ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2019 року

м. Ужгород

№ 260/1286/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

представника позивача - Розмана С.Ю. ,

представника відповідача - Майор А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Розмана Сергія Юрійовича ( а/с 9-Д, ВЗ Ужгород, 88000 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 22 липня 2019 року.

ОСОБА _2 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року №Ф-2462-50; 2) стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_2 704,80 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

14 грудня 2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/1285/18 за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання протиправними та скасування дії/запису державного реєстратора.

Ухвалою суду від 10 травня 2019 року поновлено провадження у даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 листопада 2018 року ОСОБА_2 отримала від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф- 2462-50. Однак, підприємницька діяльність позивача була скасована за рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №347 від 24.12.2003 року. Вказує, що всупереч вимогам закону, орган державної реєстрації не повідомив відповідний податковий орган про скасування державної реєстрації позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності. Отже, враховуючи, що державна реєстрація позивача, як фізичної особи - підприємця, була скасована за рішенням від 24.12.2003 року, то відомості про позивача підлягали виключенню з відповідного Реєстру. Таким чином, вважає, що державний реєстратор Ужгородської міської ради не мав жодних правових підстав вносити запис за № 2 324 175 0000 026193 від 24.06.2014 року про включення позивача до Реєстру. Враховуючи наведене зазначає, що внаслідок неправомірних дій державного реєстратора позивачу помилково скеровано незаконну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-2462-50, яка беззаперечно підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що станом на 31 жовтня 2018 року за позивачем рахується заборгованість по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у розмірі 15819,54 грн. Позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа- підприємець та як платник єдиного соціального внеску відповідно, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу, дані до якої переносяться автоматично з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначає, що діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449 Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2462-50 від 06.11.2018р. у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення таких заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву, а також просила не розглядати клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 червня 1998 року позивачем здійснено реєстрацію як підприємця.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 347 від 24.12.2003 року підприємницька діяльність позивача була скасована.

15 листопада 2018 року позивач отримала від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф- 2462-50, у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31 жовтня 2018 року.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. З вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону).

Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).

Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п. З розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Відповідачем на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2462-50 від 06.11.2018 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018.

Судом встановлено, що підприємницька діяльність позивача була скасована за рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 347 від 24.12.2003 року, однак як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.06.2014 р. проведена реєстраційна дія № 2 324 175 0000 026193 про включення позивача до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця.

При цьому, з 2003 року по теперішній час позивач заяв щодо повторної державної реєстрації чи перереєстрації як фізичної особи-підприємця в реєстр не подавала.

Станом на 24.12.2003 року (день припинення підприємницької діяльності позивачем) порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності визначав Закон України «Про підприємництво» та Положення «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року (далі - Положення).

Згідно з ст. 8 Закону України «Про підприємництво» (у редакції, діючій станом на 24.12.2003 року) скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі, зокрема, неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб`єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Суд звертає увагу, що всупереч наведених вимогам закону, орган державної реєстрації не повідомив відповідний податковий орган про скасування державної реєстрації позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності.

У п. 33 Положення встановлено, що скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації на підставі рішення суду (господарського суду) у разі неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Відповідно до п. 37 Положення скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 39 Положення реєстраційна справа суб`єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.

Отже, враховуючи, що державна реєстрація позивача, як фізичної особи - підприємця, була скасована за рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 347 від 24.12.2003 року, то відомості про позивача підлягали виключенню з відповідного Реєстру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державний реєстратор Ужгородської міської ради не мав жодних правових підстав вносити запис за № 2 324 175 0000 026193 від 24.06.2014 року про включення позивача до Реєстру.

Наведене підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року № 260/1285/18 яким позов ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання протиправним та скасування дії/запису державного реєстратора задоволено повністю та скасовано запис державного реєстратора № 2 324 175 0000 026193 від 24.06.2014 р. про включення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказане рішення набрало законної сили 08 квітня 2019 року.

Суд звертає увагу, що саме протиправні дії органу державної реєстрації призвели до порушення прав особи з боку податкового органу шляхом нарахування їй ЄСВ, тобто внаслідок обставин, що ніяк не залежали від її волі, а також через бездіяльність органу державної реєстрації, який мав повідомити відповідний податковий орган про скасування державної реєстрації позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, сталою практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності, як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (пункт 61).

Невиправдана бездіяльність державних органів призвела до порушення прав особи внаслідок покладення на неї фінансового тягаря зі сплати ЄСВ через саму лише наявність у неї статусу підприємця, який всупереч її законним очікуванням, виявився не припиненим.

Тож з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань застосування принципу правової певності, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, зважаючи на те, що твердження позивача про скасування підприємницької діяльності з 24.12.2003 року підтверджене належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку щодо протиправності вимоги податкового органу з приводу необхідності сплати ОСОБА_2 єдиного соціального внеску.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що позовна вимога про скасування вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області від 06.11.2018 року № Ф-2462-50 про сплату боргу (недоїмки) підлягає задоволенню, а сама вимога скасуванню, як протиправна.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на її користь суму судового збору та витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), статтею 1 якого встановлено, що: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9).

Відповідно до положень статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються

- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється

- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу частинами 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

До матеріалів справи долучено копію Договору №22 про надання правничої допомоги від 24.11.2018р, укладеного між Розманом С.Ю. (Адвокат) та ОСОБА_2 (Клієнт), предметом якого є надання правничої допомоги по визнанню протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 06.11.2018 року № Ф-2462-50.

Так, згідно з умовами вказаного Договору правнича допомога полягає у підготовці документів правового характеру і представництві інтересів Клієнта перед державними органами і установами, підприємствами незалежно від форм власності і громадянами, а також у судах всіх юрисдикцій і інстанцій при розгляді даної справи та у виконавчому провадженні по виконанню відповідних судових рішень.

Вартість правничої допомоги за Договором визначена в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень). Оплата правничої допомоги здійснюється протягом трьох днів з дня підписання даного Договору, шляхом сплати коштів готівкою безпосередньо Адвокату, про що останній повинен видати Клієнту відповідну квитанцію.

Договір вважається укладеним з часу його підписання сторонами, строк дії Договору починається з дня його укладення і закінчується з моменту ухвалення судом остаточного рішення у справі.

Згідно з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за укладеним з ОСОБА_2 договором від 24.11.2018р. №22 про надання правничої допомоги виконано наступні роботи та визначено їх вартість: вивчення наданих Клієнтом документів (2 год.) вартість 2 600 грн., перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики (1 год.) вартість 300 грн., надання консультацій Клієнту (1 год.) - 1 000 грн., підготовка позовних матеріалів (2 год.) - 2 500 грн., участь у судових засіданнях (2 год.) - 2 600 грн. Всього вартість послуг становить 10 000 грн., які оплачені ОСОБА_2 відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 від 24.11.2018р, підстава «надання правничої допомоги згідно з договором від 24.11.2018р. № 22».

За таких обставин, суд приходить до переконання, що на стадії звернення із позовом до суду до позовної заяви долучено опис робіт (наданих послуг), вартість яких відповідає повній вартості правничої допомоги, яка мала б бути надана за Договором № 22 про надання правничої допомоги від 24.11.2018р., строк дії якого закінчується з моменту ухвалення судом остаточного рішення у справі.

З огляду на зазначене, враховуючи обґрунтованість та доцільність понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку, що за відсутності клопотанням іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Розмана Сергія Юрійовича ( а/с 9-Д, ВЗ Ужгород, 88000 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року № Ф-2462-50.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.), сплачений згідно з квитанцією № 3882620007 від 26 листопада 2018 року та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя

Д.В. Іванчулинець