Код суду 233 Справа № 233/2935/15-к
Вирок
Іменем України
30 листопада 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 ,потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка кримінальне провадження за №12014040480000523 від 17.12.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого ,-
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.115, 128, ч.2 ст.365 КК України -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_12 наказом начальника УМВС України в Полтавській області №198 о/с від 15.05.2013 року призначений на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу оперативного чергового чергової частини штабу Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області.
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника УМВС України в Полтавській області № 537 о/с від 13.11.2014 року ОСОБА_12 з 17 листопада 2014 року по 17 грудня 2014 року був відряджений до м. Краматорська Донецької області з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.ст. 1, 10, 20 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. (який діяв 17.12.2014 р.) ОСОБА_12 , перебуваючи на займаній посаді, був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного озброєного органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_12 був працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 р. (в редакції, яка діяла на 17.12.2014 р.) до функціональних обов`язків ОСОБА_12 , як працівника правоохоронного органу, який приймає участь в проведенні антитерористичної операції відносилось:
- застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби;
- затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили, або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов`язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції та перешкоджання її проведення;
- перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що засвідчують особу, а в разі відсутності документів затримувати їх для встановлення особи;
- здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та вантажів, який ними перевозяться;
- тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях і дорогах, не допускати транспортні засоби, в тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, а також громадян на окремі ділянки місцевості та об`єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об`єктів, відбуксирувати транспортні засоби;
- входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час запобігання терористичного акту і при переслідуванні осіб, підозрюваних у вчиненні такого акту, на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю або здоров`ю людей;
- використовувати у службових цілях засоби зв`язку і транспортні засоби, в тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій, для запобігання терористичного акту, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у скоєнні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, в лікувальні установи, а також для проїзду до місця злочину.
Відповідно до Закону України "Про міліцію" та п.п. 9.1, 9.5, 9.6 Розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України № 657 від 07.09.2011 року ( яка діяла станом на 17.12.2014 р.) з метою забезпечення особистої безпеки особового складу органів внутрішніх справ, запобігання загибелі, пораненням та травмуванню працівників міліції та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю працівникам міліції категорично забороняється:
- при поводженні з вогнепальною зброєю безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд. За необхідності вогнепальна зброя має бути спрямована на поверхню, яка зможе прийняти кулю, наприклад: на землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом 45-60 градусів ;
- тримати палець на спусковому гачку без необхідності ;
- знімати запобіжник з положення "запобігання" у всіх випадках, не пов`язаних зі стрільбою.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. ОСОБА_12 мав право застосовувати вогнепальну зброю у районі проведення антитерористичної операції. При цьому застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.
ОСОБА_12 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи всупереч покладених на нього обов`язків та вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, грубо порушив вимоги п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ст.3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також вимог п. п. 2, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 15, Закону України «Про міліцію» та п. п. 1-3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та п. п. 9.1, 9.5, 9.6 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України № 657 від 07.09.2011 року, які регламентують порядок застосування зброї та права осіб у районі проведення антитерористичної операції, вчинив перевищення службових повноважень за наступних обставин.
ОСОБА_12 , перебуваючи при виконанні службових обов`язків, будучи залученим до проведення антитерористичної операції, 17 грудня 2014 року близько 06 години 30 хвилин ніс службу на блокпосту Міністерства внутрішніх справ України М-09, розташованому при в`їзді до м. Костянтинівка зі сторони вул. Мирошниченко, де здійснював контрольно-пропускний режим осіб та транспорту, які рухалися до м.Костянтинівка Донецької області.
У зазначений час у напрямку м. Костянтинівка рухався автомобіль ВАЗ 2113, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_11 , а в якості пасажирів знаходились: на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_13 та на задньому сидінні ОСОБА_14 .
Даний автомобіль зупинився на в`їзді до блокпосту по ходу його руху, до нього підійшов помічник слідчого СВ Миргородського МВ з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району УМВС України в Полтавській області ОСОБА_15 , який також ніс службу на блокпосту. Останній здійснив перевірку документів ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та огляд вмісту багажника автомобіля, після чого дозволив вказаним особам продовжувати рух у напрямку м. Костянтинівка.
Під час перевірки автомобіля ОСОБА_15 , ОСОБА_13 запитав у останнього, як доїхати до м. Вуглегірська Донецької області, що почув ОСОБА_12 , який в цей час знаходився неподалік автомобіля та якому не сподобалося запитання ОСОБА_13 . Після чого, ОСОБА_15 пішов перевіряти інші автомобілі, які рухалися у напрямку м. Костянтинівка Донецької області, а ОСОБА_12 , будучи роздратованим запитанням ОСОБА_13 , наказав ОСОБА_11 з`їхати на автомобілі в бік правого узбіччя, після чого безпідставно почав повторно перевіряти документи ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та оглядати вміст багажника автомобілю. При цьому, при перевірці документів вказаних осіб, ОСОБА_12 висловив своє незадоволення відсутністю у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 паспортів громадян України.
Після перевірки документів та огляду вмісту багажника автомобіля, коли ОСОБА_12 знаходився біля водійської двері автомобіля, ОСОБА_13 повторно запитав у ОСОБА_12 , як проїхати до м. Вуглегірська Донецької області, після чого у ОСОБА_12 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на вбивство ОСОБА_13
ОСОБА_12 , грубо ігноруючи вимоги ст. 15 Закону України «Про міліцію», з мотивів помилково зрозумілих інтересів службової необхідності, не зважаючи на те, що водій та пасажири автомобілю ВАЗ 2113, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , своїми діями не створювали загрозу життю чи здоров`ю громадян або працівника міліції, прийняв незаконне рішення щодо застосування вогнепальної зброї з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 .
Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , перевищуючи службові повноваження, умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, порушуючи вимоги ст. 15 Закону України «Про міліцію» та п. п. 1-3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та п. п. 9.1, 9.5, 9.6 Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України № 657 від 07.09.2011 року, обійшовши автомобіль зі сторони його передньої частини, підійшов до передньої пасажирської двері автомобіля, відкрив її, привів ввірений йому по службі автомат «АК-74» калібру 5,45 мм., заводський номер НОМЕР_2 , у бойову готовність, шляхом зняття його із запобіжника та досилання патрону в патронник, направив дуло автомату в бік пасажира автомобіля ОСОБА_13 та здійснив один постріл, внаслідок якого останній отримав кульове поранення правої бічної поверхні шиї з пошкодженням 3,4 шийних хребців, речовини та оболонок спинного мозку, крововилив під м`які мозкові оболонки, загальне недокрів`я внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень, від яких настала смерть ОСОБА_13 .
При цьому, здійснюючи умисний постріл в бік ОСОБА_13 , з метою позбавлення останнього життя, ОСОБА_12 діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи настання наслідків у вигляді спричинення вогнепального поранення ОСОБА_11 , хоча розуміючи небезпечність наслідків здійсненого ним пострілу із ввіреного йому автомату системи «АК-74» калібру 5,45 мм. повинен був і міг їх передбачити, оскільки він, як діючий працівник органу внутрішніх справ, мав теоретичні знання і практичні навички поводження із вогнепальною зброєю, внаслідок чого куля, пройшовши скрізь тіло (шию) ОСОБА_13 , спричинила поранення ОСОБА_11 , який сидів на водійському сидінні автомобілю та по відношенню до ОСОБА_12 у момент пострілу, знаходився за ОСОБА_13 . У зв`язку з чим ОСОБА_11 було заподіяно наскрізне вогнепальне кульове поранення правого плеча з відкритим багатоосколковим переломом правої плечової кістки, проникаюче до черевної порожнини з ушкодженнями печінки, підшлункової залози, тонкого та товстого кишечнику, які утворились від пробивної дії снарядів (куль), випущених з вогнепальної зброї та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав повністю та пояснив, що він є співробітником міліції Чутівського РВ УМВС Полтавської області. 17 листопада 2014 року, отримавши зброю в УМВС в Полтавській області, він у складі зведеного загону виїхав в Донецьку область для проходження служби. Для несення служби їм видали ОСОБА_16 , АК-74 з дерев`яним прикладом, форма «піксель», балаклави, бронежилети. 17 листопада 2014 року о 22 годині вони зрозуміли, що будуть нести службу у АДРЕСА_2 . Зведений загін базувався на території медучилища. Вони несли службу на блокпосту, перевіряли людей, які в`їжджали та виїжджали з Донецької області. З 16 грудня 2014 року на 17 грудня 2014 року він ніс службу на блокпосту з 20.00 години до 08.00 години. З ним заступило ще 11 чоловік, хто саме не пам`ятає, але пам`ятає, що був ОСОБА_17 . Служба проходила в звичайному режимі. Він особисто автомобілі не перевіряв, він стояв третім замикаючим біля бетонної плити, розташувались наступним чином: один перевіряє, другий - прикриває, третій - залишається на місці. Його зміна закінчилась близько 8 години ранку 17 грудня 2014 року. Під час несення служби в Донецькій області зброю він не застосовував. До м. Полтави він приїхав 18 грудня 2014 року, того ж дня він здав набої і автомат Калашникова, пістолет він здав у райвідділок. 19.12.2014 року він написав рапорт на відпустку, і приблизно з 25 грудня 214 року він знаходився у відпустці 40 днів, приступивши до роботи 01 березня 2015 року. 02 березня 2015 року після закінчення його зміни він прийшов додому, і в цей момент до нього в помешкання увірвалися незнайомі люди - зелені чоловічки без розпізнавальних знаків, які почали робити обшук. Йому запропонували проїхати до ОСОБА_18 . Коли він вийшов з під`їзду, на нього вдягли кайданки та пакет на голову і посадили в машину. Один з них представився слідчим ОСОБА_19 . Коли прибули до ОСОБА_18 , його завели на 3 або 4 поверх і наказали розповідати, що було на блокпосту. Йому сказали, що нібито він вбив ОСОБА_20 . Він не був згоден з обвинуваченням, допитували його з застосуванням насилля, з нанесенням тілесних ушкоджень, про що він повідомляв при першому розгляді цієї справи. Але йому відповіли, що наявні всі докази його вини. Після застосування до нього насилля під час досудового слідства у нього не було іншого виходу як взяти провину на себе. Жодних злочинів він не вчиняв, потерпілих побачив при передачі справи до суду. Тоді він дізнався, що то люди з Полтавської області. Про обставини злочину йому розповідав слідчий і він давав покази так, як казав слідчий. Документи підписав, оскільки боявся за своє життя.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_12 , вина його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження у сукупності доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні.
Так, вина ОСОБА_12 доводиться:
Показами потерпілої ОСОБА_21 , яка будучи допитаною з дотриманням правил, передбачених статтею 352 КПК України, та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_13 є її сином. 16 грудня 2014 року приблизно о 17 годині 40 хвилин їй зателефонував син та повідомив про те, що їде у відрядження до Вінниці і щоб вона не хвилювалась. Вона спитала з ким він їде, на що він повідомив, що з ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . В ніч з 16 на 17 грудня 2014 року син знову зателефонував та сказав, що вони вже під`їжджають. Вранці, приблизно о 09 годині, зателефонувала дівчина сина і повідомила їй, що не може додзвонитися до ОСОБА_24 через відсутність зв`язку. Вона почала телефонувати на телефон сина та Чаплянського. З телефону Чаплянського відповіла жінка та сказала, що потерпілого везуть до Межівської лікарні. Вона зателефонувала колишньому чоловікові ОСОБА_21 та розповіла, що з ОСОБА_24 немає зв`язку. Після чого звернулась до органів міліції з заявою про зникнення сина. Потім знову зателефонувала на телефон Чаплянського, де їй відповіли, що тому роблять операцію. З відділення міліції Дніпропетровської області зателефонував черговий міліціонер та повідомив, що її сина немає в живих. 17 грудня 2014 року перед обідом, приблизно об 11-12 годині, вона телефонувала дядькові ОСОБА_22 ОСОБА_25 і він повідомив, що скоріш за все її сина не має в живих. Вона йому спочатку не повірила. Її колишній чоловік поїхав шукати сина, і 20 грудня 2014 року приблизно о 8.30-9.30 годині зателефонував та повідомив, що знайшов ОСОБА_24 неживим. Від ОСОБА_14 вона дізналась про те, що вони разом з її сином та ОСОБА_22 їхали до брата ОСОБА_14 , який проходив військову службу. В той час, коли перетинали український блокпост, один чоловік у комуфляжній формі перевірив документи і відпустив їх, сказавши «проїжджайте, земляки», а інший підійшов та почав знову перевіряти документи, йому не сподобалось питання і посмішка ОСОБА_24 , у зв`язку з чим він вистрелив в нього. Пізніше те ж саме розповів їй ОСОБА_26 . Описуючи чоловіка, який застрелив її сина, вказали, що він не дуже високого зросту та повненький. В судовому засіданні підтримала заявлений цивільний позов в повному обсязі. Потерпіла пояснила, що їй важко описати словами глибину моральних страждань, які вона переживає в останні роки, вона не спить ночами, так як втратила єдиного сина. У її молодшої доньки був нервовий зрив у зв`язку з смертю брата, з приводу якого донька лікувалась з січня по травень 2015 року. Просить призначити обвинуваченому ОСОБА_12 найбільшу міру покарання, яка може бути за такі злочини.
Показами потерпілого ОСОБА_21 , який будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених статтею 352 КПК України, та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в судовому засіданні пояснив, що загиблий ОСОБА_13 є його сином. 17 грудня 2014 року з телефонної розмови із колишньою дружиною ОСОБА_21 йому стало відомо про те, що пропав його син. Зі слів ОСОБА_14 дізнався, що їх зупинили земляки під час перевірки документів на блокпосту, розташованому в районі м.Костянтинівка. Вони щось спитали, один відпустив їх, а другому не сподобалось запитання і він вистрелив в нього. Після чого чоловік сказав їм пересісти і наказав їхати далі зі словами «сєпари доб`ють». ОСОБА_23 з ОСОБА_22 боялись, що їх не випустять живими, тому залишили тіло його сина біля одного з кладовищ. В Межівському відділенні міліції йому сказали, що машина знаходиться у них, а оперативна група разом з ОСОБА_23 поїхали шукати місце, де залишили тіло його сина. Йому дали номер телефону старшого оперативної групи. Він разом з товаришами ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , який є волонтером та знав ці дороги, поїхали шукати сина. Спочатку вони його не знайшли. Прямуючи з м. Артемівська до м. Костянтинівки, на першому ж кладовищі знайшли тіло ОСОБА_24 . На тілі сина бачив кров в районі голови. Після чого він зразу зателефонував опер групі. Вони самі нічого не чіпали і тіло не перевертали. По приїзду оперативної групи його забрали товариші, тому, що відбувалось далі, він не знає. Напередодні співробітники Дзержинського міськвідділу поліції знайшли закривавлений светр сина.
Показами потерпілого ОСОБА_11 , який будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених статтею 352 КПК України, та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в судовому засіданні пояснив, що 16 грудня 2014 року вони разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вирішили поїхати до м.Вуглегірська Донецької області, щоб відвезти аптечки братові останнього, який ніс службу в зоні антитерористичної операції. Їхали втрьох на автомобілі ВАЗ-211340 під його керуванням. Нікому не казали, що вони їдуть в Донецьку область. 17 грудня 2014 року, вже світало, він разом з ОСОБА_23 і ОСОБА_20 на робочому автомобілі ВАЗ 2113 вишневого кольору під`їхали до блокпосту м. Костянтинівки. Він був за кермом автомобіля, ОСОБА_13 сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_14 спав на задньому пасажирському сидінні, коли під`їхали, він вже не спав. Вказав, що не пам`ятає, які саме були погодні умови, але було волого. У нього та ОСОБА_20 не було паспортів, лише були посвідчення водіїв, речей заборонених не було. На блокпосту до них підійшли двоє чоловіків в формі. Один чоловік худорлявої статури (не пам`ятає чи була на ньому балаклава) перевірив їх документи, вміст багажника та сказав: «Земляки, щасливої дороги». Вони спитали у нього, як проїхати до ОСОБА_30 , щоб не натрапити на сепаратистів. Він не зміг відповісти, тому вони спитали у іншого. Інший чоловік був кремезнішим та нижчим на зріст за першого, на ньому була вдягнута балаклава та в руках зброя схожа на автомат Калашникова. Цей чоловік ще раз перевірив вміст багажника та наказав з`їхати на узбіччя і чекати представників прокуратури. Вони виконали наказ, з`їхавши на узбіччя до бетонних блоків. ОСОБА_13 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, спитав через відкрите водійське вікно у другого чоловіка про те, як проїхати до м. Вуглегірська. На що той відреагував сказавши: «Ти мені посміхаєшся?», перейшов до пасажирської двері, прикладом вдарив у скло пасажирської двері. ОСОБА_13 відкрив двері автомобіля. Він (потерпілий) чув і бачив, як військовослужбовець пересмикнув затвор автомата, ОСОБА_31 просив не стріляти, притулився до нього ( ОСОБА_11 ) секунда і стався постріл. Відстань дула автомату приблизно була 70 см. від ОСОБА_13 .Ніхто за автомат не смикав. Після пострілу він (потерпілий) відчув гострий біль в плечі та животі, вийшов з машини та присів біля неї. Чоловік, який здійснив постріл, пересвідчився в тому, що ОСОБА_13 вбито, штовхнувши його автоматом. Чоловік худорлявої статури почув постріл, коли відпускав машини і спитав: «Що ти накоїв?», але чи підходив він до них не пам`ятає. Військовослужбовець, який здійснив постріл, наказав пасажиру ОСОБА_14 пересісти за кермо автомобіля, а йому (потерпілому) на заднє пасажирське сидіння та їхати звідси. Оскільки вони дуже злякались та погано орієнтувались в незнайомій місцевості, до того ж, він погано себе почував через поранення, труп ОСОБА_32 витяг з салону автомобіля, але точне місце, де залишили, не пам`ятає. Вони їхали, плутаючи дорогу, та шукали лікарню, і вже на другому блокпості їм надали допомогу. Він боявся за своє життя, тому журналістам під час інтерв`ю не розповів всю правду про обставини трагедії, які мали місце на блокпосту м. Костянтинівки.
Показами свідка ОСОБА_33 , який будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що він був військовослужбовцем і знаходився у м. Вуглегірську. В грудні 2014 року до нього повинні були приїхати з волонтерською допомогою його брат ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , мали привезти аптечки для людей. В обумовлений день вони так і не приїхали, а з телефонної розмови він дізнався, що машину розстріляли. Від кого саме він дізнався, що на машину скоїли напад, він не пам`ятає. Що трапилось з ОСОБА_22 він дізнався днів через 20 після подій. Йому сказали, що це відбулось у м. Костянтинівці. З ОСОБА_34 вони сиділи в одній камері в слідчому ізоляторі півтора - два місяці. Від ОСОБА_35 йому стало відомо, що він стріляв у машину з Полтавської області, розказав, яка була машина, але, що сталося з людьми в машині, той не розповідав. Він пояснив «що так трапилось». Зі слів ОСОБА_35 виходило, що він підійшов перевірити документи, зарядив автомат, і випадково відбувся постріл.
Показами свідка ОСОБА_36 , який будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що в листопаді 2014 року його в складі зведеного батальйону УМВС в Полтавській області відрядили до зони АТО на один місяць. Крім нього у відрядженні були ОСОБА_17 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 . Перед відрядженням в УМВС Полтавській області кожному з них видали по пістолету «Макарова», автомату «Калашникова» АКМ та по два набої з патронами. Перед відрядженням з ними проводили інструктаж з приводу поводження зі зброєю і вони проходили заняття в навчальному центрі. Вони здійснювали службу у м. Костянтинівці, дислокувались у гуртожитку медучилища м. Костянтинівки. Він, свідок, ніс службу на блокпосту м. Костянтинівки на донецькому напрямку. Керував батальйоном ОСОБА_40 , який вів журнал чергування. Перед кожним чергуванням проводили інструктаж з приводу безпеки поводження зі зброєю і належного спілкування з громадянами. На блокпосту здійснювали перевірку документів у громадян, перевірку автомобілів на предмет провезення заборонених предметів. Чергували на блокпосту з зарядженою зброєю з приєднаними магазинами з бойовими патронами, але на запобіжнику. Патрон не повинен бути в патроннику під час несення служби. Зброю він здав одразу по прибуттю до УМВС в Полтавській області, все звірялось. В останній день відрядження на чергування заступили він ( ОСОБА_41 ), ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_17 . Чи відбувались надзвичайні події в останній день чергування на блокпосту та чи застосовував хтось зброю в той день йому не відомо.
Показами свідка ОСОБА_42 , який будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що з 17 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року він був відряджений в зону АТО. Несли вони службу в м. Костянтинівці Донецької області на блокпосту на виїзді з міста. В останній день перед ротацією несли службу ОСОБА_17 , ОСОБА_41 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 і ще хтось. Видавалась зброя: пістолет «Макарова» і автомат «Калашникова». Факти втрати набоїв йому не відомі. В гуртожитку чув розмови про вистріл, але від кого не пам`ятає. Він не пам`ятає чи розповідав йому ОСОБА_39 , що він вистрелив з необережності. Зброю здавали в УМВС в Полтавській області, наявність зброї перевірялась.
Під час додаткового допиту, після дослідження судом матеріалів службового розслідування УМВС Полтавської області (т.3 а.п.104-140), свідок ОСОБА_43 пояснив, що в останню зміну, в ніч з 16 на 17 грудня 2014 року, він чергував з ОСОБА_12 . Проводили службове розслідування за фактом надзвичайної події на блокпосту. Його опитували про обставини надзвичайної події, при цьому надали перелік питань і він самостійно відповідав на них. Він точно не пам`ятає, але було так, як написано в поясненні. Опитували без застосування тиску.
Показами свідка ОСОБА_15 , який будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що з 17 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року він ніс службу в зоні АТО в м. Костянтинівці. В останній день він ніс службу на блокпосту в`їзду/виїзду з м.Костянтинівки разом з ОСОБА_37 , ОСОБА_38 і ОСОБА_34 . На блокпосту здійснювали перевірку документів у громадян і перевірку автомобілів на наявність зброї. В той день вранці з 06 по 07 годину він (свідок) зупинив автомобіль ВАЗ з Полтавської області, колір і марку не пам`ятає. В автомобілі було двоє чи троє людей. Він (свідок) перевірив автомобіль, у тому числі і багажник, у водія автомобіля не було паспорту, а були лише водійські права, підстав зупиняти автомобіль не було і він побажав їм щасливої дороги. Після цього автомобіль не поїхав, а залишився стояти. Поруч з ним був ОСОБА_44 . Гайдук підійшов до вказаного автомобіля, і почав вести діалог з людьми, які знаходились в салоні автомобіля. Про що була у ОСОБА_35 з пасажирами розмова він не чув, бо пішов перевіряти автомобілі в черзі. До автомобіля окрім нього і ОСОБА_35 ніхто з їх колег не підходив. Він (свідок) перевірив автомобіль «фуру» і побачив, що автомобіль ВАЗ стоїть на узбіччі, а спереду нього стоїть ОСОБА_39 . Чи був ще хтось біля автомобіля, він не пам`ятає. Пострілу він (свідок) не чув, іншого звуку, на який би він звернув увагу, теж не чув. Підстав для застосування зброї на той момент не було.
Показами свідка ОСОБА_14 , який будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що 17 числа, не пам`ятає, місяць і рік, взимку вони їхали в зону АТО в Донецьку область, як волонтери, разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на автомобілі ВАЗ 2134 червоного кольору. ОСОБА_11 був за кермом автомобіля, ОСОБА_13 праворуч спереду, а він (свідок) на задньому сидінні. Їхали до м. Вуглегірська, де проходив військову службу його брат ОСОБА_45 , в 42 батальйон відвезти аптечки. Приблизно о 06 годині ранку вони зупинились на одному з блокпостів поблизу м. Костянтинівка зі сторони м. Димитрова. На блокпосту були люди в українській армійській формі, чи були одягнуті балаклави, не пам`ятає. Чоловік у військовій формі перевірив їх документи, вміст багажнику, спитав звідки вони та сказав «земляки їдьте». У нього був паспорт, а у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 були водійські права. Інший чоловік у військовій формі наказав ОСОБА_11 , який керував автомобілем, з`їхати на узбіччя. У цього військового був автомат «Калашникова». На запитання ОСОБА_13 про те, як проїхати до м. Вуглегірська, чоловік у військовій формі спитав про те, чого він посміхається, підійшов з правої сторони до машини, намагався відкрити двері, почав бити прикладом по склу. Чоловік зняв автомат з ключа. ОСОБА_13 відкрив вікно, а чоловік у військовій формі вистрелив в нього. Дуло автомата від ОСОБА_13 було на відстані, приблизно 40-50 см. ОСОБА_13 загинув одразу, вони це зрозуміли, бо він посинів, була рана на шиї і він не дихав. ОСОБА_13 нахилився на коробку передач, а ОСОБА_11 отримав поранення в руку і живіт, вивалився з машини. Чоловік змусив їх сісти в машину, його (свідка) за кермо, і наказав їхати далі зі словами: «Їдьте в сторону сепаратистів, хай вас добиватимуть там». Він чув, як між тим, хто стріляв, і тим, хто перевіряв документи, був конфлікт із-за пострілу. Він (свідок) погано орієнтувався у місцевості. Вони двічі зупинялися по дорозі. Машина була в крові. Вони вважали, що перебувають на території окупованій ДНР, тому залишили тіло ОСОБА_10 та викинули його речі і светр, а самі поїхали шукати допомогу ОСОБА_11 . На блокпосту, де був загін «Беркуту» в Дніпропетровській області, вони зупинились, розповіли, що було, потім їм викликали швидку меддопомогу і наряд міліції. Ніякого конфлікту між ними і військовими не було. Перший військовий поцікавився звідки вони, сказавши земляки їдьте. Жодних провокаційний дій вони не вчиняли, за автомат ніхто не хапався. З ним проводили слідчу дію на тому ж самому блокпосту.
Показами свідка ОСОБА_46 , який будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що в кінці 2014 року, точної дати не пам`ятає, зателефонував начальник розшуку та наказав терміново їхати в с. Новгородське м. Дзержинська, де можливо знаходиться труп невідомої на той час людини. Він разом з працівниками головного управління карного розшуку і з цивільним громадянином, якого він бачив вперше і який пояснив, що на кладовищі знаходиться його померлий товариш, проводили пошукові дії. Однак труп не знайшли, повернулися до райвідділу, де громадянин пояснив, що він разом з товаришами з Полтавської області виїхали в Донецьку область в м. Вуглегірськ, де перебував його брат, який знаходився в складі ВСУ і приймав участь в АТО, відвезти аптечки. Громадянин розповідав йому, що вони їхали в нічний час, він то засинав, то просинався. На одному з блокпостів їх зупинили військовослужбовці української армії, на деяких з них були балаклави і в руках автоматична зброя. Зі слів цього потерпілого з`ясувалось, що військові мали розпізнавальні знаки ВСУ, зокрема український прапорець на плечах. Потерпілий розповідав, що людині у камуфляжній формі української армії щось не сподобалось, він був схвильований, знервований, направив зброю в бік пасажира. Пасажира автівки було вбито, а водія поранено. Товариш військового почав його відводити, казати навіщо він це зробив. Громадянам наказали пересісти і їхати далі. Вони злякалися, що на наступному блокпосту їх зупинять, тому залишили на землі труп і його речі. На кордоні Донецької і Дніпропетровської області їх зупинили чергові на блокпосту і вони розповіли, що сталося в м. Костянтинівці. Пораненого забрали, а інший пасажир разом з ними шукав труп товариша та його речі. Їм співробітникам міліції було поставлене завдання знайти труп і речі. Протягом доби вони шукали речі, але свідок не міг пригадати де саме труп залишили. В кінці того ж дня метрів за 20 від дороги між с. Новгородське та м. Дзержинськ на узбіччі вони разом зі свідком знайшли светр в крові, прапорець український і ще щось, вже не пам`ятає. Речі лежали купчасто, так, нібито їх викинули з машини. Вони нічого не чіпали, викликали оперативну групу, приїхали слідчі і вилучені речі доправили до райвідділу. На узбіччі багато було сміття, але вилучались ті речі, на які вказував свідок. Наступного дня біля Катеринівського кладовища знайшли труп, але не вони, а працівники з Костянтинівського райвідділу.
Показами свідка ОСОБА_47 , який будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що на той час він був командиром зведеного загону, в числі бійців якого був і ОСОБА_12 , який був відряджений в зону проведення антитерористичної операції. Загін був відряджений до м. Краматорська на підставі наказу МВС на період часу з листопада по грудень 2014 року. Дислокувалися вони в м. Костянтинівці у гуртожитку медучилища по АДРЕСА_3 . Вони здійснювали охорону громадського порядку на 2-х блокпостах у м. Дружківка та м. Костянтинівка, перевірку транспорту. Перед поїздкою в зону АТО в ГУМВС в Полтавській області кожному видавалась зброя, автомат «Калашникова». Перед поїздкою і перед чергуванням проводився інструктаж з особистої безпеки, дотримання законності, прав і свобод. За час відрядження випадків втрати зброї, набоїв або здійснення пострілів не було. Вся зброя і боєприпаси були здані при поверненні до ГУМВС в Полтавській області. Про обставини події йому стало відомо від працівників внутрішньої безпеки.
Показами свідка ОСОБА_48 , який будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що він був командиром взводу, який ніс службу з середини листопада по грудень 2014 року на блокпосту поблизу м. Костянтинівка біля автозаправки, до складу якого входив і ОСОБА_12 . На блокпосту несли службу по 12 годин. Вівся журнал ведення бойових дій і проводився інструктаж перед чергуванням з приводу несення служби і поводження з вогнепальною зброєю. В УМВС Полтавської області всі отримали зброю пістолет «Макарова» і автомат «Калашникова». В останній день чергували на блокпосту ОСОБА_39 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , хто ще не пам`ятає. Про нестачу набоїв у взводі та про постріл йому нічого невідомо. Про те, що ОСОБА_12 має відношення до цього пострілу, дізнався під час проведення службової перевірки, коли його опитували.
Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_51 пояснив, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_12 ним складався, зокрема, і протокол від 04 січня 2015 року з приводу проведення радіотехнічної розвідки для встановлення базових станцій операторів. При слідчій дії був присутній спеціаліст ОСОБА_52 , підпису його немає, але повинен був бути. При огляді місцевості ОСОБА_53 вказав на місце, де знайшов светр, від стели Дзержинськ на автодорозі.
Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_54 пояснив, що у кримінальному провадженні ним проводився огляд місця події, в ході якого було знайдено труп. Проводили огляд трупа і місцевості навколо трупа, все було відображено в протоколі, відбитки не досліджувались при огляді. Під час огляду труп могли перевертати, тому на фототаблиці зафіксоване його різне розташування.
Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_55 пояснив, що ОСОБА_12 був затриманий 03 березня 2015 року. 04 березня 2015 року він проводив його допит. 05 або 06 березня 2015 року він проводив слідчий експеримент за участю ОСОБА_12 . За клопотанням сторони захисту в квітні місяці він проводив повторний слідчий експеримент з ОСОБА_12 . В ході допиту і слідчих експериментів ОСОБА_12 вказав, що перебував на блокпосту і неумисно здійснив постріл в ОСОБА_20 . Допит проводився за участю захисника. З метою перевірки показів підозрюваного проводився слідчий експеримент. В ході слідчої дії проводилось відеозйомка та фотофіксація. Він декілька разів уточнював, чи добровільно ОСОБА_12 дає пояснення. Той розповідав, що в грудні 2014 року він ніс службу на блокпосту, де зупинив автомобіль. Оскільки люди в автомобілі не надавали документи, він обійшов автомобіль до пасажирської двері. Хтось потягнув за автомат, внаслідок чого стався постріл. Після цього ОСОБА_12 наказав сісти ОСОБА_23 за кермо, ОСОБА_22 пересадив і наказав їхати до лікарні. Під час слідчого експерименту робились заміри, ОСОБА_39 показував на місці, як все відбулось, після чого склали письмовий протокол, який підозрюваний прочитав в голос, жодних зауважень до протоколу не було. Скопіювали компакт - диски і долучили до протоколу. В квітні 2015 року з`явився ще один захисник, і вони заявили клопотання про додатковий експеримент. Уточнення стосувалось механізму здійснення пострілу. Другий експеримент проводився на території ІТТУ, під час якого були присутні два захисники і проводилась відеозйомка. На протязі всього досудового розслідування ОСОБА_12 провину визнавав, єдине вказував, що все сталося з необережності. Що стосується відеозапису, то він здійснювався на внутрішній носій камери, а тому долучити саму камеру він не міг. Він наголошував, що відеозапис буде скопійовано на компакт диски. Зауважень до протоколів не було, єдине, в другому протоколі слідчого експерименту ним внаслідок технічної помилки було вказано дату проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 22 квітня 2015 року, в той час як фактично дана слідча дія проводилась 23 квітня 2015 року, у зв`язку з чим він вніс виправлення в текст протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого.
Показами свідка ОСОБА_56 , який будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що він приймав участь при слідчій дії в якості понятого, окрім нього було багато людей, ще один понятий і обвинувачений. Обвинуваченому було запропоновано розказати, що відбувалось того дня. Запропонували проїхати до блокпосту. На блокпосту знайшли машину, розсадили людей в салон автомобіля. Обвинувачений розповідав та показував, як зранку на блокпост під`їхала машина. Він підійшов до водія, у них не було документів. Обвинувачений привів автомат у бойову готовність і підійшов до іншої сторони машини, нахилився і здійснився постріл. Робились заміри. Складався протокол, проводилась відеозйомка. Обвинувачений розповідав добровільно, його не змушували давати пояснення. Були присутні захисники. У нього не було зауважень до протоколу і не пам`ятає, щоб хтось робив зауваження.
Показами свідка ОСОБА_57 , який будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що він був присутній при слідчому експерименті на блокпосту біля м. Костянтинівки. Обвинувачений показував на місці, як він ніс службу на блокпосту, де випадково вистрелив в чоловіка, одному попало в шию, водію в плече. ОСОБА_12 добровільно показував місце розташування автомобіля, як він тримав зброю, зазначав в який момент пролунав постріл. Під час слідчого експерименту проводились заміри, складався протокол слідчої дії, який вони підписали без зауважень, оскільки викладені в ньому дані відповідали дійсності. Обвинувачений сам давав пояснення, йому ніхто не диктував їх.
Крім того, з досліджених у порядку ст. 358 КПК України у судовому засіданні документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судом було встановлено таке.
Відповідно до протоколу огляду від 20 грудня 2014 року з фототаблицею, на ділянці місцевості, розташованій в 30 метрах від кладовища по вулиці Миру в с. Іванопілля Костянтинівського району Донецької області на ґрунтовій дорозі було виявлено труп ОСОБА_10 з пошкодженням на правій боковій поверхні шиї, у верхній третині на відстані 6 см нижче проекції сосцевидного відростку виявлено рану округлої форми з дефектом тканини в центрі, край рани багатозубчастий з шириною в передній частині 0,2 см, в задній менше 0,1 см, по краю рани є синюшний крововилив. На лівій боковій поверхні шиї у верхній третині на відстані 3 см від проекції сосцевидного відростку виявлено рану неправильної прямокутної форми з нерівними краями, дефектом тканин в центрі. Крім того, в ході огляду було виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia», посвідчення водія на ім`я ОСОБА_13 , пластикові картки «Приватбанку», «Авторанс», «Fozzy», «Нова лінія», грошові кошти в сумі 5 гривень двома купюрами номіналом по 2 гривні та однією купюрою номіналом 1 гривня. ( т.2 а.п.22-51).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до протоколу огляду від 04 січня 2015 року з фототаблицею, в ході огляду надітого на ОСОБА_10 одягу: на куртці було виявлено наявність плям та згустків крові на комірі та капюшоні; на комірі, на нижній частині капюшона; з лівої сторони виявлене рване пошкодження коміру та капюшона, які характерні для пошкоджень від кулі; футболка рясно пропитана кров`ю в районі лівого плеча; на джинсах в області колін виявлені плями бурого кольору (т.2 а.п.63-75).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Під час проведення огляду чоловічого светра 04 січня 2015 року встановлено, що на правому плечі та рукаві, на лівому плечі та рукаві є плями бурого кольору (т.2 а.п.80-82).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до протоколу від 04 січня 2015 року з фототаблицею, свідок ОСОБА_58 вказав на місце, де він знайшов светр ОСОБА_13 , а саме: ділянка місцевості біля дороги, яка веде з м. Дзержинська в сторону с. Новгородське (т.2 а.п.83-86).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В ході проведеного огляду 17 грудня 2014 року автомобіля ВАЗ-211340 червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ТОВ «Лан-Агро» з дозволу власника автомобіля (т.2 а.п.137,138), який на підставі наказу від 01 грудня 2014 року № 61К був закріплений за ОСОБА_14 (т.2 а.п.139) встановлено наступне. На момент огляду автомобіль в справному стані без видимих пошкоджень. На передньому лівому сидінні (водійському) виявлені забруднення тканинної поверхні речовиною бурого кольору; на передньому правому сидінні (пасажирському) виявлені забруднення речовиною бурого кольору неправильної форми. На тканинній поверхні заднього пасажирського сидіння виявлені вогнищеві забруднення речовиною бурого кольору; на задніх гумових половиках виявлені плями речовини бурого кольору (т.2 а.п. 141-147).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В ході огляду автомобіля ВАЗ 211340 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 08 квітня 2015 року було виявлено, що передні пасажирські дверцята зовні не відчиняються через механічні пошкодження, а відчиняються тільки із салону автомобіля. Зі сторони переднього пасажирського сидіння в районі важелі коробки передач виявлені плями речовини бурого кольору (т.4 а.п.26-28).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В ході огляду речей ОСОБА_11 , проведеного 17 грудня 2014 року, було виявлено: на належних йому джинсах темно-синього кольору із задньої сторони на поясі пляму темно-бурого кольору; на бавовняному светрі сірого кольору із задньої сторони по всій спинній частині та на лівому рукаві в ліктьовій частині плями бурого кольору. На правій передній частині светра поблизу накладної кишені виявлений отвір; на футболці жовтого кольору ушкодження у формі отвору та плями бурого кольору; із светра сірого кольору було вилучено оболонку кулі, що підтверджується протоколом огляду від 17 грудня 2014 року та фототаблицею до нього (т.2 а.п.148-153).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Згідно протоколу від 03 березня 2015 року, в ході проведення обшуку (т.2 а.п.229-231) за місцем проживання ОСОБА_12 у квартирі АДРЕСА_4 : виявлено та вилучено чоловічу куртку та чоловічі штани камуфляжного зеленого кольору, пару теплих чоловічих чобіт чорного кольору на шнурівках, мобільний телефон «Нокіа» в корпусі чорного кольору (т.4 а.п.33-34), паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 (т.2 а.п.238-246); 14 фотокарток розміром 10х15 см із зображенням особи, схожої на ОСОБА_12 , на двох з них зображена стела з написом «Константиновка»; на двох зазначено дату 16 грудня 2014 року та зображено особу, схожу на ОСОБА_12 у камуфляжному одязі, з автоматом, у бронежилеті та з балаклавою на голові (т.2 а.п.261-267); службове посвідчення працівника УМВС України в Полтавській області НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_12 (т.2 а.п.247).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до протоколу огляду від 04 березня 2015 року були оглянуті речі і документи, вилучені в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_12 (т.2а.п.233-237).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 06 березня 2015 року та фототаблиці до нього, ОСОБА_12 в присутності захисника ОСОБА_59 і понятих ОСОБА_57 і ОСОБА_56 вказав, що 17 грудня 2014 року приблизно о 6 годині 30 хвилин він ніс чергування на блокпосту, розташованому на в`їзді до м. Костянтинівка зі сторони м. Донецька. У вказаний час зупинив автомобіль, в якому знаходились троє чоловіків, та почав перевірку документів; коли почав нахилятися до середини автомобіля, відбувся самовільний постріл з автомату системи «Калашникова», внаслідок якого було вбито ОСОБА_13 та поранено ОСОБА_11 . Вказав, що постріл відбувся з необережності. Уточнив, що після того, як з`ясувалось, що водій автомобіля та один з пасажирів не мають паспортів, він наказав водієві, щоб той з`їхав з дороги на праве узбіччя. Перед тим, як рухатись в бік автомобіля, він перевів запобіжник автомату в бойове положення, дослав патрон в патронник і почав рухатися в бік автомобіля, тримаючи автомат за пістолетну рукоятку, а вказівний палець своєї правої руки на рамці спускового гачка. Підійшовши до пасажирської двері автомобіля, спробував відкрити двері за ручку, однак вони були зачинені, у зв`язку з чим він цією ж рукою постукав у вікно пасажирської двері. Вікно передньої пасажирської двері трохи відчинилось і він сказав пасажиру, щоб той відкрив двері. Пасажир відкрив двері, при цьому автомат дульною частиною був направлений донизу (до землі). Він нахилився до салону автомобіля, взяв лівою рукою за плече пасажира та висловив вимогу надати документи; після цього почав відхилятись назад та під час відхиляння його палець зіскочив зі скоби пускового гачка та випадково натиснув на спусковий гачок, від чого стався постріл. Пасажир після пострілу нахилився головою та тулубом в бік водія та водійського сидіння. Оскільки водія було поранено, останній помінявся місцями із пасажиром із заднього сидіння, після чого він сказав їм їхати до медичного закладу до м. Костянтинівки ( т.3 а.п.23-40).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В судовому засіданні були відтворені долучені в якості додатків до протоколу слідчої дії компакт - диски з відеозаписами слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 06 березня 2015 року. Під час дослідження відеозапису слідчої дії захисник звернув увагу суду на долучення слідчим копій відеозапису, а не оригіналів. Разом з тим, зважаючи на те, що проведення відеозапису під час слідчого експерименту не є обов`язковим, суд вважає, що це жодним чином не впливає на допустимість протоколу слідчої дії в цілому. Окрім того, допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_55 в судовому засіданні пояснював, що флеш - носій відеокамери, яка використовувалась під час проведення слідчого експерименту за своїми характеристиками є невід`ємною її частиною і не міг бути відокремлений, тому відеозапис слідчої дії був скопійований на компакт диски, про що були повідомлені всі учасники.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26 березня 2015 року з фототаблицею, потерпілий ОСОБА_11 вказав, що з 16 на 17 грудня 2014 року вони разом із ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 виїхали із м. Глобине до м. Вуглегірська Донецької області з метою передати до зони антитерористичної операції аптечки та продукти брату останнього. 17 грудня 2014 року приблизно о 06 годині 00 хвилин вони на автомобілі ВАЗ 2113 під його керуванням зупинились на блокпосту поблизу м. Костянтинівка, де їх документи перевірив чоловік у військовій формі. Через хвилину до автомобіля підійшов інший чоловік у військовій формі та наказав з`їхати на узбіччя для перевірки документів. В той момент, коли чоловік у військовій формі підійшов до передніх дверей автомобіля навпроти вікна, ОСОБА_13 , який знаходився на передньому сидінні, через відкрите вікно спитав у нього про те, як проїхати до м. Вуглегірська. Чоловік у військовій формі спитав у ОСОБА_13 чого він посміхається та, обійшовши автомобіль спереду, підійшов до правої пасажирської двері та став стукати прикладом автомату у вікно та намагатися відкривати двері автомобіля. ОСОБА_13 відкрив двері автомобіля, а чоловік у військовій формі став навпроти ОСОБА_13 , навів у його бік автомат та здійснив постріл. Чаплянський зазначив, що перед пострілом той чоловік привів автомат у бойове положення, а саме: за допомогою затвору дослав патрон в патронник та зняв автомат із запобіжника. Після пострілу чоловік у військовій формі дулом автомату штовхнув тіло ОСОБА_13 , переконавшись таким чином в тому, що він помер. Він, потерпілий, відчуваючи біль у плечі та животі, вийшов з автомобіля та присів біля нього. Чоловік у військовій формі наказав йому сідати на заднє сидіння, а ОСОБА_14 за кермо автомобіля та їхати далі. Під час слідчого експерименту проводились заміри, відстань від шиї потерпілого до дульного зрізу пламегасника автомату склала 60 см (т.3 а.п.141-162).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В судовому засіданні були відтворені долучені в якості додатків до протоколу слідчої дії компакт - диски з відеозаписами слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 від 26 березня 2015 року. Відеозапис слідчої дії скопійований на долучені слідчим компакт - диски. Разом з тим, зважаючи на те, що проведення відеозапису під час слідчого експерименту не є обов`язковим, суд вважає, що це жодним чином не впливає на допустимість протоколу слідчої дії в цілому. Окрім того, допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_55 в судовому засіданні пояснював, що флеш - носій відеокамери, яка використовувалась під час проведення слідчого експерименту, за своїми характеристиками є невід`ємною її частиною і не міг бути відокремлений, тому відеозапис слідчої дії був скопійований на компакт диски, про що були повідомлені всі учасники.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 26 березня 2015 року з фототаблицею до нього, свідок ОСОБА_14 вказав, що 16 грудня 2014 року вони разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на автомобілі ВАЗ 2113 під керуванням останнього виїхали до м. Вуглегірська. 17 грудня 2014 року в період часу приблизно з 07 години до 08 години їх зупинили на блокпосту поблизу м. Костянтинівка, де особа у військовій формі перевірила їх документи та вміст багажника. За вимогою другого чоловіка у військовій формі ОСОБА_11 скерував автомобіль на узбіччя, вони надали для перевірки свої документи, а останній показав вміст багажника. ОСОБА_13 запитав у чоловіка в військовій формі про те, як проїхати до м. Вуглегірська, на що той запитав у ОСОБА_13 чому він так посміхається та, обійшовши машину, підійшов до пасажирської двері і вдарив автоматом по склу. Після удару ОСОБА_13 відчинив двері, а чоловік у військовій формі навів на нього автомат. ОСОБА_13 просив не стріляти, однак чоловік у військовій формі зробив один постріл з автомату в бік останнього. Переконавшись, що ОСОБА_13 помер, чоловік у військовій формі підійшов до ОСОБА_11 , який присів біля автомобіля, оскільки відчував біль у плечі та животі, наказав йому сідати на заднє пасажирське сидіння, а він, свідок, сів за кермо автомобіля, після чого вони поїхали. Під час слідчого експерименту проводились заміри, відстань від шиї потерпілого до дульного зрізу пламегасника автомату склала 75 см. (т.3 а.п.163-178).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87, 99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
В судовому засіданні були відтворені долучені в якості додатків до протоколу слідчої дії компакт - диски з відеозаписами слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 26 березня 2015 року. Відеозапис слідчої дії скопійований на долучені слідчим компакт - диски. Разом з тим, зважаючи на те, що проведення відеозапису під час слідчого експерименту не є обов`язковим, суд вважає, що це жодним чином не впливає на допустимість протоколу слідчої дії в цілому. Окрім того, допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_55 в судовому засіданні пояснював, що флеш - носій відеокамери, яка використовувалась під час проведення слідчого експерименту, за своїми характеристиками є невід`ємною її частиною і не міг бути відокремлений, тому відеозапис слідчої дії був скопійований на компакт диски, про що були повідомлені всі учасники.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 квітня 2015 року з фототаблицею та схемою до нього, місцем вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 злочинів є територія блокпосту, розташованого при в`їзді до м. Костянтинівка зі сторони міст Донецька та Красноармійська Донецької області, який представляє собою штучно створені споруди, направлені на організацію контрольно пропускного режиму при в`їзді - виїзді до м. Костянтинівка, а також споруди, які служать для відпочинку та харчування. Блокпост розташований на обох дорогах (дорозі у напрямку руху до м. Костянтинівки та у зворотному напрямку) (т.3 а.п.183-190).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей від 07 квітня 2015 року,було оглянуто автомат «АК-74» № НОМЕР_2 з дерев`яним прикладом (т.4 а.п.8-11).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106,223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Відповідно до проведеного огляду сайту «Sinoptik.ua» встановлено, що 17 грудня 2014 року (середа) у м. Костянтинівка хмарна погода протрималась на протязі цілого дня, зранку опадів не було, увечері пішов дрібний дощ. Температура повітря у вказаний день складала +1,+4 градусів Цельсія ( т.4 а.п.31-32).
Даний протокол складено у відповідності до положень ст.ст.104-106, 223,237 КПК України та явних й істотних порушень вимог останніх та ст.ст. 87,99 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено, у зв`язку з чим він є належним, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та є допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку КПК України.
Як вбачається із листа заступника начальника Управління карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області від 25 лютого 2015 року № 1/595/2, в період часу з 17 листопада 2014 року по 18 грудня 2014 року на блокпосту, розташованому по АДРЕСА_5 , ніс службу особовий склад зведеного загону з числа співробітників УМВС України в Полтавській області в складі 10 осіб, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_60 , ОСОБА_15 , ОСОБА_61 , ОСОБА_43 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 17 грудня 2014 року приблизно о 7 годині перевірку автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та документів, що посвідчують особу водія ОСОБА_11 та пасажирів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , здійснювалась ОСОБА_15 , ОСОБА_60 та ОСОБА_12 . Згідно отриманої інформації, під час перевірки документів ОСОБА_12 , знаходячись біля передньої пасажирської двері вказаного автомобіля із автомату АК-74 калібру 5,45х39мм здійснив постріл, яким завдав вогнепального поранення, що потягло за собою смерть ОСОБА_13 та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 (т.2 а.п.197-200).
Як вбачається з, належним чином завірених, копій з журналу обліку бойових дій та нарядів особового складу зведеного загону працівників органів внутрішніх ІНФОРМАЦІЯ_2 та журналу обліку особового складу зведеного загону працівників органів внутрішніх справ України в Полтавській області, ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ОСОБА_43 16-17 грудня 2014 року несли службу на блокпосту (т.3 а.п.66-69, 223-301). Відповідно до витягу з наказу від 15 травня 2013 року № 198 о/с ОСОБА_12 призначено на посаду помічника начальника Чутівського районного відділу оперативного чергового чергової частини штабу (т.3 а.п.71). 30 серпня 2013 року наказом № 437 о/с ОСОБА_12 присвоєне чергове спеціальне звання начальницького складу капітан (т.3 а.п.72).
Згідно копії наказу від 13 листопада 2014 року № 537 о/с дск ОСОБА_12 , ОСОБА_15 . ОСОБА_43 та інших відрядженодо м. Краматорська для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», несення служби по охороні громадського порядку в районі проведення АТО (т.3 а.п.73, 215-222, а також т. 9), що підтверджується посвідченнями про відрядження № НОМЕР_4 та талоном до нього на ім`я ОСОБА_12 (т. 3 а.п.76), №000182 на ім`я ОСОБА_15 (т.2 а.п.259-260), в яких зазначено термін відрядження з 17 листопада 2014 року до 18 грудня 2014 року.
Згідно, належним чином завіреної, копії довідки від 17 грудня 2014 року №1/18634 капітан міліції ОСОБА_12 , помічник начальника Чутівського районного відділу УМВС України в Полтавській області, в період часу з 17 листопада по 17 грудня 2014 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції в районі її проведення в м. Костянтинівка Донецької області (т.2 а.п.223, т.3 а.п.77).
Відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ від 17 грудня 2014 року № 102 капітан міліції ОСОБА_12 вважається таким, що перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (т.2 а.п.249-254).
Відповідно до, належним чином завіреної, копії книги видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів УМВС в Полтавській області ОСОБА_12 отримав 17.11.2014 року автомат АК 74 № НОМЕР_2 , 4 магазини 120 патронів, які здав в тій же кількості 18.12.2014 року ( т.3 а.п.79-100).
Згідно матеріалів службового розслідування, зокрема висновку, затвердженого 02 квітня 2014 року начальником УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_12 , будучи працівником правоохоронного органу, 17 грудня 2014 року на блокпосту поблизу м. Костянтинівки здійснив постріл відносно цивільних та неозброєних громадян; окрім того, в порушення ст.12 Закону України «Про міліцію», не забезпечив своєчасне надання медичної допомоги постраждалим громадянам, а приховав дану подію від керівництва (т.3 а.п.104-140).
В ході проведення службового розслідування, свідок ОСОБА_43 власноручно надав детальні письмові пояснення з приводу подій, які відбувались 17 грудня 2014 року на блокпосту м. Костянтинівка, зазначивши, що 17 грудня 2014 року в розмові з ОСОБА_12 , останній сказав, що він вистрелив, але з чого він здійснив постріл і коли це було він не казав (т. 3 а.п.129). Під час додаткового допиту в судовому засіданні, під присягою свідка, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_43 підтвердив правильність викладених ним в поясненні обставин.
З досліджених у порядку § 3 Глави 28 КПК України у судовому засіданні висновків експертів, тобто докладного опису проведених експертами досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено таке.
Згідно висновку експерта № 257 від 24 лютого 2015 року при дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено наскрізне вогнепальне кульове поранення правої бокової поверхні шиї з пошкодженням 3,4 шийних хребців, речовини та оболонок спинного мозку; крововиливи під м`які мозкові оболонки; загальне малокрів`я внутрішніх органів; набряк головного мозку та легень. Даний висновок підтверджується наявністю на правій боковій поверхні шиї ушкодження, характерного для вхідного вогнепального отвору, наявністю раневого каналу, а також наявністю на лівій боковій поверхні шиї ушкодження, характерного для вихідного вогнепального отвору. За ступенем тяжкості виявлені тілесні ушкодження носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_10 є вищеописане вогнепальне кульове поранення шиї (т.2 а.п.53-55).
Відповідно до висновку експерта № 18-9-257 від 20 травня 2015 року, з урахуванням характеру, локалізації та напрямку раневого каналу не виключена можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_13 за обставин, вказаних всіма учасниками проведених слідчих експериментів (за участю підозрюваного ОСОБА_12 від 06.03.2015 року, за участю потерпілого ОСОБА_11 від 26.03.2015 року, за участю свідка ОСОБА_14 від 26.03.2015 року) ( т.4 а.п.185-186).
Як вбачається з висновку експерта № 21-18-9-257 від 20 травня 2015 року, враховуючи обширність тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_13 настала практично миттєво, що виключає можливість залишитись йому в живих навіть при наданні йому своєчасної медичної допомоги ( т.4 а.п.198).
При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_13 етиловий та інші спирти не виявлені; при судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_13 метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені, відповідно до висновків експертів № 9-257 від 27 лютого 2015 року (т.2 а.п.57) та № 522-Т/15/257 від 16 січня 2015 року (т.2 а.п.58).
Як вбачається з висновку експерта № 149к-И/15 від 16 січня 2015 рокукров від трупа ОСОБА_13 1990 року народження, відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В ( т.2 а.п.59).
Відповідно до висновку експерта № 154-И/15 від 06 лютого 2015 року на чоловічому светрі, належному ОСОБА_10 , що був вилучений 04 січня 2015 року в ході огляду місця події в об`єктах № 13-15 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_10 не виключається. На цьому ж светрі в об`єктах № 1-12, 16 виявлена кров людини, в якій наявний антиген Н. Можна дійти висновку, що кров в зазначених об`єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і її походження від потерпілого ОСОБА_10 не виключається (т.2 а.п.95-97).
Згідно висновку експерта № 153-И/15 від 03 лютого 2015 року на футболці, належній потерпілому ОСОБА_13 , виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої від самого ОСОБА_13 не виключається (т.2 а.п.101-102).
Відповідно до висновку експерта № 155-И/15 від 07 лютого 2015 року на джинсових брюках з ременем в поясі, належних ОСОБА_13 , вилучених 10 січня 2015 року, в об`єктах 1,7-10, 12-17 виявлена кров людини, в якій виявлено антиген Н, а в об`єкті № 17- і ізогемагглютинин анти-А. Таким чином, можна дійти висновку, що кров в зазначених об`єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і її походження від потерпілого ОСОБА_13 не виключається (т.2 а.п.106-109).
Відповідно до висновку експерта від 22 січня 2015 року № 68 предмет, вилучений 17 грудня 2014 року під час огляду одягу, який належить ОСОБА_11 , є фрагментом оболонки кулі. На поверхні фрагмента оболонки кулі, наданого на дослідження, немає слідів, придатних для ідентифікації. Встановити до якого типу та виду патронів відноситься представлений на дослідження фрагмент оболонки кулі не є можливим, у зв`язку зі значною деформацією наданого об`єкту та відсутністю ознак, вказуючих на належність до певного калібру. Встановити, який тип та калібр зброї, для стрільби з якого призначена куля, фрагмент якої представлений на дослідження, не є можливим, у зв`язку зі значною деформацією наданого об`єкту та відсутністю ознак, вказуючих на належність до певного калібру. На поверхні фрагменту оболонки кулі слідів каналу ствола немає, тому встановити, зі зброї якої моделі вистріляна куля, фрагмент оболонки якої наданий на дослідження, не є можливим (т.2 а.п.121-123).
Відповідно до висновку експерта від 24 квітня 2015 року № 737 наданий на дослідження автомат - є одноствольною автоматичною нарізною вогнепальною зброєю автоматом конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_2 калібру 5,45 (5,45х39мм), 1981 року виготовлення, промислового виробництва. Даний автомат придатний для стрільби патронами калібру 5,45х39 мм. З наданого автомату здійснення пострілу без натискання на спусковий гачок неможливе (т.4 а.п.17-21).
Відповідно до висновку експерта від 22 квітня 2015 року № 214 виявлені у ОСОБА_11 наскрізне вогнепальне кульове поранення правого плеча з відкритим багатоуламковим переломом правої плечової кістки, вогнепальне кульове поранення, проникаюче до черевної порожнини, з ушкодженням печінки, підшлункової залози, тонкого та товстого кишечнику утворились від пробивної дії снарядів (куль), випущених з вогнепальної зброї, можливо в термін та при обставинах, на які вказує потерпілий, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (т.4 а.п.38-39).
Згідно висновку комплексної психолого - психіатричної експертизи від 18 березня 2015 року №132 ОСОБА_12 є психічно здоровим. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню, не перебував у тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Будь-яких виражених індивідуально-психологічних характеристик, які мають суттєвий вплив на його поведінку, не виявлено. Схильності до патологічної брехні та фантазерства у ОСОБА_12 не відмічається. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню, ОСОБА_12 не перебував в стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання); не перебував в стані вираженого емоційного напруження (стрес, фрустрація), що могло суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. ОСОБА_12 не перебував у будь-якому вираженому емоційному стані при проведенні слідчого експерименту. Всі показання, які давав ОСОБА_12 при проведенні слідчих дій, експертизи, дані довільно, їх правдивість чи неправдивість залежать виключно від доброї волі випробуваного. В теперішній час ОСОБА_12 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного впливу не потребує. При проведенні експертного дослідження під час спілкування з комісією лікарів, ОСОБА_12 пояснював …Він постукав у вікно передньої пасажирської двері автомобіля. Двері відкрились, він сказав, щоб пасажир надав свої документи. На питання відповів, що потрібно надати паспорт громадянина України і почав нахилятися до пасажира, щоб повторити пасажирам, що були в машині, що їм потрібно надати паспорти. В той час, коли він нахилився, відбувся постріл. Він завчасно прийняв рішення привести свою зброю у бойову готовність, оскільки в машині було троє, а він один. Тримав палець на спусковому гачку… (т.4 а.п. 44-50).
Згідно висновку експерта від 17 квітня 2015 року № 875-И/15 на нижній частині чохла переднього пасажирського сидіння (об`єкти 6,7,9), вилучених з автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої, як від ОСОБА_13 , так і від ОСОБА_11 , не виключається. На нижній частині чохла переднього пасажирського сидіння (об`єкти 1-5,8) виявлена кров людини, в якій виявлено антиген Н. Таким чином, можна дійти висновку, що кров в зазначених об`єктах відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В і походження її, як від ОСОБА_13 , так і від ОСОБА_11 , виключити неможливо (т.4 а.п.56-58).
Відповідно до висновку експерта № 871-И/15 від 17 квітня 2015 року на фрагменті бинта з марлі із змивом (об`єкт № 1), вилученого із заднього пасажирського сидіння автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої, як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_11 , не виключається (т.4 а.п.64-65).
Згідно висновку експерта № 872-И/15 від 16 квітня 2015 року на фрагменті марлевого бинта зі змивом (об`єкт № 1), вилученому з переднього пасажирського сидіння автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої, як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_11 , не виключається (т.4 а.п.71-72).
Відповідно до висновку експерта № 873-И/15 від 18 квітня 2015 року на фрагменті марлевого бинта зі змивом (об`єкт № 1), вилученому з сидіння водія автомобіля ВАЗ 2113 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виявлена кров людини групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, походження якої, як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_11 , не виключається (т.4 а.п.78-79).
Згідно висновку експерта № 128-МК/15 від 04 травня 2015 року на правій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_13 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини круглої форми з нерівними краями, наявністю центрального дефекту тканини з радіальними прикраєвими розривами ниткоткацького переплетіння, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вхідного пошкодження. На лівій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_13 виявлено наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини лінійної форми з нерівними, добре зіставленими краями і закругленими кінцями, без утворення дефектів тканини, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вихідного пошкодження. При стереомікроскопічному дослідженні вогнепального кульового вхідного пошкодження на капюшоні, на стінках, краях та навколо нього будь-яких чужорідних включень (текстильних волокон, скла, деревини, металевих та інших частин) не виявлено (т.4 а.п.99-101).
В описовій частині висновку експерта допущена технічна помилка, яка, на думку суду, жодним чином не впливає на оцінку допустимості висновку, як доказу в цілому, а саме вказано, що на лівій задній боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_13 було виявлене пошкодження, яке має ознаки «вхідного» кульового поранення. Хоча при викладенні опису виявлених пошкоджень у висновку беззаперечно вбачається, що на лівій задній боковій поверхні капюшона куртки було виявлено саме «вихідне» вогнепальне кульове пошкодження.
Відповідно до висновків експерта № 129-МК/15 від 04 травня 2015 року, № 130-МК/15 від 04 травня 2015 року, на правій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_13 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини округлої форми з нерівними краями, наявністю центрального дефекту тканини та радіальними прикраєвими розривами ниток ткацького переплетіння, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вхідного пошкодження. На лівій боковій поверхні капюшона куртки ОСОБА_13 виявлене наскрізне пошкодження всіх слоїв тканини лінійної форми з нерівними добре зіставленими краями і закругленими кінцями, без утворення дефектів тканини, що дозволяє віднести його до вогнепального кульового вихідного пошкодження. При стереомікроскопічному дослідженні наскрізних пошкоджень куртки ОСОБА_13 будь-яких ознак впливу на тканину високої температури (полум`я, накладення кіптяви, порошинок чи їх фрагментів, металів та інших інородних включень) не виявлено. При контактно-дифузійному дослідженні вогнепального кульового вхідного пошкодження на правій боковій поверхні капюшона, методом кольорових відбитків, виявлене слабо виявлене дифузне нашарування іонів міді. Будь-яких змін кольору фотобумаги в зоні контакту із наскрізним пошкодженням на лівій боковій поверхні капюшона не відбулось. При дослідженні наскрізних пошкоджень в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів, характерних для присутності вуглеродвмістких речовин (сажі, кіптяви та інших) не виявлено. При дослідженні пошкоджень в ультрафіолетових променях випромінювань, характерних для накладення мінеральних масел (ружійного масла), не виявлено. Вказані пошкодження утворились внаслідок проходження через тканину куртки вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з вогнепальної зброї з неблизької дистанції або через перепону. Цей висновок підтверджується відсутністю в області вогнепального кульового вхідного пошкодження додаткових факторів пострілу. Виявлені вогнепальні кульові пошкодження на одязі ОСОБА_13 відповідають вогнепальним кульовим пошкодженням його тіла. Взаємне розташування вхідного та вихідного кульових пошкоджень вказують на те, що напрямок пострілу було спереду назад та справа наліво. Вищеперелічені вогнепальні кульові пошкодження одягу ОСОБА_13 могли бути утворені проходженням кулі калібру 5,45мм, вистріляної із зброї, яким міг бути автомат АКМ та його модифікації ( т.4 а.п.102-104, 105-107).
Згідно висновку експерта № 124-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні вогнепальної вихідної кульової рани на шматку шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_13 на стінках, краях та навколо неї будь-яких інорідних включень (текстильних волокон, скла, деревини, металевих та інших частин) не виявлено (т.4 а.п.112-113).
Відповідно до висновку експерта № 125-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні рани на шматку шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_13 встановлено відсутність по краях та навколо рани ознак термічного впливу високої температури (полум`я) на шкіру, а також кіптяви та накладень незгорілих та напівзгорілих порошинок. При дослідженні рани в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів у вигляді відкладення речовини сіро-чорного кольору, що є характерним для накладення в цій зоні вуглеродовмісткої речовини (кіптява, сажа) не виявлено. При дослідженні пошкодження в ультрафіолетових променях свічень, характерних для накладення мінеральних масел (ружійного масла), не виявлено (т.4 а.п.114-115).
Згідно висновку експерта № 126-МК/15 від 07 квітня 2015 року при контактно-дифузійному дослідженні вогнепальної вихідної кульової рани на шматку шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_13 методом кольорових відбитків будь-яких накладень заліза, міді та свинцю не виявлено (т.4 а.п.116-117).
Відповідно до висновку експерта № 127-МК/15 від 28 квітня 2015 року на шматку шкіри з лівої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_13 виявлена рана «Н»-образної форми з нерівними, добре зіставленими краями, без утворення дефектів шкіри, наявністю радіальних лінійних розривів шкіри в області кінців, що дозволяє віднести її до вогнепальної кульової вихідної. Вказане пошкодження утворилось внаслідок проходження через шкіру вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з будь-якої вогнепальної зброї (т.4 а.п.118-119).
Згідно висновку експерта № 120-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні вогнепальної вхідної кульової рани на шматку шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_13 на стінках, краях та навколо неї будь-яких інорідних включень (текстильних волокон, скла, деревини, металевих та інших частин) не виявлено (т.4а.п.124-125).
Відповідно до висновку експерта № 121-МК/15 від 07 квітня 2015 року при контактно-дифузійному дослідженні вогнепальної вхідної кульової рани на шматку шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_13 методом кольорових відбитків будь-яких накладень заліза, міді та свинцю не виявлено (т.4 а.п.126-127).
Згідно висновку експерта №122-МК/15 від 07 квітня 2015 року при стереомікроскопічному дослідженні рани на шматку шкіри з правої поверхні шиї трупа ОСОБА_13 встановлено відсутність по краям та навколо рани ознак термічного впливу високої температури (полум`я) на шкіру, а також кіптяви та накладень незгорілих та напівзгорілих порошинок. При дослідженні рани в інфрачервоних променях дільниць поглинення інфрачервоних променів у вигляді відкладень речовини сіро-чорного кольору, що є характерним для накладення в цій зоні вуглеродовмісткої речовини (кіптява, сажа), не виявлено. При дослідженні пошкодження в ультрафіолетових променях свічень, характерних для накладення мінеральних масел не виявлено (т.4 а.п.128-129).
Відповідно до висновку експерта № 123-МК/15 від 28 квітня 2015 року на шматку шкіри з правої бокової поверхні шиї трупа ОСОБА_13 виявлена рана округлої форми з нерівними, осадненими і кровопідтьочними краями, наявністю центрального дефекту тканини та радіальних лінійних розтріскувань, що дозволяє віднести її до вогнепальної кульової вхідної. Вказане ушкодження утворилось внаслідок проходження через шкіру вогнепального снаряду (кулі) при пострілі з будь-якої вогнепальної зброї з неблизької дистанції або через перепону (т.4 а.п.130-131).
Відповідно до висновку експерта № 175 від 20 вересня 2017 року на трупі ОСОБА_13 встановлені наступні тілесні ушкодження:- вхідна кульова вогнепальна рана 0,3 см в діаметрі на правій боковій поверхні шиї в верхній третині з вираженим пояском осадження (0,1-0,2 см), дефектом тканини в центрі, синець у формі півмісяця, розташований в передній частині рани, випуклістю дуги звернутий вперед, шириною від 0,1 до 0,3 см, відстань між кінцями дужок синця 1,2 см; - вихідна вогнепальна кульова рана прямокутної форми з довжиною сторін 5см, 3см, 5см, 2,7см зі скошеним нижнім краєм, підритим верхнім краєм, з просвіту рани зяють ушкоджені м`які тканини та згортки крові. Рани шиї з`єднуються між собою раньовим каналом, що має напрямок зправа наліво, декілька спереду назад та знизу догори (відповідно до анатомічного (вертикального) положення тіла), з наявністю багатоуламкового перелому остистих, поперечних відростків, кілець та тіл, 3,4- го шийних хребців з ушкодженням оболонок та речовини спинного мозку на цьому рівні шийного відділу хребта, крововиливи в м`які тканини по ходу раньового каналу з наявністю в раньовому каналі великої кількості дрібних кісткових уламків шийних хребців. Пошкодження тканин на зовнішній правій боковій поверхні капюшона, представленої на дослідження куртки, є вихідним отвором і заподіяне при пострілі з ручної вогнепальної зброї, одиночним (компактним) снарядом (кулею), який володів високою кінетичною енергією та пробивною дією, до складу якого входили з`єднання міді (характерно для оболонкових куль), з неблизької відстані, поза межами дії додаткових факторів пострілу (кіптяви, незгорілих порошинок, тощо); пошкодження тканини на лівій зовнішній задньо - боковій поверхні капюшона має морфологічні особливості вихідного отвору і заподіяне при пострілі з вогнепальної зброї, одиночним (компактним) снарядом(кулею), який мав відносно невисоку кінетичну енергію та клиноподібно-розривну дію. Враховуючи розміри вихідного кульового вогнепального поранення на правій боковій поверхні шиї при дослідженні трупа рана діаметром 3,0мм, діаметр рани при медико- криміналістичному дослідженні 3,0мм (після перебування в оцтово-спиртовому розчині поперечний розмір, що наближається до розмірів осадження країв рани-5,4х5,5мм), комісія експертів приходить до висновку, що калібр кулі, якою спричинено вогнепальне поранення, відповідає калібру в межах 5-6 мм. Пошкодження на тканині куртки по правій та лівій боковим поверхням є наслідком пострілу з ручної вогнепальної зброї, одиночним (компактним) снарядом (кулею), в напрямку зправа наліво (згідно локалізації вхідного та вихідного отворів), який відбувся з неблизької дистанції, поза межами дії додаткових факторів пострілу (кіптяви, незгорілих порошинок, тощо). Локалізація вхідної вогнепальної рани (права бокова поверхня шиї), направлення раньового каналу (зправа наліво, декілька спереду назад та знизу вверх) свідчать, що наскрізне вогнепальне кульове поранення відбулось в напрямку зправа наліво, декілька спереду назад та знизу вверх, відповідно до анатомічного (вертикального) положення тіла, з неблизької дистанції, поза межами дії додаткових факторів пострілу (кіптяви, незгорілих порошинок, тощо). Таким чином комісія експертів встановила, що направлення раньових каналів в тілі трупа ОСОБА_13 та на його одязі ідентичні. Критерієм для оцінки пострілу з неблизької дистанції є дистанція поза межами дії факторів близького пострілу (зона дії порохових газів, зона дії кіптяви, зона дії зерен пороху та металевих частин). Згідно літературних даних додаткові фактори пострілу для автомату АК-74 (з компенсатором) калібру 5,45мм, фіксуються на 75-100 см - максимальна відстань знаходження порошинок, часток металів. Згідно літературних даних, додаткові фактори пострілу (кіптява, незгорілі порошинки, частки металів), є стійким хімічним утворенням, на яке не впливають атмосферні явища (т.9 а.п.118-148).
Суд не приймає доводи сторони захисту про те, що висновок експерта № 175 від 20 вересня 2017 року складений без проведення експертного дослідження з використанням автомату «Калашникова» АК 74 № 1193410, та містить посилання на літературні джерела та вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 № 53/5, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Таким чином експерт, ґрунтуючись на спеціальних знаннях та навичках самостійно визначає спосіб проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) в тому числі і достатність наданих матеріалів для проведення дослідження. Такі доводи захисника є його оціночним судженням та не можуть слугувати підставою для визнання висновку не належним та недопустимим доказом у справі.
Отже, перелічені вище перевірені в судовому засіданні докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є належними, бо стосуються обставин, що мають значення для кримінального провадження, є допустимими, бо отримані у законному порядку, та є достовірними, оскільки узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини події кримінальних правопорушень, при яких ОСОБА_12 17 грудня 2014 року приблизно о 06 годині 30 хвилин, будучи працівником правоохоронного органу, при виконанні службових повноважень, під час несення служби на блокпосту, розташованому при в`їзді до м. Костянтинівка зі сторони вулиці Мирошниченко, діючи умисно, незаконно, перевищив надані йому службові повноваження, здійснив постріл із ввіреного йому по службі автомата «АК-74» внаслідок чого було вбито ОСОБА_13 та, діючи зі злочинною недбалістю, завдав тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Разом з тим, суд критично ставиться до наступних доказів, наданих стороною обвинувачення, а саме:
- у кримінальному провадженні за участю спеціаліста ОСОБА_67 проводилась радіотехнічна розвідка з метою встановлення базових станцій операторів, про що складено протокол від 04 січня 2015 року (т.2 а.п.76-79), який суд не приймає до уваги з огляду на його невідповідність вимогам ст.104 КПК України, оскільки він не підписаний спеціалістом ОСОБА_68 , який брав участь у даній слідчій дії. Вказаний протокол огляду від 04 січня 2015 року, як доказ, що був наданий стороною обвинувачення, суд визнає, враховуючи положення параграфу 1 Глави 4 КПК України, недопустимим доказом, оскільки останній однозначно не відповідає вимогам КПК України;
- внаслідок встановлення судом явної недопустимості, як доказу протоколу огляду від 04.01.2005 року ( т.2 а.п.76-79), суд також визнає недопустимим, похідний від нього доказ - протокол огляду компакт дисків з електронними файлами, що містять відомості про дату та час направлення телефонних з`єднань абонентів з телефонним номером № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_12 ; № НОМЕР_6 , що належить потерпілому ОСОБА_11 та № НОМЕР_7 , що належав загиблому ОСОБА_13 від 14 травня 2015 року (т.4 а.п.144-176);
- суд не бере до уваги надані стороною обвинувачення: висновок експерта № 59-Ц/2015 від 04 лютого 2015 року, відповідно до якого під час проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту обох рук ОСОБА_13 сліди крові не виявлені. Походження клітинного складу найбільш вірогідно за рахунок власного нігтьового ложа. Даних про наявність травматичного епітелію не отримано (т.2 а.п.113-116); висновок експерта № 874-И/15 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого на форменому камуфляжному комбінезоні (об`єкт № 1), належному ОСОБА_12 , вилученому 03 березня 2015 року за місцем його проживання, кров не виявлена (т.4 а.п.85-86); висновок експерта № 876-И/15 від 10 квітня 2015 року, відповідно до якого на камуфляжній куртці, належній ОСОБА_12 , плям, схожих на кров, не виявлено (т.4 а.п.92-93). На думку суду вказані докази не є належними, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;
- окрім того, суд критично оцінює як доказ та не бере до уваги протокол слідчого експерименту від 23 квітня 2015 року за участю ОСОБА_12 (т.3 а.п.41-45), виходячи з такого. Суд позбавлений права збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та при розгляді справи не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створювати і створював в ході розгляду справи всі необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків, зобов`язаний розглянути справу і постановити законне і обґрунтоване рішення на підставі наданих суду доказів. Так, під час досудового розслідування обставини, викладені в протоколі слідчого експерименту від 23 квітня 2015 року за участю ОСОБА_12 , не були належним чином перевірені на відповідність або невідповідність дійсності інформації, отриманої з вказаного доказу. Перевірити даний доказ на достовірність в судовому засіданні, суд позбавлений можливості, оскільки обвинувачений ОСОБА_12 під час судового розгляду відмовився від своїх пояснень, наданих під час слідчого експерименту, вважаючи їх неправдивими. Отже і покази свідка ОСОБА_69 , який був присутній в якості понятого при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 23 квітня 2015 року, суд також не бере до уваги.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при вище викладених обставинах беззаперечно доведена в судовому засіданні, тож кваліфікує його дії за ст.115 ч.1 КК України як вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; за ст.128 КК України як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження; за ст.365 ч.2 КК України як перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень, що супроводжувалось застосуванням зброї.
Проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних та перевірених у судовому засіданні доказів, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_12 , який під час судового розгляду свою вину не визнав, вказуючи на непричетність до вбивства потерпілого ОСОБА_13 і завдання необережного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_11 , розцінюючи такі показання, як намір обвинуваченого ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчиненні інкриміновані йому злочини.
Показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він не підходив до автомобіля і не здійснював постріл, внаслідок якого було вбито ОСОБА_13 та поранено ОСОБА_11 , спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_11 , які як в судовому засіданні, так і при проведенні слідчих експериментів за їх участю 26 березня 2015 року пояснювали, що перший військовий перевірив їх документи та відпустив, а другий військовий, якому не сподобалось запитання ОСОБА_13 , підійшов до передньої пасажирської двері, постукав прикладом по склу, привів автомат в бойову готовність, і коли ОСОБА_13 відкрив двері, здійснив цілеспрямований постріл.
При цьому на правильність висновку суду про достовірність показань свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_11 не впливає зазначення ними в судовому засіданні та при проведенні слідчих експериментів приблизної відстані від дульного зрізу автомата до шиї ОСОБА_13 дещо відмінних, ніж зазначених у висновку експерта при розкритті поняття неблизька відстань - 75-100 см. Така невідповідність у відстані, на думку суду, пояснюється суб`єктивним сприйняттям події свідком ОСОБА_14 , який перебував в момент пострілу на задньому пасажирському сидінні, і потерпілим ОСОБА_11 , який перебував в момент пострілу на водійському місці. Окрім того, як вбачається з відеозаписів слідчих експериментів від 26 березня 2015 року, і свідок і потерпілий вказували відстань приблизно.
Покази обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що він не підходив до автомобіля ВАЗ, а був третім замикаючим, повністю спростовані показами свідка ОСОБА_15 , який вказав в судовому засіданні, що 17 грудня 2014 року він, здійснивши перевірку автомобілю ВАЗ, пішов перевіряти вантажну фуру, а ОСОБА_12 підійшов до вказаного автомобіля і про щось вів діалог з пасажирами, а після того, як він ( ОСОБА_17 ) закінчив перевіряти фуру, побачив, що автомобіль продовжував стояти на узбіччі і біля нього стояв ОСОБА_12 . Покази свідка ОСОБА_15 щодо обставин, які мали місце 17 грудня 2014 року, узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_14 .
Дійсно під час досудового розслідування, ані з потерпілим ОСОБА_11 , ані з свідком ОСОБА_14 не проводились слідчі дії - зокрема впізнання обвинуваченого ОСОБА_12 , проте і свідок і потерпілий зазначали в судовому засіданні, що військовий, який підійшов другим до них, здійснив постріл в ОСОБА_13 . При цьому, свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначив, що другим до автомобіля підійшов саме обвинувачений ОСОБА_12 . Отже неможливість впізнання обвинуваченого ОСОБА_12 потерпілим ОСОБА_11 та свідком ОСОБА_14 , на які посилається сторона захисту, самі по собі, на думку суду, не спростовують висновків про винність обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів, яких дійшов суд, дослідивши всі докази у даному кримінальному провадженні у їх сукупності та взаємозв`язку.
Крім того, свідок ОСОБА_43 в судовому засіданні підтвердив свої пояснення, які він надавав під час проведення службового розслідування, відповідно до яких ОСОБА_12 розповідав йому, що випадково здійснив постріл, що також спростовує покази обвинуваченого ОСОБА_12 , надані в судовому засіданні.
Більш того, покази обвинуваченого ОСОБА_12 не узгоджуються з його поясненнями, наданими під час проведення слідчого експерименту в присутності захисника ОСОБА_70 06 березня 2015 року, в ході якого ОСОБА_12 визнавав сам факт здійснення ним пострілу з автомату «АК-74» під час несення служби на блокпосту 17 грудня 2014 року.
Між тим, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_12 про здійснення пострілу саме з необережності, викладені в протоколі слідчого експерименту за його участю від 06 березня 2015 року, оскільки, незважаючи на те, що під час досудового розслідування вказана версія перевірялась і, відповідно до висновку експерта № 18-9-257 від 20 травня 2015 року, не виключена можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_13 за обставин, вказаних ОСОБА_12 в ході слідчого експерименту від 06.03.2015 року (т.4 а.п.185-186), проте вони повністю спростовуютьсяпоказаннями потерпілого ОСОБА_11 і свідка ОСОБА_14 та протоколами слідчих експериментів за їх участю, які послідовно зазначали, що обвинувачений завчасно привів автомат у бойову готовність, знявши затвор із запобіжника і дослав патрон у патронник, що свідчить про вчинення пострілу з прямим умислом спрямованим на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_13 .
Оцінюючи критично неправдиві покази обвинуваченого ОСОБА_12 , суд звертає увагу, що відповідно до висновку комплексної психолого психіатричної експертизи від 18 березня 2015 року № 132 ( т.4 а.п. 44-50) обвинувачений ОСОБА_12 не схильний до патологічної брехні, однак правдивість чи неправдивість його пояснень залежать виключно від його доброї волі.
Слід звернути увагу, що поняття «патологічна брехня» і «брехня» не тотожні і різні за змістом, оскільки за науковим визначенням «патологічна брехня» - це своєрідний розлад психічного стану, у якому суб`єкт схильний говорити часто і докладнонеправду про себе при збереженніпам`ятіта достатньому рівніінтелекту, що підвищує його значущість тацікавістьдо нього з боку оточення. «Брехнею» ж є умисне або неумисне введення в оману,твердження, що не єістинним.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 повідомляв суд про застосування до нього з боку працівників правоохоронних органів недозволених методів ведення слідства, у зв`язку з чим при проведенні слідчих дій він обмовив себе. Судом вживались заходи щодо їх перевірки та встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_71 26 січня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза №42015050000000698 за заявою ОСОБА_12 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства працівниками відділу з розкриття злочинів проти життя і здоров`я особи УКП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , слідчим в ОВС третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_74 та прокурором відділу процесуального керівництва у провадженнях слідчих органів прокуратури Донецької області ОСОБА_8 , закрито за відсутністю в діях останніх складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України (т.6 а.п.5-13).
Постановою слідчого ОВС СВ прокуратури Полтавської області від 10 лютого 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015170000000407 від 15 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_12 про застосування до нього недозволених методів досудового слідства, закрите у зв`язку з відсутністю у діях оперуповноваженого в ОВС УВБ в Полтавській області ДВБ НП України ОСОБА_75 та інших працівників ГУ НП в Полтавській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.365 КК України (т.6 а.п.14-18).
Суд звертає увагу, що на час ухвалення вироку дані постанови слідчих є чинними і не скасованими. З часу їх прийняття та до теперішнього часу, ані захисник, ані обвинувачений дані постанови, в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку не оскаржили.
Крім того, під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 06 березня 2015 року брав участь його захисник - професійний адвокат ОСОБА_76 , який не заявляв клопотання про застосування щодо його підзахисного як під час вказаної слідчої дії, так і взагалі під час досудового розслідування недозволених методів слідства.
Суд також не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що під час інтерв`ю Інтернет- виданню « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (т.5а.п.198-201) ОСОБА_11 розповідав про інші обставини вчинення щодо нього та ОСОБА_13 кримінального правопорушення, що на їх думку вказує на неправдивість показів потерпілого, наданих у судовому засіданні та вважає їх безпідставними з огляду на таке. Потерпілий ОСОБА_11 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведеним до присяги, в судовому засіданні пояснив, що під час інтерв`ю він, побоюючись за своє життя, повідомив іншу інформацію щодо подій, які мали місце 17 грудня 2014 року на блокпосту. Разом з тим, показання потерпілого ОСОБА_11 безпосередньо надані ним в ході судового розгляду узгоджуються з його показаннями наданими ним під час слідчого експерименту, з показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та з дослідженими судом письмовими доказами; вони є послідовними, тому у суду відсутні обґрунтовані підстави ставити їх під сумнів. Крім того, інформація викладена в журналістському інтерв`ю також спростовується протоколом огляду автомобіля ВАЗ від 17 грудня 2014 року (в день події) (т. 2 а.п.141-147), згідно якого на момент огляду автомобіль ВАЗ був в справному стані та без видимих пошкоджень.
Доводи сторони захисту про те, що покази потерпілого ОСОБА_11 і свідка ОСОБА_14 є недостовірними з огляду на вчинення ними незаконного заволодіння транспортним засобом, суд вважає безпідставними, оскільки вчинення або не вчинення особою протиправного діяння не пов`язаного з інкримінованими обвинуваченому ОСОБА_12 кримінальними правопорушеннями не є підставою ставити такі покази під сумнів та не приймати їх до уваги.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_13 після здійснення в нього пострілу міг залишатись деякий час в живих спростовуються дослідженим в судовому засіданні висновком експерта № 21-18-9-257 від 20 травня 2015 року, відповідно до якого, враховуючи обширність тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_13 настала практично миттєво, що виключає можливість залишитись йому в живих навіть при наданні йому своєчасної медичної допомоги (т.4 а.п.198). Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказував на те, що ОСОБА_13 від пострілу загинув одразу, вони зробили такий висновок, з того, що ОСОБА_20 посинів, у нього була рана на шиї і він не дихав.
Не виявлення слідів крові на камуфляжній куртці та комбінезоні, належних обвинуваченому ОСОБА_12 , що були вилучені за місцем його проживання в ході проведення обшуку, не доводять непричетності останнього до скоєння інкримінованих злочинів з огляду на наявність інших доказів та зважаючи на те, що вилучення одягу відбулось майже через три місяці після скоєння злочинів; до того ж підстави стверджувати, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_12 під час несення служби був одягнутий саме у вказані речі, взагалі відсутні.
Доводи сторони захисту з приводу не встановлення, з якої зброї було вбито ОСОБА_13 , є неспроможними, оскільки під час слідчого експерименту від 06 березня 2015 року (т. 3 а.п. 23-40) обвинувачений ОСОБА_12 вказував на те, що він здійснив постріл із автомату АК-74, що в свою чергу узгоджується із висновками експерта № 129-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.п.102-104) та №130-МК/15 від 04 травня 2015 року (т.4 а.п.105-107), відповідно до яких, вище перелічені вогнепальні кульові пошкодження одягу ОСОБА_13 могли бути утворені проходженням кулі калібру 5,45мм, вистріляної із зброї, яким міг бути автомат АКМ та його модифікації. Крім того, як вбачається з книги видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів УМВС в Полтавській області (копія якого долучена до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.п.79-100) ОСОБА_12 отримав 17.11.2014 року автомат АК 74 № НОМЕР_2 , 4 магазини 120 патронів.
Неможливість встановити зі зброї якої конкретно моделі була вистріляна куля, фрагмент оболонки якої був вилучений під час огляду потерпілого ОСОБА_11 (т.2 а.п.121-123) та не встановлення факту нестачі у ОСОБА_12 набоїв, на що посилаються захисник і обвинувачений ОСОБА_12 , самі по собі, на думку суду, не спростовують висновків про винність обвинуваченого ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованих злочинів, яких дійшов суд, дослідивши всі докази у даному кримінальному провадженні у їх сукупності та взаємозв`язку.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнямипостанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, згідност.12 КК України,є тяжким і особливо тяжким злочинами проти життя і здоров`я, обставини кримінальних правопорушень, непоправні наслідки у виді смерті однієї людини та завдання тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Суд при цьому також враховує і суб`єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_12 до вчиненого,критику до своєї протиправної поведінки не висловлює.
Судом досліджувались характеристика за місцем проходження служби (т.3 а.п.60,62) та копія особової справи ОСОБА_12 ( т.2 а.п.203-222), з яких вбачається, що вінпротягом 2004-2014 років 5 разів заохочувався за досягнуті у роботі успіхи та протягом 2006-2014 років 15 разів на ОСОБА_12 накладались стягнення за неналежне виконання службових обов`язків та порушення службової дисципліни (т.2 а.п.203-222, т.3 а.п.51-53). Отже суд не бере до уваги і критично ставиться до характеристики за місцем служби, відповідно до якої ОСОБА_12 позитивно характеризується, оскільки вважає її необ`єктивною та такою, що не відповідає дійсності.
Відповідно до ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Тож суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_12 слід призначити покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі, за ст. 128 КК України у вигляді обмеження волі, за ч.2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, визначивши остаточне покарання, відповідно до ст. 70 ч.1 КК України; оскільки зазначене покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, при цьому суд враховує положенняст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Отже, кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя. Серед злочинів проти особи, вбивства становлять особливу небезпеку. Це найтяжчий злочин проти життя людини. При цьому, Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності (хворої, божевільної, такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми, хвороби, тощо), моральних якостей, віку, службового становища, тощо. Згідно з положеннями статті 2 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя.
У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_21 було пред`явлено цивільний позов ( т.1 а.п.51-55, т.5 а.п.73-74), за яким позивач просить стягнути на свою користь 29052 гривні на відшкодування матеріальної шкоди та 500000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні потерпіла заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи заявлені потерпілою позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що заявлений нею позов підлягає повному задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Частиною 2 ст.25 Закону України «Про міліцію», який був чинний на момент виникнення правовідносин, передбачено, що при порушенні працівником міліції прав і законнихінтересів громадянина міліція зобов`язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових або службових обов`язків.
Суд вважає достеменно доведеним те, що ОСОБА_12 скоїв кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються, саме під час виконання службових обов`язків, тому за шкоду, завдану його неправомірними діями як працівника міліції, відповідальність має нести Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, яке станом на 30 листопада 2017 року з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не виключено.
Відповідно дост. 1201 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України в своїй ухвалі від 29.09.2010 року по справі № 6-35316-св10, де вказано, що понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання…
Згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням мотивів.
Суд, відступаючи від висновку Верховного Суду України, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, зазначає, що відповідно до ст. 7 ЦК України цивільні правовідносини можуть регулюватися звичаєм… Тобто поряд із нормативно - правовим актом і договором, Цивільний кодекс закріплює звичай як правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин. Ознака усталеності підкреслює, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, в тому числі в силу історичних, національних, суспільних традицій. Звичаї можуть розглядатися як джерело правового регулювання цивільних правовідносин перш за все тоді, коли ці відносини не врегульовані цивільно - правовими нормами, а також за умов, якщо ці правила поведінки звичаєвого походження не суперечать договору або актам цивільного законодавства, тобто, коли вони відповідають основним засадам цивільного права.
Поминки це звичай вшанування померлого, який за християнськими традиціями в цілому зводиться до поминального обіду тобто особливого ритуалу, мета якого пом`янути людину, віддати йому дань поваги, згадати його добрі справи.
Закон України «Про поховання та похоронну справу», який розкриває поняття поховання померлого, визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих. Звичай проводити поминальний обід не суперечить ЗУ «Про поховання та похоронну справу» та не є заборонений законом.
Отже суд приходить до висновку, що до витрат на поховання, відповідно до ст. 7 ЦК України, слід також віднести витрати на проведення поминального обіду та затрати на придбання продуктів для такого обіду.
З урахуванням викладеного, відшкодуванню з цивільного відповідача Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь потерпілої ОСОБА_21 підлягає матеріальна шкода: витрати на поховання сина у розмірі 6857 гривень 00 копійок, підтверджені накладною № 20/12 від 20 грудня 2014 року (т.5 а.п.158), витрати на транспортування тіла загиблого із м. Костянтинівки до м. Глобине у розмірі 5250 гривень 00 копійок, що підтверджені квитанцією від 20 грудня 2014 року (т.5 а.п.158а) та довідкою від 12 листопада 2015 року (т.5 а.п.159); витрати на спорудження надгробного пам`ятника із каменю габро у розмірі 10695 гривень 00 копійок, які підтверджені накладною № 14 від 07 квітня 2015 року (т.5 а.п.155), витрати на проведення поминального обіду у розмірі 1250 гривень 00 копійок, що підтверджені накладною №10 від 23 грудня 2014 року ( т.5 а.п.156 ) та затрати на придбання продуктів для такого обіду в розмірі 5000 гривень 00 копійок, які підтверджені накладною від 21 грудня 2014 року (т.5 а.п.157), а всього - 29052 гривні 00 копійок.
Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого по справі, який на час їх вчинення був працівником міліції, потерпіла ОСОБА_21 втратила єдиного сина, зазнала та в теперішній час зазнає душевних страждань через непоправну втрату, тому суд, враховуючи характер страждань та переживань потерпілої, їх тривалість, неможливість поновлення в майбутньому, тяжкість вимушених змін в її житті, виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, яка на підставі ч.2 ст.25 Закону України «Про міліцію», що діяв на час виникнення правовідносин, та ст.1172 ЦК України підлягає стягненнюсаме з Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди із цивільного співвідповідача Державного казначейства України з огляду на зміст діючого законодавства відсутні.
Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.ст.122,124 КПК України слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 , з якого стягнути на користь держави 700 гривень 02 копійки (т.2 а.п. 120, т.4 а.п. 16).
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 03 березня 2015 року по 20 червня 2017 року (включно), а з 21 червня 2017 року по день набрання чинності вироку суду із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі включно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_12 обчислювати з моменту фактичного затримання з 03 березня 2015 року.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.50,65-67 КК України,ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ст. 128, ч.2 ст. 365 КК України, та призначити йому покарання :
- за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;
- за ст. 128 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 365 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_12 обчислювати з моменту фактичного затримання з 03 березня 2015 року.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 03 березня 2015 року по 20 червня 2017 року (включно), а з 21 червня 2017 року по день набрання чинності вироку суду із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі включно.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_12 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_21 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592276) на користь ОСОБА_21 у відшкодування матеріальної шкоди 29052 гривні 00 копійок.
Стягнути з Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи 08592276) на користь ОСОБА_21 на відшкодування моральної шкоди 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_12 накористь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 700 (сімсот) гривень 02 копійки.
Речові докази по справі посвідчення водія на ім`я ОСОБА_13 , пластикову картку Приватбанку, пластикову картку Автотранс, пластикову картку Fozzy, пластикову картку Hokalinig, 5 гривень, мобільний телефон Nokia, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Костянтинівського МВ ГУМВС України (Костянтинівське ВП) (т.2 а.п.60-62) повернути ОСОБА_21 ;
автомобіль марки ВАЗ 211340 державний номерний знак НОМЕР_1 червоного кольору, переданий на зберігання до Межівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.2 а.п.154-157) - повернути за належністю ТОВ «Лан Агро»;
- частину чохла з переднього пасажирського сидіння автомобіля зі слідами речовини біологічного походження бурого кольору, три марлевих серветки зі слідами речовини біологічного походження бурого кольору, контрольний зразок марлевої серветки, частину оболонки кулі, що передані за зберігання до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області (Костянтинівське ВП) (т.2 а.п.154-156);футболку синього кольору, джинси синього кольору, светр, належні ОСОБА_13 , зрізи нігтів ОСОБА_13 , передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Костянтинівського МВ ГУМВС України (Костянтинівське ВП) (т.2 а.п.171,172) - знищити;
штани чоловічі джинсові темно-синього кольору, кофту чоловічу шерстяну сіро-чорного кольору, футболку чоловічу жовтого кольору передані за зберігання до Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області( Костянтинівське ВН) (т.2 а.п.154-156) повернути за належністю ОСОБА_11 ;
чоловічі штани камуфляжного зеленого кольору, чоловічу куртку камуфляжного зеленого кольору, чоловічі чоботи чорного кольору, службове посвідчення працівника міліції на ім`я ОСОБА_12 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , мобільний телефон «Nokia» imei НОМЕР_8 (02) НОМЕР_9 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Джинс» (т.2 а.п.272-274) - повернути ОСОБА_12 ;
-14 фотокарток із зображенням ОСОБА_12 (т.2 а.п.272-274) зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-автомат конструкції Калашнікова «АК-74» № НОМЕР_2 , калібру 5,45 мм, 1981 року виготовлення, переданий на зберігання до Слов`янського МВ ГУМВС України (т.4 а.п.22-24) повернути Управлінню матеріального озброєння УМВС України в Полтавській області;
- компакт-диск (т.4 а.п.177-178)- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку суду. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: Судді:
