИВ

27 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі по тексту - ТОВ «Будівельник», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 04.02.2019 №ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 1502280,00 грн., визнання протиправним та скасувати припису про усунення виявлених порушень від 28.01.2019 №ПЛ3091/584/АВ/П/ (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.03.2019).

Позовні вимоги мотивовані проведенням інспекційного відвідування за відсутності законних підстав, протиправністю винесених постанови та припису відносно ТОВ «Будівельник».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 440/713/19 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (вул. Героїв Праці, 17 кв. 343, м. Харків, 61144, код ЄДРПОУ 31061880) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправними та скасування постанови та припису, повністю.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 440/713/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відносини між ТОВ «Будівельник» та особами, зазначеними в оскаржуваній постанові ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) є цивільно-правовими, оскільки виникли на підставі цивільно-правових договорів підряду, предметом яких є виконання підрядником для замовника (ТОВ «Будівельник») певного обсягу робіт. За умовами договорів виконавець самостійно виконує роботу на власний ризик, сам організовує процес виконання робіт, не підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку. За результатами виконання робіт сторонами підписано акти виконаних робіт. З огляду на викладене, є хибним висновок відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про наявність неоформлених трудових відносин між ТОВ «Будівельник» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Крім того, стверджує про незаконність проведення інспекційного відвідування позивача за відсутності підстав, передбачених ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та без затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв ступеня ризику від провадження господарської діяльності. Отже, на думку позивача, наказ про призначення перевірки (інспектування) є незаконним, та як наслідок - є протиправними оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач в надісланій до суду письмовій заяві просив суд апеляційної інстанції розглянути справу без його участі.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.01.2019 по 28.01.2019 у ТОВ "Будівельник" було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складений акт №ПЛ3091/584/АВ від 28.01.2018 та оскаржуваний припис від 28.01.2019 №ПЛ3091/584/АВ/П.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення, зокрема частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом підміни правовідносин договорами цивільно-правового характеру.

На підставі акту інспекційного відвідування 04.02.2019 була винесена постанова про накладення штрафу №ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС.

Не погодившись із вказаними постановою та приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних постанови та припису, оскільки між ТОВ «Будівельник» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 існували приховані трудові відносини, а отже, є вірним висновок Управління Держпраці у Полтавській області про порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних постанови та припису Управління Держпраці у Полтавській області, оскільки такий висновок зроблено при неповному з`ясуванні обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпПУ державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, який був чинним на час проведення інспекційного відвідування ТОВ «Будівельник» (далі по тексту - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку №295.

Так, відповідно до п.5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник (підпункт 3 пункт 5 Порядку № 295).

Разом з тим, жодної з підстав для проведення інспектування, наведених у пункті 5 Порядку № 295, у спірних відносинах судом першої інстанції встановлено не було.

В обґрунтування наявності підстав для проведення інспектування суд першої інстанції послався на пп.6 п.5 Порядку № 295, яким передбачено проведення інспектування на підставі інформації органів Пенсійного фонду, однак, така інформація в матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у наказі начальника Управління Держпраці у Полтавській області №14П від 15.01.2019 «Про проведення заходів державного контролю», яким передбачено проведення інспекційного відвідування ТОВ «Будівельник», міститься лише загальне посилання на Порядок № 295, без вказівки на конкретний пункт та підпункт Порядку № 295, згідно з яким призначається інспектування (т.1, а.с.149-150).

Відсутня така вказівка і в направленні на проведення інспекційного відвідування від 15.01.2019 № 95 (т.1, а.с.151), акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові (т.1, а.с.12-22, 24-26).

Посилання відповідача в акті інспекційного відвідування на пункти 19 та 31 Порядку № 295 не є належною підставою для проведення інспекційного відвідування, оскільки вказані пункти таких підстав не встановлюють.

Так, пунктом 19 Порядку № 295 передбачено лише складення акту та винесення припису за результатами заходу державного контролю, а пунктом 31 Порядку № 295 - проведення інспекторами праці, за письмовою заявою роботодавця, аналізу стану дотримання законодавства про працю та надання рекомендацій щодо його застосування, за результатами чого складається довідка. Оскільки жодної письмової заяви ТОВ «Будівельник» не подавалось, посилання відповідача в акті на п.31 Порядку № 295 є недоречним.

Як вбачається зі змісту наказу № 14П від 15.01.2019 та відзиву відповідача на позов, фактичною підставою для призначення інспекційного відвідування слугував лист Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 09.01.2019 № 175/39/115/01-2019, в якому повідомлено, що Управлінням захисту економіки ДЗЕ НП вживаються заходи щодо недопущення розкрадання бюджетних коштів та порушення чинного законодавства при проведенні процедур публічних закупівель, а також систематично здійснюються аналіз інформації сайту публічних закупівель «ProZorro». Вказано, що згідно з відомостями зазначеного сайту ТОВ «Будівельник» визнано переможцем відкритих торгів по предмету закупівлі «Капітальний ремонт терапевтичного відділення 2-ї міської лікарні по вул. Генерала Манагарова, 7 в м. Кременчуці Полтавської області», оголошених Комунальним некомерційним медичним підприємством «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна». Враховуючи викладене, Управління захисту економіки просило Управління Держпраці у Полтавській області ініціювати перевірку суб`єкта господарювання ТОВ «Будівельник» з метою перевірки можливості виконання договірних зобов`язань та інформації, наданої замовнику під час проведення публічних закупівель стосовно наявності в штаті працівників відповідної кваліфікації (т.1, а.с.149).

Разом з тим, у розумінні п.5 Порядку № 295 листи правоохоронних органів є підставою для проведення інспекційного відвідування лише у разі, коли містять повідомлення про порушення законодавства про працю.

Однак, вказаний лист не містить інформації про порушення законодавства про працю ТОВ «Будівельник», зокрема, про наявність неоформлених трудових відносин.

Отже, зазначений вище лист не є повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю у розумінні пп.4 п.5 Порядку № 295, а тому не може бути підставою для призначення інспекційного відвідування.

Крім того, слід відмітити, що наведена у цьому листі інформація з сайту публічних закупівель «ProZorro» також не свідчить про наявність неоформлених трудових відносин або іншого порушення законодавства про працю в діяльності позивача, що у розумінні пп.3 п.5 Порядку № 295 не є підставою для прийняття рішення про призначення інспекційного відвідування.

Докази, які б свідчили про наявність підстав для проведення інспекційного відвідування, передбачених іншими підпунктами пункту 5 Порядку № 295 (звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, рішення суду, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, інформація органів Держстату, ДФС або Пенсійного фонду), в матеріалах справи відсутні, і відповідач на такі докази не посилається.

Враховуючи викладене вище, інспекційне відвідування позивача проведене за відсутності передбачених законодавством підстав, що має наслідком протиправність рішень, винесених за результатами цього інспекційного відвідування.

Колегія суддів враховує, що предметом позову по даній справі є оскарження припису та постанови Управління Держпраці у Полтавській області, а не наказу про призначення інспекційного відвідування, разом з тим, вказує, що позивач в апеляційній скарзі категорично заперечує законність проведення стосовного нього інспекційного відвідування.

При цьому, проведення контрольного заходу з підстав, не передбачених законодавством, є порушенням ч.1 ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дотримання якої є обов`язковим для органів Держпраці в силу ч.2 ст.5 цього Закону.

Однак, судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування, та не застосовано до спірних відносин вказані норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.5 Порядку № 295.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон № 877-V) за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Наведеним положенням Закону №877-V кореспондують норми пунктів 19-20 Порядку № 295, згідно з якими за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі по тексту - Порядок № 509), штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення постанови серії ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС від 04.02.2019 слугував акт інспекційного відвідування від 28.01.2019 № ПЛ3091/584/АВ.

Як зазначено в акті, за результатами виходу 18.01.2019 фахівців відповідача (разом з оперуповноваженим міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) Управління захисту економіки ДЗЕ НП) за адресою : м. Кременчук, вул. Манагарова, 7, де ТОВ «Будівельник» здійснювало капітальний ремонт терапевтичного відділення КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Придніпровська», виявлено, що на об`єкті працювало 8 працівників, які виконували роботи по порізці та укладанню плитки, бетонні, сантехнічні роботи, роботи муляра та допоміжні роботи.

З 8 працівників, виявлених на об`єкті ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ) 5 працівників надали пояснення щодо роботи на ТОВ «Будівельник» ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), 3 - відмовились від надання пояснень ( ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ).

Отже, виходячи зі змісту акту, на об`єкті було виявлено лише 8 працівників, однак, відповідачем в акті зроблено висновок про наявність фактичних трудових відносин у ТОВ «Будівельник» із 12-ма працівниками.

Разом з тим, 4 особи, вказані в акті - ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - на об`єкті виявлені не були.

Фактичне виконання робіт цими особами на користь ТОВ «Будівельник» відповідачем не встановлено.

Пояснення, які б свідчили на користь висновку про наявність трудових відносин між ТОВ «Будівельник» та ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вказаними особами надані не були.

Як свідчать матеріали справи та зміст акту перевірки, будь-які пояснення працівниками Управління Держпраці у Полтавській області у них взагалі не відбиралися.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновку акту інспекційного відвідування від 28.01.2019 щодо наявності фактичних трудових відносин у ТОВ «Будівельник» саме з 12-ма особами.

Відсутність цих 4 осіб ( ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) на робочому місці, за умови того, що вони дійсно мали певні відносини з позивачем та дійсно допускались ним до роботи, свідчить про те, що вказані особи не підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку та організовують робочий процес на власний розсуд.

Наведених розбіжностей відповідач не пояснює ані в акті перевірки, ані в оскаржуваній постанові, ані у надісланому до суду першої інстанції відзиві на позов.

Однак, ці обставини не були встановлені судом першої інстанції та відповідно ним не була надана правова оцінка.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 2019 рік встановлено на рівні 4173 грн.

Колегія суддів зазначає, що сума штрафу, накладеного на ТОВ «Будівельник» оскаржуваною постановою № ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС від 04.02.2019, розрахована відповідачем виходячи з того, що позивачем вчинено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України стосовно 12 осіб (1502280,00 грн. = 4173 грн. х 30 х 12).

Між тим, як зазначалось вище, фактичного допуску ТОВ «Будівельник» до роботи 12 осіб без оформлення трудового договору відповідачем не доведено та наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи диспозицію норми абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, якою встановлено відповідальність (30-кратний розмір мінімальної заробітної плати за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення), колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови № ПЛ3091/584АВ/П/ТД/ФС від 04.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 1502280,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності припису № ПЛ3091/584/АВ/П від 28.01.2019, винесеного за результатами інспекційного відвідування, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням п.23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень (п.24 Порядку № 295).

Зі змісту припису № ПЛ3091/584/АВ/П від 28.01.2019 вбачається, що відповідач зобов`язав позивача, з метою усунення виявлених порушень, укласти трудові договори з найманими працівниками, без зазначення прізвищ, імен, по-батькові, посад, або інших ознак осіб, з якими слід укласти трудові договори. Кількості осіб, з якими слід укласти трудовий договір, в приписі також не вказано.

Відповідачем не враховано, що станом на 01.02.2019 штатна чисельність працівників позивача складає 205 осіб, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка (т.1, а.с.73).

При цьому, як зазначалось вище, кількість осіб, які були фактично виявлені працівниками Управління Держпраці у Полтавській області, відрізняється від кількості осіб, по яким відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Слід вказати, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом державного нагляду (контролю) конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що можливість повного та правильного виконання припису суб`єктом господарювання прямо залежить від чіткого визначення органом державного нагляду (контролю) конкретних заходів, які слід вчинити підконтрольному суб`єкту, якому адресований припис.

Вживання органом Держпраці загального посилання на ч.3 ст.24 КЗпП України та постанову Кабінету Міністрів України № 413 та загального формулювання вимог, які висуваються до суб`єкта господарювання, є неконкретизованим та призводить до неможливості виконати припис належним чином, що в подальшому створить умови для проведення позапланової перевірки виконання припису та притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за його невиконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного припису як акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови № ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС від 04.02.2019 про накладення штрафу та припису № ПЛ3091/584/АВ/П від 28.01.2019 про усунення виявлених порушень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Кодексом законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для визнання протиправними та скасування зазначених постанови та припису.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним ознакам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 440/713/19 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 365 від 25.02.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник» сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 19210,00 грн. Згідно з платіжним дорученням № 1236 від 15.05.2019 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 29648,00 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ «Будівельник», суми витрат зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. та 29648,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 440/713/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 17, кв.343, код ЄДРПОУ 31061880) до Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 119, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправними та скасування постанови та припису - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 119, код ЄДРПОУ 39777136) від 04.02.2019 № ПЛ3091/584/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 119, код ЄДРПОУ 39777136) від 28.01.2019 № ПЛ3091/584/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 17, кв.343, код ЄДРПОУ 31061880) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 119, код ЄДРПОУ 39777136) витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 29648 (двідцять дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

(підпис)

Т.С. Перцова

Судді

(підпис) (підпис)

С.П. Жигилій І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 23.07.2019 року